Постанова № 140634009 у справі № 320/23938/23 від 14.10.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/23938/23 Головуючий у 1 інстанції - Горобцова Я.В.

Суддя - доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Уланського В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 06.01.2022 №002950707 на загальну суму 500 000 грн., винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 06.01.2022 №0000337/0706 на загальну суму 56 035 грн., винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 06.01.2022 №0000333/0706 на загальну суму 4 802 761 грн., винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 позов задоволено частково:

- визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення від 06.01.2022 №002950707, №0000337/0706, прийнято Головним управлінням ДПС у м. Києві;

- визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення від 06.01.2022 №0000333/0706 в частині нарахування товариству з обмеженою відповідальністю суми у розмірі 86 645, 36 грн (вісімдесят шість тисяч шістсот сорок п`ять гривень тридцять шість копійок), прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Південне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків та товариство з обмеженою відповідальністю «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» звернулись із апеляційними скаргами, в яких: позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким дані позовні вимоги задовольнити; відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні даних позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга апелянта-відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга апелянта-позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 30.09.2021 № 7685-п, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "КРОК-УКРЗАЛІЗБУД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 30.11.2021 № 88494/Ж5/26-15- 07-06-01-10/25391763 "Про результати документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОК-УКРЗАЛІЗБУД".

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "КРОК- УКРЗАЛІЗБУД":

1. п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, гі: 198:3, абз. г. п. 198.5 та п. 198.6 с г. 198, п. 200.1 та п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 842 209 грн., у тому числі по періодах:

- за серпень 2017 року на суму 220788,8 грн.;

- за вересень 2017 року на суму 485696,0 грн.;

- за жовтень 2017 року на суму 412012,6 грн.;

- за листопад 2017 року на суму 3528,0 грн.;

- за грудень 2017 року на суму 261962,8 грн;

- за січень 2018 року на суму 129166,0 гри.;

- за лютий 2018 року на суму 121237,2 грн.;

- за березень 2018 року на суму 165423,6 грн.;

- за листопад 2015 року на суму 167502 грн.;

- за грудень 2015 року на суму 50040 грн.;

- за 1 квартал 2019 року на суму 70673 грн.;

- за 2 квартал 2019 року на суму 79213 грн.;

- за 3 квартал 2019 року па суму 164400 грн.;

- за 4 квартал 2019 року на суму 162674 грн.;

- за 1 квартал 2020 року па суму 952313 грн.;

- за грудень 2020 року на суму 395578 грн.

2. п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, абз. г. п. 198.5 та п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині не складання та не реєстрації протягом перевіряємого періоду Податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку на додану вартість у розмірі 2 644 004 грн., у тому числі по періодах:

- за серпень 2017 року на суму 220788,8 грн.;

- за вересень 2017 року на суму 485696,0 грн.;

- за жовтень 2017 року на суму 412012,6 грн.;

- за листопад 2017 року на суму 3525,0 грн.;

- за грудень 2017 року на суму 261962,8 грн.;

- за січень 2018 року на суму 129166,0 грн.;

- за лютий 2018 року на суму 121237,2 грн.;

- за березень 2018 боку на суму 165423,6 грн.;

- за липень 2018 року на суму 3485,4 грн.;

- за серпень 2018 року на суму 13553,7 грн.;

- за вересень 2018 року на суму 13172,6 грн.;

- за жовтень 2018 року на суму 76723,1 грн.;

- за листопад 2015 року на суму 60564,2 грн.;

- за грудень 2018 року на суму 50039,5 грн.;

- за 1 квартал 2019 року на суму 70673,2 грн.;

- за 2 квартал 2019 року на суму 79213,2 грн.;

- за 3 квартал 2019 року на суму 164400,2 грн..

- за 4 квартал 2019 року на суму162674,4 грн.;

- за 1 квартал 2020 року на суму 38826,29 грн.;

- за 2 квартал 2020 року на суму 52001,07 грн.;

- за серпень 2020 року на суму 3 6771,0 грн.;

- за вересень 2020 року на суму 408 8,0 грн.;

- за грудень 2020 року на суму 17999,6 грн.

3. п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212, п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 та п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в частині реалізації підакцизного пального на загальну суму 519572,2 грн.

