ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/38066/21 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д.,
суддів: Кузьменка В.В., Ясиновського І.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі №640/38066/21 (головуючий суддя в І-й інстанції - Перепелиця А.М.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- скасувати абзац четвертий пункту 2, підпункт 2 пункту 5 наказу Міністерства освіти і науки України від 30 листопада 2021 року №1290 «Про рішення з питань присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 27 вересня 2021 року №1017» стосовно дисертації здобувача наукового ступеня доктора юридичних наук ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Міністерство освіти і науки України в порядку, встановленому Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №567, розглянути документи атестаційної справи ОСОБА_1 та провести експертизу дисертації з подальшим розглядом питання щодо затвердження рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.500.01 Науково-дослідного інституту приватного права та підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право».
В обґрунтування позову зазначив, що 12.05.2021 спеціалізованою вченою радою Д 26.500.01 Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України прийнято рішення про присудження наукового ступеня доктора юридичних наук ОСОБА_1 на підставі прилюдного захисту дисертації «Цивільні відносини у непідприємницьких товариствах та установах: теоретико-правові засади адаптації законодавства України до acquis ЄС» у вигляді рукопису за спеціальністю 12.00.03 цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право.
Проте, відповідно до абзацу 4 пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 30.11.2021 №1290 «Про рішення з питань присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 27.09.2021 №1017», зазначене рішення було скасовано.
Спірний наказ прийнятий відповідачем із перевищенням наданих законом повноважень, усупереч вимогам Конституції України, законів України та актів Кабінету Міністрів України, оскільки Міністерство освіти і науки України не наділене повноваженнями щодо скасування рішень спеціалізованих вчених рад, визначених статтею 64 Закону України «Про освіту» та статтею 13 Закону України «Про вищу освіту», окрім випадків встановлення у передбаченому законодавством порядку фактів академічного плагіату, фабрикації або фальсифікації, за наявності яких законом визначено повноваження відповідача щодо перегляду таких рішень.
Дисертаційна робота позивача пройшла попередню наукову експертизу в спеціалізованій вченій раді, за результатами якої складено висновок про відповідність дисертації вимогам, установленим для дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право.
На підставі вказаного висновку дисертацію було допущено до захисту.
Спірним наказом не встановлено жодних порушень вимог законодавства чи процедури захисту дисертаційного дослідження вченою радою Д 26.500.01 Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України.
Крім того, ОСОБА_2 , який на момент проведення експертизи обіймав посаду голови місцевої державної адміністрації, не міг здійснювати повноваження експерта з огляду на законодавчі обмеження, встановлені частиною третьою статті 12 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Також, експертна рада не вчинила всіх дій, передбачених пунктами 9 та 12 Положення про експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14 вересня 2011 року №1058, необхідних для всебічного, повного та об`єктивного розгляду дисертації ОСОБА_1 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано абзац четвертий пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 30 листопада 2021 року №1290 «Про рішення з питань присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 27 вересня 2021 року №1017» стосовно дисертації здобувача наукового ступеня доктора юридичних наук ОСОБА_1 .
Зобов`язано Міністерство освіти і науки України в порядку, встановленому Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №567, розглянути документи атестаційної справи ОСОБА_1 та провести експертизу дисертації з подальшим розглядом питання щодо затвердження рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.500.01 Науково-дослідного інституту приватного права та підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право», з урахуванням висновків суду у цій справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 454,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Суд першої інстанції не звернув уваги, що на час видання оскаржуваного наказу стаття 6 ЗУ «Про вищу освіту» не містила єдиної підстави для скасування рішення спеціалізованої вченої ради «наявність академічного плагіату». Підпунктом 7 пункту 2 Розділу 15 «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про вищу освіту» було передбачено, що підготовка кандидатів та докторів наук, розпочата до 01.09.2016 року, здійснюється закладами вищої освіти та науковими установами відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Позивача було атестовано відповідно до Порядку №567, який діяв до набрання чинності новою редакцією Закону. Цей Порядок взагалі не містив терміну «академічний плагіат», а Нацагенства із забезпечення якості вищої освіти, яке уповноважене розглядати питання плагіату, до набрання чинності цим Законом, не існувало. Таким чином, стаття 6 ЗУ «Про вищу освіту» в редакції, застосованій судом першої інстанції, на позивача не поширюється.
