П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/2332/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
15 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаному ОСОБА_1 на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вказує, що рішенням Комісії, оформленим протоколом від 17.02.2026 № 2/9, апелянту було відмовлено у наданні відстрочки. У повідомленні від 23.02.2026 № 1/201 наведено сумніви щодо достатності підтвердження супутнього психічного розладу, належності та юридичної сили медичного документа; психіатричний висновок охарактеризовано як такий, що має «ситуативний характер». Предметом оскарження є саме рішення від 17.02.2026, а повідомлення від 23.02.2026 доводить його зміст та мотиви. Під час розгляду справи позивач також повідомив про продовження дружині III групи інвалідності до 2029 року рішенням експертної команди від 30.03.2026 із зазначенням супутного діагнозу - F41.3. Ця обставина стосується подальшого збереження статусу особи з інвалідністю. Правомірність відмови від 17.02.2026 необхідно оцінювати передусім за обставинами та документами, які існували на час її прийняття.
Вважає, що Суд першої інстанції неправильно витлумачив поняття «психічний розлад» та помилково звузив його тільки до кодів F00-F09.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 16.02.2026 звернувся до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Разом із заявою позивач долучив наступні документи:
- свідоцтво про шлюб;
- паспорт та витяг з реєстру територіальної громади на дружину;
- висновок до акта огляду МСЕК на дружину;
- посвідчення про отримання державної соціальної допомоги особі з інвалідністю;
- медичні документи: огляди лікаря-психіатра, виписка із медичної карти стаціонарного хворого за формою 027/о.
Однак, протоколом від 17.02.2026 року №2/9 Комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу.
В повідомленні ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.02.2026 року №1/201 вказано, що причиною відмови є недостатнє підтвердження обставин супутнього захворювання (психічного розладу) та сумнів у належності та юридичній силі медичного документу, який його підтверджує. Зазначили, що психіатричний висновок носить "ситуативний характер" і не може вважатись достатнім підтвердженням наявності у дружини психічного розладу.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.Згідно з ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно із Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан, відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено та проводиться загальна мобілізація.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон 2232-ХІІІ).
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІІ військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходжень військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-ХII).
Відповідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543, в редакції, чинного на час спірних правовідносин).
Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.
Статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, п. 12 ч. 1 Закону № 3543 встановлено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають особи, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Так, за обставин справи, позивачу відмовлено в наданні відстрочки від призову під час мобілізації, оформленого протоколом №2/9 від 17.02.2026 з підстав того, що відсутні докази на підтвердження обставин супутнього захворювання (психічного розладу) та сумнів у належності та юридичній силі медичного документу, який його підтверджує.
Надаючи оцінку відмові відповідача суд зазначає, що обов`язковою умовою для надання відстрочки від призову має бути наявність обставин, обумовлених положеннями абз. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Зокрема,
- дружина з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів,
- або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Відповідно до довідки МСЕК III група інвалідності дружині позивача встановлена не у зв`язку з наявністю у неї хвороб, перелік яких наведений вище, та не внаслідок таких.
Як слідує із повідомлення відповідача від 23.02.2026, причиною відмови є недостатнє підтвердження обставин супутнього захворювання (психічного розладу) та сумнів у належності та юридичній силі медичного документу, який його підтверджує.
Колегія суддів погоджується з рішенням Комісії, оскільки законодавець в межах цієї норми чітко встановив підстави, за яких особа не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Апеляційний суд відхиляє висновки лікаря-психіатра та виписку із медичної карти №918 стаціонарного хворого Комунального некомерційного підприємства "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради, як доказ наявності психічних розладів, оскільки такий є формою первинної облікової документації № 027/о.
З приводу доводів позивача, що згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб і проблем, пов`язаних зі здоров`ям, 10-й перегляд (МКБ-10)-2015-версія ВООЗ за 2015р. та Класифікатора хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я НК 025:2021, затвердженого Наказом Міністерства економіки України № 360 від 04.08.2021р., F41.3.- інші змішані тривожні розлади (змішаний тривожний розлад з переважаючими ознаками генералізованої тривоги, обсесивно-компульсивний синдром) є одним із психічних розладів (розладів психіки та поведінки), то суд їх відхиляє, оскільки до цього класу (F40-F48) відносяться хвороби невротичні, пов`язані зі стресом та соматоформними розладами. Психічні розлади за цим класифікатором відносять до групи F00-F09.
При цьому, суд не заперечуючи наявність у особи певних чинників, вказує, що підтвердження таких хвороб потребують спеціальних доказів, зокрема, через медико-психіатричну експертизу, висновків спеціалізованих ЛКК. На медкомісії експерти оцінюють соціальну адаптованість, емоційні реакції та стани, наявність хвороби та ступінь, закономірності перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних властивостей особи.
Відповідно до Інструкції, затвердженої наказом МОЗ від 31.07.2013 № 667, підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров`я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I групи внаслідок психічного розладу є встановлення медико-соціальною експертною комісією або експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи І групи інвалідності внаслідок психічного розладу. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом.
Підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров`я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю IІ групи внаслідок психічного розладу є постійна (упродовж не менше місяця) наявність в особи з інвалідністю одного з перелічених видів обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування - здатність до самообслуговування за допомогою інших осіб та нездатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до самостійного пересування - здатність до самостійного пересування за допомогою інших осіб та нездатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до орієнтації - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування - здатність до спілкування за допомогою інших осіб та нездатність до спілкування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності контролювати свою поведінку - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою інших осіб. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом.
Обґрунтований висновок ЛКК та рішення про необхідність постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю записуються в медичну карту амбулаторного хворого (форма 025/о) за підписом членів ЛКК.
Колегія суддів зазначає, що рішення про визнання особи внаслідок психічного розладу тимчасово або постійно непридатною до виконання окремих видів діяльності приймається відповідною лікарською комісією за участю лікаря-психіатра на підставі оцінки стану психічного здоров`я, що передбачено ч. 3 ст. 9 Закону України "Про психіатричну допомогу".
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення Комісії, оформлене протоколом від 17.02.2026 року №2/9 в частині, що стосується відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є правомірним, тому не підлягає скасуванню. Як наслідок, не підлягає задоволенню похідна вимога, оскільки залежить від основної, в задоволенні якої суд відмовив.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.