Справа № 733/833/26
Провадження № 2/740/2279/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2026 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Роздайбіди О. В.,
при секретарі Дьоміній Н. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ніжин Чернігівської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (надалі - ТОВ «Свеа Фінанс») до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
встановив:
У квітні ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 128445,53 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.06.2019 між Акціонерним товариством «Ідея банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №Z06.21268.005368082. Відповідно до розділу 1 Кредитного договору банк надає позичальнику кредит у розмірі 42706,00 для власних потреб. У свою чергу позичальник отримує кредит і доручає Банку сплатити за рахунок отриманих коштів страховий платіж на вказаний в договорі рахунок страховика. Кредит надається строком на 48 місяців, розмір процентної ставки 21,99%. Підписанням кредитного договору позичальник приєднався до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення).
На виконання умов вищевказаного договору АТ «Ідея банк» свої зобов`язання по видачі відповідних сум виконало повністю. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи не в повному обсязі та/або не сплачуючи їх взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
Крім того, 02.05.2019 між АТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № С-001-055401-19-980 Відповідно до пп. 2.1., 2.2., 2.3.в п. 2 Кредитного договору банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку. Максимальний розмір кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн.
Ліміт кредитної картки, доступний на момент укладення угоди, становив 5000,00 грн. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24,00 % річних. Позичальник підписанням кредитного договору приєднався до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у редакції, що діяла станом на акту укладення договору. На виконання умов вищевказаного договору АТ «Ідея банк» свої зобов`язання виконав, тоді як відповідач взяті на себе зобов`язання виконував із істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
25.07.2023 року між АТ «Ідея банк» та ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва - ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до якого АТ «Ідея банк» відступило, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за договорами в розмірі заборгованостей боржника перед АТ «Ідея банк». Тобто позивач набув право кредитора та всіх прав вимоги за кредитними договорами до відповідача.
Згідно з розрахунком заборгованості по Кредитному договору №Z06.21268.005368082 від 13.06.2019 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва «Росвен Інвест Україна») станом на дату подачі позову складає: заборгованість за основним боргом 41545,42 грн, заборгованість за відсотками 29739,61 грн. Заборгованість за іншими процентними платежами 41996,43 грн, а всього 113281,46 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості по Кредитному договору №С-001-055401-19-980 від 02.05.2019 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва «Росвен Інвест Україна») станом на дату подачі позову складає: заборгованість за основним боргом - 4 809,25 грн, заборгованість за відсотками - 10 354,82 грн, а всього - 15 164,07 грн.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з`явився. Однак у матеріалах справи міститься клопотання, в якому просив справу розглянути за відсутності представника позивача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 подав заяву, в якій проси приєднати до матеріалів справи копію пенсійного посвідчення інваліда 2 групи. Зазначив, що вважає, що заявлена сума заборгованості є значно завищеною та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи. Впродовж дії договору він частково сплачував кошти на погашення вказаного кредиту, однак первинні квитанції не збереглися. Оскільки позивач не врахував усі його платежі при розрахунку боргу, поданий позивачем розрахунок є некоректним. Просив під час ухвалення рішення об`єктивно оцінити наданий позивачем розрахунок заборгованості та прийняти справедливе рішення згідно з чинним законодавством України.
У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 02 травня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея банк» укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № С-001-055401-19-980. Максимальний ліміт Кредитної лінії встановлено у 200000,00 грн. Ліміт кредитної лінії на момент укладення угоди 5000,00 грн. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24,00 %.
Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. На підтвердження позовним вимог в цій частині надано довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № С-001-055401-19-980 від 02 травня 2019 року, здійснену станом на 25 липня 2023 року (а.с. 25, зворотний бік), та виписку по рахунку ОСОБА_1 з 02 травня 2019 року по 25 липня 2023 року, складену 25 липня 2023 року (а.с. 26-27).
Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 станом на станом на 25 липня 2023 року заборгованість становить 15164,07 грн, з яких: 4809,25 грн - заборгованість за основним боргом, 10354,82 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 з 02 травня 2019 року по 25 липня 2023 року, складену 25 липня 2023 року, останнє зарахування по рахунку здійснено 23 грудня 2019 року в сумі 350,00 грн. Дебет і кредит на кінець розрахунку 27 лютого 2020 року становив 7350,90 грн та 7350,90 грн відповідно, вхідний та вихідний 0,00 грн.
