ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 687/937/25
Провадження № 22-ц/820/1479/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю прокурора Скрипнюк А.В.,
представника позивача Гаджука В.О.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_2 , законний представник - ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчий комітет Чемеровецької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 6 квітня 2026 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2025 року неповнолітній ОСОБА_2 (законний представник - ОСОБА_3 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчий комітет Чемеровецької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області як орган опіки та піклування (далі - Орган опіки та піклування), про позбавлення батьківських прав.
ОСОБА_2 зазначив, що з березня 2008 року до серпня 2009 року його матір ОСОБА_3 і батько ОСОБА_1 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився позивач, який проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні. З серпня 2009 року відповідач не бере участі у вихованні сина та не відвідує його, не виявляє інтересу до його життя і навчання, не надає сину матеріальної допомоги, не забезпечує йому необхідного харчування та медичного догляду, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не дбає про різносторонній розвиток і нормальне самоусвідомлення сина. Відтак ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.
За таких обставин ОСОБА_2 просив суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно нього.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 6 квітня 2026 року в позові відмовлено.
Суд керувався тим, що підстави для застосування щодо ОСОБА_1 позбавлення батьківських прав як крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківські обов`язки, відсутні. Поведінка ОСОБА_1 не свідчить про його негативний вплив на дитину, а тому розрив сімейних відносин батька з сином не відповідатиме інтересам дитини.
Водночас суд врахував висновок Органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно сина.
Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини. Ці обставини підтверджуються належними та допустимими доказами, що давало суду підстави для позбавлення відповідача батьківських прав. Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 , Орган опіки та піклування не подали відзив на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
2 Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
Протягом 2008-2009 років ОСОБА_1 і ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_2 , який проживає разом із матір`ю.
ОСОБА_1 проживає окремо від дитини, хворіє на хронічне захворювання, є особою з інвалідністю ІІ групи, сплачує аліменти на утримання сина.
Неповнолітній ОСОБА_2 навчається у Чемеровецькому ліцеї № 2, характеризується позитивно.
З 14 лютого 2010 року ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 .
Розпорядженням Чемеровецької районної державної адміністрації Хмельницької області від 17 листопада 2010 року № 636/2010-р дозволено ОСОБА_1 спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_2 щотижня, а саме: першу і третю суботу місяця з 10 до 12 години та другу і четверту п`ятницю місяця з 10 до 12 години в присутності матері.
Згідно з висновком Органу опіки та піклування від 29 січня 2026 року № 69 позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2 є недоцільним.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
За змістом частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
В силу статті 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Із положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» («Mamchur v. Ukraine», заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, пункт 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, пункти 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що проживання дитини разом із батьками в сім`ї відповідає якнайкращим її інтересам, оскільки дитина має право на особисте піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Розлучення дитини з батьками може бути обумовлене лише виключними обставинами, в тому числі неправомірною поведінкою батьків, яка призводить до грубого порушення економічних, соціальних і культурних прав дитини, створює загрози для безпечних умов її проживання та розвитку, перешкоджає належному матеріальному забезпеченню дитини.
Позбавлення батьківських прав є одним із заходів сімейно-правової відповідальності, яка спрямована на захист прав та інтересів дитини, настає при винній поведінці батьків на підставах і у порядку, передбачених законом, та породжує настання невигідних для батьків наслідків, у тому числі втрату права, заснованого на спорідненості з дитиною.
Однією з підстав позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійний характер.
Зібрані докази вказують на те, що з 2009 року ОСОБА_1 залишив сім`ю, не проживає разом із сином, не виконує належним чином свої обов`язки щодо його виховання, не проявляє інтересу до його життя і навчання. Дитина проживає у новій сім`ї матері.
Водночас ОСОБА_1 не виявляє негативної поведінки та не вчиняє протиправних дій щодо сина.
Встановивши ці обставини та врахувавши інтереси дитини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстави для застосування до ОСОБА_1 крайнього заходу сімейно-правової відповідальності у виді позбавлення батьківських прав відсутні.
При цьому суд правомірно взяв до уваги висновок Органу опіки та піклування від 29 січня 2026 року № 69 про недоцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 , оскільки цей висновок, відповідає найкращим інтересам дитини.
Доводи ОСОБА_2 про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав суперечать чинним нормам закону та фактичним обставинам справи.
Посилання ОСОБА_2 на доведеність своїх вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів є необґрунтованими.
Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.
3. Висновки суду апеляційної інстанції
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 6 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 жовтня 2026 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
А.М. Костенко
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Борсук В.О.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 52