До спірних правовідносин є застосовною абз.6 п.26 Порядку №567, відповідно до якого якщо під час проведення експертизи встановлено порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, МОН скасовує рішення ради про присудження наукового ступеню.
Під час проведення експертизи дисертації позивача експертною радою було встановлено порушення пп.9 та 10 Порядку №567, які є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.500.01 Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України про присудження позивачу наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право».
Крім того, суд першої інстанції, зобов`язуючи МОН повторно розглянути атестаційну справу, не визначив належний порядок вчинення відповідачем дій відповідно до чинного законодавства, а саме не вказав обов`язковий елемент процедури, встановленої п. 29 Порядку №567 щодо повторного розгляду дисертації та атестаційної справи із залученням фахівців, які не брали участь у попередній експертизі дисертації.
Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, витребувана справа з суду першої інстанції, яка надійшла 02 вересня 2026 року.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року призначено розгляд справи у порядку письмового провадження, строк розгляду справи продовжено.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
До спеціалізованої вченої ради Д 26.500.01 у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України 24.02.2021 надійшла заява ОСОБА_1 про прийняття до розгляду дисертаційного дослідження на тему «Цивільні відносини у непідприємницьких товариствах та установах: теоретико-правові засади адаптації законодавства України до acquis ЄС».
Тема дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук «Цивільні відносини у непідприємницьких товариствах та установах: теоретико-правові засади адаптації законодавства України до acquis ЄС» була затверджена вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України 27.04.2016 року.
22 лютого 2021 року на спільному засіданні відділів міжнародного приватного права і порівняльного правознавства, юрисдикційних форм правового захисту суб`єктів приватного права, судоустрою та судочинства, проблем приватного права, методології приватноправових досліджень Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України дисертація ОСОБА_1 «Цивільні відносини у непідприємницьких товариствах та установах: теоретико-правові засади адаптації законодавства України до acquis ЄС» була рекомендована до захисту.
Рішенням від 25.02.2021 спеціалізована вчена рада прийняла дисертацію ОСОБА_1 до розгляду.
У спеціалізованій вченій раді дисертаційна робота пройшла попередню наукову експертизу, призначену комісією у складі д.ю.н. Калаура І. Р., д.ю.н. Федорченко Н. В. , дю.н. Штефан О. О. , за висновком яких дисертація відповідає вимогам, що ставляться до дисертацій на здобуття наукового ступеню доктора юридичних наук, спеціальності 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право і може бути прийнята до захисту спеціалізованою вченою радою та запропоновані офіційні опоненти:
- доктор юридичних наук, професор, дійсний член (академік) НАПрН України, завідувач кафедри цивільного права Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Майданик Роман Андрійович;
- доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, професор кафедри цивільного права №1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Спасибо-Фатєєва Інна Валентинівна;
- доктор юридичних наук, професор, директор Навально-наукового юридичного інституту ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» Васильєва Валентина Антонівна .
Рішенням від 05.03.2021 спеціалізована вчена рада прийняла дисертацію ОСОБА_1 «Цивільні відносини у непідприємницьких товариствах та установах: теоретико-правові засади адаптації законодавства України до acquis ЄС» до захисту.
12 травня 2021 року спеціалізованою вченою радою Д 26.500.01 у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України прийнято рішення щодо присудження наукового ступеня доктора юридичних наук ОСОБА_1 на підставі прилюдного захисту дисертації «Цивільні відносини у непідприємницьких товариствах та установах: теоретико-правові засади адаптації законодавства України до acquis ЄС» у вигляді рукопису за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право.
