ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м.Суми
Справа №592/9866/25
Номер провадження 22-ц/816/2012/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Щербаченко М. В. (суддя-доповідач), суддів Собини О. І. , Сидоренко А. П. ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом СІКОРСЬКОЮ Іриною Станіславівною, на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 березня 2026 року у складі судді Зоріка М.В., ухваленого в м. Суми, повний текст якого складений 05 березня 2026 року,
у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У червні 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ ФК «ЕЙС») звернулося до суду з указаним позовом.
Позов мотивований тим, що 24.04.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 267199611, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 10 050 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав у заявці при укладенні кредитного договору.
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладення договору ініціював відповідач, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, зайшовши перед укладенням кредитного договору на офіційний сайт первісного кредитора, на якому після реєстрації був створений особистий кабінет. У Заявці на отримання грошових коштів у кредит за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи відповідач заповнив та подав заявку, в якій вказав свої персональні дані. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі. В свою чергу відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за вказаним кредитним договором.
28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого (з урахуванням додаткових угод до договору факторингу) до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у розмірі, зазначеному в Реєстрі прав вимоги № 236 від 27.06.2023.
10.10.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 10/1024-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному в Реєстрі прав вимоги № 1 від 10.10.2024.
В подальшому 29.05.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до якого та Реєстру боржників № б/н від 29.05.2025 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 51 720 грн 81 коп., яка складається з: 10 050 грн - заборгованості по тілу кредиту; 41 670 грн 81 коп. - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Розрахунки заборгованості підготовлені первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».
Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу від відповідача на погашення заборгованості за кредитним договором.
Посилаючись на указані обставини, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 267199611 від 24.04.2023 у розмірі 51 720 грн 81 коп. та судові витрати.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 267199611 від 24.04.2023 в розмірі 26 564 грн 16 коп., а також 1245 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що первісний кредитор ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за Договором факторингу № 28/1118-01 та Додатковими угодами до цього договору передало ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 267199611 від 24.04.2023 на суму 26 564 грн 16 коп., з яких: 10 050 грн 00 коп. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) та 16 514 грн 16 коп. - заборгованість за відсотками, то відповідно до статті 514 ЦК України наступні кредитори, які отримали право вимоги до відповідача не вправі змінити обсяг і умови прав, що перейшли від первісного кредитора за кредитним договором № 267199611, а тому подальше нарахування і збільшення відсотків та включення цієї суми в розмір заборгованості ОСОБА_2 є неправомірним і таким, що не підлягає задоволенню.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
30.03.2026 адвокат Сікорська І.С. в інтересах ОСОБА_2 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» подала апеляційну скаргу в електронній формі, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить Сумський апеляційний суд скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 березня 2026 року в частині вирішення позовних вимог, які було задоволено, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю; стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні реєстри прав грошових вимог та акти прийому-передачі, а Витяг з реєстру боржників до договору факторингу не є належним та допустимим доказом переходу права вимоги до позивача, оскільки не є реєстром, підписаним обома сторонами договору, а фактично є набраним позивачем текстом, підписаним одноособово представником позивача. Договір факторингу між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено за 4 роки до укладення кредитного договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» з відповідачем, тобто відповідна вимога не могла бути відчужена за договором факторингу до моменту укладення кредитного договору із відповідачем. Отже, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджували б наявність у ТОВ ФК «ЕЙС» права вимоги до відповідача.
Також вважає недоведеною обставину видачі кредитних коштів. Зазначає, що позивач не надав первинні банківські документи. Розрахунок заборгованості та довідка складені в односторонньому порядку стороною позивача не є доказами видачі кредитних коштів. З виписки банку, на яку посилається суд, незрозуміло хто був платником коштів.
Проценти нараховані позивачем поза межами строку кредитування. Вимога про нарахування та сплату процентів, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Оскільки заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами не є співрозмірною сумі кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої компенсації (понад 50 відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов`язання за кредитним договором, тому розмір процентів підлягає зменшенню.