4. п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 171.1 ст. 171, із врахуванням пп.14.1.180, пп.14.1.195, пп. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 42012,00 грн., в тому числі по періодах:

- січень 2017 року па суму - 5400,00 грн.,

- лютий 2017 року на суму -15012,00 грн.,

- серпень 2018 року на суму - 18000,00 грн.,

- жовтень 2018 року на суму -3600,00 грн.

5. пн. 1.1, пп .1.3, пп. 1.5 п. 1 6 підрозділу 10 розділу XX, п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, ст. 167, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по військовому збору на суму 3501,00 грн., в тому числі по періодах:

- січень 2017 року на суму - 450,00 грн.,

- лютий 2017 року на суму -1251,00 грн.,

- серпень2018 року на суму - 1500,00 грн.,

- жовтень 2018 року па суму - 300,00 грн.

6. п. 1 ч. 2 ст.6, п. 1 ч. 1 ст. 7 та п. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено зобов`язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 30491,96 грн., в тому числі по періодах:

- січень 2017 року в сумі - 6600,00 грн.,

- лютий 2017 року в сумі - 5553,60 грн.,

- серпень 2018 року в сумі - 10935,36 грн.,

- жовтень 2018 року в сумі - 4400,00 грн.

7. п. 49.2, пп. 49.18.2 п. 49.15 ст .49, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, р. III "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку", затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 № 4, а саме, подання не в повному обсязі з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб (в податковому розрахунку за 1-4 квартал 2017 року, 1-4 квартал 2015 року, 1- 4 квартал 2019 оку, 1-4 квартал 2020 року, не вірно відображено ідентифікаційний номер фізичної особи, що призвело до зміни платника податку);

Відповідно до п. 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України за порушення пп. 49.1 8.2 п. 49.18 ст. 49 та пп. "б" п. 176.2 с г. 176 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами га доповненнями, тимчасово штрафні санкції не застосовуються за порушення, вчинені у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів з метою запобіганню поширення на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме, подання не в повному обсязі з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб за 1 -4 квартал 2020 року.

8. п. 286.1. ст. 286 Податкового кодексу України - встановлено неподання податкових декларацій по платі за землю за 2017 та 2018 роки.

9. ч. 8 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

10. ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

На підставі вищезазначеного акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві було винесено податкові повідомлення-рішення від 06 січня 2022 року№ 002950707 на загальну суму 500 000 грн. 00 коп., № 0000342/0706 на загальну суму 519 872 грн. 20 коп., № 0000337/0706 на загальну суму 56 035 гри. 00 коп., № 0000333/0706 на загальну суму 4 802 761 грн. 00 коп., № 320/26-15-07-03-05-25 на загальну суму 680 грн. 00 коп., податкові повідомлення - рішення від 30.12.2021 № 09638207096 на загальну суму 1 020 грн. 00 коп., № 09637607096 на загальну суму 4 376 грн. 25 коп., № 09637107096 на загальну суму 52 515 грн. 00 коп., Рішення № 09639507096 від 30.12.2021 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 15 245 грн. 98 коп. та Вимогу про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 30 491 грн. 96 коп. та податкове повідомлення - рішення від 06 січня 2022 року№ 0000347/0706 на загальну суму 500 000 грн. 00 коп.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДПС України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 05.04.2023 № 8343/6/99-00-06-01-01-06 скаргу ТОВ "КРОК - УКРЗАЛІЗБУД" було задоволено частково, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.01.2022 № 0000342/0706, від 30.12.2021 № 09637107096 та №09637607096, інші податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись з обґрунтованістю вищезазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження. Таким чином, чинним законодавством України передбачено обов`язку суб`єкта господарювання щодо отримання ліцензії на право зберігання пального для стаціонарних цистерн/ємностей, які мають фактичне місцезнаходження. У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність доводів відповідача у наведеній частині акту перевірки.

Податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відходи III категорії не придбавалися, не виготовлялися, не використовувалися, вони не є товаром (не мають вартості), а їх списання (знищення) є не господарською діяльністю, а веденням бухгалтерського обліку, внаслідок чого відповідач безпідставно необґрунтовано вважає, що, списуючи відходи III категорії, підприємством порушено п. 198.5 ст. 198 ПК України. Окрім цього, як під час перевірки, так і під час розгляду даної справи, позивачем надано документи, які підтверджують факт знищення відходів III категорії, місце та час їх знищення, що спростовує наведені відповідачем в акту перевірки аргументи. Суд першої інстанції звернув увагу, що жодного негативного або позитивного впливу дані відходи не несуть, для їх знищення не потрібні жодні дозволи, ліцензії тощо.