Абзацом 4 пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 30.11.2021 №1290 «Про рішення з питань присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 27 вересня 2021 року №1017» вирішено скасувати рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.500.01 Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН від 12 травня 2021 року, протоколом №3, про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; cімейне право; міжнародне приватне право» у зв`язку з порушенням вимог пунктів 9, 10 Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою КМУ від 24.07.2013 №567 щодо того, що докторська дисертація має відповідати паспорту наукової спеціальності та не може містити положень кандидатської дисертації. (а.с.15-23)
Також, відповідно до пункту 5.2 вищезазначеного наказу вирішено позбавити строком на два роки (стосовно дисертації здобувача наукового ступеня доктора юридичних наук ОСОБА_1 ):
- за порушення вимог пункту 7 Порядку присудження наукових ступенів щодо персональної відповідальності за дотримання радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів вищої кваліфікації голову спеціалізованої вченої ради Галянтича М.К. , доктора юридичних наук, професора, права участі в атестації наукових кадрів;
- за порушення вимог пункту 3.8 Положення про спеціалізовану вчену раду щодо якості відгуку офіційного опонента офіційних опонентів: Майданника Р.А. , доктора юридичних наук, професора; Спасибо-Фатєєву І.В., доктора юридичних наук, професора; Васильєву В.А., доктора юридичних наук, професора, права участі в атестації наукових кадрів;
- за порушення пункту 30 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів щодо особистої відповідальності наукового консультанта Галянтича М.К. , доктора юридичних наук, професора, права участі у підготовці наукових кадрів.
Не погоджуючись з абзацом 4 пункту 2, підпунктом 2 пункту 5 наказу Міністерства освіти і науки України від 30.11.2021 №1290 «Про рішення з питань присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 27 вересня 2021 року №1017», позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що на час прийняття спірного наказу, відсутні передбачені абзацом 6 пункту 26 Порядку №567, підстави для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеню позивачу.
Відповідач не зазначив, які саме державні вимоги при атестації наукових кадрів вищої кваліфікації не були виконані чи були порушені членами комісії спеціалізованої вченої ради Д 26.500.01 Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №630 (далі - Положення №630 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Відповідно до підпункту 47 пункту 4 Положення №630 МОН відповідно до покладених на нього завдань формує та забезпечує функціонування системи педагогічних, зокрема, керівних, наукових і науково-педагогічних кадрів, організовує їх атестацію щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань і підвищення їх кваліфікації.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» від 10.02.1995 року №51/95-ВР (далі - Закон №51/95 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб`єктами наукової і науково-технічної експертизи є замовники, організатори експертизи, а також експерти.
Замовниками наукової і науково-технічної експертизи можуть бути державні органи і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, громадяни, заінтересовані у проведенні такої експертизи. (…)
Експертизу можуть проводити: органи виконавчої влади у межах своєї компетенції (…)
Як визначено статтею 5 Закону №51/95 об`єктами наукової та науково-технічної експертизи можуть бути діючі об`єкти техніки (в тому числі військової) та промисловості, споруди, природні об`єкти тощо, стосовно яких виникає потреба отримати науково обгрунтовані експертні висновки;
проекти, програми, пропозиції різного рівня, щодо яких необхідно провести науково обгрунтований аналіз і дати висновок про доцільність їх прийняття, впровадження, подальшого використання тощо (…)
З ініціативи організацій та установ, до компетенції яких належить вирішення відповідних питань, експертизі підлягають : (…) дисертаційні дослідження, науково-технічна документація на раціоналізаторські пропозиції, винаходи; (…) інші об`єкти наукової і науково-технічної діяльності, щодо яких виникає потреба у проведенні експертизи, отриманні науково обгрунтованих експертних висновків.
На підставі статті 6 Закону №51/95 підставами для проведення наукової та науково-технічної експертизи є:
рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень (…).
На підставі підпункту 7 пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 №1556-VII (далі Закон №1556 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підготовка кандидатів та докторів наук, розпочата до 1 вересня 2016 року, здійснюється закладами вищої освіти та науковими установами відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом. За результатами захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук та наукового ступеня доктора наук у спеціалізованих вчених радах, утворених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», здобувачам наукових ступенів присуджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, ступінь кандидата або доктора наук відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, та видається диплом кандидата або доктора наук.
Оскільки підготовка дисертації ОСОБА_1 на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук розпочалася до 01 вересня 2016 року, тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати законодавство, що діяло до набрання чинності Законом №1556, а саме, відповідні норми Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та норми Закону України «Про вищу освіту» в редакції, чинній на час прийняття спеціалізованою вченою радою рішення щодо присудження наукового ступеня доктора юридичних наук ОСОБА_1 12 травня 2021 року.
