ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 357/243/26 Суддя (судді) першої інстанції: Штифорук О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д.,
суддів: Карпушової О.В., Ясиновського І.Г.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 29 травня 2026 року у справі №357/243/26 (головуючий суддя в І-й інстанції - Штифорук О.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії 6АВ №13619823 від 06.01.2026 року;
- закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову зазначила, що 06 січня 2026 року відносно неї винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення 6АВ № 13619823, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ненадання переваги маршрутним транспортним засобам та порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів. Штраф - 340 грн. Фіксація здійснена в автоматичному режимі у м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, 54.
З вказаною постановою не погоджується, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення.
Позивач зазначила, що проїзд смугою громадського транспорту не відбувався, а транспортний засіб перебував у русі, що підтверджується відеоматеріалами, доданими до постанови. Факт зупинки або стоянки на смузі громадського транспорту відсутній. Маршрутний транспортний засіб, якому нібито не була надана перевага, на відеозаписі відсутній, що виключає саму можливість вчинення інкримінованого правопорушення. Таким чином, об`єктивна сторона правопорушення відсутня.
Окрім того, зауважила, що можливий наїзд на смугу громадського транспорту міг бути спричинений відсутністю належної дорожньої розмітки у зв`язку з неприбраним снігом, що також видно на відеоматеріалах. За таких умов водій об`єктивно позбавлений можливості чітко ідентифікувати межі смуги руху. На момент фіксації події було відсутнє освітлення відповідної ділянки дороги у зв`язку з дією графіків відключення електроенергії, що додатково ускладнювало візуальне сприйняття дорожньої ситуації. За наявності іншого транспортного засобу ліворуч, в умовах відсутності освітлення та снігового покриття, з метою уникнення аварійної обстановки, нею була витримана безпечна дистанція між транспортними засобами, що відповідає вимогам Правил дорожнього руху.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 29 травня 2026 року позов задоволено повністю.
Визнано незаконною та скасовано постанову 6АВ № 13619823 від 06.01.2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Порушення позивачем правил дорожнього руху підтверджено належними та допустимими доказами.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 01 жовтня 2026 року.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Також, 12 серпня 2026 року на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшли додаткові докази по справі №357/243/26.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 жовтня 2026 року.
У судове засідання учасники судового процесу не з`явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
Від позивача до суду надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також те, що участь у судовому засіданні учасників справи не визнано обов`язковою, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги.
З огляду на викладене, суд визнав можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 у додатку "Дія" з`явилась постанова 6АВ № 13619823 від 06.01.2026 року за ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, що підтверджується скріншотом з додатку "Дія".
За змістом вказаної постанови 06.01.2026 р. о 07 год. 27 хв., за адресою м. Біла Церква, бульв. Олександрійський 54, особа, яка керувала транспортним засобом CHEVROLET AVEO днз НОМЕР_1 , здійснила рух смугою для маршрутних транспортних засобів, що позначена дорожнім знаком 5.11, чим порушила пункт 17.1 Правил дорожнього руху України. За це правопорушення, відповідальну особу, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. .
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернулася до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які вказують на здійснення позивачем руху смугою для маршрутних транспортних засобів, що позначена дорожнім знаком 5.11, та порушення пункту 17.1 Правил дорожнього руху України, відтак у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, зафіксованого постановою серії 6АВ № 13619823 від 06.01.2026 року.
Оцінка суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина 1 статті 9 КАС України).
Згідно з вимогами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до положень статті 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у пункті 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» ( з відсиланням на пункт 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Диспозиція частини третьої статті 122 КУпАП України передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постанова свідчить, що ОСОБА_1 , керуючи ТЗ, здійснила рух смугою для маршрутних транспортних засобів, що позначена дорожнім знаком 5.11, чим порушила пункт 17.1 Правил дорожнього руху України, тобто вчинила правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, суд зазначає наступне.
З огляду на правові норми статті 251 КУпАП притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до пункту 17.1 ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.
Відповідно до знаку 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» смуга призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Дія знаку поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху.
З огляду на статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до відеозапису, долученого позивачем до матеріалів справи, транспортний засіб позивача здійснював рух в лівій смузі разом з іншими транспортними засобами, по смузі маршрутних транспортних засобів позивач не здійснювала рух.
Також, з відеозапису встановлено, що на дорожній смузі для маршрутних засобів відсутні маршрутні транспортні засоби, яким позивач могла не надати перевагу.
Отже, при розгляді справи встановлено відсутність доказів факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, суду таких доказів не надано.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначив наступне: «…У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».
Згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Враховуючи вищезазначене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено вини ОСОБА_1 щодо скоєння нею інкримінованого правопорушення, тому спірна постанова серії 6АВ № 13619823 від 06.01.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 680,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, є безпідставною і протиправною, тому підлягає скасуванню.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Відповідно до частини третьої статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 29 травня 2026 року у справі №357/243/26 - залишити без задоволення.
Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 29 травня 2026 року у справі №357/243/26 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 15 жовтня 2026 року є остаточною та відповідно до частини третьої статті 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді О.В. Карпушова
І.Г. Ясиновський