ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/20146/21 Суддя (судді) першої інстанції: Хлімоненкова М.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Карпушової О.В., Ключковича В.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2021 №000/3420/0901,
В С Т А Н О В И В:
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Донецькій області, у якому просить визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 19.03.2021 №000/3420/0901.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що структурний підрозділ «Волноваське вагонне депо», на території якого проводилася перевірка за адресою: м. Волноваха, вул. Шевченка, 2, входить до складу регіональної філії «Донецька залізниця» (ЄДРПОУ 40150216). Структурний підрозділ «Волноваське вагонне депо» регіональної «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» розташований за адресою: м. Волноваха, вул. Шевченка, 2 (включаючи буквенні індекси: Б, Е та інші) є цілісним майновим комплексом - єдиною територією, де здійснюється господарська діяльність - надання послуг з технічного обслуговування рухомого складу залізничного транспорту.
Позивач зазначає про те, що під час здійснення фактичної перевірки, а саме 16.02.2021 фахівцями Головного управління ДПС у Донецькій області проведено обстеження приміщення та встановлено факт колишнього зберігання пального (розливи, сліди зберігання) за адресою: Донецька обл., м. Волноваха, вул. Шевченка, 2-Б. При проведені фактичної перевірки працівниками Головного управління ДПС у Донецькій області не встановлене фактичне зберігання палива в приміщенні за адресою: м. Волноваха, вул. Шевченка, 2-Е, хоча наказ на проведення фактичної перевірки видано саме на цю адресу.
Позивач звертає увагу суду на те, що податкове повідомлення-рішення №000/3420/0901 від 19.03.2021 містить внутрішні протиріччя та неузгодження, зокрема, підставами застосування штрафних санкцій визначено підпункт 53.3.3 Податкового кодексу України, але Податковий кодекс України взагалі не містить такого підпункту; підставою застосування штрафних санкцій визначено абзац 9 частини другої статті 17 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», остання редакція якого діє з 01.01.2021та абзацом 9 частини другої статті 17 визначена штрафна санкція за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії 250000 гривень. Факти роздрібної торгівлі пальним взагалі не перевірялися, не відображені в акті (довідці) перевірки від 22.02.2021 № 1221/05-99-33-09/40075815 та не встановлено як порушення у розділі «Результати перевірки» (щодо роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії порушень не встановлено), однак, на підставі абзацу 9 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР податковим повідомленням-рішенням застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 500000 грн; у розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення № 000/3420/0901 від 19.03.2021 наводиться вже інша підстава для застосування штрафних санкцій, а саме абзац 8 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР.
Також, позивач зауважує про те, що поштові адреси: м. Волноваха, вул. Шевченка, 2-Е та м. Волноваха, вул. Шевченка, 2-Б, фактично є однією будівлею, збудоване на одному фундаменті під одним дахом. Вказана будівля належить на праві власності та використовується одним власником та є частиною майнового комплексу структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», розташованого за загальною адресою: м. Волноваха, вул. Шевченка, 2 (який включає в себе велику кількість поштових адрес по вул. Шевченка, буд. 2 з різними буквеними позначками).
Позивач вважає, що звітність за адресою: м. Волноваха, вул. Шевченка, 2-Е включала в себе інформацію щодо зберігання пального за адресою: м. Волноваха, вул. Шевченка, 2-Б та відображала в цілому інформацію по структурному підрозділу «Волноваське вагонне депо» за адресою: м. Волноваха, вул. Шевченка, 2. Тому, твердження Головного управління ДПС про порушення структурним підрозділом «Волноваське вагонне депо» частини першої, восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР є необґрунтованими та безпідставними, так як на місце зберігання пального є відповідна ліцензія. Різні поштові адреси не розмежовують проведення структурним підрозділом «Волноваське вагонне депо» господарської діяльності на всій своїй території. Відповідно п. 1.5 Положення про структурний підрозділ «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» адреса місця знаходження: 85702, Донецька область, м. Волноваха, вул. Шевченка, 2.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року залишено без задоволення позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано не взяв до уваги докази і пояснення позивача щодо різних поштових адрес однієї будівлі, щодо фактичної наявності ліцензії та помилковість адреси, щодо відсутності негативних наслідків, щодо оформлення ліцензії саме відповідачем.
Крім того апелянт зазначає про застосування щодо нього неспівмірної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 500000,00 грн за вчинене порушення.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 та від 28.04.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Від представника Головного управління ДПС у Донецькій області до суду 02.04.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Донецькій області видано Акціонерному товариству «Українська залізниця» ліцензію на право зберігання пального №05330414201900078 від 31.10.2019, терміном дії з 31.10.2019 до 31.10.2024, із визначеною адресою місця зберігання: Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, вул. Т.Шевченка, буд 2-Б.