Відповідно до частини третьої статті 28-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» присудження наукового ступеня доктора наук здійснюється утвореною відповідно до законодавства спеціалізованою вченою радою на підставі публічного захисту дисертації (…), вимоги до якої затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує політику у сфері наукової та науково-технічної діяльності.
Згідно з частиною шостою статті Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» якщо у захищеній докторській дисертації або публікаціях, які представлялися до захисту, встановлено відповідно до законодавства факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації, науковий консультант позбавляється права участі у підготовці та/або атестації здобувачів ступеня доктора філософії та консультуванні та/або атестації здобувачів ступеня доктора наук строком на два роки, голова спеціалізованої вченої ради, в якій відбувся захист цієї дисертації, та опоненти, які надали позитивні висновки на неї, позбавляються права участі в атестації кадрів вищої кваліфікації строком на два роки, а наукова установа чи заклад вищої освіти позбавляється права утворювати спеціалізовану вчену раду за відповідною науковою спеціальністю строком на один рік.
На підставі частини сьомої статті 28-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук у разі встановлення відповідно до законодавства фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржено відповідно до законодавства.
Аналогічні положення містить частина шоста статті 6 Закону України «Про вищу оствіту», відповідно до якої до захисту допускається дисертація, виконана здобувачем ступеня доктора філософії самостійно. Виявлення в поданій до захисту дисертації фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації є підставою для відмови у присудженні ступеня доктора філософії.
Виявлення фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації у захищеній здобувачем дисертації є підставою для скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради про присудження йому ступеня доктора філософії та видачу відповідного диплома.
У разі встановлення відповідно до законодавства у кваліфікаційній роботі здобувача ступеня доктора філософії фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації та/або порушення встановленої законодавством процедури захисту дисертації рішення разової спеціалізованої вченої ради про присудження ступеня доктора філософії скасовується закладом вищої освіти чи науковою установою, в якому (якій) вона була утворена, або Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо у захищеній здобувачем ступеня доктора філософії дисертації встановлено відповідно до законодавства факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації, його науковий керівник позбавляється права участі у підготовці та атестації здобувачів ступеня доктора філософії строком на два роки, голова та члени разової спеціалізованої вченої ради, в якій відбувся захист цієї дисертації, та офіційні опоненти, які надали позитивні висновки на дисертацію, позбавляються права участі в атестації здобувачів ступеня доктора філософії строком на два роки, а заклад вищої освіти чи наукова установа позбавляється права утворювати разову спеціалізовану вчену раду за відповідною спеціальністю строком на один рік, крім випадку скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладом вищої освіти чи науковою установою.
Зміст наведених правових норм свідчить, що наявність академічного плагіату, фабрикації чи фальсіфікації відповідно до статті 6 Закону України «Про вищу освіту» є єдиною підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10 вересня 2019 року у справі № 826/13114/16, в постанові від 22 грудня 2020 року у справі №826/10702/18.
Питання присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук регулює Порядок присудження наукових ступенів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №567 (далі Порядок №567 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 567 розгляд і вирішення питань атестації наукових кадрів здійснює МОН за участю атестаційної колегії, яка діє відповідно до затвердженого ним положення.
Згідно з пунктом 6 Порядку №567 наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують спеціалізовані вчені ради за результатами прилюдного захисту дисертацій.
МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора та кандидата наук.
На підставі пункту 7 Порядку №567 спеціалізована вчена рада несе відповідальність за обґрунтованість прийнятих нею рішень і забезпечує високий рівень вимогливості під час розгляду дисертацій та проведення їх захисту.
У разі порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук МОН вживає відповідних заходів аж до скасування рішення ради.
Пунктом 22 Порядку №567 визначено, що прилюдний захист дисертації проводиться на засіданні спеціалізованої вченої ради (…), яке вважається правомочним у разі, коли в його проведенні взяло участь не менш як дві третини складу, а також не менш як чотири доктори наук з кожної спеціальності докторської і не менш як три доктори наук із спеціальності кандидатської дисертації.
Рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня вважається позитивним, якщо за нього проголосувало не менш як три чверті членів ради, які брали участь у засіданні.
Відповідно до пункту 24 Порядку №567 спеціалізована вчена рада у місячний строк після захисту дисертації надсилає:
державній науковій установі "Український інститут науково-технічної експертизи та інформації" електронний примірник дисертації та надає в електронному вигляді інформацію для формування облікової картки дисертації в установленому законодавством порядку;
МОН електронний примірник дисертації разом з атестаційною справою здобувача наукового ступеня, що оформляється згідно з вимогами, встановленими МОН.
Другий примірник атестаційної справи здобувача наукового ступеня зберігається у спеціалізованій вченій раді протягом десяти років.
Як визначено пунктом 26 Порядку №567 у МОН розглядаються документи атестаційних справ здобувачів наукових ступенів та проводиться експертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН.
МОН може надсилати дисертацію та атестаційну справу здобувача для додаткового розгляду (колективного рецензування):
до іншої спеціалізованої вченої ради в установленому МОН порядку;
до закладу вищої освіти або наукової установи.
Додатковому розгляду (колективному рецензуванню) обов`язково підлягає докторська дисертація, яка за рішенням МОН подана спеціалізованій вченій раді раніше п`ятирічного строку після здобуття наукового ступеня кандидата наук.
Якщо під час проведення експертизи дисертації встановлено порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, то МОН скасовує рішення ради про присудження наукового ступеня, вживає заходів, зокрема:
вказує на недоліки під час розгляду дисертації та проведення її захисту;
звужує профіль ради;
пропонує керівнику закладу вищої освіти або наукової установи, в якій утворено раду, подати інші кандидатури для призначення голови ради, його заступника або вченого секретаря;
позбавляє офіційних опонентів, членів комісії ради з попереднього розгляду права участі в атестації наукових кадрів;
припиняє діяльність ради з визначенням строку, протягом якого нове клопотання про утворення ради не подається.
Атестаційна справа здобувача наукового ступеня та дисертація, які розглядаються МОН, не можуть бути зняті з розгляду здобувачем чи відкликані радою, у якій відбувся захист дисертації.
Здобувач має право ознайомитися з висновком після прийняття рішення МОН про видачу (відмову у видачі) відповідного диплома. Копія висновку видається МОН у місячний строк на прохання здобувача.
Якщо рішення ради про присудження наукового ступеня скасовано МОН, то дисертація може бути подана до захисту повторно до іншої спеціалізованої вченої ради після доопрацювання не раніше ніж через рік з дня прийняття такого рішення МОН. Захист такої дисертації відбувається за погодженням з МОН.
На підставі пункту 27 Порядку №567 контроль за науковим рівнем дисертацій МОН здійснює за участю експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій.
Порядок утворення, функціонування та діяльності експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій визначається положенням про експертну раду, яке затверджує МОН.
Експертні ради з питань проведення експертизи дисертацій проводять експертизу захищених дисертацій, розглядають питання, що належать до їх компетенції, готують експертні висновки про відповідність встановленим вимогам і відповідають за якість та об`єктивність підготовлених ними висновків.
У разі потреби МОН запрошує на засідання експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій здобувача, наукового керівника, керівника спеціалізованої вченої ради, де проводився захист дисертації.
Згідно з пунктом 30 Порядку №567 рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради та видачу відповідного диплома на підставі рішення атестаційної колегії.
Положення про експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт міністерства освіти і науки, молоді та спорту України було затверджене наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 №1058, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за №1167/19905, (далі - Положення про експертну раду) і було чинне на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 7 Положення про експертну раду головним завданням експертної ради є участь у:
проведенні експертизи захищених дисертацій;
розгляді документів атестаційних справ;
розгляді клопотань про утворення спеціалізованих вчених рад
та проведення разових захистів;
розгляді питань щодо присудження наукових ступенів.
