ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
13 жовтня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/722/26
Головуючий у першій інстанції - Сороколіт Є. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1802/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючої-судді Шитченко Н.В.,
суддів Висоцької Н.В., Стельмаха А.П.,
із секретарем Герасименко Ю.О.,
позивач Ніжинська окружна прокуратура, яка діє в інтересах Батуринської міської ради Чернігівської області,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 червня 2026 року у справі за позовом першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.
У С Т А Н О В И В:
У березні 2026 року перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив витребувати з незаконного володіння відповідачки на користь держави в особі Батуринської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461, площею 0,1 га, розташовану у АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461 для індивідуального садівництва, яку передано у власність ОСОБА_1 , сформовано за рахунок земель водного фонду, зокрема її розташування у межах прибережної захисної смуги озера «Вир» у басейні р. Сейм, що підтверджено інформацією Деснянського басейнового управління водних ресурсів Державного агенства водних ресурсів України від 27 січня 2025 року та схемою накладення земельної ділянки, виготовленою сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_2 .
Оскільки спірну земельну ділянку протиправно передано у власність фізичної особи через її належність до земель водного фонду, відтак на підставі ст. 387 ЦК України землю слід витребувати на користь Батуринської міської ради, як законного розпорядника земель цієї категорії.
Ураховуючи наявність порушення інтересів держави та бездіяльність органу, до компетенції якого віднесені представницькі повноваження у цій сфері, наявні правові підстави для пред`явлення позову прокуратурою в межах повноважень, визначених ЗУ «Про прокуратуру» та ЦПК України.
Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 31 березня 2026 року задоволено заяву першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури про забезпечення позову та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461, площею 0,1 га, що належить ОСОБА_1 . Заборонено державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, вносити до ДЗК будь-які відомості, які стосуються земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461, площею 0,1 га.
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 червня 2026 року у задоволенні позову першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Батуринської міської ради, до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, що застосовані згідно з ухвалою Бахмацького районного суду від 31 березня 2026 року у виді арешту земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461 площею 0,1 га, яка належить ОСОБА_1 , та заборони державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, вносити до ДЗК будь-які відомості, які стосуються земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461, площею 0,1 га.
В апеляційній скарзі заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури, пославшись на неповноту з`ясування фактичних обставин справи та вважаючи рішення суду незаконним і необґрунтованим, просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки доводам позову про розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту. У рішенні також відсутні висновки суду про те, чи порушені права держави внаслідок надання відповідачці у власність спірної земельної ділянки, зважаючи на її розташування у межах 100-метрової прибережної захисної смуги озера «Вир» у басейні р. Сейм.
Зазначає, що районний суд безпідставно відмовив у задоволенні позову, пославшись на обрання прокурором неналежного способу захисту порушеного права внаслідок незастосування положень ч. 2 ст. 391 ЦК України. При вирішенні спору не враховано законодавчих змін до ЦК України, якими визначено інший порядок захисту порушеного права держави у випадку протиправного вибуття із її власності земельних ділянок. У цій справі прокурор, звернувшись з вимогою усунути державі перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, яка не вибувала із її володіння (ч. 1 ст. 391 ЦК України), ураховуючи законодавчі зміни до цієї статті, сформулював заявлену вимогу про витребування земельної ділянки (ч. 2 ст. 391 ЦК України), обравши правильний спосіб захисту порушеного права.
Вважає хибним висновок суду про неможливість задоволення позовних вимог внаслідок їх неправильного формулювання, оскільки невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови у позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства. Близькі за змістом висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі № 910/2389/23. Наголошує на тому, що коли власник землі обґрунтовує позовні вимоги наявністю перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою (безпідставним фактичним користуванням майном або реєстрацією речового права іншою особою), то залежно від позовних вимог, характеру порушених прав та фактичних обставин справи, суд, якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, може захистити права такого власника в незаборонений законом спосіб, спрямований на усунення порушень.
Відповідачкою відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24 вересня 2026 року розгляд справи призначено на 13 жовтня 2026 року о 09 год. (а.с. 201)
Порядок направлення судових повісток та повідомлень визначено ст. 128 ЦПК України. Судова повістка на ім`я ОСОБА_1 вручена її матері, ОСОБА_3 29 вересня 2026 року, що засвідчено відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 205).
