П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/33654/25
перша інстанція: суддя Хлімоненкова М.В.,
повний текст судового рішення
складено 25.06.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої-судді - Казанчук Г.П.
суддів - Градовського Ю.М., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі № 420/33654/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВИКЛАД ОБСТАВИН :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017, починаючи з 01.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), та отримує пенсію за віком.
На думку позивача, на нього поширюється дія пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ в редакції, чинній на час призначення йому пенсії, а тому пенсія підлягає збільшенню на 1% заробітку за кожний повний рік стажу роботи понад 20 років.
Відповідач листом від 19.09.2025 № 26770-24819/С-02/8-1500/25 відмовив позивачу у такому перерахунку, що позивач вважає протиправним.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ (у редакції до 11 жовтня 2017 року), без застосування двоскладової формули, передбаченої частиною 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених платежів, починаючи з 01.05.2025.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія позивачу призначена до внесення змін до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII Законом № 2148-VIII, а тому відповідно до статті 58 Конституції України такі зміни не позбавляють позивача права на пенсію в повному розмірі із збільшенням на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж.
Суд послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі № 300/3435/21.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ в чинній редакції право на збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років мають виключно особи, яким пенсію призначено на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Позивач не висловлював бажання на обчислення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, а тому його незгода з діями пенсійного органу фактично є незгодою з положеннями чинного законодавства, які не визнані неконституційними.
Апелянт також посилається на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та практику Європейського суду з прав людини щодо можливості зміни державою механізму реалізації соціально-економічних прав залежно від її фінансових можливостей.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
УСТАНОВИВ:
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
Позивач з 30.12.2004 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує дострокову пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону № 796-ХІІ (робота під час ліквідації аварії на ЧАЕС за списком № 1), обчислену за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Страховий стаж позивача становить 30 років 10 місяців.
Позивач звернувся до відповідача щодо перерахунку пенсії шляхом її збільшення на 1% заробітку за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж 20 років.
Листом від 19.09.2025 № 26770-24819/С-02/8-1500/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило позивачу у перерахунку пенсії з посиланням на те, що обчислення пенсії за нормами пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ можливе лише при застосуванні двоскладової формули відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та інших законів.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 49 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю.
На час призначення позивачу пенсії діяла редакція пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, згідно з якою право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, пункт 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ доповнено умовою «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Отже, з 11.10.2017 правове регулювання змінилось, і Закон № 796-ХІІ пов`язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж з призначенням пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV.
Водночас відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з частиною третьою статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.1997 № 1-зп зазначив, що закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону.
У рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України вказав, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон, під час дії якого вони настали або мали місце.
Аналіз положень статті 58 Конституції України в контексті подібних правовідносин здійснено Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21.
У цій постанові судова палата відступила від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема від 23.10.2019 у справі № 809/627/18, від 29.08.2022 у справі № 300/1390/19, від 06.09.2023 у справі № 300/2091/21, від 10.01.2024 у справі № 300/168/21, щодо розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону № 2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності.
Верховний Суд дійшов висновку, що за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII в редакції, яка передбачала збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.
Щодо таких осіб пункт 2 статті 56 Закону № 796-XII повинен застосовуватися у тій редакції, яка була чинною на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи).
Поширення на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж залежно від призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України є неприпустимим.
Зазначений підхід послідовно застосовується Верховним Судом і надалі, зокрема у постанові від 28.11.2025 у справі № 580/5538/24.
Як встановлено, пенсія за віком призначена позивачу з 30.12.2004, тобто до набрання чинності Законом № 2148-VIII, а його страховий стаж становить 30 років 10 місяців, що перевищує встановлений пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII мінімальний стаж.
Колегія суддів зазначає, що вказівка у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції на призначення пенсії з 30.12.2024 є очевидною опискою, оскільки з листа відповідача від 19.09.2025, на який послався суд, вбачається, що пенсію позивачу призначено з 30.12.2004, і ця описка не вплинула на правильність висновків суду.
Отже, зміни, внесені Законом № 2148-VIII, не позбавляють позивача права на пенсію в повному розмірі із збільшенням на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж, оскільки таке право він набув значно раніше.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у перерахунку пенсії позивача та наявність підстав для зобов`язання його здійснити такий перерахунок.
Посилання апелянта на те, що позивач не висловлював бажання на обчислення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, колегія суддів відхиляє, оскільки така умова запроваджена Законом № 2148-VIII після призначення позивачу пенсії і не може бути застосована до нього з огляду на наведені висновки Верховного Суду.
Не спростовують висновків суду першої інстанції і посилання апелянта на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, оскільки у цій справі йдеться не про зміну механізму нарахування соціальних виплат з огляду на фінансові можливості держави, а про поширення на позивача зворотної дії закону, яка звужує обсяг набутого ним права.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення суду першої інстанції у даній справі відповідає критеріям, наведеним у ст.242 КАС України.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (п.п. 29-30 рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994).
При цьому право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (п. 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі № 420/33654/25 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя Г.П. Казанчук
Суддя Ю.М. Градовський
Суддя О.В. Єщенко