Згідно з підпунктом 1 пункту 8 Положення про експертну раду експертна рада відповідно до покладених на неї завдань бере участь у:
1) проведенні експертизи захищених дисертацій, якщо:
дисертація містить таємну інформацію;
дисертація надійшла до МОНмолодьспорту у порядку переатестації;
дисертація за рішенням МОНмолодьспорту надсилалась до іншої спеціалізованої вченої ради для додаткового розгляду (колективного рецензування);
здобувач наукового ступеня кандидата наук не має повної вищої освіти в галузі, з якої підготовлено дисертацію (із запрошенням здобувача);
здобувач наукового ступеня за основним місцем роботи не є науковим або науково-педагогічним працівником (із запрошенням здобувача).
Отже, пп.1 п.8 Положення про експертну раду дає підстави для висновку, що експертна рада може провести експертизу вже захищеної дисертації тільки у вище визначених випадках. Інших підстав для проведення експертизи захищених дисертацій Положення не містить.
Відповідно до абзацу 5 підпункту 1 пункту 4 Положення про атестаційну колегію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженим наказом Міністерства від 14 вересня 2011 року № 1059 (далі - Положення № 1059 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Атестаційна колегія відповідно до покладених на неї завдань бере участь у прийнятті рішень щодо розгляду дисертацій, які розглянуті експертною радою з порушенням встановленої процедури або щодо яких до МОН надійшла додаткова інформація, яка не була врахована експертною радою, шляхом повернення до експертної ради для повторного розгляду або надсилання на додатковий розгляд до однієї зі спеціалізованих вчених рад або провідним ученим, фахівцям з відповідного наукового напряму.
Також, відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення №1059 Атестаційна колегія відповідно до покладених на неї завдань бере участь у позбавленні наукових ступенів і вчених звань в установленому МОН порядку.
Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 12 травня 2021 року у спеціалізованій вченій раді Д 26.500.01 Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України захистив дисертацію на тему «Цивільні відносини у непідприємницьких товариствах та установах: теоретико-правові засади адаптації законодавства України» на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право».
У спеціалізованій вченій раді дисертаційна робота пройшла попередню наукову експертизу, призначену комісією у складі д.ю.н. Калаура І. Р., д.ю.н. Федорченко Н. В., дю.н. Штефан О. О., за висновком яких дисертація відповідає вимогам, що ставляться до дисертацій на здобуття наукового ступеню доктора юридичних наук, спеціальності 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право і може бути прийнята до захисту спеціалізованою вченою радою.
Рішенням від 05.03.2021 спеціалізована вчена рада прийняла дисертацію ОСОБА_1 до захисту.
12 травня 2021 року спеціалізованою вченою радою Д 26.500.01 у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України прийнято рішення щодо присудження наукового ступеня доктора юридичних наук ОСОБА_1 на підставі прилюдного захисту дисертації «Цивільні відносини у непідприємницьких товариствах та установах: теоретико-правові засади адаптації законодавства України до acquis ЄС» у вигляді рукопису за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право.
24.05.2021 на адресу Міністерства освіти і науки України надійшло звернення науковців Київського регіонального центру Національної академії правових наук України: директора, доктора юридичних наук, професора Кота О. О. , в.о. заступника директора, доктора юридичних наук, професора Гриняка А. Б. і в.о. вченого секретаря, доктора юридичних наук, професора Пленюк М. Д. з інформацією щодо порушень принципів публічності та відкритості під час захисту дисертації позивача, а також викладено негативний відгук на дисертацію ОСОБА_1 .
В зв`язку з вказаним зверненням, керуючись пп.1 п.8 Положення про експертну раду відповідач наказом №676 від 15.06.2021 року визначив проведення експертизи дисертації позивача експертній ради з питань проведення експертизи дисертацій з юридичних наук 15.09.2021 за участю здобувача.
На засіданні експертної ради 17.11.2021 було прийнято рішення рекомендувати Міністерству освіти і науки України скасувати рішення ради Д 26.500.01 про присудження позивачу наукового ступеня доктора юридичних наук та застосувати до учасників його атестації заходів впливу відповідно до законодавства.
Абзацом 4 пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 30.11.2021 №1290 вирішено скасувати рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.500.01 Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН від 12 травня 2021 року, протоколом №3, про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; cімейне право; міжнародне приватне право».
