ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/10290/21 Суддя (судді) першої інстанції: О.С. ПЕТРЕНКО
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Попової О.Г., суддів: Говоруна О.В., Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов`язати вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві від 29.03.2019 № 596/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку;
- зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві відновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 у реєстрі платників єдиного податку як платника єдиного податку ІІ групи з 31 березня 2019;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві від 01.03.2021 №21874/26-15-24-12-15 про визнання неподаною податкову декларацію платника єдиного податку за 2020 рік, яка була прийнята 25.02.2021 за № 11355055;
- визнати податкову декларацію ФОП ОСОБА_1 платника єдиного податку ІІ групи на 2020 рік за № 11355055 поданою днем її фактичного отримання - 25.02.2021.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення", Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, передано судові справи Кіровоградському окружному адміністративному суду.
19.03.2025 справа № 640/10291/21 надійшла на розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду та, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, передана для розгляду головуючому судді Петренко О.С.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 596/26-15-13-14-26/3315916191 від 29.03.2019 року про виключення з реєстру платника єдиного податку ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ, відновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , з 31 березня 2019 року як платника єдиного податку другої групи за ставкою 20% від мінімальної заробітної плати та включити його до реєстру платників єдиного податку. Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ, щодо невизнання податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за 2020 рік (реєстраційний номер НОМЕР_2 , подана 25.02.2021) податковою звітністю. Зобов`язано ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ, прийняти, подану ФОП ОСОБА_1 , податкову декларацію платника єдиного податку ІІ групи за 2020 рік №11355055, датою її фактичного отримання контролюючим органом - 25.02.2021 року.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вище вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено без надання належної правової оцінки наявним доказам у справі, при неповному з`ясуванні судом всіх обставин справи та при невідповідності висновків суду обставинам справи, у зв`язку із чим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу не погодився із доводами, що викладені в ній. Вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та надано правильну оцінку наявним в ній доказам. Просив апеляційний суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2026 та від 07.07.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з пунктом 3 частини першої статті 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДПС у м. Києві, як фізична особа - підприємець з 01.09.2016 по 30.03.2019.Позивач був зареєстрований як платник єдиного податку ІІ групи за ставкою 20 %.
В зв`язку з несплатою єдиного податку у встановлені терміни, податковим органом прийнято рішення № 596/26-15-13-14-26/ НОМЕР_3 від 29.03.2019, яким позивача виключено з реєстру платників єдиного податку.
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
За приписами підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, у тому числі, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
У відповідності до пункту 54.1 статті ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Згідно з пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених вказаною главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
У відповідності до абзацу 2 пункту 294.1 та абзацу 1 пункту 294.2 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Згідно з пунктом 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (пункт 295.3 статті 295 ПК України).
Відповідно до пункту 295.4 статті 295 ПК України сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з підпунктом 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Так, згідно з підпунктом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
З аналізу викладених правових норм слідує, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 813/1465/17 та від 20 червня 2019 року у справі № 822/1807/19.
Так, в період з 01.10.2018 по 01.03.2019 позивачем проведено сплату єдиного податку на помилковий казначейський рахунок, в зв`язку з чим останнім 22.04.2019 подано заяву про зарахування коштів з єдиного податку на правильні рахунки. За наслідками поданої позивачем заяви про зарахування коштів зі сплати єдиного податку на правильні рахунки у останнього рахується переплата з єдиного податку, що не заперечується відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у позивача боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів 01.10.2018 по 01.03.2019.
Вказані обставини свідчать про відсутність порушення позивачем приписів абз. 8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України.
Належних доводів та доказів протилежного відповідачем не наведено та не надано а ні під час судового розгляду в суді першої інстанції, а ні під час апеляційного провадження.
Згідно з пунктом 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Так, відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Згідно пункту 300.1 статті 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
З системного аналізу зазначених правових норм можна дійти висновку, що реєстрація особи платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу виключно у випадках, прямо передбачених законодавством.
