Справа № 645/2425/25
Провадження № 2-др/645/42/26
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 р. м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді - Шевченко Г.С.,
за участю секретаря судових засідань - Пастушенко К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Годунова Віталія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо сина, усунення від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця, -
в с т а н о в и в:
08.09.2026 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Годунова В.С. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо сина, усунення від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця про стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 судових витрат, а саме - витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн., що понесені останнім на оплату правничої допомоги.
В обґрунтування заяви представник відповідача вказує, що рішенням по суті спору відмовлено у задоволенні позовних вимог. У відзиві на позов та у судових дебатах представники відповідача повідомляли про понесення витрат на професійну правничу допомогу. Зазначає, що справа не є малозначною, потребувала опрацювання значної кількості документів, вчинення ряду процесуальних дій, які є неминучими, справа не є типовою, допитувалась низка свідків, сторони мали активну позицію щодо предмета спору. З огляду на викладене, просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із розглядом справи у розмірі 50 000,00 грн.
У клопотанні про зменшення судових витрат представник позивача ОСОБА_3 просила відмовити представнику відповідача ОСОБА_4 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю. Посилалася на те, що позивачка вважає, що сума стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката є завищеною, такою що не відповідає складності справи та обсягу втраченому адвокатом часу. Зазначає про безпідставність, неспівмірність та непропорційність заявлених витрат на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 50 000,00 грн. Керуючись положеннями ст. 137 ЦПК вбачає за необхідне надати клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами виходячи з наступного. Представник відповідача заявив вимогу про стягнення коштів зі свого власного довірителя (відповідача) на користь позивача. Оскільки суд позбавлений процесуального права самостійно виправляти чи змінювати прохальну частину заяв учасників судового процесу та діє виключно в межах дотримання принципу диспозитивності, задоволення вимоги про стягнення коштів із позивача є процесуально неможливим через відсутність такої вимоги. Окрім того, як вбачається з доданого до заяви документа «Акт наданих послуг № 1 від 07.09.2026 року»: у назві Акта № 1 зазначено, що він складений до договору «№26/05 від 26.05.2026», тоді як наданий суду Договір датований «26 травня 2025 року». Отже, відповідачем не надано належних первинних документів на підтвердження факту надання, прийняття та узгодження обсягу правової допомоги. Згідно з п. 2.2 Договору про надання правової допомоги № 26/05 від 26.05.2025, ціна послуг адвоката Годунова В.С. визначена у вигляді погодинної ставки - 2 500 грн за годину роботи. Таким чином, на відміну від випадків фіксованого (незалежного від обсягу та часу) гонорару, у цій справі час, витрачений на кожну окрему дію, є не одним із оціночних факторів, а безпосередньою розрахунковою основою розміру гонорару. Без розбивки загального часу за складовими виконаної роботи суд позбавлений можливості перевірити, чи є заявлена кількість годин розумною та співмірною для кожної окремої дії, а отже - перевірити й підсумковий розмір витрaт. Водночас Акт наданих послуг № 1 від 07.09.2026 до Договору містить лише узагальнений перелік із п`яти видів робіт, після чого в Акті зазначено єдину зведену цифру: «Загальний час на надання правової допомоги в першій інстанції 20 годин, 50 000 грн», без розподілу кількості годин (і відповідної вартості) на кожен із п`яти перелічених видів робіт окремо. Таке зазначення загального часу без деталізації обсягу часу щодо кожної складової наданих послуг позбавляє суд можливості надати оцінку критеріям розумності та співмірності понесених витрат, оскільки унеможливлює встановлення того, скільки саме годин (а отже й коштів) витрачено на кожну конкретну дію - консультацію, підготовку відзиву, участь у засіданнях тощо, і чи є ця кількість годин виправданою з огляду на складність та обсяг відповідної роботи. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Також представник позивача вказує на неможливість перевірити розподіл обсягу робіт та часу між двома адвокатами. Відповідно до п. 1 Акта послуги надавались адвокатом Годуновим В.С. «в тому числі із залученням на договірних засадах адвоката Мамонова Сергія Ігоровича» (п. 3.1 Договору). При цьому в Акті не зазначено, які саме з перелічених видів робіт (або яка їх частина) виконані особисто адвокатом Годуновим В.С., а які - залученим адвокатом Мамоновим С.І., та скільки годин витрачено кожним із них окремо. За відсутності такого розподілу неможливо перевірити ні обґрунтованість залучення другого адвоката до справи незначної складності, ні відсутність дублювання (одночасного виконання одних і тих самих функцій двома фахівцями, що не підлягає компенсації за рахунок протилежної сторони). Окрім того, представник позивача посилається на безпідставне включення до розрахунку часу, що не є правовою допомогою («очікування засідань»). В Акті № 1 зазначено про включення до обсягу послуг: «прибуття та участь в судових засіданнях, в т.ч. очікування призначених засідань». Правова допомога полягає у вчиненні юридичних дій. Очікування початку судового засідання не створює жодної правової цінності для клієнта, не є професійною правничою допомогою та не підлягає покладенню на протилежну сторону. Послуги адвоката, які дублюють одна одну, не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навичок, не потребують відшкодування у судовому прядку. Задля уникнення випадків присудження відшкодування за вказані послуги необхідно детально аналізувати та вивчати подані стороною підтверджувальні документи. Також, представник вказує на невідповідність заявленого обсягу робіт складності справи та фактичним процесуальним діям у справі. Розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи та обсягом фактично вчинених процесуальних дій (п. 1, 3 ч. 4 ст. 137 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є одноразова грошова допомога, спір не є складним за предметом доказування, а обсяг фактично вчинених у справі процесуальних дій (кількість поданих документів та судових засідань) не є значним. За таких обставин, заявлені 20 годин роботи адвоката на суму 50 000 грн, з огляду на відсутність деталізації, не можуть вважатися об`єктивно підтвердженими та розумними. Матеріали справи не містять великої кількості документів, які були подані представником відповідача, та на які адвокат останнього витратив би значний час; всі процесуальні документи, подані представником від імені відповідача штучно створюють характер послуг, які просто дублюють зміст одна одної. До того ж, значний час, який адвокат нібито витратив на аналіз законодавства, пошук судової практики, охоплюється послугою зі здійснення підготовки відзиву тощо. При зменшенні витрат на правову допомогу також враховується: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Як вбачається з матеріалів справи, правова позиція відповідача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору. Враховуючи викладене, а також те, що обов`язок доведення неспівмірності заявлених витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення (ч. 6 ст. 137 ЦПК України), представник позивача вважає наведені вище обставини, а саме: відсутність вимоги про стягнення коштів саме з позивача у прохальній частині клопотання від 07.09.2026 року, невідповідність дати договору, зазначеної в Акті наданих послуг № 1, даті самого Договору про надання правової допомоги, відсутність деталізації часу за кожним видом послуг, відсутність розподілу часу між двома залученими адвокатами та невідповідність заявленого обсягу складності справи достатніми підставами для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, а також для відмови у задоволенні клопотання в цілому.