Спірний наказ прийнято в зв`язку з порушенням вимог пунктів 9, 10 Порядку №567 щодо того, що докторська дисертація має відповідати паспорту наукової спеціальності та не може містити положень кандидатської дисертації. (а.с.15-23)
Відповідно до абзацу третього пункту 9 Порядку №567 дисертація виконується з галузі науки та за науковою спеціальністю відповідно до переліку, який затверджує МОН, і повинна відповідати паспорту наукової спеціальності, затвердженому МОН.
Згідно з абзацом четвертим пунктом 10 Порядку №567 докторська дисертація, зокрема, повинна містити наукові положення та науково обґрунтовані результати у певній галузі науки, що розв`язують важливу наукову або науково-прикладну проблему і щодо яких здобувач є суб`єктом авторського права.
Між тим, як вже зазначалося вище, відповідно до статті 6 ЗУ «Про вищу освіту» єдиною підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради є наявність фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації у захищеній здобувачем дисертації.
Проте, матеріали справи не містять доказів наявності у дисертації позивача фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації.
Рішення спеціалізованої вченої ради від 12.05.2021 щодо присудження наукового ступеня доктора юридичних наук ОСОБА_1 прийнято на підставі прилюдного захисту дисертації «Цивільні відносини у непідприємницьких товариствах та установах: теоретико-правові засади адаптації законодавства України до acquis ЄС» у вигляді рукопису за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право та на підставі висновку комісії спеціалізованої вченої ради щодо вказаної дисертації, згідно з яким комісія спеціалізованої вченої ради рекомендувала спеціалізованій вченій раді прийняти до захисту дисертацію ОСОБА_1 .
У висновку членами комісії вказано, що дисертація позивача є самостійною завершеною науковою працею. Комплектність та системність дисертаційного дослідження зумовили використання при розкритті обраної теми загальнонаукових та спеціально наукових методів пізнання правових явищ, зокрема, діалектичного, формально-логічного, порівняльного, історико-правового, системного та структурно-функціонального, логіко-догматичного методів.
Члени комісії дійшли висновку, що дисертація ОСОБА_1 за своїм науковим рівнем відповідає вимогам, що ставляться до дисертацій на здобуття наукового ступеня «доктор юридичних наук».
При цьому, спірний наказ містить загальні посилання на порушення п.п.9,10 Порядку №567, проте доказів наявності вказаних порушень в дисертації ОСОБА_1 відповідачем не надано, як і не надано доказів, які саме державні вимоги при захисті дисертації позивача не були виконані чи були порушені ОСОБА_1 чи спеціалізованою вченою радою Д 26.500.01 Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України.
Крім того, з огляду на положення вищезазначених нормативно-правових актів суд зазначає про відсутність у відповідача підстав для визначення проведення експертизи експертною радою вже захищеної дисертації, а Положенням №1059 визначені повноваження Атестаційної колегії МОН щодо дисертацій, які розглянуті з порушеннями експертною радою, а не спеціалізованою вченою радою.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази: наявність висновку комісії спеціалізованої вченої ради щодо відповідності дисертації ОСОБА_1 вимогам, що ставляться до дисертацій на здобуття наукового ступеня «доктор юридичних наук», відсутність доказів наявності підстав для призначення експертизи захищеної дисертації позивача експертною радою, доказів наявності в дисертації фактів плагіату, фабрикації чи фальсифікації у захищеній здобувачем дисертації, а також доказів порушень нормативно-правових актів при захисті дисертації позивачем чи спеціалізованою вченою радою, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування абз.4 п.2 наказу Міністерства освіти і науки України від 30 листопада 2021 року №1290 «Про рішення з питань присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 27 вересня 2021 року №1017» стосовно дисертації здобувача наукового ступеня доктора юридичних наук ОСОБА_1 .
Є безпідставними посилання апелянта про невизначення судом першої обов`язкового елементу процедури щодо повторного розгляду дисертації та атестаційної справи позивача із залученням фахівців, які не брали участь у попередній експертизі дисертації, оскільки процедура повторного розгляду дисертації відноситься до дискреційних повноважень відповідача, який зобов`язаний її проводити відповідно до вимог Порядку №567.
За наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з пунктом 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі №640/38066/21 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі №640/38066/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 15 жовтня 2026 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді В.В. Кузьменко
І.Г. Ясиновський