П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/963/26
Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
15 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАФОРА ТРАН до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАФОРА ТРАНС" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.06.2026 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №[номер приховано] від 17.12.2025 року.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про підтвердження використання позивачем придбаного мотоцикла Honda GL 1800 Gold Wing у господарській діяльності товариства, фактично визнавши достатніми внутрішні документи підприємства без встановлення реального зв`язку такого активу із здійсненням конкретних господарських операцій та отриманням доходу.
При цьому суд залишив поза увагою, що контролюючим органом під час документальної перевірки встановлено відсутність належних та допустимих доказів використання мотоцикла у господарській діяльності, а саме: не надано документів, які б підтверджували здійснення конкретних господарських операцій із використанням транспортного засобу, відсутні акти списання паливно-мастильних матеріалів, документи щодо придбання пального, документи бухгалтерського обліку щодо експлуатації транспортного засобу, а також будь-які зовнішні документи, які б підтверджували зв`язок здійснених поїздок із господарською діяльністю підприємства.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області №5135к від 06.11.2025 року посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАФОРА ТРАНС".
За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАФОРА ТРАНС" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначено з урахуванням від`ємного значення, задекларованого у попередніх звітних періодах та поданих уточнюючих розрахунків №35193/02-32-07-03/37618281 від 27.11.2025 року.
Перевіркою встановлено, зокрема, порушення пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 21 Декларації) за вересень 2025 року на суму 246943 грн.
В акті документальної позапланової виїзної перевірки №35193/02-32-07-03/37618281 від 27.11.2025 року вказано, що ТОВ "МЕТАФОРА ТРАНС" придбало у ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" у жовтні 2024 року мотоцикл Honda, GL 1800 Gold Wing, 1833, В на загальну суму 1481660 грн., ПДВ 246943,33 грн.
Підприємством не надано до перевірки документи, що підтверджують факт використання Мотоцикла Honda в господарській діяльності підприємства за перевіряємий період, а саме: шляхові листи, акти на списання ПММ, використаних для Мотоцикла Honda, накази на відрядження та інші необхідні документи, що підтверджують використання мотоцикла в господарській діяльності підприємства.
17.12.2025 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №[номер приховано].
Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Як визначено пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Стаття 200 ПК України визначає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.
Як передбачає пункт 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, що спричиняє зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
За приписами статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні містити відомості про фактичне здійснення відповідної операції та обов`язкові реквізити, передбачені законодавством.
Водночас наявність документа, складеного самим платником податків, не означає, що всі зазначені в ньому відомості автоматично підтверджують фактичне здійснення господарської операції. Доказове значення таких документів визначається з урахуванням їхнього змісту, достовірності наведених відомостей та узгодженості з іншими матеріалами справи.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, правові наслідки у сфері податкового обліку пов`язуються з фактичним здійсненням господарських операцій, а первинні документи є засобом підтвердження таких операцій, проте не можуть замінювати собою відсутній факт їх реального здійснення.
Аналогічний підхід відображено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, у якій наголошено на необхідності оцінювати документи, якими платник податків обґрунтовує показники податкового обліку, у взаємозв`язку з іншими доказами та фактичними обставинами здійснення господарських операцій.
Отже, для вирішення цього спору визначальним є встановлення того, чи підтверджують наявні у справі документи не лише придбання мотоцикла та його формальне закріплення за товариством, а й те, що спірний необоротний актив призначався або фактично використовувався для здійснення господарської діяльності позивача, а не для задоволення особистих чи інших потреб, не пов`язаних із такою діяльністю.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження придбання та використання мотоцикла у господарській діяльності надано рішення учасника товариства про придбання мотоцикла, наказ про введення та використання транспортного засобу як службового, договір фінансового лізингу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія директора з відповідною категорією, а також подорожні листи службового автотранспорту.
Наведені документи підтверджують придбання транспортного засобу, його реєстрацію та визначення підприємством відповідного порядку його використання. Однак самі по собі вони не дають змоги встановити фактичні обставини кожної поїздки та її безпосередній зв`язок із конкретною господарською операцією товариства.
Зокрема, рішення учасника товариства про придбання мотоцикла та наказ про його використання як службового транспортного засобу відображають внутрішню волю підприємства щодо придбання та організації експлуатації відповідного майна. Водночас такі документи самі по собі не підтверджують, що транспортний засіб фактично використовувався для виконання договірних зобов`язань перед замовниками, забезпечення надання транспортних послуг або здійснення інших операцій, спрямованих на отримання доходу.