Складені податкові накладні та розрахунок коригування є результатом збільшення вартості товару у зв`язку із курсовими коливаннями. Податкові накладні та розрахунок коригування були складені ТОВ «АГРОРЕСУРС» у відповідності до Податкового кодексу України.

Сівалка JULIA 24R70 FERT.IST використовується у господарській діяльності ТОВ «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД», що не заперечується відповідачем.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вважає безпідставними висновки перевірки щодо того, що документи не дають змоги ідентифікувати вказану операцію, що призвело до заниження податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1 041 445 грн.

Також, враховуючи, що податкове повідомлення-рішення від 06.01.2022 № 0000342/0706, винесене ГУ ДПС у м. Києві було скасоване, тому, з урахуванням наведеного вище, на думку суду, сума 86 645, 36 грн. не може бути включена до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06 січня 2022 року №0000333/0706. А тому в наведеній частині податкове повідомлення-рішення від 06 січня 2022 року №0000333/0706 підлягає частковому скасуванню.

Апелянт-позивач у своїй скарзі просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.

Апелянт-відповідач у своїй скарзі зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства та посилається на обставини, викладені в акті перевірки.

Колегія суддів вважає доводи апелянта-відповідача необґрунтованими, доводи апелянта-позивача обґрунтованими та частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України).

За визначенням у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із пунктами 44.1-44.2 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Положеннями підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Під постачанням товарів слід розуміти будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у пункті 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Положеннями пункту 187.1. статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 188.1. статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За вимогами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У пункті 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На виконання приписів пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України також встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

За визначенням, наведеним у пункті 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За змістом вищенаведених норм ПК України право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, для операцій з постачання послуг (товарів) первинним документом, що посвідчує право платника податку - покупця послуг (товарів) на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, яка складена платником податку - продавцем послуг (товарів) за такими операціями окремо на кожне повне (часткове) постачання товарів та/або на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Окрім того, вимоги до підтвердження визначених у податковій звітності даних встановлені також у статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до яких платники податків для цілей оподаткування зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (№ 996-ХIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-ХІV, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

За змістом статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

На виконання Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року № 1706 наказом Міністерства фінансів України 31.12.99 № 318 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (далі по тексту Положення).

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення, це національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно із пунктом 2 вказаного Положення, норми цього національного положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до пункту 6 Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пунктом 9 Положення встановлено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

9.1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

9.2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

9.3. Погашення одержаних позик.

9.4. Інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

9.5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

9.6. Балансова вартість валюти.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою).

Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Виходячи зі змісту пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.11.99 № 290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за № 860/4153) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

З огляду на вищенаведені норми права, підтвердженням реальності господарської операції є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХІV первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що за відсутності події придбання для використання в оподатковуваних операціях товарів/послуг та, як наслідок, неможливості визначення дати початку їх фактичного використання через відсутність первинних документів, складених відповідно до Закону № 996-ХIV, у платника податку не може виникнути податкове зобов`язання з податку на додану вартість.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

При цьому, у податковому обліку позивача операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28 жовтня 2019 року по справі №400/2670/18, від 31.01.2020 по справі № 520/10953/18 та від 16 березня 2021 року у справі № 580/2490/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Як зазначив Верховний Суд у справі № 360/3118/21 від 25.07.2023, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ані недоліки первинної документації, ані наявність податкової інформації щодо контрагентів по ланцюгу постачання тощо, самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, за наявності об`єктивних сумнівів щодо реальності господарських операцій, у тому числі, з огляду на дефектність первинних документів, наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі ж надання контролюючим органом доказів, які у сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З матеріалів справи встановлено, що 04 лютого 2020 року між ТОВ «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» (далі - Орендар) та ТОВ «ЕКОЧЕК» (далі - Орендодавець) було укладено Договір оренди сільськогосподарської техніки. ТОВ «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» отримало від ТОВ «БАХМАЧНАФТОСЕРВІС» дизельне пальне ЄВРО СОРТ Е, клас К5 в кількості 24685 літрів та бензин неетильований АИ-95-К5-Євро в кількості 14385 літрів, яке було використано у господарській діяльності позивача.