В.о. начальника ГУ ДПС у Донецькій області 11.02.2021 прийнято наказ №124-п «Про проведення фактичної перевірки АТ Укрзалізниця», яким на підставі вимог ст. 19, ст. 20, ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, Закону України від 19 грудня 1995 №481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, використовуються в електронних сигаретах, та пального» зі змінами та доповненнями, наказано провести фактичну перевірку АТ «Укрзалізниця» за адресою: Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, вул. Шевченка, 2-Е, з 11.02.2021 тривалістю не більше 10 діб, за період діяльності з 01.07.2019 по 20.02.2021 з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, відповідно до Закону № 481/95ВР, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, та інших законодавчих актів.
Перевіряючим ГУ ДПС у Донецькій області 11.02.2021 видані направлення на перевірку №210, №211, та №2012, які пред`явлені представнику регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Зіміну В.О. 16.02.2021, а також цього ж дня вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки.
Відповідно до наказу ГУ ДПС у Донецькій області №124-п від 11.02.2021 та направлень на перевірку у період з 16.02.2021 по 19.02.2021 службовими особами відповідача проведено відповідну фактичну перевірку, про що складено акт про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладено на органи ДПС №1221/05-99-33-09/04075815 від 22.02.2021.
Згідно акту перевірки об`єктом фактичної перевірки, місцем проведення перевірки (місце здійснення діяльності з виробництва, зберігання, торгівці пальним або місце знаходження платника податків) є Донецька область, м. Волноваха, вул. Шевченка, 2-Е. Питання що дослідженні при проведенні перевірки дотримання АТ «Укрзалізниця» вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС у частині фактів здійснення діяльності із виробництва, зберігання та реалізації пального без отримання відповідних ліцензій за період перевірки, повноти обліку операцій з пальним на місцях його виробництва, зберігання та реалізації та його організації у відповідності до вимог чинних нормативно-правових актів, дотримання вимог нормативних документів щодо надання інформації органам ДПС про фактичні залишки та обсяги реалізації пального.
Відповідно до висновку, зазначеного в акті перевірки, перевіркою встановлено порушення частини восьмої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Головним управлінням ДПС у Донецькій області складено акт відмови від отримання примірника акта (довідки) перевірки, неможливості його вручення та підписання від 22.02.2021 №59/05-99-09-01/00191721, відповідно до якого начальник структурного підрозділу Зімін Вячеслав Олександрович, головний інженер Комов Олексій Миколайович, гол. бухгалтер Висильконова Вікторія Вікторівна АТ «Укрзалізниця» (ЄДРПОУ 40075815) за адресою: Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, вул. Шевченка, 2-Е, відмовились від підписання та отримання акта перевірки №1221/05-99-33-09- 40075815 без надання пояснень.
Позивачем надані заперечення до акту (довідці) про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС від 22.02.2021 № 1221/05-99-33-09/40075815 та акту відмови від отримання примірника акта (довідки) перевірки, неможливості його вручення та підписання від 22.02.2021 № 59/05-99-09- 01/00191721.
Листом №2125/05-99-09-01-16 від 19.03.2021 «Про розгляд заперечень ГУ ДПС у Донецькій області зазначило, що фактична перевірка АТ «Укрзалізниця» за адресою: Донецька область, Волновахський район, м. Волноваха, вул. Шевченка, 2-Е проведена згідно вимог діючого законодавства. Висновки в акті перевірки від 22.02.2021 № 1221/05-99-33-09/40075815 обґрунтовані згідно з діючим законодавством.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Донецькій області складено податкове повідомлення-рішення №003/3420/0901 від 19.03.2021, згідно якого на підставі акту перевірки 1221/05-99-33-09/40075815 від 22.02.2021 встановлено порушення частини першої, восьмої статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та на підставі пп.53.3.3 п.54.3 статті 54 Податкового кодексу України та абзацу 9 частини другої статті 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» застосовано суму штрафних санкцій - 500 000 грн.
Згідно розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення №003/3420/0901 від 19.03.2021, порушено частину першу, восьму статті 15 Закону №481/95-ВР, підставою для застосування штрафних санкцій є абз.8 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР, сума штрафної санкції 500 000 грн.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» подало скаргу №10-368 від 07.04.2021 до Державної податкової служби України на податкове повідомлення-рішення №003/3420/0901 від 19.03.2021.
Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №14500/6/99-[телефон приховано] від 29.06.2021 податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 19.03.2021 №000/3420/0901 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Не погодившись із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. п.62.1.3 п. 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За приписами п.75.1.3 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначає стаття 80 Податкового кодексу України.
За п. 80.1. ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пп. 80.2.5. п. 80.2. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Згідно п. 80.5. статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
В той же час, пунктом 81.1. статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
За п. 86.1. статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Пунктом 86.5 Податкового кодексу України визначено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Відповідно до статті 16 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (чинного на час проведення перевірки) (далі Закон №481/95-ВР) контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
З аналізу підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України вбачається, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень).