Щодо визначеного судом розміру витрат на правничу допомогу у сумі 3000 грн, зазначає, що витрати є неспівмірними зі складністю справи, часом витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 березня 2026 року залишити без змін. Посилається на те, що підтвердженням перерахування кредитних коштів є факт передачі товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на підставі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами договору. Відповідач на спростування обставини перерахування йому кредитних коштів жодних доказів не надав. Стосовно правомірності нарахування процентів за кредитним договором зазначає, що нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення відповідачем строків повернення кредиту. Положення національного законодавства, а також висновки Верховного Суду підтверджують той факт, що за спірними договорами факторингу могли перейти права вимоги за кредитним договором, які виникли після укладення договорів факторингу. Надані позивачем витяги з Реєстру прав вимоги (Реєстрів боржників) до Договорів факторингу підписані та мають печатки уповноважених осіб. Право вимоги за кредитним договором № 267199611 від 24.04.2023 передані первісним кредитором на користь ТОВ «ТАЛІОН «ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН «ПЛЮС» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та в подальшому позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
24.04.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 на підставі Заявки на отримання грошових коштів у кредит був укладений Договір кредитної лінії № 267199611 в електронній формі, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства (а.с. 16, 23-28), за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 10 050 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Відповідно до п. 2.3 кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 10 050 грн одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 24.05.2023.
Згідно з п. 3.1 договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п. 3.2 договору.
Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та періоду пільгової реструктуризації оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду (п. 3.2 договору).
Кожен транш за цим договором надається позичальнику шляхом переказу грошових коштів, який завершується зарахуванням коштів на поточний рахунок, для управління яким випущена платіжна картка 5375-41ХХ-ХХХХ-2831 (п. 5.1 договору).
На момент укладення цього договору сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування - 24.05.2023, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником (п. 7.1 договору).
Відповідно до п. 7.2 основна сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин:
закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору (п.п. 7.2.1);
дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2 або п. 9.1.1.7, а бо п. 9.2.1.5 договору (п.п. 7.2.2).
Відповідно до п. 8.3 договору протягом дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів визначають наступним чином: за період від дати видачі кредиту до 24.05.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 766,50 % річних, що на день укладення договору становить 2,10% від суми кредиту за кожний день користування ним (дисконтна процентна ставка); у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2 договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 24.05.2023 проценти нараховуються за ставкою 766,50 % річних, що на день укладення договору становить 2,10% в день від суми кредиту за кожен день користування ним (індивідуальна процентна ставка).
Згідно з п. 8.4 договору після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70% річних, що на день укладення договору становить 2,98 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Пунктом 8.8 договору передбачено, що для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п. 2.3 договору, перші 30 днів дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складе 16 381 грн 50 коп. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 6331 грн 50 коп. та суму кредиту у розмірі 10 50 грн 00 коп.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. (п. 11.1 договору).
Відповідно до п. 12.4 сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання позичальник зобов`язаний сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70% річних. Сторони погоджуються, що проценти нараховані після закінчення строку дії цього договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.
Відповідно до платіжного доручення від 24.04.2023 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало відповідачу суму кредиту в розмірі 10 050 грн 00 коп. по договору №267199611 від 24.04.2023 для зарахування на платіжну картку № 5375-41ХХ-ХХХХ-2831, без ПДВ, безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer (а.с. 9).
Відповідно до розрахунку первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» заборгованість відповідача за указаним кредитним договором станом на 27.06.2023 року становить 26 264 грн 67 коп., з яких: 10 050 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16 514 грн 16 коп. - заборгованість за відсотками (а.с. 36).
28.11.2018 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах права вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 52-54).
Крім того, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладені додаткові угоди № 19 від 28.11.2019 № 26 від 31.12.2020. № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023, якими, зокрема строк договору факторингу продовжувався (а.с. 54 на звороті - 58).
Згідно з п. 4.1 Договору факторингу № 28/1118-01 (з урахуванням додаткової угоди № 26 від 31.122020 до нього) наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 236 від 27.06.2023 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за договором № 267199611 від 24.04.2023 на загальну суму 26 564 грн 16 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 10 050 грн 00 коп., 16 514 грн 16 коп. - заборгованість по відсоткам (а.с. 51).
Згідно з розрахунком ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 267199611 від 24.04.2023 станом на 10.10.2024 за тілом кредиту становить 10 050 грн, за відсотками - 41 970 грн 81 коп. (а.с. 35).
10.10.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (клієнт) укладений договір факторингу № 10/1024-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 47-49).
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 10/1024-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог по формі встановленій у відповідному Додатку.
Згідно з Реєстром прав вимоги № 1 від 10.10.2024 до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за договором №267199611 від 24.04.2023 на загальну суму 51 720 грн 81 коп., з яких: 10 050 грн 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 41 670 грн 81 коп. - заборгованість по відсоткам (а.с. 46).