У судове засідання відповідачка не з`явилася, про причини неявки не повідомила і відповідно до положень ч. 3 ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а рішення суду - скасувати з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частинами 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури, суд першої інстанції зазначив, що у цій справі спір виник стосовно виділення земельної ділянки у приватну власність у межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» у басейні р. Сейм поблизу м. Батурин Ніжинського району Чернігівської області. Виснував, що задоволення заявлених вимог про витребування земельної ділянки у контексті встановлених обставин справи ефективно не відновить права Батуринської міської ради, оскільки як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за ОСОБА_1 з порушенням норм земельного та водного законодавства слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У справі встановлено, що рішенням двадцять дев`ятої сесії восьмого скликання Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області від 19 липня 2019 року № 20 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,10 га для індивідуального садівництва у АДРЕСА_1 (а.с. 95).
За заявою ОСОБА_1 від 30 вересня 2019 року ФОП ОСОБА_4 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва загальною площею 0,1000 га на території Батуринської міської ради у АДРЕСА_1 (а.с. 78-92).
28 січня 2020 року відділом у Бахмацькому районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області відкрито поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461 (а.с. 31-77). Відповідно до запису від 28 січня 2020 року № 001 вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель: землі житлової та громадської забудови; код виду цільового призначення: 01.05 для індивідуального садівництва, площа 0,1000 га; її державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі проведено державним кадастровим реєстратором Шамхаловим В.А. на підставі документації із землеустрою, розробленої ФОП ОСОБА_4 ; координати поворотних точок меж земельної ділянки: 1) Х 5680543.228, Y 4328041.591, відстань 40 м; 2) Х 5680556.065, Y 4328079.476, відстань 25 м; 3) Х 5680532.387, Y 4328087.499, відстань 40 м; 4) Х 5680519.551, Y 4328049.614, відстань 25 м; відповідно до запису про виникнення права від 16 березня 2020 року № 003 власником земельної ділянки є ОСОБА_1 , форма власності приватна, дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 11 березня 2020 року, орган державної реєстрації прав Бахмацька районна державна адміністрація, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 35914994.
Рішенням тридцять четвертої сесії восьмого скликання Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області від 03 березня 2020 року № 34 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 ділянку площею 0,1 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0461 у АДРЕСА_1 (а.с. 96).
11 березня 2020 року право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 466946338 від 05 березня 2026 року (а.с. 93-94).
14 січня 2025 року Ніжинська окружна прокуратура звернулась з листом за № 52-77-268 ВИХ-25 до Держводагентства України та Деснянського басейного управління водних ресурсів (Деснянське БУВР) щодо надання інформації стосовно водних об`єктів, поблизу яких розташовані земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами, з-поміж інших і з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461 (а.с. 23-25).
У відповіді Деснянського БУВР від 27 січня 2025 року наявна інформація про те, що зазначені земельні ділянки розташовані у заплаві середньої р. Сейм, для якої характерна велика кількість стариць та заплавних озер. За уточненою у 2024 році інформацією щодо наявних на території громад площинних водних об`єктів, отриманою від Батуринської міської ради, на території громади розташовано 96 водних об`єктів, в тому числі: озеро з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм, площею водного дзеркала 1,8 га; озеро з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм, площею водного дзеркала 1,8 га. Нормативна ширина прибережної захисної смуги для р. Сейм становить 50 м, для озера «Вісімка» та озера «Вир», які розташовані поблизу земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами, з-поміж інших і з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461 - 100 м (а.с. 26-27). Цим же листом прокуратуру проінформовано про те, що водогосподарські паспорти указаних озер відповідно до Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18 березня 2013 року № 99, до Держводагентства та його територіального органу не надходили і не погоджувалися.
02 липня 2025 року Ніжинська окружна прокуратура звернулася із запитом до ФОП ОСОБА_2 з проханням надати інформацію: 1) щодо визначення координат поворотних точок урізу води озера «Вісімка» у басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га та озера «Вир» у басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га у межах розташування, з-поміж іншого земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461; 2) щодо визначення координат поворотних точок прибережної захисної смуги озера «Вісімка» у басейні р. Сейм та озера «Вир» у басейні р. Сейм у межах розташування, з-поміж іншого земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461; 3) щодо визначення площі перетину (накладки), з-поміж іншого земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461 прибережної захисної смуги озера «Вісімка» у басейні р. Сейм та прибережної захисної смуги озера «Вир» у басейні р. Сейм (а.с. 97-100).
