ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 357/4206/26 Суддя (судді) першої інстанції: Кошель Б.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: - Осіпової О.О.,
суддів: - Златіна С.В., Воловика С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2026 року адвокат Кузьменко Євгеній Анатолійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив: 1) визнати поважними пропущений строк на оскарження, поновити строк на оскарження; 2) скасувати постанову серії АВ№00009369 від 17.12.2025 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, якою позивача, РНОКПП: НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.132-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити; 3) скасувати постанову серії АВ№00009372 від 17.12.2025 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, якою позивача, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.132-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити; 4) скасувати постанову серії АВ№00009418 від 18.12.2025 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.132-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити; 5) скасувати постанову серії АВ№00009452 від 19.12.2025 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.132-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити; 6) стягнути з відповідача на користь позивача понесенні судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником транспортних засобів MAN д.н.з. НОМЕР_2 , спеціалізованого напівпричіпа контейнеровоза марки KOEGEL д.н.з. НОМЕР_3 , а також транспортного засобу DAF д.н.з. НОМЕР_4 та спеціалізованого напівпричіпа контейнеровоза марки SAMRO д.н.з. НОМЕР_5 . 11.02.2026 року позивач дізнався через сервіс перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі про наявні адміністративні правопорушення, однак жодних матеріалів, запрошення на розгляд справи чи рішень він не отримував.
11.02.2026 року відповідачу у справі було направлено адвокатський запит, який було зареєстровано 03.03.2026 року з метою отримання копії постанов про адміністративне правопорушення. Відповідь на адвокатський запит надійшла на електронну адресу адвоката Кузьменко Є.А. 05 березня 2026 року після робочого часу о 18 год. 33 хв. Строк на оскарження постанови Укртрансбезпеки про адміністративне правопорушення до суду становить 10 днів із дня винесення постанови (ст. 289 КУпАП). Якщо постанова винесена автоматично (фото/відеофіксація), строк рахується з дня набрання нею законної сили. У разі пропуску строку з поважних причин, його можна поновити за заявою.
Враховуючи, що позивачу не було достеменно відомо та він не отримував постанови про адміністративне правопорушення, вважає, що він їх отримав і має можливість оскаржувати протягом 10-ти днів лише з 05.03.2026 року та враховуючи що десятий день припадає на вихідний то останнім днем на оскарження є перший робочий 16.03.2026 року.
Про наявність встановлення пристрою з автофіксацією водієві було достеменно відомо, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Укртрансбезпеки. Враховуючи інформацію з офіційного сайту Укртрансбезпеки, водій, керуючи транспортним засобом, був впевнений, що його транспортний засіб завантажено в допустимих вагових нормах, однак вся розбіжність виникає внаслідок того, що на зафіксованих у постановах фото міститься лише транспортний засіб та не міститься контейнеровоз, який здійснює перевезення. З вище зазначених постанов вбачається, що загальна маса транспортного засобу перевищувала загально допустиму масу для напівпричіпу самоскиду, однак відповідач не врахував, що цей транспортний засіб є контейнеровозом, допустима маса якого становить 44 тони, чим допустив порушення та виписав оскаржувані постанови. Із постанови серія АВ№00009369 від 17.12.2025 року вбачається що загальна маса становить 42750 кг, що є допустимою нормою. Відповідно до постанови серія АВ№00009372 від 17.12.2025 року загальна маса становить 42345 кг, що є допустимою нормою. Згідно з постановою серія АВ№00009418 від 18.12.2025 року загальна маса становить 42570 кг, що є допустимою нормою. Відповідно до постанови серія АВ№00009452 від 19.12.2025 року загальна маса становить 43200 кг, що є допустимою нормою.
Отже, із товаро-транспортних накладних вбачається, що загальна маса не перевищувала 44 тони, а тому складені постанови є неправомірними. В оскаржуваних постановах відповідач як доказ надає фото, на якому зазначено лише автомобіль без причепу (будь якого типу), однак автомобіль перевозив вантаж, а тому мав бути зафіксований і причіп.
