15.10.26
22-ц/812/2305/26
Єдиний унікальний номер судової справи: 945/1915/26
Номер провадження 22-ц/812/2305/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого - Крамаренко Т.В.,
суддів: Муругова В.В., Тищук Н.О.,
розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою
Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»
на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03 вересня 2026 року, постановлену під головуванням судді - Лопіної О.О., в приміщенні того ж суду по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (надалі - АТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и л а:
У липні 2026 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з нього заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 жовтня 2021 року у розмірі 35 816, 96 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03 вересня 2026 року позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» повернуто позивачу на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.
Не погодився із вказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її до апеляційного суду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала є незаконною, винесеною з порушенням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Позивач не погоджується з висновками суду про те, що ним не були виконані вимоги ухвали про залишення його позовної заяви без руху, оскільки він у строк, встановлений судом - 06 серпня 2026 року о 09:30 через систему «Електронний суд» надіслав докази усунення недоліків, а саме платіжну інструкцію про сплату судового збору. При цьому перевіривши свій електронний кабінет системи «Електронний суд», позивач впевнився, що його заява набула статусу - «приєднано до справи».
За такого, позивач вважає, що оскільки вказані недоліки ним було усунуто, суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення його позовної заяви.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353, частини другої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення (виклику) учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання згідно положень частини тринадцятої 13 статті 7 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги ухвали суду від 03 серпня 2026 року станом на день постановлення ухвали, позивачем не усунуто.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частині 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.
Частиною четвертою статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно положень частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 3 статті 185 ЦПК України встановлено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Між тим, таким вимогам закону оскаржувана ухвала не відповідає.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 29 липня 2026 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 13 жовтня 2021 року.
Як на підтвердження сплати судового збору за подання вказаної позовної заяви позивачем до позовної заяви додано платіжну інструкцію № BOJ69B4J1C від 29 квітня 2026 року на суму 2662, 40 грн.
Натомість, суд першої інстанції встановивши, що оскільки вказана платіжна інструкція № BOJ69B4J1C від 29 квітня 2026 року вже поєднана з іншою справо - № 945/1095/26, вона не може вважатися належним доказом сплати судового збору під час подання даної позовної заяви.
У зв`язку з чим, ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03 серпня 2026 року позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без руху та запропоновано позивачу у п`ятиденний строк з дня вручення йому копії ухвали про залишення позовної заяви без руху сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Відповідно до довідки про доставку електронного документу, документ в електронному вигляді «Ухвала» від 03 серпня 2026 року по справі № 945/1915/26 доставлено до електронного кабінету АТ КБ «Приватбанк» 04 серпня 2026 року о 3 год 24 хв (а.с.36)
Також, документ в електронному вигляді «Ухвала» від 03 серпня 2026 року по справі № 945/1915/26 було доставлено до електронного кабінету представника АТ КБ «Приватбанк» - Ляр Д.Ю. 04 серпня 2026 року о 3 год 21 хв (а.с.37)
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03 вересня 2026 року позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто на підставі частини 3 статті 185 ЦПК України.
Повертаючи АТ КБ «Приватбанк» його позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановлений в ухвалі суду від 03 серпня 2026 року строк не усунув недоліки позовної заяви та не надав докази на підтвердження сплати судового збору за подання позову.
Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали від 03 вересня 2026 року та доводи апеляційної скарги колегія суддів встановила, що згідно електронних матеріалів даної справи, що містяться в підсистемі «Електронний суд», 06 серпня 2026 року АТ КБ «Приватбанк» подало заяву про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху), до якої додано платіжну інструкцію № BOJ65B4KS5 від 05 серпня 2026 року про сплату судового збору у сумі 2662,40 грн.
Крім цього, згідно реєстраційної картки вхідного документу, що міститься в підсистемі «Електронний суд», заява позивача про усунення недоліків позовної заяви була зареєстрована судом 06 серпня 2026 року вх.№ 7282/26.
Згідно з частиною п`ятою, шостою статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з пунктом 16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення), процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (пункт 26 Положення).
Відповідно до пункту 28 Положення дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню.
Документи, що надійшли через Електронний суд, реєструються судами, іншими органами та установами в системі правосуддя в день їх надходження упродовж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та відповідними інструкціями з діловодства в судах чи в інших органах та установах у системі правосуддя (пункт 39 Положення).
Отже, позивачем вимоги ухвали суду від 03 серпня 2026 року були виконані шляхом подання заяви про усунення недоліків через підсистему «Електронний суд» 06 серпня 2026 року, тобто у межах встановленого судом п`ятиденного строку.
Колегія суддів зауважує, що відсутність вказаної заяви в паперових матеріалах даної цивільної справи не свідчить про невиконання позивачем вимог ухвали суду від 03 серпня 2026 року.
За такого, суд першої інстанції постановив ухвалу про повернення позовної заяви, фактично не переконавшись, що така заява дійсно була відсутня, зокрема, й в підсистемі «Електронний суд», а відтак висновок суду першої інстанції про не усунення позивачем недоліків є помилковим.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «DeGeouffredelaPradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки ухвала постановлено з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню в порядку, визначеному ст. 379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відповідності до вимог статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті позовних вимог не розглядається.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 379, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03 вересня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Крамаренко
Судді: В.В. Муругов
Н.О. Тищук