Між ТОВ «КРОК - УКРЗАЛІЗБУД» (далі - Покупець) та ТОВ «БАХМАЧ НАФТОСЕРВІС» (далі - Постачальник) було укладено Договір поставки товарів від 03.01.2020 № 07/01-20 (далі - Договір № 07/01-20).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 07/01-20 Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти і оплатити нафтопродукти (далі - Товар) в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов Договору.

Відповідно до Видаткової накладної від 06.04.2020 № 592 Постачальником було поставлено Товар на загальну суму разом із ПДВ 642 387, 58 грн.

Контролюючим органом по вказаній операції зроблено висновок про те, що позивачем здійснюється зберігання пального в місці, на яке не отримувалася відповідна ліцензія.

Також, між ТОВ «КАІР-І» (далі - Позичкодавець) та ТОВ «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» (далі - Користувач) було укладено Договір позички від 01.03.2020 № 03/01-20 (далі - Договір № 03/01-20).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 03/01-20 Позичкодавець зобов`язується передати Користувачеві в тимчасове безоплатне користування строком на 2 місяці Транспортний засіб, а Користувач зобов`язується повернути Транспортний засіб у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу.

Під Транспортним засобом у п. 1.1 Договору 03/01-20 розуміється спеціалізований Напівпричіп-паливоцистерна з наступними характеристиками:

1.2.1. Марка-ПП

1.2.2. Модель - АСЕКВІ 21Е2.39/А

1.2.3. Номер шасі (кузова, рами) - /НОМЕР_4

1.2.4. Номерний знак - НОМЕР_1

Відповідно до п. 1.3 Договору № 03/01-20 Позичкодавець гарантує, що Транспортний засіб, який передається у безоплатне тимчасове користування, вільне від будь-яких майнових прав третіх осіб, в спорі і під арештом (забороною) не перебуває.

Транспортний засіб є власністю Позичкодавця і зареєстрований за ним відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 19.04.2012 р. (п. 1.4. Договору № 03/01-20)

Транспортний засіб передається у безоплатне тимчасове користування Користувачу для здійснення підприємницької діяльності (п. 1.5. Договору № 03/01-20).

Відповідно до Акту прийому - передачі Транспортного засобу № 1 до Договору № 03/01-20 від 01.03.2020 Позичкодавець передав, а Користувач прийняв Транспортний засіб.

Відповідно до Акту прийому - передачі Транспортного засобу № 2 до Договору № 03/01-20 від 01.05.2020 Користувач передав, а Позичкодавець прийняв Транспортний засіб.

Даний напівпричіп-паливоцистерна використовувалася позивачем для тимчасового зберігання пального.

Також у власності Позивача перебуває:

Паливоцистерна - С, марка ГАЗ, модель 5312 АЦ - 4,9 (об`єм цистерни), номерний знак НОМЕР_3 ;

Спец.цистерна АЦ-4,6 (об`єм цистерни), марка ГАЗ 5312.

Відповідно до п.п. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Підпунктом 14.1.6-1 п.14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що акцизний склад пересувний - це транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Не є акцизним складом пересувним:

- транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

- паливний бак транспортного засобу.

Тобто, у даному випадку, наявні у позивача транспортні засоби, що використовуються ним для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання, не є акцизним складом у розумінні вимог ПК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі також - Закон №481/95-ВР) під місцем зберігання пального розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; під зберіганням пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Вказаною статтею Закону №481/95-ВР ліцензію (спеціальний дозвіл) визначено як документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

- підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

- підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

- суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або

зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Таким чином, чинним законодавством України передбачено обов`язок суб`єкта господарювання щодо отримання ліцензії на право зберігання пального для стаціонарних цистерн/ємностей, які мають фактичне місцезнаходження.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки не містить жодних належних і допустимих доказів на підтвердження факту зберігання позивачем дизельного пального у споруді, обладнанні чи ємності, які використовуються або можуть використовуватися для зберігання палива та вимагають отримання відповідної ліцензії, а також не містять даних щодо проведення інвентаризації залишків такого пального.

Оскаржуваний висновок контролюючого органу про зберігання позивачем пального у місці, на яке не отримувалася відповідна ліцензія, базується виключно на факті придбання у ТОВ «БАХМАЧ НАФТОСЕРВІС» дизельного пального ЄВРО СОРТ Е (клас К5) у кількості 24 685 літрів та бензину неетильованого АИ-95-К5-Євро у кількості 14 385 літрів.