З оскаржуваних постанов вбачається, що разом із автомобілем рухався і причіп (кількість вісей -5 шт.), однак відповідач не приділив цьому увагу та не неправильно розрахував загальну масу.
Тобто, фактично рухалися два транспортні засоби, але в оскаржуваній постанові при визначенні загальної маси транспортного засобу та при притягненні позивача до відповідальності було враховано лише один транспортний засіб.
Так, в оскаржуваній постанові відсутні дані щодо марки, моделі, державного номерного знаку причепу-контейнеровоза, приєднаного до сідлового тягача.
Отже, посадовою особою відповідача було порушено ст. 283 КУпАП, додаток № 1 до Інструкції № 512, п. 16 Порядку № 1174.
Позивач (власник транспортного засобу) не є перевізником, що підтверджується товарно-транспортними накладними, а відповідно статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанови у справах про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі щодо ОСОБА_1 серії AB № 00009369 від 17.12.2025, серії АВ № 00009372 від 17.12.2025, серії АВ № 00009418 від 18.12.2025 та серії АВ № 00009452 від 19.12.2025, винесені Державною службою України з безпеки на транспорті за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, справи про адміністративне правопорушення закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи, у тому числі фотознімки, свідчать, що у спірному випадку здійснювалися саме контейнерні перевезення відповідним транспортним засобом - контейнеровозом.
При цьому щодо посилання відповідача на те, що всупереч вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.01.1997 №363, ОСОБА_1 не було надано доказів перевезення контейнера з відповідним маркуванням, суд першої інстанції зазначив, що можливе недотримання власником вантажу або ж перевізником вимог щодо маркування контейнеру не може змінити призначення та технічні характеристики одиниці транспортного обладнання, яка розміщена на спеціалізованому напівпричепі-контейнеровозі, для цілей її ідентифікації як причепа-контейнеровоза у розумінні Правил №363 та для цілей застосування положень пункту 22.5 ПДР України.
До того ж, оскаржуваними постановами позивача було притягнуто до відповідальності саме за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами, а не за порушення правил маркування контейнерів.
За таких обставин посадова особа Укртрансбезпеки при прийнятті спірних постанов неправильно визначила тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза 44 тони, а вантажного тягача 40 тон, та, як наслідок, здійснила розрахунки перевищення загальної маси транспортного засобу, які не відповідають фактичним обставинам справи.
З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних постанов.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та винесене без з`ясування всіх обставин справи, а також без надання їм належної правової оцінки, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що будь-яких доказів, щодо здійснення позивачем вантажного перевезення саме контейнером, ідентифікації такого контейнера, доказів щодо придбання або використання контейнера, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу контейнером, або сертифікатів на такий контейнер, які б могли свідчити на користь висновку про контейнерні перевезення транспортним засобом позивача, матеріали справи не містять.
Разом з тим, позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням, а саме - розпізнавального знаку, номеру контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, та інша інформація відповідно до вимог Наказу №363.
Відсутність контейнеру із відповідним маркуванням підтверджується і фотознімками, зробленими під час фіксації факту порушення норм чинного законодавства.
Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції під час ухвалення рішення не встановлено обставину, яка має значення для справи, а саме відсутність використання позивачем транспортного обладнання під назвою «контейнер», що доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2026р. провадження за апеляційною скаргою було відкрите та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
У встановлений судом строк від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки в матеріалах справи містяться свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, де зазначений вид - «спеціалізований напівпричіп контейнеровоз».
Крім того, в оскаржуваних постановах відповідач як доказ надає фото, на якому зазначено лише автомобіль без причепу (будь якого типу), однак автомобіль перевозив вантаж, а тому мав бути зафіксований і причіп.
Загальна маса транспортного засобу перевищувала загально допустиму масу для напівпричіпу самоскиду, однак відповідач не врахував, що цей транспортний засіб є контейнеровозом, допустима маса якого становить 44 тони.