Саме лише надання мотоциклу статусу службового транспортного засобу та визначення відповідних напрямів його використання не підтверджує фактичного використання такого транспортного засобу з вказаною метою.
Таким чином, за відсутності належних доказів фактичного використання мотоцикла відповідно до визначених наказом завдань, твердження позивача про таке використання є документально непідтвердженими.
Так само договір фінансового лізингу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу підтверджують правову підставу користування мотоциклом і його належну реєстрацію, але не встановлюють характеру фактичного використання такого майна у відповідному звітному періоді.
Посвідчення водія директора товариства з відповідною категорією підтверджує право особи керувати транспортним засобом, проте не доводить господарського характеру здійснених нею поїздок.
Таким чином, наведені документи мають значення для встановлення обставин придбання та організації експлуатації мотоцикла, однак не можуть оцінюватися як безумовний доказ його фактичного використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.
Окремої оцінки потребують подорожні листи, на які позивач посилався як на підтвердження службового використання транспортного засобу.
Як вбачається з доводів апеляційної скарги та наведених у ній характеристик зазначених документів, подорожні листи не містять відомостей, які б давали змогу ідентифікувати конкретних контрагентів, договори, у зв`язку з виконанням яких здійснювалися відповідні поїздки, зміст господарських завдань, виконаних під час таких поїздок, та результат, отриманий товариством внаслідок їх здійснення.
Матеріали справи не містять відомостей про конкретні договори, виконання яких забезпечувалося за допомогою спірного транспортного засобу, документи про передачу або доставку вантажів чи запасних частин, службову кореспонденцію, результати виконання відповідних доручень або інші докази, які в сукупності з подорожніми листами могли б підтвердити господарське призначення зазначених поїздок.
Колегія суддів звертає увагу на те, що після придбання (07.10.2024) мотоцикл фактично не використовувався протягом року, а згідно з наданими подорожніми листами його використання підтверджується лише за сім днів вересня 2025 року, а саме 01.09.2025, 08.09.2025, 15.09.2025, 18.09.2025, 22.09.2025, 25.09.2025 та 30.09.2025.
Водночас позивачем не надано доказів того, що в зазначені дні мотоцикл використовувався саме для виконання завдань, визначених пунктом 2 наказу від 07.10.2024 № 11-В, зокрема для доставки службової кореспонденції, невеликих вантажів або оперативного пересування в межах м.Києва та Київської області.
Отже, самі лише подорожні листи, які підтверджують використання мотоцикла в окремі дні, не є достатніми для висновку про його фактичне використання за визначеним наказом цільовим призначенням.
Не наведено у судовому рішенні суду першої інстанції й встановлених на підставі належних доказів обставин, які б давали змогу співвіднести маршрути пересування мотоцикла з конкретними господарськими завданнями позивача.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про підтвердження господарського використання мотоцикла лише на підставі його службового призначення та наявності подорожніх листів є недостатньо обґрунтованим, оскільки не враховує необхідності оцінити зміст цих документів у взаємозв`язку з іншими доказами фактичного використання активу.
Колегія суддів також бере до уваги, що під час документальної перевірки товариством, за даними акта перевірки, не було надано документів, які б підтверджували використання мотоцикла в господарській діяльності, зокрема актів списання паливно-мастильних матеріалів, наказів на відрядження та інших документів щодо його експлуатації.
Додатково колегія суддів враховує відсутність у матеріалах справи актів списання паливно-мастильних матеріалів, документів щодо придбання пального та бухгалтерських документів, які в сукупності з іншими доказами могли б підтверджувати фактичну експлуатацію мотоцикла в межах господарської діяльності підприємства.
Посилання позивача на те, що основним видом його діяльності є вантажний автомобільний транспорт та інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, а використання мотоцикла для доставки документів, невеликих вантажів і запасних частин є доцільним в умовах інтенсивного дорожнього руху, колегія суддів уважає недостатнім для підтвердження обставин, які становлять предмет доказування в цій справі.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не довів правомірності застосування пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, зроблено без належної оцінки доказів у їх сукупності та без з`ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом першої інстанції обставин справи та неналежної оцінки доказів знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили.
Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення і ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, окрім іншого, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року скасувати.
Ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАФОРА ТРАНС".
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.