17.09.2026 р. до суду надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Годунова В.С., в якому просить вважати правильним написання п.2 прохальної частини, а також вважати правильним найменування акту наданих послуг, як Акт наданих послуг №1 до договору про надання правничої допомоги №26/05 від 26.05.2025. Також просив врахувати, що вказані описки не впливають на обґрунтованість заявлених витрат, ані факту надання відповідачу послуг, ані обсягу наданих послуг.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Адвокат Годунов В.С. звернувся до суду із клопотанням, в якому просив розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення без участі сторони відповідача. Від представника позивача - адвоката Федосенко Н.А. надійшло клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без її участі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 03.09.2026 р. у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо сина, усунення від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця - відмовлено.
Під час промови в судових дебатах представника ОСОБА_1 - адвоката Годунова В.С., представником заявлено про наявність витрат на професійну правничу допомогу та про надання в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
З огляду на положення ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Із заявою про ухвалення додаткового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Годунов В.С. звернувся до суду 08.09.2026 року та надав докази понесених судових витрат, тобто в межах строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, ст. 270 ЦПК України.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи вимоги сторони відповідача про ухвалення судом додаткового рішення у справі, суд виходить з наступного.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу стороною відповідача надані:
- копія договору про надання правової допомоги №26/05 від 26.05.2025 р.;
- копія акту наданих послуг №1 до договору про надання правової допомоги №26/05 від 26.05.2025;
- ордер про надання правничої (правової) допомоги від 26.05.2025 р., що посвідчує повноваження адвоката Годунова В.С. на надання правової допомоги Прудкому О.В.;
- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 18.10.2022 р.
У пункті 48 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 роз`яснено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Так, із заяви представника відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу вбачається, що він просить стягнути з позивача 50000,00 грн. за надання юридичних послуг, проте адвокатом не наведено детального розрахунку сум витрат на правничу допомогу. З укладеного між сторонами договору від 26.05.2025 вбачається, що предметом договору є надання правничої допомоги на підставі усного чи письмового завдання ОСОБА_1 з приводу спорів з ОСОБА_2 щодо права на отримання одноразової грошової допомоги, в т.ч. в межах справи №645/2425/25. Ціна договору складає 2500,00 грн. за годину роботи виконавця. Виконавець має право покласти частину своїх обов`язків на іншу особу - в т.ч. адвоката Мамонова С.І.
Згідно акту наданих послуг №1 до договору про надання правової допомоги №26/05 від 26.05.2025, виконавцем надавалися наступні послуги: надання усних консультацій по справі, в тому числі щодо правової позиції, вчинених учасниками справи та судом процесуальних дій та прийняття рішень; аналіз документів, підготовка та подання відзиву на позов, в тому числі аналіз норм законодавства та судової практики, прибуття та участь в судових засіданнях, в т.ч. очікування призначених засідань; підготовка та подання додаткових заяв та клопотань, заперечень на заяви та клопотання позивачки; - підготовка заяви долучення доказів щодо судових витрат та подання її до суду, іншому учаснику. Загальний час на надання правової допомоги в першій інстанції - 20 годин, 50000,00 грн.
Оскільки заявником не наведено деталізований розрахунок часу, протягом якого надавалися відповідачу послуги, враховуючи фактично витрачений адвокатом Годуновим В.С. час, зазначений в акті наданих послуг та заяві про ухвалення додаткового рішення розмір витрат на надання правничої допомоги не є повністю підтвердженим. Крім того, очікування судових засідань не є видом правничої допомоги, тому вимоги щодо відшкодування цих витрат є безпідставними.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Із змісту правової позиції Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22 вбачається, що при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
З огляду на викладене, суд не погоджується з заявленою адвокатом сумою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн., вважає її завищеною, необґрунтованою, не співмірною зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 25 000,00 грн. Враховуючи фактичний обсяг наданих послуг, кількість поданих у справі документів та час участі адвоката в судових засіданнях, суд вважає, що саме такий розмір витрат на правничу допомогу є співмірним обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з засад розумності та обґрунтованості.
Оскільки при винесенні рішення судом не було вирішено питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про ухвалення додаткового рішення та часткове задоволення вимог про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Годунова Віталія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 645/2425/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо сина, усунення від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене повністю або частково в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його складання.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Третя особа - Міністерство Оборони України, ЄДРПОУ: 00034022, м.Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6.
Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складений 14.10.2026 р.
Суддя Г. С. Шевченко