Враховуючи, що від учасників справи не надійшло клопотань про розгляд справи за їх участі, розгляд справи вирішено проводити у порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортних засобів: спеціалізованого напівпричіпа контейнеровоза марки MAN д.н.з. НОМЕР_2 , спеціалізованого напівпричіпа контейнеровоза марки KOEGEL д.н.з. НОМЕР_3 , а також транспортного засобу DAF д.н.з. НОМЕР_4 та спеціалізованого напівпричіпа контейнеровоза марки SAMRO д.н.з. НОМЕР_5 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_6 , свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_7 , свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_8 та свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_9 .
Відповідно до протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №00408-00224-25 від 16.05.2025, KOEGEL д.н.з. НОМЕР_3 має технічно допустимі норми.
З протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №00408-00811-25 SAMRO д.н.з. НОМЕР_5 має технічно допустимі норми.
06.12.2025р. о 11 год 35 хв. за адресою М-21, км 148+700 - 149+500, Житомирська обл., на автоматичному зважувальному комплексі WIM 65, WAGA-WIM40, зав. № CRUA-11-VVE, зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 18.440, ДНЗ AI8729OC, з перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,875% (2.75 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. Фактична маса з урахуванням встановленої законом похибки склала 42750 кг. Постановою від 17.12.2025 р. серії АВ №00009369 за ч.2 ст.132-1 КУпАП на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 8500 грн.
07.12.2025 о 6 год 14 хв. за адресою М-21, км 148+700 - 149+500, Житомирська обл. на автоматичному зважувальному комплексі WIM 65, WAGA-WIM40, зав. № CRUA-11-VVE, зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 18.440, ДНЗ AI8729OC, з перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,863% (2.345 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. Фактична маса з урахуванням встановленої законом похибки склала 42345 кг. Постановою від 17.12.2025 р. серії АВ №00009372 за ч.2 ст.132-1 КУпАП на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 8500 грн.
11.12.2025 о 16 год 01 хв. за адресою М-21, км 148+700 - 149+500, Житомирська обл. на автоматичному зважувальному комплексі WIM 65, WAGA-WIM40, зав. № CRUA-11-VVE, зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 18.440, ДНЗ AI8729OC, з перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,425% (2.57 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. Фактична маса з урахуванням встановленої законом похибки склала 42570 кг. Постановою від 18.12.2025 р. серії АВ №00009418 за ч.2 ст.132-1 КУпАП на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 8500 грн.
13.12.2025 о 16 год 20 хв. за адресою М-21, км 148+700 - 149+500, Житомирська обл. на автоматичному зважувальному комплексі WIM 65, WAGA-WIM40, зав. № CRUA-11-VVE, зафіксовано транспортний засіб DAF FT XF 105.460, ДНЗ НОМЕР_4 , з перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,000% (3.2 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. Фактична маса з урахуванням встановленої законом похибки склала 43200 кг. Постановою від 19.12.2025 р. серії АВ №00009452 за ч.2 ст.132-1 КУпАП на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 8500 грн.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, працівника Укртрансбезпеки, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 132-1 КпАП України перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.
Згідно з приміткою до цієї статті підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Приписи ч. 1 ст. 14-3 КпАП України визначають, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з пп. "б" п. 22.5 ПДР України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси:
- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тон для доріг державного значення;
- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тони для доріг державного значення.
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами "б" та "в" цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 статті 258 КпАП України передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КпАП України протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КпАП України).
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (далі - Порядок № 1174).
Згідно з п. п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Пунктом 7 Порядку № 1174 встановлено, що фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163 (абз. 6 п. 8 Порядку №1174).
Відповідно до п. 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Згідно з п. 12 Порядку №1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Як було встановлено раніше, наголошуючи на протиправності оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 посилався, зокрема, на те, що посадовими особами Укртрансбезпеки не враховано належність напівпричепів до контейнеровозів, що свідчить про неправильність обчислення максимально допустимої загальної маси транспортного засобу 40 тон замість 44 тон.
