Судові рішення

Рішення № 140632246 у справі № 953/7825/26 від 15.10.2026

Рішення від 15.10.2026 у цивільній справі № 953/7825/26 (категорія «Надання послуг»). Суд: Київський районний суд м. Харкова, суддя Вітюк Р. В.

Справа№ 953/7825/26
СудКиївський районний суд м. Харкова
СуддяВітюк Р. В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяНадання послуг
Дата ухвалення15.10.2026
Надійшло до реєстру16.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140632246

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 953/7825/26

н/п 2/953/4516/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Вітюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

учасники справи у судове засідання не з`явились,

розглянув у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства "Житлокомсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , ціна позову 31 009,64 грн

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

Комунальне підприємство "Житлокомсервіс" (далі - Підприємство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку. Також просило стягнути судовий збір.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачами зобов`язань зі сплати наданих житлово-комунальних послуг. Вказує, що такі надавались за адресою проживання відповідача. Жодних зауважень або відмови від надання послуг до позивача не надходило.

Виклад позиції відповідача

15.09.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив мотивована таким:

-відповідач договір з позивачем не підписував, заяву про приєднання не подавав, платежів на користь Підприємства не здійснював; інших дій, які могли б свідчити про прийняття пропозиції укласти договір, не вчиняв. Отже, відсутні не лише письмова форма договору, а й конклюдентні дії відповідача, які позивач міг би трактувати як акцепт;

-долучена до позовної заяви довідка про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг є документом, складеним позивачем в односторонньому порядку на підставі власних внутрішніх розрахунків, і не є належним та допустимим доказом фактичного виконання робіт чи надання послуг у заявленому обсязі. Позивачем не надано жодного акта приймання-передачі наданих послуг, акта виконаних робіт чи іншого первинного документа, підписаного відповідачем або уповноваженим представником співвласників будинку, який би підтверджував факт, обсяг, зміст і якість фактично наданих послуг за спірний період. Тому просив витребувати первинні документи про надання послуг;

-позивач сам вказує, що технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання з 01.07.2022 здійснює КП "Харківські теплові мережі", а технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, водовідведення та зливової каналізації з 01.05.2022 здійснює КП "Харківводоканал", тобто сам вказує, що частина послуг надавалась не ним;

-відсутнє рішення співвласників про визначення позивача управителем будинку;

-право власності не створює автоматично боргу перед конкретним підприємством;

-рішення у справі № 953/13029/20 не може автоматично підтверджувати наявність боргу за інший, наступний період або наявність правовідносин між сторонами.

Також просив застосувати строк позовної давності.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 23.06.2026 відкрив провадження у справі, призначив справу до розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, визначив учасникам справи строк на реалізацію процесуальних прав.

Розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача, зокрема, до 15.10.2026.

04.09.2026 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Щодо клопотання відповідача про витребування доказів заявлене в мотивувальній частині відзиву, то суд відмовляє в його задоволенні з підстав передбачених статтею 84 ЦПК України, оскільки заявник не вказує про вжиті заходи для отримання цього доказу самостійно, не надає доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу, що є умовою для витребування таких доказів передбаченою частиною першою статті 84 ЦПК України.

15.10.2026 учасники справи у судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення ухвал суду та повісток до електронних кабінетів, що підтверджується довідками суду та відповідно до статей 128, 272 ЦПК України є належним повідомленням. Повідомлення представника вважається належним повідомленням сторони.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, ураховуючи належне повідомлення учасників справи, клопотання позивача про розгляд справи у його відсутність, дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність учасників справи відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом

Рішенням Харківської міської ради 5 скликання від 26.07.2006 № 69/06 створено Комунальне підприємство "Жилкомсервіс".

20.12.2006 рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 1186 Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" визначено виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою споруд у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

26.01.2024 рішенням Харківської міської ради № 522/24 Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" перейменовано у Комунальне підприємство "Житлокомсервіс", що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у господарському віданні КП "Житлокомсервіс".

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договорів купівлі-продажу № 69 від 30.06.2006, № 2623 від 18.09.2006, № 2421 від 17.08.2005 та дарування № 2228 від 18.06.2004.

28.11.2006 позивач в офіційному виданні Харківської міської ради, спецвипуску газети "Слобода" опублікував публічний договір про надання житлово-комунальних послуг № 95/1 (із змінами, внесеними в 2007 і 2009 роках).

Згідно з п. 1 5 договору № 95/1 предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) (далі послуги) у будинку. який знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова (перелік додається), а споживачем своєчасної оплати цих послуг за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором. Невідкладною частиною даного договору є рішення Харківської міської ради від 06.10.2006 № 139/06 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (квартирну плату) для житлово-експлуатаційних підприємств кому-кальної власності територіальної громади м. Харкова" (додається). Виконавець надає послуги відповідно до затвердженого органом місцевого самоврядування рішення про структуру тарифів, періодичність та строки виконання робіт. Розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладення цього договору становить для кожного споживача, окремо, залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного технічного стану будинку (споруди) та прибудинкової території, на підставі додатку: № 4 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.10.2006 № 806 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (квартирну плату) для житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м. Харкова". Кількість та обсяг пільг з оплати послуг встановлюється для кожного споживача окремо, згідно чинного законодавства України та наявності відповідних підстав.

Відповідно до п. 22 договору № 95/1 цей договір набирав чинності з 01.01.2007 та укладений згідно з ч. 3 ст. 205, ст. 642, 643 ЦК України строком на 3 роки, якщо про інше не буде заявлено споживачем в письмовій формі. Договір вважається продовженим на той самий термін, якщо за місяць до закінчення його строку однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання договору або необхідність його перегляду.