При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку.
Судом встановлено, що перевірка позивача відповідачем не проводилась, рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку прийнято на підставі даних інтегрованої картки платника податків про наявність у ФОП ОСОБА_1 заборгованості за період з 01.10.2018 по 01.03.2019 (а.с.110-112).
Отже, враховуючи, що контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, суд вважає, що прийняте відповідачем рішення порушує встановлену процедуру та права платника податків, а тому не може вважатися правомірним.
З врахуванням викладеного, суд дійшов правильного висновку, що рішення ГУ ДПС у м. Києві про анулювання реєстрації платника єдиного податку № 596/26-15-1314-26/ НОМЕР_1 від 29.03.2019 прийнято з порушенням процедури його прийняття, що є самостійною та достатньою підставою для його скасування.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно пункту 19-3.1 статті 19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до пункту 299.1 статті 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
За приписами пункту 299.13 статті 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному вебпорталі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і власному офіційному вебсайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку.
Отже, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.
Платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.
При цьому, нормами Податкового кодексу України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Таким чином, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, суд першої інстанції правильно вважав за необхідне зобов`язати відповідача поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку другої групи з 31.03.2019 року.
Щодо вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві від 01.03.2021 № 21874/26-15-24-12-15 про визнання неподаною податкової декларації платника єдиного податку за 2020 рік, яка була прийнята 25.02.2021 за № 11355055 та визнання податкової декларації ФОП ОСОБА_1 платника єдиного податку ІІ групи на 2020 рік за № 11355055 поданою днем її фактичного отримання - 25.02.2021, колегія суддів зазначає наступне.
ФОП ОСОБА_1 подано до контролюючого органу декларацію платника єдиного податку за 2020 рік, яка була прийнята 25.02.2021 за № 11355055.
Листом № 21874/6/26-15-24-12-15 від 01.03.2021 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило позивача про відмову в прийнятті звітності, в якому зазначено про те, що, за результатами перевірки наявності та достовірності обов`язкових реквізитів декларація платника єдиного податку за 2020 рік, яка була прийнята 25.02.2021 за № 11355055, вважається неподаною у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме, подання податкової декларації з недостовірним значенням обов`язкового реквізиту «звітний (податковий) період» (не відповідає обраному режиму оподаткування), так як у звітному періоді платник не перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
Підпунктом 6.1.3 п. 16.1 ст.16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до положень законодавства, форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Згідно пункту 49.3 статті 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків в один із способів, передбачених законодавством, одним з яких є: засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб`єктами визначає Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами (надалі - Порядок № 557).
Відповідно до Розділу II Порядку № 557 автор створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов`язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису чи печатки, керуючись цим Порядком, а також Договором.
У разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка.
Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня.
Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.
У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується.
Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.
Не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами та цим Порядком, формується друга квитанція.
Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа.
Відповідно до пункту 11 Розділу II у разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції.
Відповідно пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу.
Пунктом 49.11 статті 49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Прийняття контролюючим органом податкової декларації є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник контролюючого органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. А тому, підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 ПК України, оскільки прийняття податкової звітності є обов`язком контролюючого органу. При цьому, підставою для відмови у прийнятті податкової декларації згідно з пунктом 49.11 статті 49 цього Кодексу є виключно допущення платником податків порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто відсутність в ній обов`язкових реквізитів.
Тобто, прийняття податкової декларації органом доходів і зборів є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник контролюючого органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками.
Відповідно пункту 48.7 статті 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.
Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 №814/110/16 та у постанові від 31.07.2018 № 810/1570/16.
Враховуючи наведене, підстави для визнання неподаною податкової декларації у контролюючого органу відсутні.
З огляду на викладене, Кіровоградський окружний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.
Підсумовуючи вищевикладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п. 41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов`язати вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі №640/10290/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.Г. Попова
Судді: О.В. Говорун
О.В. Чуприна