Проте колегія суддів не погоджується із доводами позивача з огляду на таке.
Підставою для прийняття спірних постанов було порушення позивачем вимог пункту 22.5 ПДР, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн.
Відповідно до пп. «б» п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси для комбінованих транспортних засобів, зокрема:
- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);
- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра -44 тонни.
Аналіз вищевказаних норм у сукупності дає підстави вважати, що згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху повна маса 44 тони встановлена у разі здійснення перевезення вантажу в контейнерах або в змінних кузовах.
Отже, визначальною обставиною, яка підлягає доказуванню під час розгляду справи, є доведення факту перевезення контейнеровозом саме контейнеру.
Зокрема, поняття «контейнер» визначено у Митному кодексі України від 13.03.2012р. №4495-VI.
Пунктом 16 частини 1 статті 4 Митного кодексу України встановлено, що контейнер - транспортне обладнання (клітка, знімна цистерна або подібний засіб), що:
а) являє собою повністю або частково закриту ємність, призначену для поміщення в неї вантажів;
б) має постійний характер і завдяки цьому є достатньо міцним, щоб слугувати для багаторазового використання;
в) спеціально сконструйоване для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження;
г) сконструйоване таким чином, щоб полегшити його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на інший;
ґ) сконструйоване таким чином, щоб його можна було легко завантажувати та розвантажувати;
д) що має внутрішній об`єм не менше одного метра кубічного.
Термін «контейнер» включає приладдя та обладнання, необхідні для цього типу контейнера, за умови, що вони перевозяться разом із контейнером. Знімні кузови прирівнюються до контейнерів.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012р. №521 затверджено Порядок затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання (далі - Порядок № 521).
Відповідно до п. п. 1.1 - 1.5 Порядку № 521 цей порядок визначає механізм затвердження конструкції колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) категорій M, N, O, L, нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах (далі - обладнання) відповідно до вимог Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів, обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року (далі - Угода).
На кожен КТЗ або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності.
На кожен новий КТЗ або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на КТЗ, що були у користуванні, сертифікат відповідності видають уповноважені органи або органи із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства, призначені Міністерством інфраструктури України.
Індивідуальному затвердженню підлягає кожен КТЗ:
а) новий, який відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якого не підтверджена сертифікатом типу КТЗ, підлягає першій державній реєстрації в Україні;
б) що був у користуванні і підлягає першій державній реєстрації в Україні; в) конструкцію якого змінено під час переобладнання.
Індивідуальному затвердженню підлягає кожна партія обладнання, яка відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якої не підтверджена сертифікатом типу.
Аналіз наведених положення свідчать про те, що контейнери, які в розумінні Порядку № 521 є обладнанням до колісного транспортного засобу, підлягають сертифікації.
Однак, будь-яких доказів, щодо здійснення позивачем вантажного перевезення саме контейнером, ідентифікації такого контейнера, доказів щодо придбання або використання контейнера, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу контейнером або сертифікатів на такий контейнер, які б могли свідчити на користь висновку про контейнерні перевезення транспортним засобом позивача, матеріали справи не містять.
Вказані обставини вказують на відсутність належних доказів перевезення вантажів за допомогою контейнеру, з огляду на що фактична маса транспортного засобу позивача повинна була бути не більше 40 тон.
Адміністративна відповідальність за ч.2 ст.132-1 КУпАП настає у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
При цьому у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% розмір штрафу становить одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція цієї норми є бланкетною та відсилає до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, який встановлює допустимі параметри транспортних засобів та їх составів для руху.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача вбачається, що узагальнений зміст оскаржуваної постанови зводиться до відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки при допустимій похибці вимірювання вагового комплексу 10% перевищення загальної маси відсутнє.
Пунктом 22.5 ПДР України при визначенні максимально допустимої ваги перевезення для контейнеровозів як 44000 кг визначено як умову не лише здійснення такого перевезення контейнеровозом, а здійснення перевезення контейнеровозом саме контейнерів.