Водночас колегія суддів звертає увагу на доводи позивача про те, що все придбане пальне зберігалося у пересувних ємностях - паливозаправниках, один з яких орендовано, а два інші перебувають на балансі позивача, що спростовує твердження відповідача про наявність стаціонарного місця зберігання пального.

Надаючи правову оцінку висновкам контролюючого органу щодо порушення ТОВ «КРОК - УКРЗАЛІЗБУД» вимог пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок заниження суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість під час списання відходів III категорії, колегія суддів виходить з такого.

Колегія суддів зазначає, що під час очищення зерна з загальної маси видаляється значна кількість домішок. Відповідно до положень ДСТУ 2629-94, відходами є малоцінні кормові та покормові залишки, одержані під час виробництва основної продукції (зокрема, зернові відходи, оббивальний пил, лузга, дрібні зерна), а зернові відходи III категорії є залишками від очищення зерна, до складу яких входить не більше ніж 2% зерна, соломисті частинки, аспіраційний та оббивальний чорний пил. Отже, відходи III категорії є однією зі складових структури вирощеного підприємством зерна.

Усі витрати позивача, пов`язані з вирощуванням та збиранням зернових культур, включаючи вартість доробки зерна, формують собівартість цього товару, з огляду на яку визначається майбутня ціна його реалізації. При цьому вартість доробки зерна, в результаті якої отримуються відходи III категорії, є складовою вартості готової продукції (зерна), операції з постачання якої підлягають подальшому оподаткуванню податком на додану вартість.

Таким чином, відходи як складова зернової маси є елементом виробленої продукції, що вирощується підприємством для отримання прибутку, тобто використовуються в його господарській діяльності. Вказаний висновок узгоджується з вимогами П(С)БО 30 «Біологічні активи», за якими сільськогосподарська продукція є активом, одержаним у результаті відокремлення від біологічного активу та призначеним для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 198.5. ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що відходи III категорії позивачем окремо не придбавалися, не виготовлялися та не використовувалися як самостійний товар, оскільки не мають вартості. Їх списання та знищення є елементом ведення бухгалтерського обліку, а не окремою негосподарською діяльністю, у зв`язку з чим відповідач безпідставно та необґрунтовано дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, як під час проведення перевірки, так і під час судового розгляду справи, позивачем надано належні первинні документи, які підтверджують факт, час та місце знищення відходів III категорії, що повністю спростовує аргументи контролюючого органу, викладені в акті перевірки. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що зазначені відходи не несуть негативного чи позитивного впливу, а для їх знищення чинним законодавством не передбачено отримання жодних дозволів чи ліцензій.

Надаючи правову оцінку висновкам контролюючого органу щодо порушення з податку на додану вартість по зареєстрованим з порушенням податковим накладним та розрахунку коригування до них від контрагента ТОВ «АГРОРЕСУРС», колегія суддів виходить з такого.

11 березня 2020 року між ТОВ «АГРОРЕСУРС» (далі - Продавець) та ТОВ «КРОК - УКРЗАЛІЗБУД» було укладено Договір купівлі - продажу № 137/П (далі - Договір № 137/П).

Відповідно до такого Договору Продавець зобов`язується на підставі цього Договору передати, а Покупець прийняти і сплатити за с/г техніку (надалі - Товар) на умовах, вказаних в Договорі.

Кількість, найменування, ціна, одиниці виміру Товару визначаються Сторонами у Специфікації, що є невід`ємним додатком № 1 до цього Договору (далі - Специфікація) (п. 1.2 Договору № 137/П).

Загальна ціна Договору складає, згідно з ч. 2 ст. 524 ЦК України, еквівалент 190 000 (сто дев`яносто тисяч) євро 00 євроцентів у тому числі ПДВ 20% (п. 2.1 Договору № 137/П).

Відповідно до п. 2.2 Договору № 137/П Згідно з вимогами чинного законодавства засобом платежу між Сторонами зазначено гривню.

Сторони домовились, що для перерахунку вартості Товару (Ціни Договору) в національну валюту України та визначення валютного еквіваленту кожного платежу використовується середній курс продажу євро на Міжбанківському валютному ринку України (далі - Міжбанківський курс) згідно з даними, на день, що передує дню зарахування гривень на розрахунковий рахунок Продавця (п. 2.3 Договору № 137/П).

Згідно із п. 2.5 Договору № 137/П Сторони домовились, що при зміні, на момент оплати, встановленого міжбанківського курсу гривні до євро, пропорційно, автоматично змінюється і загальна вартість Товару (ціна Договору) у гривневому обсязі, і, в даному випадку, не має потреби в підписанні додаткової угоди (про зміну Загальної вартості Ціни Договору 190 000 (сто дев`яносто) євро 00 євроцентів, враховуючи ПДВ, за винятком випадків зміни розміру ввізного/вивізного мита та інших обов`язкових платежів, що сплачуються при імпорті Товарів в Україну (експорті з країни виробника), а також зміни/встановлення нових податків/зборів з реалізації таких товарів, що матиме прямий вплив на Ціну товарів (податку на додану вартість тощо).

Згідно із п. 2.6 Договору № 137/П Продавець виставляє Рахунок - фактуру на Товар, відповідно до якої Покупець, шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця, оплачує Товар в такому порядку:

- п.п. 2.6.1 Договору № 137/П суму в національній валюті України (гривня), що є еквівалентом 57 000 (п`ятдесят сім тисяч) євро 00 євроцентів. Кінцевий термін оплати до 31.03.2020 року включно.

- п.п. 2.6.2 Договору № 137/П суму в національній валюті України (гривня), що є еквівалентом 13 3 000 (сто тридцять три тисячі) євро 00 євроцентів. Кінцевий термін оплати до 15.12.2020 року включно.

Сторони домовились, що в день отримання суми згідно п.п. 2.6.1 Договору № 137/П Продавець видає Покупцю видаткову накладну, реєструє податкову накладну згідно законодавства на загальну вартість Товару (ціну згідно Договору № 137/П і рахунку) (п. 3.9 Договору № 137/П).

Відповідно до умов Договору № 137/П між Сторонами було укладено Рахунок - фактуру від 11.03.2020 № 2929 на загальну суму 5 480 920,50 грн. разом із ПДВ.

Між Сторонами було підписано Специфікацію до Договору № 137/П із зазначенням найменування Товару - сівалка JULIA 24R70 FERT.IST з внесенням добрив, її кількість (1 шт.), ціна за одиницю в євро (190 000,00), сума з ПДВ в грн. станом на 11.03.2020 (5 480 920,50 грн.), термін та адреса постачання.

31 березня 2020 року була складена товарно-транспортна накладна, згідно якої Товар було відвантажено Продавцем Покупцю.

31 березня 2020 року була складена Видаткова накладна № 03/01736, згідно якої Позивачем було отримано сівалку JULIA 24R70 FERT.IST з внесенням добрив від ТОВ «АГРОРЕСУРС».

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Так, контрагентом позивача було складено податкову накладну від 31.03.2020 № 1906. Податкова накладна X« 1906 була складена на загальну суму разом із ПДВ - 5 480 920,50 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 31.03.2020 № 1345 позивачем було сплачено на рахунок ТОВ «Агроресурс» 1 771 218 грн. Відповідно до платіжної інструкції від 03.08.2020 № 2648 позивачем було сплачено на рахунок ТОВ «Агроресурс» 985 692,00 грн.

14 грудня 2020 року позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «АГРОРЕСУРС» ще частину вартості Товару у сумі 1 526 951,26 грн. відповідно до платіжної інструкції № 3770.

15 грудня 2020 року позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «АГРОРЕСУРС» ще частину вартості Товару у сумі 1 695 042,50 грн. відповідно до платіжної інструкції № 3794.

У зв`язку із цим контрагентом позивача було складено податкову накладну № 694 від 15.12.2020 із зазначенням переплати за Товар.

Враховуючи той факт, що вартість Сівалки JULIA 24R70 FERT.IST в договорі купівлі-продажу була зазначена в іноземній валюті Євро, а розрахунок відбувався в національній валюті Гривні, на дату останнього платежу розмір її вартості в гривні змінився (збільшився) із-за курсових коливань.

Так, між Сторонами було складено Акт перегляду ціни № Д/12/0018, згідно якого вартість Товару в гривні збільшилася на 767 747,66 (разом із ПДВ) грн. і складала 6 248 668,16 грн. (разом із ПДВ).

16 грудня 2020 року позивачем було перераховано остаточну оплату за товар в сумі 269 764,40 грн відповідно до платіжної інструкції № 3822. У зв`язку з цим контрагентом позивача було складено податкову накладну № 774 від 16 грудня 2020 року.