15 липня 2025 року між Чернігівською обласною прокуратурою та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 37/25, за умовами якого ФОП ОСОБА_2 зобов`язався здійснити роботи по виконанню дослідження з визначення поворотних точок меж земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461, і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі (а.с. 105-107).
Відповідно до акту № 37/25 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17 липня 2025 року виконавцем проведені роботи по виконанню дослідження з визначення поворотних точок меж земельної ділянки водного фонду в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461, і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі. Вартість робіт складає 5 000 грн (а.с. 108).
ФОП ОСОБА_2 виконано схему розташування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461на території Батуринської ОТГ (а.с. 101), відповідно до якої площа перетину (накладки) земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461 із прибережною захисною сугою озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, складає 100 %, у зв`язку із чим поворотні точки меж земельної ділянки водного фонду і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі не виготовлялись. Такі поворотні точки є тотожні поворотним точкам меж земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі.
До схеми додані каталог координат окружної межі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461 та каталог координат прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» (а.с. 102, 103).
05 серпня 2025 року Ніжинська окружна прокуратура скерувала до Батуринської міської ради лист, в якому повідомила, що прокуратурою у порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» проводиться процедура встановлення підстав для представництва у суді інтересів держави, порушених у зв`язку з безоплатною передачею у приватну власність фізичним особам земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва всупереч вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просила повідомити чи вживалися та чи будуть вживатися заходи, спрямовані на витребування земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами, з-поміж інших і з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461, у власність Батуринської територіальної громади (а.с. 113-115).
Листом від 06 жовтня 2025 року Батуринська міська рада повідомила, що розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. Рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також рішення про затвердження відповідної документації приймається виключно колегіально на пленарному засіданні сесії міської ради. У разі наявності достатніх підстав для вжиття заходів в частині витребування земельних ділянок, зокрема і земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461, Батуринська міська рада не заперечуватиме щодо здійснення відповідних дій у судовому порядку в межах чинного законодавства України (а.с. 117-118).
Згідно з відповіддю Батуринської міської ради на лист Ніжинської окружної прокуратури від 05 березня 2026 року проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг, якою б визначались межі прибережних захисних смуг водних об`єктів, а саме озера «Вісімка» та озера «Вир» Батуринською міською радою не розроблялися та не затверджувалися (а.с. 28-30).
24 вересня 2025 року Ніжинська окружна прокуратура в порядку ч.2 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» повідомила Батуринську міську раду про те, що Ніжинської окружною прокуратурою до Бахмацького районного суду Чернігівської області буде пред`явлено позов в інтересах держави в особі Батуринської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461, площею 0,1 га, яка розташована у АДРЕСА_1 (а.с. 119).
Відповідно до приписів ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі ст. 2 ЗУ «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
Статтею 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі історико-культурного призначення, землі водного фонду.
За змістом ч. 1 ст. 58 ЗК України, ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Відтак, положеннями ст. 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством (ч. 4 ст. 84 ЗК України).
Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені ч. 2 ст. 59 ЗК України.
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту (ч. 4 ст. 59 ЗК України).
За змістом наведених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
Крім того, за положеннями ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст. 60-62 ЗК України, ст. 1, 88-90 ВК України.
Відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
Згідно зі ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них (далі - Порядок № 486).
Відповідно до п. 1 Порядку № 486 цей Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.
Пунктами 4, 5 Порядку № 486 визначено, що у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.
Водночас відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-184цс15, Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/13358/17, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.
Зазначений висновок узгоджується також зі змістом постанов Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14.
Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 372/4149/18 виходив з того, що суди повинні встановити фактичні обставини справи на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до диспозиції зазначених норм та на підставі наданих сторонами доказів, надати оцінку юридичним фактам, що мають значення для справи, зокрема встановити категорію землі, факт її зміни та підстави цієї зміни.
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово зазначала про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (п. 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (п. 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (п. 96); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (п. 45).
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Частиною другою цієї статті передбачено, що якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 378 ЦК України).
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Проаналізувавши наведені норми та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
За матеріалами справи встановлено, що рішенням Батуринської міської ради від 03 березня 2020 року № 34 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0461, розташовану у АДРЕСА_1 . Державну реєстрацію права приватної власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_1 проведено у визначеному чинним законодавством порядку, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Звернувшись з цим позовом, прокурор посилався на те, що належна ОСОБА_1 на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461, розташована у межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм і відповідно до вимог ВК України відноситься до земель водного фонду, тобто відповідачці земельну ділянку передано у власність з порушенням вимог чинного законодавства.
На підтвердження цих доводів прокурором надано інформацію Деснянського БУВР Державного агентства водних ресурсів України від 27 січня 2025 року та схему накладення земельної ділянки, виготовлену сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_2 .
Відомості про ОСОБА_2 внесено до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, який діє на підставі кваліфікаційного сертифікату № 002432, виданого відповідно до наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 23 січня 2013 року № 22 (а.с. 104). Підставою проведення робіт ФОП ОСОБА_2 є договір № 37/25 від 15 липня 2025 року, укладений між Чернігівською обласною прокуратурою та ФОП ОСОБА_2 17 липня 2025 року Чернігівською обласною прокуратурою та виконавцем підписано акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг).
ФОП ОСОБА_2 у ході робіт на місцевості визначено координати урізу води озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм та зовнішньої межі 100-метрової прибережної захисної смуги водного об`єкту, виконано їх співставлення (накладку) із координатами поворотних точок спірної земельної ділянки та виготовлено схему розташування земельної ділянки, відповідно до якої, площа перетину (накладки) земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461 із прибережною захисною смугою озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га складає 100 %.
Отже, здійснюючи дослідження з визначення поворотних точок меж земельної ділянки водного фонду та виготовляючи схему розташування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461, інженером-землевпорядником встановлено, що площа перетину (накладки) спірної земельної ділянки із прибережною захисною смугою озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га складає 100 %, у зв`язку з чим поворотні точки меж земельної ділянки водного фонду і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі, не виготовлялись. Такі поворотні точки є тотожні поворотним точкам меж земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461, відомості про яку містяться у Державному земельному кадастрі.
Апеляційний суд вважає, що факт належного розроблення та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не нівелює існування прибережної захисної смуги біля водойми та знаходження спірної ділянки в межах цієї смуги. Земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461 розташована у межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм, а отже, її сформовано за рахунок земель водного фонду.
ОСОБА_1 належних доказів на спростування цих установлених судом обставин не надано. Таким доказом міг би бути експертний висновок, який би підтвердив, що спірна земельна ділянка не входить до прибережної захисної смуги і відповідно не відноситься до земель водного фонду. Водночас відповідачка з клопотанням про призначення експертизи ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не зверталася.
При вирішенні позовних вимог про витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 обов`язковим є ретельне з`ясування питання правомірності та пропорційності втручання держави у право власності відповідачки на мирне володіння майном (земельною ділянкою).
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07).
Колегія суддів виходить з того, що позов прокурора у справі, яка є предметом апеляційного перегляду, спрямований на захист суспільного інтересу та на відновлення становища, яке існувало до порушення права держави на землі водного фонду, які входять до прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм.
Установивши, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм, тобто відноситься до земель водного фонду і не могла бути передана у приватну власність відповідно до вимог законодавства України, суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Батуринської міської ради.
Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, своєю чергою переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки належністю її до земель водного фонду. Право держави витребувати земельну ділянку з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи визначено законодавством України. Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.
На переконання колегії суддів, витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 є законним, пропорційним та виправданим заходом, який переслідує легітимну мету та необхідний у демократичному суспільстві, не суперечить принципу «належного урядування» та не порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Оскільки ОСОБА_1 отримала спірну земельну ділянку в приватну власність безоплатно, у разі її витребування без попередньої компенсації її вартості вона не понесе непропорційний тягар відповідальності за порушення порядку виділення земельної ділянки у власність. Можливість витребування на користь держави земельної ділянки у особи, яка незаконно або свавільно заволоділа нею, має нормативну основу в національному законодавстві, а також має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Ця мета відповідає загальним інтересам суспільства. Відповідачка не позбавлена права клопотати перед органами місцевого самоврядування про надання їй іншої земельної ділянки у порядку, встановленому законом.
Законом № 4292-ІХ ст. 391 ЦК України доповнено ч. 2 такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».
Відповідно до ст. 378 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відтак є хибним висновок суду першої інстанції про неналежно обраний прокурором спосіб захисту порушеного права, оскільки заявлені вимоги сформульовано з дотриманням положень ст. 378, ч. 2 ст. 391 ЦК України, що регулюють спірні правовідносини, зокрема щодо захисту права власності держави.