Додатком № 1 до рішень виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 № 893 визначено перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, мінімально необхідних для забезпечення санітарно-гігієнічних вимог проживання та перебування в приміщеннях, забезпечення технічних вимог до експлуатації будинку, підтримання несучої спроможності конструкційних характеристик внутрішньобудинкових мереж і систем.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Між сторонами склались правовідносини з надання житлово-комунальних послуг. Спір у справі стосується невиконання зобов`язання з оплати наданих послуг. Спірні відносини виникли з червня 2020 року і тривали до березня 2026 року (строк за який пред`явлено вимоги), а тому на такі поширюється дія Законів України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV та від 09.11.2017 № 2189-VIII (з урахуванням тривалості спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Положеннями статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в попередній редакції та положеннями статті 12 у чинній редакції передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. При цьому такими учасниками є: споживач, виробник, виконавець. Виробник може бути одночасно і виконавцем.

При цьому нормами пункту 1 частини першої статті 7 Закону від 09.11.2017 № 2189-VIII визначено, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону від 24.06.2004 № 1875-IV та пунктом 5 частини другої статті 7 Закону від 09.11.2017 № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Указана позиція є сталою та послідовною, яку суд касаційної інстанції сформував щодо застосування норм Закону від 24.06.2004 № 1875-IV (попередню редакцію) та і Закону від 09.11.2017 № 2189-VIII (чинна редакція). Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 та постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16, від 04.09.2022 у справі № 201/1807/21, від 07.11.2023 у справі № 643/17352/20, від 22.12.2023 у справі № 607/2611/22, від 25.03.2024 у справі № 462/1232/23.

Суд враховує, що за обставинами цієї справи договір було опубліковано в засобах масової інформації (газета "Слобода"), тарифи визначались органом місцевого самоврядування, жодних заперечень, зауважень щодо наданих послуг відповідачі не заявляли (відповідні докази до суду не надані).

Факт надання таких послуг за попередні періоди підтверджується, зокрема, рішенням у справі № 953/13029/20 та, відповідно, наявністю договірних відносин між сторонами. Суд враховує вказане рішення виключно щодо встановленого факту надання послуг та наявності договірних відносин. Доказів того, що відповідач або співвласники будинку розірвали відповідний договір з постачальником відповідач не надав, як і не надав відповідних звернень про розірвання договору, відмови від таких послуг тощо. З цих підстав суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності договірних відносин та не отримання послуг.

У цьому контексті суд враховує доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Так, суд враховує, що послуги надавались досить довгий період, з червня 2020 року до березня 2026 року. Жодних відомостей про заперечення щодо отримання таких послуг, їх якості, періодичності надання тощо відповідачі не надала, а тому відповідні поведінка вказує, що відповідач отримував відповідні. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Жодних доказів на підтвердження відповідних обставин відповідач не надав.

Суд перевірив довідку про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 за період з 01.06.2020 до 31.03.2026, яка відповідає визначеним органом місцевого самоврядування тарифам і складає 31 009,64 грн. Відповідач розміру наданих послуг не заперечували, контррозрахунок не подавали.

Суд враховує посилання відповідача, що Підприємство не надає послуг технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання з 01.07.2022 та технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, водовідведення та зливової каналізації. Указані обставини не заперечує сам позивач і вказує, що нарахування оплати за такі послуги ним не здійснюється. Така відсутня у розрахунку з 2022 року. Водночас такі доводи не спростовують отримання решти житлових послу, наданих позивачем, а тому відхиляються судом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону від 09.11.2017 № 2189-VIII дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Указані положенням відповідають загальним правилами про солідарну відповідальність встановленими цивільним законодавством (статті 541, 543 ЦК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довів факт надання послуг, однак відповідач такі в порушення 525, 526 ЦК України та пункту 5 частини другої статті 7 Закону від 09.11.2017 № 2189-VIII не оплатили, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими за період з 01.06.2020 до 31.03.2026 у сумі 31 009,64 грн.

Щодо позовної давності

Суд враховує, що позов заявлено за період з 01.06.2020 до 31.03.2026.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Отже, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 сформувала висновок, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Перебіг строку позовної давності було поновлено з вересня 2025 року. Так, 4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 № 4434-IX. Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Тобто перебіг позовної давності поновлено з 04.09.2025.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги заявлено з 01.06.2020, тобто коли строк позовної давності продовжено, а надалі зупинено. Позивач звернувся з цим позовом 15.09.2026. Тобто з моменту поновлення перебігу позовної давності (04.09.2025) минуло трохи більше року. Відповідно, загальний строк, на який не розповсюджувались законодавчі обмеження щодо продовження та зупинення його перебігу, складає рік і 11 днів, тобто загальний строк позовної давності (стаття 257 ЦК України) не пропущено. Відповідно, заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Підприємства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідачів судовий збір (3 328 грн), витрати на отримання витягу на нерухоме майно (89,92 грн).

Питання про стягнення судового збору та витрат на отримання витягу суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір та витрати на отримання інформації з реєстру.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 133, 141, 223, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Житлокомсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Житлокомсервіс" заборгованість з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі у розмірі 31 009,64 грн за період з 01.06.2020 до 31.03.2026.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Житлокомсервіс" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 328,00 гривень та 89,92 грн витрат на отримання інформації з Порталу електронних сервісів.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 15.10.2026.

Учасники справи:

Позивач (стягувач): Комунального підприємства "Житлокомсервіс" (61052, м. Харків, вул. Конторська, будинок 35; ЄДРПОУ 34467793).

Відповідачі (боржники): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя Роман ВІТЮК

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
23.06.2026 Ухвала № 137639131 Київський районний суд м. Харкова

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 34467793. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг