П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/28599/26
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року (суддя Андрухів В.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 21.09.2026) про зупинення провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
14.09.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до в/ч НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини, які полягають у визначенні, обчисленні, нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 17.06.2025 включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення;
- зобов`язати військову частину здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 17.06.2025 включно, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги на оздоровлення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини, які полягають у визначенні, обчисленні, нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення за період з 16.07.2026 по 12.09.2026 включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення;
- зобов`язати військову частину здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 16.07.2026 по 12.09.2026 включно, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги на оздоровлення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2026 прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі №420/28599/26. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2026 провадження в справі №420/28599/26 зупинено на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №240/401/26.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026 справу №240/401/26 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з огляду на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування статей 7 та 265 КАС України в частині застосування положень Постанови №481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців.
Суд також зазначив, що правова позиція у справі №240/401/26 стосується застосування показника для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням під час нарахування грошового забезпечення у період дії Постанови №481, що є ключовим для правильного та законного вирішення спору у даній справі.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
На обґрунтування поданої скарги апелянтом зазначається, що суд першої інстанції обмежився констатацією подібності правовідносин, не встановивши істотного значення майбутнього висновку об`єднаної палати для вирішення цього спору і не оцінивши доцільності зупинення, як того вимагає пункт 5 частини другої статті 236 КАС України у тлумаченні Верховного Суду.
Між тим, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 виснував, що зміни, внесені постановою №481 до пункту 4 постанови №704, "в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним", що пункт 4 постанови №704 "підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції", і що суд "не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин". Отже суд першої інстанції мав правовий орієнтир, достатній для вирішення спору, а зупинення провадження не усуває жодного ризику неоднакового застосування норм права - воно лише відкладає застосування вже наявного висновку. Спір є суто правовим: він зводиться до того, яка розрахункова величина підлягала застосуванню при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням скаржника. Це питання вирішується за частиною третьою статті 7 КАС України, за якою в разі невідповідності правового акта акту вищої юридичної сили суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження.
Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до частини другої статті 312 КАС України, якою передбачено, що апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Положення цієї норми наділяє суд дискреційним правом, а не покладає на нього обов`язок зупиняти провадження у справі. Використання законодавцем формулювання "суд має право" свідчить, що питання про зупинення провадження вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та необхідності такого процесуального заходу.
Метою цієї підстави для зупинення провадження є забезпечення єдності судової практики та уникнення ухвалення рішень, які можуть суперечити майбутньому правовому висновку палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду у справі, що розглядається у подібних правовідносинах.
З матеріалів справи вбачається, що зупиняючи провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суд першої інстанції виходив з того, що на розгляді Верховного Суду перебуває адміністративна справа №240/401/26 за позовом колишнього військовослужбовця до прикордонного загону Державної прикордонної служби України з питань перерахунку та виплати за період з 29.01.2020 по 15.06.2021 та з 03.10.2022 по 10.12.2025 основних та додаткових видів грошового забезпечення позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року. В свою чергу, 22.05.2026 згідно ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справу №240/401/26 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з підстав неоднакового застосування положення статей 7 та 265 КАС України в частині кваліфікації чинності постанов Уряду.
Колегія суддів зазначає, що необхідність передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду мотивована тим, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми статті 7 та статті 265 КАС України в частині застосування положень Постанови №481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, із якого, у тому числі, проводить обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців, внаслідок чого очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання.
Окрім цього слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, що спеціалізується на розгляді справ, зокрема, пов`язаних з проходженням публічної служби, сформував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові від 24 червня 2025 року у справі №420/5584/24, у силу яких подальше скасування судом пункту 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови №704 не впливає на оцінку дій відповідача щодо обрахунку виплат грошового забезпечення із застосуванням чинної на той час (у період з 20 травня 2023 року по 18 червня 2025 року) редакції Постанови №704.
У справі №520/5814/24 Верховним Судом сформульовано правовий висновок про те, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного на 01 січня 2024 року відповідно до Постанови №704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови №704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн.
З урахуванням наведеного, мають місце різні підходи палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 4 Постанови №704 зі змінами, внесеними Постановою №481, у період чинності згаданої постанови з 20 травня 2023 року по 18 червня 2025 року.
Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що позивач оскаржує правомірність обчислення розміру грошового забезпечення з 20.05.2023 з урахуванням приписів пункту 4 постанови №704, тобто у період дії постанови КМУ від 12.05.2023 №481.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що правовідносини в межах цієї справи є подібними до тих, які є предметом касаційного перегляду в справі №240/401/26, зокрема в частині застосування пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 в редакції з 29.01.2020 при здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023, а відтак зміст позовних вимог охоплюється предметом касаційного перегляду у справі №240/401/26.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зупинення провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №240/401/26.
Доцільно також зауважити, що відсутність наразі єдиного підходу зі спірного питання перешкоджає виконанню вимоги юридичної визначеності як важливого елемента верховенства права при вирішенні адміністративними судами спорів щодо перерахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців у період чинності Постанови №481.
Колегія суддів вважає безпідставним покликання апелянта на постанову Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 як правовий орієнтир, достатній для вирішення цього спору, оскільки обставини даної справи не є подібними. Зокрема, зміст правовідносин, щодо яких сформульовано висновки у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/24 стосується визначення нормативного регулювання для оформлення довідки з метою перерахунку пенсії, а не правомірності нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю за період дії постанови КМУ №481.
Резюмуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що суд під час вирішення спірного питання неповно з`ясував обставини справи чи неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
З огляду на це, підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відсутні.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає
Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року про зупинення провадження в адміністративній справі №420/28599/26 - без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно ч. 2 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя В.А.Голуб
Суддя Ю.В.Осіпов