29.05.2025 між ТОВ ФК «ЕЙС» (фактор) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (клієнт) укладений договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 42-44).
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 1.2 договору факторингу № 29/05/25-Е перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта-приймання передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.
29.05.2025 ТОВ ФК «ЕЙС» (фактор) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» підписали Акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 (а.с. 64).
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 267199611 від 24.04.2023 на загальну суму 51 720 грн 81 коп., з яких: 10 050 грн 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 41 670 грн 81 коп. - заборгованість по відсоткам (а.с. 41).
Відповідно до розрахунку позивача заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 267199611 від 24.04.2023 станом на 05.06.2025 (включно) становить 51 720 грн 81 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 10 050 грн 00 коп.; прострочена заборгованість за процентами - 41 650 грн 81 коп. (а.с. 34).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
З матеріалів справи установлено, що договір кредитної лінії № 267199611 між первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладений 24.04.2023 в електронній формі та підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».
Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, який ОСОБА_2 підписав в електронному вигляді.
Указаний договір відповідно до вимог статті 628 ЦК України є обов`язковим до виконання кредитором та позичальником.
У цій справі відповідач обставину укладення кредитного договору не заперечує.
В контексті доводів апеляційної скарги щодо недоведеності факту отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 10 050 грн слід зазначити таке
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 № 334/3056/15).
Позивачем на підтвердження обставини виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо перерахування відповідачу кредитних коштів було надано копію платіжного доручення від 24.04.2023, відповідно до якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало відповідачу суму кредиту в розмірі 10 050 грн 00 коп. по договору №267199611 від 24.04.2023 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , без ПДВ, безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer (а.с. 9).
Указані кошти перераховані на рахунок відповідача, вказаний відповідачем у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 24.04.2023 та у п. 5.1 кредитного договору № 5375-41ХХ-ХХХХ-2831. Крім того, обставина перерахування указаних коштів у сумі 10 050 грн 00 коп. підтверджується банківською випискою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про рух коштів за картковим рахунком ОСОБА_2 (а.с. 112).
Таким чином, ураховуючи сукупність доказів, що містяться в матеріалах справи, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, апеляційний суд дійшов висновку про те, що первісний кредитор ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконав свій обов`язок за кредитним договором, зокрема надав позичальнику кредит у розмірі 10 050 грн, а ОСОБА_2 не виконав свої зобов`язання з повернення отриманого кредиту у визначений договором строк.
Водночас апеляційний суд не може погодитися з розміром заборгованості за відсотками у сумі 16 514 грн 16 коп., яка стягнута місцевим судом, зважаючи на такі мотиви.
В апеляційній скарзі представник відповідача з посиланням на статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів», частину третю статті 509, частини першу, другу статті 627 ЦК України зазначає, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами не є співрозмірною сумі кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов`язання за кредитним договором.
У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» під назвою «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Наведене законодавче формулювання - «може бути визнано недійсним» - прямо вказує на те, що недійсність несправедливої умови договору не настає в силу самого закону (як це притаманно нікчемним правочинам відповідно до частини другої статті 215 ЦК України), а встановлюється судом за результатом розгляду відповідної вимоги заінтересованої сторони. Це є визначальною ознакою оспорюваного, а не нікчемного правочину (його частини) - оспорюваний правочин є дійсним, доки його недійсність не встановлена судом (частина третя статті 215 ЦК України).
На підставі викладеного Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 виснувала:
«суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору;
«натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
Отже, при вирішенні вимоги про стягнення кредитної заборгованості суд не може оцінювати положення кредитного договору на предмет їх справедливості, вирішувати питання чи є нараховані проценти непропорційно великими та чи відповідають вони засадам справедливості, добросовісності й розумності, за відсутності окремої позовної заяви споживача про оспорення відповідних умов договору.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 не пред`явив відповідних зустрічних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, тому суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
Водночас як уже зазначено у постанові ОП КЦС ВС від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень.
У цій справі сторони кредитного договору погодили розмір кредиту 10 050 грн, строк користування кредитом - до 24.05.2023, дисконтний період кредитування 30 днів, який може бути продовжено позичальником шляхом вчинення дій, передбачених п. 3.2 кредитного договору.
Проценти за користування кредитом нараховуються протягом строку кредитування (до 24.05.2023), виходячи з процентної ставки 766,50 % річних, тобто 2,10% від суми кредиту за кожний день користування ним (дисконтна процентна ставка). У разі продовження позичальником дисконтного періоду шляхом вчинення дій, передбачених п. 3.2 договору, проценти за користування кредитом нараховуються, виходячи з процентної ставки 766,50 % річних, тобто 2,10% від суми кредиту за кожний день користування ним (індивідуальна процентна ставка).
Відповідно до розрахунку ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» з 24.04.2023 по 24.05.2023 проценти за користування кредитом нараховувались відповідно до пункту 8.3.1 кредитного договору, виходячи з фіксованої процентної ставки 2,10% від суми кредиту за кожен день строку користування кредитом на загальну суму 6331 грн 50 коп.
Умови щодо пролонгації строку кредитування (дисконтного періоду) передбачені в п.3.2 кредитного договору, який передбачає, що для продовження строку користування кредитом позичальник має виконати певні дії, зокрема сплатити усі фактично нараховані проценти.
Водночас в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач вчинив дії, передбачені указаним пунктом кредитного договору, а тому немає підстав вважати, що строк кредитування було продовжено.
Зважаючи на зазначені умови кредитного договору та відсутність доказів внесення відповідачем коштів на оплату зобов`язань за відсотками, нарахованими до 24 травня 2023 року, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для їх стягнення на користь позивача.
Водночас відповідно до розрахунку заборгованості, починаючи з 25.05.2023 по 27.06.2023 проценти нараховувались за ставкою 2,98% на день на загальну суму 10 182 грн 66 коп.
Нарахування процентів, виходячи з указаної процентної ставки, передбачено п. 8.4 та 12.4 кредитного договору, зокрема:
п. 8.4 договору передбачає, що після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70% річних, що на день укладення договору становить 2,98 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
За змістом п. 12.4 договору сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання позичальник зобов`язаний сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70% річних. Сторони погоджуються, що проценти нараховані після закінчення строку дії цього договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що проценти нараховані відповідачу поза межами кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення відповідачем строків повернення кредиту, тобто це проценти, які підлягають стягненню на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
З цього приводу апеляційний суд зауважує, що відповідно до приписів пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Зважаючи на викладене, оскільки з 24.02.2022 року в Україні уведено воєнний стан, відповідач як позичальник, який прострочив виконання зобов`язань за договором кредиту звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.
Надаючи оцінку умовам нарахування відсотків відповідно до пункту 8.4 Договору, апеляційний суд виходить з таких мотивів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 звернула увагу, що для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).
При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).
Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23).
У справі, яка переглядається пункт 8.4 кредитного договору № 267199611 від 24 квітня 2023 року умови пункту 8.4 Договору щодо нарахування процентів не є достатньо чіткими та однозначними, оскільки не дають змоги достовірно встановити, за користування якими саме коштами, протягом якого періоду та за настання яких обставин позичальник зобов`язаний сплачувати передбачені цим пунктом проценти.
Формулювання указаного положення допускає неоднозначне розуміння правової природи процентів: їх можна розглядати як плату за правомірне користування кредитними коштами або як нарахування, пов`язане з порушенням строку виконання грошового зобов`язання. Водночас зазначені платежі мають різне правове призначення та різні підстави нарахування. Проценти як плата за користування кредитом є елементом ціни кредитного договору, тоді як нарахування у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання потребує окремого визначення правової підстави, умов і періоду застосування.
Оскільки умови договору розроблені кредитодавцем саме на нього покладається ризик недостатньої чіткості її формулювання. Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, місцевий суд дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача відсотків нарахованих після 24.05.2023 у сумі за ставкою 2.98 % в день 10 182 грн 66 коп.
Таким чином, слід зменшити загальний розмір заборгованості за кредитним договором до 16 381 грн 50 коп., з яких: 10 050 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6331 грн 50 коп. - заборгованість за відсотками.
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги, що позивачем не доведено право вимоги до відповідача належним чином.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Апеляційний суд відхиляє указані доводи сторони відповідача зважаючи на такі мотиви.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).
Отже, допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення.
Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).
Указані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25.
У справі, яка переглядається, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вчинено договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 (а.с.21-22).
Умовами пункту 1.3 договору факторингу від 28 листопада 2018 року передбачено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
У подальшому ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладені додаткові угоди, якими строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 236 від 27.06.2023 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за договором № 267199611 від 24.04.2023 на загальну суму 26 564 грн 16 коп.