У зв`язку із зростанням вартості Товару, контрагент ТОВ «КРОК - УКРЗАЛІЗБУД» - ТОВ «АГРОРЕСУРС» зробив коригування вартості товару у податковій накладній для того, щоб привести у відповідність.

Так, контрагентом позивача ТОВ «АГРОРЕСУРС» було зроблено розрахунок коригування від 16.12.2020 №773 податкової накладної від 31.03.2020.

Отже, податкова накладна від 31.03.2020 № 1906 була складена відповідно до поставки товару на загальну суму разом із ПДВ 5 480 920,50. А відповідно до платіжних інструкцій позивачем було сплачено:

- від 31.03.2020 № 1345 загальну суму 1 771 218 грн.,

- від 03.08.2020 № 2648 загальну суму 985 692,00 грн.,

- від 14.12.2020 № 3770 загальну суму 1 526 951,26 грн.,

- від 15.12.2020 № 3794 загальну суму 1 695 042,50 грн.

Загальна сума сплачених коштів за Товар станом на 15.12.2020 склала 5 978 903,76 грн.

Станом на 15.12.2020 вартість Товару була збільшена за рахунок курсових коливань (це було передбачено Договором № 137/П/) і складала 6 248 668,16 грн. разом із ПДВ.

Відповідно до платіжної інструкції від 16.12.2020 №3822 позивачем було сплачено 269 764,40 грн. Загальна сума сплачених кошів за Товар станом на 15.12.2020 склала 6 248 668,16 грн., ця сума і є остаточною вартістю Товару з урахуванням курсових коливань. У зв`язку із даною оплатою ТОВ «АГРОРЕСУРС» було зареєстровано податкову накладну від 16.12.2020 вказавши в ній нову (перераховану відповідно до курсу Євро) ціну постачання - 5 207 223,73 (без урахування ПДВ), та зазначила дану оплату як обсяги постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ - 224 803,67 грн. та суму ПДВ - 44 960,73 грн., а разом - 269 764,40 грн.

16.12.2020 ТОВ «АГРОРЕСУРС» було зроблено розрахунок коригування до податкової накладної від 31.03.2020, у зв`язку зі зміною вартості Товару, вказавши ціну постачання - 5 207 223,47 грн., та зазначила дану оплату як обсяги постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ - 4 567 433,75 грн. та суму ПДВ - 913 486,75 грн., а разом - 5 480 920,50 грн.

Колегія суддів зазначає, що складання спірних податкових накладних та розрахунку коригування стало наслідком збільшення вартості товару у зв`язку з курсовими коливаннями, а сам процес їх формування відбувся у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України.

При цьому обставина використання сівалки JULIA 24R70 FERT.IST у господарській діяльності ТОВ «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» визнається та не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки контролюючого органу про те, що зазначені первинні документи не дають змоги ідентифікувати відповідну господарську операцію, що нібито призвело до заниження податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1 041 445 грн.

Надаючи правову оцінку висновкам контролюючого органу щодо порушення з податку на додану вартість по фінансово-господарським відносинам з контрагентом ТОВ «Агро Маркет Груп», колегія суддів виходить з такого.

01.06.2020 року між ТОВ «Агро Маркет Груп» (далі - Постачальник) та ТОВ «КРОК - УКРЗАЛІЗБУД» (далі - Покупець) було укладено Договір поставки № 0106/01(далі - Договір № 0106/01).

Відповідно до такого Договору Постачальник зобов`язується на підставі цього Договору передати у власність Покупця Товар, а Покупець прийняти і сплатити його вартість в порядку та на умовах, вказаних в Договорі.

Найменування Товару: соєва оболонка гранульована, шрот соняшниковий, макуха соняшникова, макуха соєва, шрот соєвий (п. 1.2 Договору № 0106/01).

Асортимент, кількість, вид упаковки, ціна Товару вказуються у видаткових накладних на Товар, складених на підставі заявок Покупця та/або до цього Договору (далі - Специфікація) (п. 1.3 Договору № 0106/01).

Відповідно до п. 1.4 Договору № 0106/01 Ціна Товару вказується у рахунку - фактурі Постачальника і вказується у видаткових накладних на Товар, які є невід`ємною частиною Договору.

Між Сторонами було укладено Рахунок на оплату від 01.06.2020 № 58 на загальну суму разом із ПДВ 131 184 (сто тридцять одна тисяча сто вісімдесят чотири гривні) 60 коп.