Так, у наказі Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року №363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила № 363) міститься визначення н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів.
Згідно з п.17.6. Правил № 363 для перевезення контейнерів перевізник повинен надавати автомобілі (автопоїзди) із бортовими платформами або спеціалізований рухомий склад (низькорамні напівпричепи - контейнеровози, автомобілі із вантажопіднімальними пристроями тощо).
Відповідно до п.17.2-17.5 Правил №363 забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м).
Після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бирку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача (п.17.15. Правил № 363).
Разом з тим, позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням, а саме розпізнавального знаку, номеру контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, та інша інформація відповідно до вимог Наказу №363.
Відсутність контейнеру із відповідним маркуванням підтверджується і фотознімками, зробленими під час фіксації факту порушення норм чинного законодавства.
В Україні правила маркування контейнерів встановлені стандартом ДСТУ ISO 6346:2022 Вантажні контейнери. Кодування, ідентифікація та маркування (EN ISO 6346:2022, IDT; ISO 6346:2022, IDT), який є перекладом міжнародного стандарту ISO 6346.
Також, відповідно до пункту 15 Правил перевезень вантажів у спеціальних та спеціалізованих контейнерах відправників і одержувачів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, спеціалізовані великовантажні контейнери: рефрижераторні (ізотермічні), танки-контейнери (контейнери-цистерни), хопери-контейнери повинні відповідати вимогам міжнародного стандарту ІСО.
На них повинні бути нанесені такі трафарети: код власника і номер контейнера; код країни, код типорозміру контейнера; маса брутто і власна маса контейнера; табличка про допущення контейнера до експлуатації за умовами безпеки згідно з ГОСТ-25588-83; табличка про допущення перевезення вантажів за митними печатками та пломбами згідно з ГОСТ-25588-83; дата чергового планового ремонту.
В Україні діють національні стандарти, гармонізовані з ISO. Наприклад ДСТУ ISO 1161:2015 Вантажні контейнери серії 1. Фітинги кутові. Технічні умови (ISO 1161:1984; Cor 1:1990; Amd 1:2007, IDT), який встановлює основні розміри та вимоги до міцності кутових фітингів, призначених для вантажних контейнерів серії 1. Цей стандарт є ідентичним перекладом міжнародного стандарту ISO 1161:1984 з поправками Cor 1:1990 та Amd 1:2007.
Сертифікація контейнерів в Україні здійснюється відповідно до національних та міжнародних нормативно-правових актів.
Також, наказом від 05.11.2015р. №145 «Про прийняття нормативних документів України, гармонізованих з міжнародними та європейськими нормативними документами, національних стандартів України, скасування нормативних документів України та міждержавних стандартів в Україні», затверджено ДСТУ ISO 668:2015 Вантажні контейнери серії 1. Класифікація, розміри та номінальні характеристики (ISO 668:2013, IDT).
Цей стандарт визначає зовнішні розміри та вагові характеристики контейнерів, що забезпечує їхню уніфікованість для використання.
Контейнер типу 1 повинен відповідати стандартам ISO (зокрема ISO 668, ISO 1496), обрізання верху та зменшення висоти робить контейнер нестандартним і позбавити його статусу ISO-контейнера.
Тобто контейнер повинен бути незалежним від транспортного засобу та легко переміщатися між різними видами транспорту (судна, вагони, автомобілі).
З приводу посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на те, що ОСОБА_1 є власником транспортних засобів: спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки MAN д.н.з. НОМЕР_10 ; спеціалізованого напівпричіпа- контейнеровоза марки KOEGEL д.н.з. НОМЕР_3 ; спеціалізованого вантажного сідлового тягача - Е марки DAF д.н.з. НОМЕР_4 ; спеціалізованого напівпричіпа контейнеровоза марки SAMRO д.н.з. НОМЕР_5 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_6 , свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_7 , свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_8 , свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_9 , колегія суддів вважає необхідним відмітити, що напівпричіп-контейнеровоз спеціалізований на перевезенні контейнерів та він має конструкцію, яка дозволяє швидко завантажувати і вивантажувати стандартні контейнери (наприклад, ISO контейнери), що використовуються для міжнародних вантажоперевезень. Такий напівпричіп оснащений особливими кріпленнями для контейнерів і може мати спеціальну підйомну платформу для полегшення завантаження.