Тобто, норма зазначеного підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону №481/95-ВР покладені на відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що фактична перевірка з питань додержання останнім вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції, проведена Головним управлінням ДПС у Донецькій області на підставі відповідного наказу та виданих направлень на перевірку, оформлена відповідним актами, з підстав отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення позивачем вимог законодавства в частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, а відтак відповідач, здійснюючи фактичну перевірку, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
ГУ ДПС у Донецькій області на підставі наказу на проведення перевірки від 11.02.2021 № 124-п та направлень на перевірку від 11.02.2021 №№ 210, 211 проведена фактична перевірка акцизного складу № 1011059, розташованого за адресою: Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, вул. Шевченка, буд. 2-Е, який належить АТ «Українська залізниця», за результатами якої складено акт перевірки від 22.02.2021 №1221/05-99-33-0/40075815.
Підпунктом 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом: б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Статтею 1 Закону №481/95-ВР визначено, що місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Згідно статті 15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.
Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
Відповідно до абз.8 частини другої статті17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Поряд із цим, згідно статті 18 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.
З наведених положень законодавства вбачається, що діяльність зі зберігання пального підлягає ліцензуванню, за винятками, які встановлені законом. Ліцензія видається на кожне місце зберігання пального. При цьому, приміщення або територія де господарюючий суб`єкт провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом.
Перевіркою встановлено зберігання пального без отримання відповідної ліцензії на акцизному складі № 1011059, розташованого за адресою: Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, вул. Шевченка, буд. 2-Е, у період з 01.04.2020 по 30.11.2020, чим порушено статтю 15 Закону України від 19.12.1995 від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами та доповненнями (далі - Закон №481).
Перевіркою встановлено, що АТ «Укрзалізниця» подано заяву 25.07.2019 на реєстрацію акцизного складу № 1011059, розташованого за адресою: Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, вул. Шевченка, буд. 2-Е, знято з обліку 02.02.2021.
В той же час, ліцензія на право зберігання пального №05330414201900078 від 31.10.2019, видана із визначеною адресою місця зберігання: Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, вул. Т.Шевченка, буд 2-Б.
Із досліджених судом акцизних накладних №735316 від 12.11.2020 та №735420 від 18.11.2020 пальне відвантажено Акціонерним товариством «Укрзалізниця» з акцизного складу №1010623 на акцизний склад №1011059 (т.1, зв.а.с.108, зв.а.с.113).
Відтак, відомості акцизних накладних підтверджують прийняття на зберігання пального на акцизний склад №1011059, що розташований за адресою: Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, вул. Шевченка, буд. 2-Е.
Факт здійснення надходження дизельного палива на акцизний склад № 1011059 за адресою: Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, вул. Шевченка, буд. 2-Е, підтверджуються наступними документами: відомостями з електронного реєстру акцизних накладних ДПС України - надходження нафтопродуктів на акцизний склад № 1011059, розташованого за адресою: Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, вул. Шевченка, буд. 2-Е; обліковими даними підприємства за період з 01.04.2020 по 20.02.2021, а саме: оборотними відомостями «По номенклатурних номерах товарно-матеріальних цінностей» за період з 01.04.2020 по 30.11.2020 та окремо за листопад 2020 року; обліковими даними товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) Форма № 31-НП за листопад 2020 року (т.1, зв.а.с.114-118).
Обставина зберігання пального на акцизному складі підтверджується також поясненнями головного бухгалтера СП «Волноваське вагонне депо» ОСОБА_1 від 16.02.2021, яка зазначила, що отримано паливо дизельне у листопаді на загальну кількість 700 кг на акцизний склад №1011059. Використано в листопаді згідно роздаточних відомостей на загальну кількість 1008 кг. Залишок палива на 01.01.2020 308,48 кг, та згідно руху за листопад залишок пального станом на 30.11.2020 складає 0,48 кг. Остаточний рух по акцизному складу №1011059 на 0,48 кг відбувся 22.01.2021. Цей залишок зберігався у бочці з 30.11.2020 з подальшим заправленням баку машини (т.1, а.с.104).
Щодо доводів апелянта про те, що зазначене у акті перевірки порушення - зберігання палива без ліцензії є формальним наслідком допущеної при оформленні ліцензії №05330414201900078 помилки (описки) в номері будівлі складу 2-Б замість 2-Е, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 5 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 р. № 408 (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), платники акцизного податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Кожен акцизний склад має власний уніфікований номер у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, який автоматично присвоюється системою електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
До реєстру платників включаються такі дані про осіб, зареєстрованих як платники акцизного податку, та про акцизні склади, наявні у платників акцизного податку - розпорядників акцизних складів, зокрема, дані про акцизні склади - дані про всі наявні у розпорядника акцизного складу акцизні склади (уніфікований номер, адреса, назва та реквізити документів, що підтверджують право власності або право користування приміщеннями та/або територією, де розміщено акцизний склад), а також відповідні коди адміністративно-територіальних одиниць згідно з Класифікатором об`єктів адміністративно-територіального устрою України, де розміщується кожний акцизний склад.