Крім того, 13 червня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту та страхування № Z06.21268.005368082. Строк кредиту - 48 місяців, процентна ставка - 21,99 річних, змінювана, сума кредиту 42706,00 грн, тип кредиту - цільовий.
Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями. На підтвердження позовним вимог в цій частині надано довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.21268.005368082 від 13 червня 2019 року, здійснену станом на 25 липня 2023 року, та виписку по рахунку ОСОБА_1 з 13 червня 2019 року по 25 липня 2023 року (а.с. 14-15).
Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості станом на станом на 25 липня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 становить 113281,46 грн, з яких: 41454,42 грн - заборгованість за основним боргом, 29739,61 грн - за нарахованими та несплаченими відсотками, 41996,43 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.
Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 з 13 червня 2019 року по 25 липня 2023 року, складену 25 липня 2023 року, останнє зарахування по рахунку здійснено 03 січня 2020 року в сумі 2528,00 грн. Дебет і кредит на кінець розрахунку 13.01.2020 року становить 58036,35 грн та 58036,35 грн, тобто вхідний та вихідний 0,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до приписів абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно з ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У частинах 1-3 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15, ухваленій після прийняття Верховним Судом постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 757/18057/15-ц, зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Водночас, відповідно до п. 4, 8, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (що було чинним на час видачі кредиту), передбачено, що у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій, призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно з п. 61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (яке є чинним на час вирішення справи судом апеляційної інстанції), форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).
Апеляційний суд вважає, що доданий банком до позову документ, під назвою «Довідка-розрахунок заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором С-001-055401-19-980 від 02 травня 2019 року» та «Довідка-розрахунок заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.21268.005368082 від 13 червня 2019 року» не є належним доказам на підтвердження позовних вимог про наявність кредитної заборгованості, оскільки він не відповідає вимогам 4.8 та 5.5 Положення № 254 та п. 61 Положення № 75, так як не містить інформацію зокрема про: дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; суми вхідного залишку за рахунком; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суми оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.
Фактично розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, а є відображенням односторонніх арифметичних обчислень позивача і не є підставою для встановлення певних фактів та обставин, що мають значення для справи.
При цьому апеляційний суд зауважує, що документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, її розмір, дати та суми платежів і списань за кредитним договором, є документи первинної бухгалтерської документації, оформлені з додержанням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у той час як надана позивачем виписка не є документами первинної бухгалтерської документації.
Виписки з 13 червня 2019 року по 25 липня 2023 року та з 02 травня 2019 року та 25 липня 2023 року (Банк 336310, Рахунок 29096020710697.980 ОСОБА_1 ), додані банком, також не відповідають вказаним вимогам, оскільки із вказаних документів не можливо дослідити суми вхідного залишку за рахунком, суми оборотів за дебетом та кредитом рахунку, у зв`язку з тим, що в кінці вказаного виписки вони однакові, також немає суми вихідного залишку.
Разом з тим, з наданих виписок убачається, що з сум, які сплачував відповідач на погашення заборгованості за кредитом, банк погашав також і нараховані відсотки, штрафи за прострочення термінів погашення кредиту, комісію за обслуговування рахунку, комісії за нефінансові транзакції, страховки, однак вони не відображені в довідці-розрахунку заборгованості.
Із виписок також убачається, що на погашення процентів за договорами Z06.21268.005368082 від 13 червня 2019 року та №С-001-055401-19-980 від 02 травня 2019 року здійснювалось списання коштів кількома траншами в день, однак виписка не містить даних щодо процентної ставки, яка була застосована банком при їх обчисленні.
На думку колегії суддів, відсутність детального розрахунку не підтверджує правильності нарахування відсотків за кредитним договором, наявності у позичальника боргу у розмірі, заявленого до стягнення кредитодавцем. Надані позивачем документи лише констатують заборгованість у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.
Вищенаведене унеможливлює врахування зазначених документів, як належних доказів, які б підтверджував розмір заборгованості, заявлений банком до стягнення з відповідача.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).
Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).
Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.
За наведених обставин, із врахуванням неодноразово погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції не перевірив залишок заборгованості відповідача за договором, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, не звернув уваги на відсутність обґрунтованого розрахунку позивачем, відсутність у ньому періодів прострочення та даних про те, яка процентна ставка підлягала застосуванню.
Суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів заборгованості за основним боргом та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками матеріали справи не містять, а відтак позов ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Ураховуючи вищевикладене, судові витрати залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, ст. 207, 610, 627-629, 638, 525, 526, 536, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 37616221.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя О. В. Роздайбіда