Отже, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передало ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги за договором кредиту від № 267199611 від 24.04.2023 у межах строку дії договору факторингу між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, що виникла в майбутньому.
В подальшому 10.10.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (клієнт) укладений договір факторингу № 10/1024-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 10/1024-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог по формі встановленій у відповідному Додатку.
Згідно з Реєстром прав вимоги № 1 від 10.10.2024 до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за договором № 267199611 від 24.04.2023 на загальну суму 51 720 грн 81 коп.
29.05.2025 між ТОВ ФК «ЕЙС» (фактор) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (клієнт) укладений договір факторингу № 29/05/25-Е, п. 1.2 якого передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта-приймання передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.
29.05.2025 ТОВ ФК «ЕЙС» (фактор) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» підписали Акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 (а.с. 64).
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 267199611 від 24.04.2023 на загальну суму 51 720 грн 81 коп.
Отже, внаслідок послідовного укладення договорів факторингу право вимоги за договором кредиту між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 від № 267199611 від 24.04.2023 перейшло від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС».
Надані позивачем Витягі з Реєстрів боржників містять підписи уповноважених осіб та скріплені печатками, в них міститься вся необхідна інформація щодо обсягу відступлених прав, а тому вони є належними доказами на підтвердження факту відступлення права вимоги до відповідача.
Тому апеляційний суд дійшов висновку про доведеність переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до позивача, а доводи апеляційної скарги в цій частині є помилковими.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 376 ЦПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення на підставі пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України необхідно змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача за кредитним договором, шляхом зменшення з 26 564 грн 16 коп. до 16 381 грн 50 коп.
Висновки суду щодо судових витрат
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).
Позивач при зверненні до суду першої інстанції сплатив 2422 грн 40 коп. судового збору, тому пропорційно до задоволеної частини позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача 767 грн 25 коп.
За подання апеляційної скарги відповідач сплатив 3633 грн 60 коп. судового збору, тому у зв`язку із частковим задоволенням позову з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1392 грн 84 коп.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу понесених в суді першої інстанції.
В апеляційній скарзі сторона відповідача не погоджується з присудженими судом першої інстанції витратами позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
У позові позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн 00 коп.
Частиною третьою статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до частин три, чотири статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
З матеріалів справи установлено, що позивачем з Адвокатським Бюро «Тараненко та Партнери» 29 травня 2025 року був укладений Договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01, додатком якого є протокол погодження вартості відповідних видів послуг. Відповідно до Додаткової угоди 30.05.2025 року до указаного Договору указане адвокатське бюро зобов`язується надавати юридичну допомогу по захисту права та інтересів Клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій по справах про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_2 № 267199611 від 24.04.2023 (а.с.32-33).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача, окрім копії указаного Договору та додаткової угоди до нього надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Тараненка А.І. № 4956 від 24.04.2012 року (а.с.60);
Акт прийому-передачі наданих послуг з Детальним описом наданих послуг від 05.06.2025 (складання позовної заяви, вивчення матеріалів за кредитним договором, підготовка адвокатського запиту, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів) на суму 7000 грн 00 коп. (а.с. 31).
Відповідач у відзиві на позову заяву висловив заперечення проти стягнення указаної суми витрат, посилаючись на те, що їх розмір є неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову.
Суд першої інстанції визнав витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 7000 грн не співмірними зі складністю цієї справи, тому присудив до відшкодування на користь позивача 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційний суд погоджується з таким розміром витрат позивача на правничу допомогу в суді першої інстанції, оскільки за обставин цієї справи він відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.
З урахуванням того, що за наслідками апеляційного перегляду справи апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції, тому підлягає зміні також і розподіл судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Отже пропорційно до задоволеної частини позову слід стягнути з відповідача на користь позивача 1850 грн 03 коп. витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді першої інстанції.
Керуючись вимогами статей 141, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом СІКОРСЬКОЮ Іриною Станіславівною, задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 березня 2026 року змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, та в частині розподілу судових витрат, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № 267199611 від 24.04.2023 у розмірі 16 381 гривня 50 копійок, судовий збір у розмірі 767 гривень 25 копійок та витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 1850 гривень 03 копійки.».
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1392 гривні 84 копійки.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. В. Щербаченко
Судді О. І. Собина
А. П. Сидоренко