Згідно з п.6 Порядку №408 реєстрація платника акцизного податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочих дні до початку ввезення на митну територію України або до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів (далі - заява), форма якої затверджується Мінфіном.
На підставі заяви, що подається для реєстрації особи як платника акцизного податку, здійснюється одночасно реєстрація акцизних складів такого платника.
Заява складається та подається до контролюючого органу за основним місцем обліку особи як платника податків з використанням засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.
Пунктом 11 Порядку №408 визначено, що для реєстрації нових акцизних складів, внесення змін у дані про акцизні склади, анулювання реєстрації акцизних складів, усунення розбіжностей або помилок у записах реєстру платників щодо акцизних складів платник акцизного податку подає заяву про внесення відповідних змін. Заява надсилається контролюючому органу та приймається у порядку, встановленому для реєстрації.
Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що у разі допущення помилки в адресі акцизного складу у місті Волноваха по вул. Шевченка, 2-Е, позивач мав можливість у разі виявлення належної обачності внести зміни у дані про акцизний склад, виправити помилку у записах реєстру платників щодо акцизного складу шляхом подання заяви про внесення відповідних змін. Втім відповідних змін позивач не вніс та протягом тривалого часу здійснював зберігання пального на акцизному складі №1011059 без ліцензії.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання апелянта на виявлення помилки під час перевірки не підтверджує вжиття ним достатніх заходів для дотримання вимог законодавства, оскільки таке виправлення могло бути ініційоване ще до початку перевірки за умови виявлення платником належної обачності.
При цьому, посилання апелянта на формальний характер допущеної помилки не звільняє його від обов`язку забезпечити відповідність дозвільних документів фактичним обставинам здійснення господарської діяльності.
Судом першої інстанції під час розгляду справи надано оцінку і тому, що у заяві про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів від 25.07.2019 окрім адреси акцизного складу (м. Волноваха, вул. Шевченка, 2-Е) позивачем вказано і номер свідоцтва про право власності № 390741 від 08.11.2017, що відповідає об`єкту нерухомості будівля комори за вказаною адресою. Вказані обставини свідчать більше про намір позивача зареєструвати акцизний склад саме за адресою м. Волноваха, вул. Шевченка, 2-Е, ніж про помилки допущені в заяві.
У зв`язку із викладеним вище, колегія суддів вбачає наявність підстав для притягнення позивача до фінансової відповідальності у вигляді штрафу за вчинення податкового правопорушення, що полягало у зберіганні пального на акцизному складі №1011059 за адресою: Донецька область, м. Волноваха, вул. Шевченка, 2-Е без наявності ліцензії на право зберігання пального у період з 01.07.2019 по 30.11.2020.
Щодо доводів апелянта про неспівмірність застосування до позивача за вчинення правопорушення штрафу у розмірі 500 000, 00 грн, у зв`язку із тим, що новим Законом (змінами, внесеними до законодавства) суттєво зменшено розміри штрафу, судова колегія зазначає таке.
На час виникнення спірних правовідносин відповідно до абз.8 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Отже, застосовуючи до позивача зазначену штрафну санкцію, контролюючий орган діяв відповідно до вимог законодавства, чинного на момент вчинення встановленого правопорушення.
Колегія суддів зауважує, що саме по собі подальше прийняття законодавцем нового нормативно-правового акта, яким змінено правове регулювання відповідних суспільних відносин та переглянуто розміри фінансових санкцій, не свідчить про протиправність рішення контролюючого органу, прийнятого відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Законність такого рішення підлягає оцінці з урахуванням нормативного регулювання, яке визначало права та обов`язки учасників відповідних правовідносин на час вчинення правопорушення та застосування відповідальності.
При цьому, суд звертає увагу, що визначення виду та розміру юридичної відповідальності належить до повноважень законодавця, який вправі змінювати відповідне регулювання з урахуванням актуальних суспільних потреб.
Отже, доводи апелянта про неспівмірність штрафу в розмірі 500 000,00 грн не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним рішення контролюючого органу, яке на момент його прийняття відповідало чинним вимогам законодавства.
Колегія суддів враховуючи встановлені обставини, які підтверджені відповідними доказами, вважає, що судом першої інстанції правильно досліджено і надано оцінку первинним документам, які позивачем надіслані відповідачу на підтвердження його позиції, і судом першої інстанції правильно зроблено висновок про необґрунтованість позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі №640/20146/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді О.В.Карпушова
В.Ю.Ключкович