Товар було відвантажено відповідно до Видаткової накладної від 01.06.2020 № 76 на загальну суму разом із ПДВ 131 184 (сто тридцять одна тисяча сто вісімдесят чотири гривні) 60 коп.

Товар було перевезено відповідно до Товарно - транспортної накладної від 01.06.2020 №P76.

Між Сторонами було укладено Рахунок на оплату від 04.06.2020 № 62 на загальну суму разом із ПДВ 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста гривень) 21 коп.

Товар було відвантажено відповідно до Видаткової накладної від 04.06.2020 № 80 на загальну суму разом із ПДВ 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста гривень) 21 коп.

Товар було перевезено відповідно до Товарно - транспортної накладної від 04.06.2020 №P80.

Між Сторонами було укладено Рахунок на оплату від 12.06.2020 № 65 на загальну суму разом із ПДВ 331 954 (триста тридцять одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні) 10 коп.

Товар було відвантажено відповідно до Видаткової накладної від 12.06.2020 № 83 на загальну суму разом із ПДВ 331 954 (триста тридцять одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні) 10 коп.

Товар було перевезено відповідно до Товарно-транспортної накладної від 12.06.2020 № P83.

Між Сторонами було укладено Рахунок на оплату від 30.06.2020 № 74 на загальну суму разом із ПДВ 317 500 (триста сімнадцять тисяч п`ятсот гривень) 20 коп.

Товар було відвантажено відповідно до Видаткової накладної від 30.06.2020 № 92 та 93 на загальну суму разом із ПДВ 311 023 (триста одинадцять тисяч двадцять три гривні) 20 коп.

Товар було перевезено відповідно до Товарно-транспортних накладних від 30.06.2020 № Р93 та Р92.

Весь Товар було оплачено в повному обсязі відповідно до наступних платіжних інструкцій: від 12.06.2020 № 2066 на загальну суму 331 954,10 грн., від 24.06.2020 № 2157 на загальну суму 131 184,60 грн., від 24.06.2020 № 2158 на загальну суму 166 400,21 грн, від 30.06.2020 № 2222 на загальну суму 300 000 грн., від 01.07.2020 на загальну суму 4 673,20 грн.

ТОВ «АГРО МАРКЕТ ГРУП» були надані Сертифікати якості від 01.06.2020 № 01/06, від 04.06.2020 № 04/06, від 12.06.2020 № 12/06 та від 30.06.2020 № 30/06.

Відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, оскільки звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

У ході розгляду справи встановлено, що надані позивачем докази спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, встановлено реальне виконання господарських операцій з придбання робіт, які відповідають дійсному економічному змісту, відображеному в укладених позивачем договорах та призвели до фактичного руху його активів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог законодавства, первинних документів.

Колегія суддів вважає, що фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача на здійснення господарських операцій. Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в актах перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2021 у справі № 813/2342/17.

Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність у апелянта-відповідача доказів на спростування рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів апелянта-позивача про те, що висновки суду викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції не відповідають резолютивній частині цього рішення, колегія суддів зазначає, що податкове повідомлення-рішення 06.01.2022 №0000333/0706 було прийнято у зв`язку із встановленням контролюючим органом порушень п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, гі: 198:3, абз. г. п. 198.5 та п. 198.6 с г. 198, п. 200.1 та п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість по операціям зі знищення непридатних відходів, з безкоштовної передачі паливо-мастильних матеріалів ТОВ «ЕКОЧЕК» та завищено податковий кредит з податку на додану вартість по операціях з ТОВ «АГРО МАРКЕТ ГРУП» та ТОВ «АГРОРЕСУРС».

Однак, всі вищевикладені висновки апеляційного суду спростовують висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу апелянта-позивача слід задовольнити, а апеляційну скаргу апелянта-відповідача залишити без задоволення.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено та надано належної оцінки всім доказам, поданих позивачем на підтвердження реальності господарських операцій,.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт-позивач надав до суду докази, що спростовують законність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір: за подачу апеляційної скарги в розмірі 40 260, 00 грн., які слід стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД».

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2022 №0000333/0706 - задовольнити:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 06.01.2022 №0000333/0706 на загальну суму 4 802 761 грн., винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ: 44116011; адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» (код ЄДРПОУ: 25391763; адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 30-Б, кв. 14) судовий збір в розмірі 40 260, 00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 14.10.2026.