Постанова № 140634168 у справі № 120/16140/25 від 15.10.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/16140/25

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова Інна Анатоліївна

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

15 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся в суд із позовом, в якому просив:

- визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 24 лютого 2024 року по 21 жовтня 2025 року включно;

- стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 24 лютого 2024 року по 21 жовтня 2025 року за шість місяців в сумі 156 185, 12 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 28.04.2026 позовну заяву задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.02.2024 року до 21.10.2025 року.

Стягнув з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.02.2024 року до 21.10.2025 р. в розмірі 65 821, 36 грн. В іншій частині відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Також зазначає, що на виконання рішення суду по справі № 120/13159/24, посадовими особами відповідача забезпечено її виконання та виплачені позивачу кошти перерахунку грошового забезпечення, що призвело до здійснення 21.10.2025 виплати в загальному розмірі 283068,97 грн., що підтверджується відповідним документом військової частини НОМЕР_1 - платіжною інструкцією військової частини НОМЕР_1 за №4726 від 17.10.2025 (додаток №4).

На виконання рішення суду по справі №120/13158/24, посадовими особами відповідача забезпечено її виконання та виплачені позивачу кошти індексації грошового забезпечення, перерахунку одноразових видів грошового забезпечення та компенсації втрати частин доходів, що призвело до здійснення 29.01.2026 виплати в загальному розмірі 97667,97 грн., що підтверджується відповідним документом військової частини НОМЕР_1 - платіжною інструкцією військової частини НОМЕР_1 за №358 від 28.01.2026 (додаток №5).

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 22.02.2024 року №118-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби.

Однак, на день виключення зі списків з позивачем не проведено повного розрахунку, а саме, не виплачено грошове забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 13.05.2023 р.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/13159/24 відповідач здійснив виплату грошового забезпечення та зарахував на картковий рахунок позивача 21.10.2025 року кошти в розмірі 283 068,97 грн.

Однак при виплаті вищенаведеної суми відповідачем не нараховано і не виплачено позивачеві середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні .

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі Закон №2352-ІХ), яким, зокрема, в новій редакції викладена стаття 117 КЗпП України.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ, чинної на час виплати позивачу грошового забезпечення) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, не має значення чи роботодавець добровільно виплатив заборгованість із заробітної плати чи на виконання рішення суду, у випадку затримки розрахунку при звільненні працівника до роботодавця застосовуються санкції, передбачені ст.117 КЗпП України.

Крім того, у постанові від 16.02.2023 у справі №420/20192/21 Верховний Суд зауважив, що передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування за затримку розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, що нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямоване на захист прав звільненого працівника щодо отримання ним у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Цією нормою Кодексу на роботодавця покладено обов`язок виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум або в разі вирішення цього спору повністю на користь працівника. Окремо обумовлено, що в разі вирішення спору на користь працівника частково розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Водночас невиконання роботодавцем в добровільному порядку обов`язку виплатити працівникові в зазначених випадках середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні зумовлює виникнення нового спору про стягнення відповідної суми відшкодування в судовому порядку. Зважаючи на викладене, питання про стягнення на користь працівника середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні може вирішуватися судом одночасно з вирішенням спору про розміри належних звільненому працівникові сум або бути окремим предметом судового розгляду.

Також, у постанові від 15.02.2024 у справі №420/11416/23 Верховний Суд дійшов висновку, що жодною нормою права не обмежено строку, коли особа після виплати належних їй при звільненні сум може звернутися до роботодавця або безпосередньо до суду щодо незгоди з їх розміром, що в свою чергу в подальшому вплине на її право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Разом із тим, стаття 116 КЗпП України оперує поняттям "всі суми, що належать працівнику", а стаття 117 цього Кодексу визначає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.

Як вірно вважав суд першої інстанції, оскільки відповідач не провів з позивачем на день його виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення розрахунок у повному обсязі, то позивач відповідно до статті 117 КЗпП України має право на виплату середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо періоду затримки розрахунку при звільненні, за який у відповідача виникає обов`язок випалити позивачу середнє грошове забезпечення, а також алгоритму розрахунку розміру середнього грошового забезпечення за цей період, колегія суддів враховує наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивача знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу військової частини з 23.02.2024 року.

До матеріалів справи відповідачем долучено довідку про середньоденне грошове забезпечення позивача становить 745, 26 грн .

Із цього слідує, що середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.02.2024 по 21.10.2025, проте в межах шести місяців, грн (745, 26 грн х 184 календарні дні). Тобто загальна сума заборгованості складає 137 127, 84 грн.

Водночас, судом першої інстанції враховано необхідність застосування судом критеріїв зменшення розміру середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні про що йдеться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 .

За висновками Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 дійшла висновку що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Разом із тим, суд першої інстанції обґрунтовано застосував у цій справі принцип співмірності, однак невірно з`ясував істотність частки своєчасно невиплаченого грошового забезпечення у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільненні.

Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22, відступаючи від попередніх позицій Верховного Суду щодо можливості зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення після 19.07.2022, зазначила, необхідно враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

З довідки про грошове забезпечення за 2024 рік встановлено, що позивачу при звільненні нараховано 580093,12 грн.

На виконання рішення суду по справі № 120/13159/24, посадовими особами відповідача забезпечено її виконання та виплачені позивачу кошти перерахунку грошового забезпечення, що призвело до здійснення 21.10.2025 виплати в загальному розмірі 283068,97 грн., що підтверджується відповідним документом військової частини НОМЕР_1 - платіжною інструкцією військової частини НОМЕР_1 за №4726 від 17.10.2025 .

На виконання рішення суду по справі №120/13158/24, посадовими особами відповідача забезпечено її виконання та виплачені позивачу кошти індексації грошового забезпечення, перерахунку одноразових видів грошового забезпечення та компенсації втрати частин доходів, що призвело до здійснення 29.01.2026 виплати в загальному розмірі 97667,97 грн., що підтверджується відповідним документом військової частини НОМЕР_1 - платіжною інструкцією військової частини НОМЕР_1 за №358 від 28.01.2026.

Отже, загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат склав: 580093,12 грн+283068,97 грн+97667,97 грн = 960 830,06 грн.

Частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат: 283 068,97 грн. х 100%/960 830,06 грн = 29,46 %.

Відтак, позивачеві належить до виплати: 137 127, 84 грн. х 29,46% = 40 397,86 гривень з урахуванням позицій Верховного Суду.

Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності на користь позивача з відповідача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за в сумі 40 397,86 грн..

При цьому, стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити стосовно відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року змінити виклавши абзац третій рішення суду наступного змісту:

"Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.02.2024 до 21.10.2025 в розмірі 40 397,86 грн (сорок тисяч триста дев`яносто сім гривень вісімдесят шість копійок).".

В іншій частині рішення суду залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.