В свою чергу більш універсальним і використовується для перевезення різних вантажів, таких як палети, будівельні матеріали, машини тощо. Він оснащений різними типами кузова (наприклад, тентований, відкритий, із бортами).
Пунктом 22.5 ПДР України при визначенні максимально допустимої ваги перевезення для контейнеровозів як 44000 кг визначено як умову не лише здійснення такого перевезення контейнеровозом, а здійснення перевезення контейнеровозом саме контейнерів.
Правилами №363 надано визначення: маркування - потрібні написи, зображення та умовні позначки, вміщені на упаковці, бирках або самому товарі, який відвантажується для належного перевезення та здачі вантажу одержувачу; вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об`єм дорівнює 1 куб.м і більше).
Відповідно до п. п. 17.2 - 17.5 Наказу № 363 забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, 6 повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна.
При цьому, обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м).
Крім того, відповідно до вимог п. 17.15 Наказу № 363 після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача.
Також, відповідно до пункту 9.7 Наказу № 363 пломбування вантажу, вкритого брезентом, можна виконувати тільки у випадках, коли з`єднання його з кузовом забезпечує неможливість доступу до вантажів без пошкодження брезенту. Пломби навішуються на кінцях з`єднувального матеріалу в місцях стикування останнього з кузовом рухомого складу.
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м).
Однак, будь-яких доказів, щодо здійснення позивачем вантажного перевезення саме контейнером, ідентифікації такого контейнера, доказів щодо придбання або використання контейнера, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу контейнером або сертифікатів на такий контейнер, які б могли свідчити про контейнерні перевезення транспортним засобом позивача, матеріали справи не містять.
Натомість наявні в матеріалах справи фотоматеріали свідчать про відсутність контейнеру.
Разом із тим механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком №1174.
Так, згідно з пунктом 2 Порядку №1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (надалі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до пункту 7 Порядку №1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах.
Положеннями пункту 12 Порядку №1174 врегульовано, що автоматичний пункт може забезпечувати, зокрема, вимірювання загальної маси транспортного засобу; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (пункт 14 Порядку фіксації адміністративних правопорушень).
Пункт 15 Порядку № 1174 визначає, що безпосерденьо мають містити метадані, зокрема, дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, номерний знак транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 "Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку", повну масу транспортного засобу, зовнішні габарити транспортного засобу (за можливості), розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі (за наявності); фотографії транспортного засобу: фронтальну, фотографію номерного знака транспортного засобу, оглядову фотографію із зображенням розпізнаного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
Під час передачі інформаційних файлів та метаданих Укртрансбезпекою впроваджуються організаційно-технічні заходи, які забезпечують захист інформації, що передається, відповідно до ступеня її конфіденційності (пункт 10 Порядку №1174).
Відтак, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті здійснюється за допомогою встановлених на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплексів технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількості осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо.
При цьому, система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства.
Тобто, суть процесу автофіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті полягає у забезпеченні прозорості фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у вказаному процесі, що спрямовано на об`єктивну оцінку обставин та фактів вчинення правопорушення.
При цьому посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей: про транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та метаданих, сформованих автоматичним пунктом (пункти 2, 16 Порядку №1174).
Окрім того, відповідно до пункту 17 Порядку №1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Тобто вказаними пунктами Порядку №1147 не передбачено фіксування відомостей про напівпричіп.
Також, оскаржувана постанова відповідає додатку 1 Інструкції №512 (із змінами), оскільки у ній відображено повну масу транспортного засобу, зовнішні габарити транспортного засобу (за можливості), розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі.