Відповідно до схеми розташування земельної ділянки, виготовленої ФОП ОСОБА_2 , спірна земельна ділянка розташована не просто в межах прибережної захисної смуги, а у безпосередній близькості біля водойм на березі між двома озерами. Відтак ОСОБА_1 в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для земель водного фонду природних ознак (наявність довх водойм) знала або, проявивши розумну обачність, могла і зобов`язана була знати про те, що земельна ділянка водного фонду вибула з володіння держави з порушенням вимог закону.
У постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 Верховний Суд зазначив про необхідність оцінки добросовісності кінцевого набувача, пропорційності застосовуваних до нього засобів та можливості відшкодування кінцевому набувачеві збитків за негаторним позовом.
Добросовісність та недобросовісність характеризують насамперед ступінь обізнаності набувача про правомірність набуття майна в особи, яка немає права на його відчуження. Водночас такі категорії, як добросовісність, яка належить до фундаментальних засад цивільного права (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), а також недобросовісність не можуть тлумачитися або застосовуватися формально, ґрунтуватися на припущеннях.
Добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним доки не буде доведено протилежне. Добросовісність дій набувача визначається судом у кожному конкретному випадку. Основними критеріями, які визначають добросовісність/недобросовісність набувача майна, є такі категорії, як «знав/не знав», «міг знати/не міг знати».
За загальним правилом, під поняттям «знав» необхідно розуміти не лише безпосередню обізнаність особи в тому, що вона набуває майно в суб`єкта, який не наділений правом на його відчуження, а й водночас усвідомлення факту порушення своїми діями прав іншої особи. Що ж до поняття «міг знати», то воно характеризує недобросовісність того володільця (набувача), який хоч і не був безпосередньо інформований про відсутність у відчужувача права на відчуження майна, але, проявивши принаймні розумну обачність, міг знати про це (постанова Верховного Суду від 18 вересня 2025 року у справі № 922/82/20).
Водночас саме об`єктивні характеристики майна можуть ураховуватися під час оцінки добросовісності/недобросовісності набувача, зокрема, якщо ознака випливає з самого певного місцезнаходження земельної ділянки водного фонду.
Право держави витребувати земельну ділянку з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи визначено законодавством України. Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.
Ураховуючи встановлені обставини, втручання держави у право власності ОСОБА_1 є виправданим, оскільки недотримання законодавчої заборони надання у приватну власність визначеної категорії земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства, та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у передбаченому законом порядку. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі. «Суспільним», «публічним» інтересом у вимогах прокурора можна вважати також забезпечення охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення, засмічення, та інших дій, які можуть погіршити його природний стан, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, завдати інших екологічних проблем.
Беручи до уваги неправильність застосування районним судом норм матеріального права, апеляційний суд, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов з підстав, наведених вище.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Ніжинською окружною прокуратурою пред`явлено позов в інтересах держави, яка правомірно набула статус позивача у цій справі. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Чернігівська обласна прокуратура є юридичною особою (код ЄДРПОУ 02910114), місцезнаходженням якої є м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9. Відомості про державну реєстрацію, як юридичної особи, Ніжинської окружної прокуратури у ЄДР відсутні.
Судовий збір при зверненні з цим позовом сплачено саме Чернігівською обласною прокуратурою, що підтверджується копією платіжною інструкції № 674 від 19 березня 2026 року (а.с. 121). За подачу заяви про забезпечення позову Чернігівською обласною прокуратурою сплачено 1 664 грн судового збору (а.с. 134), а за подачу апеляційної скарги - 4 992 грн (а.с. 170).
Оскільки суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції та задовольняє позов, беручи до уваги, що Чернігівська окружна прокуратура не має самостійного балансу та рахунків у банківських установах, відтак відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, понесених позивачем, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури 3 328 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 1 664 грн за розгляд заяви про забезпечення позову та 4 992 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом, що загалом становить 9 984 грн. Також з відповідачки на користь Чернігівської обласної прокуратури, на підставі ст. 133, 141 ЦПК України, належить стягнути 5 000 грн у відшкодування витрат за розроблення схеми розташування земельної ділянки.
Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задовольнити.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 червня 2026 року - скасувати.
Позов Ніжинської окружної прокуратури в інтересах Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки - задовольнити.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0461, площею 0,1 га, розташовану у АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури 9 984 грн судового збору за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також 5 000 грн витрат, понесених за розроблення схеми розташування земельної ділянки.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.
Головуюча Н.В. Шитченко
Судді Н.В. Висоцька
А.П. Стельмах