Крім того, факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що пов`язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу, а саме фотографіями транспортного засобу, в момент проїзду через автоматичний пункт (включно з номерними знаками транспортних засобів) та інформаційною карткою автоматичного пункту габаритно-вагового контролю, сформованою автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, які додані до відзиву на позовну заяву.
Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами апелянта, оскільки для застосування підвищених вагових нормативів у 42 чи 44 тони в залежності від кількості осей законодавець вимагає обов`язкової одночасної наявності двох критеріїв: використання спеціалізованого транспортного засобу та безпосереднього транспортування контейнера або змінного кузова, який відповідає встановленим технічним стандартам, а тому сам по собі факт руху напівпричепа-контейневоза (платформи) без встановленого на ньому універсального вантажного контейнера позбавляє перевізника права на підвищений ліміт маси, що вбачається зі змісту підпункту «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, який визначає підвищені межі чітко для контейнеровозу, що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів.
При цьому, якщо на платформі знаходиться будь-яка інша конструкція чи вантаж, то до транспортного засобу застосується обмеження до ваги у 40 тон.
Крім того, вантажний контейнер повинен відповідати технічним ознакам, визначеним у наказі Мінтрансу №363 від 14.10.1997р., який встановлює Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, зокрема, внутрішній об`єм дорівнює 1 куб.м і більше, нанесення маркування, тобто обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера.
Відтак, будь-яка нестандартизована конструкція, закріплена на платформі, яка не має маркування, не може вважатися змінним кузовом, а тому доводи позивача про те, що цей транспортний засіб є контейнеровозом, допустима маса якого становить 44 тони, спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи.
Так, фотофіксацією доведено факт переобладнання, а саме на напівпричепі-платформі знаходиться об`єкт із самовільно внесеними конструктивними змінами (додано тентований верх), тобто транспортний засіб втратив ознаки «вантажного контейнера» або «змінного кузова» у розумінні наказу Мінтрансу №363, адже на ньому було відсутнє відповідне маркування, а відтак вантаж на ньому перевозився як звичайний збірний або навальний вантаж, а не як спеціалізоване контейнерне перевезення, а тому правові підстави для застосування підвищених вагових параметрів у цьому випадку відсутні.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на те, що відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортні засоби є спеціалізованими напівпричепами контейнервозами, оскільки наявність запису у таких свідоцтвах не є достатньою підставою для застосування підвищеної вагової норми, якщо фактично правила контейнерних перевезень порушено внаслідок недотримання конструкції та відсутність ознак контейнера у момент перевезення вантажу.
Варто відмітити, що свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів підтверджують лише їх технічну можливість бути контейнервозами, але це не звільняє перевізника від дотримання встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів під час перевезення вантажів а не доводить сам факт перевезення вантажу контейнерами.
Крім того, згідно з матеріалами справи позивачем не надано суду будь-яких доказів, що у спірному випадку здійснювалось перевезення вантажів саме контейнером (зокрема, договорів про перевезення вантажів контейнером, актів про пломбування, тощо).
Також, слід звернути увагу на те, що у товарно-транспортних накладних від 11.12.2025р. №1, від 07.12.2025р., від 06.12.2025р. №11 та від 13.12.2025р. (а.с.123-126) не вказано про перевезення контейнерів, а в графі «кількість місць» зазначено «насипом».
Отже, факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 ПДР, доведено належними доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про те, що постанова серії АВ№00009369 від 17.12.25 року, постанова серії АВ№00009372 від 17.12.25 року, постанова серії АВ№00009418 від 18.12.25 року та постанова серії АВ№00009452 від 19.12.25 року у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, якими позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.132-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн., є правомірними та підстави для їх скасування відсутні.
Суд першої інстанції наведені вище обставини не враховував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", §58, рішення від 10.02.2010).
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, порушені норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи.
Отже, суд задовольняє апеляційну скаргу та скасовує рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 242-244, 286, 308, 315, 317, 322 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2026 року в адміністративній справі № 357/4206/26 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя О.О. Осіпова
Суддя С.В. Златін
Суддя С.В. Воловик