ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 380/22115/24 пров. № А/857/6049/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі № 380/22115/24 за позовом Галицької окружної прокуратури м. Львова до Львівської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійний вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації та Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-
суддя у І інстанції Сподарик Н.І.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
В С Т А Н О В И В:
Керівник Галицької окружної прокуратури м. Львова звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Львівської міської ради (далі - відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійний вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (третя особа 1) та Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (третя особа 2) в якому просив визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради, яка полягає у не вчиненні дій, щодо погодження історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця смт. Брюховичі та зобов`язати Львівську міську раду вжити заходів щодо скерування на погодження у визначеному законом порядку історико-архітектурний опорний плану історично населеного місця смт. Брюховичі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року позов Галицької окружної прокуратури м. Львова до Львівської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійний вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації та Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Позивач та третя особа 2 у відзивах на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просять залишити його без змін.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 затверджено Список історичних населених місць України, зокрема до Списку по Львівській області включено історично населене смт. Брюховичі, XV століття заснування.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №718-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Львівської області, згідно яким утворено Львівську територіальну громаду до складу якої включено мсмт. Брюховичі.
Львівська міська рада 29.12.2020 прийняла ухвалу №6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади», якою визначено Львівську міську територіальну громаду правонаступником всього майна, прав та обов?язків територіальних громад, територія яких включена до території Львівської міської територіальної громади, а саме Брюховицької, Винниківської, Рудненської, Грибовицької (Жовківський район), Грядівської (Жовківський район), Дублянської міської ради (Жовківський район), Зашківської (Жовківський район), Малехівської (Жовківський район), Лисиничівської (Пустомитівський район), Рясне-Руської (Яворівський район) відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Львівська міська рада 29.12.2020 прийняла ухвалу №7 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради», якою визначено припинити шляхом приєднання до Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896, місце розташування: пл. Ринок, 1, м. Львів, Львівської області) юридичні особи, зокрема Брюховицьку селищну раду (код ЄДРПОУ 04372402, місце розташування: вул. Ясна,1, смт. Брюховичі, м. Львів, Львівської області). (підпункт 1.3. пункту 1 ухвали №7 від 29.12.2020).
Згідно пункту 2 ухвали №7 від 29.12.2020 Львівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов?язків місцевих рад, зазначених у пункті 1 цієї ухвали, зокрема Брюховицької.
19.11.2021 до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Брюховицької селищної ради, шляхом реорганізації, правонаступником визначено Львівську міську раду.
З метою встановлення відомостей щодо розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану смт. Брюховичі окружною прокуратурою на адресу Львівської міської ради, її виконавчих органів 17.04.2024, 28.06.2024, 30.07.2024 направлені запити в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про надання інформації та підтверджуючих матеріалів.
Листами від 23.05.2024 та від 14.10.2024 Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради за результатом розгляду запитів повідомило, що в управлінні відсутня інформація щодо визначення, затвердження у встановленому законом порядку меж історичного ареалу смт Брюховичі, а також вжиття Львівською міською радою відповідних заходів.
Департамент архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради у листі від 09.08.2024 зазначив, що історико-архітектурний опорний план смт. Брюховичі був розроблений і затверджений у складі генерального плану смт. Брюховичі рішенням Брюховицької селищної ради від 26.04.2018 №567.
Інформацією про скерування історико-архітектурного опорного плану смт. Брюховичі на погодження у визначеному законом порядку департамент не володіє.
Запити щодо розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану були направлені окружною прокуратурою на адресу Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА 17.04.2024, 10.10.2024 та на адресу Міністерства культури та інформаційної політики України 20.05.2024, яке у відповідності до постанови КМУ №1028 від 06.09.2024, перейменоване на Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.
24.05.2024 від Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА отримано лист, у якому зазначено, що Львівською обласною державною адміністрацією скеровано листи від 10.04.2023 №5/14-3159/0/2-23/8-16.3.2 та від 07.12.2023 №5/14-12573/0/2-23/7-16 до органів місцевого самоврядування про надання інформації щодо розробки та затвердження історико-архітектурних опорних планів населених пунктів області.
Відповідей від Львівської міської ради до облдержадміністрації не надходило. У зв?язку з цим облдержадміністрацією повторно скеровано лист до Львівської міської ради від 16.01.2024 №5/14-583/0/2-24/7-16 щодо надання інформації про стан розробки історико-архітектурних опорних планів, в тому числі історико-архітектурного опорного плану смт. Брюховичі та вжиті заходи, в тому числі протягом 2023 року.
Листом управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 26.02.2024 №2401-вих-24071 надано запитувану інформацію. У листі управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 26.02.2024 №2401-вих-24071, надало інформацію про те, що історико-архітектурний опорний план смт. Брюховичі був розроблений у 2017 році АПТМ «Марко» та затверджений у складі генерального плану смт. Брюховичі рішенням Брюховицької селищної ради від 26.04.2018 №567.
Однак, у листі управління відсутні будь-які відомості про погодження розробленої документації з Міністерством або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.
Листом від 06.06.2024 Міністерство повідомило, що зверталося до голови Брюховицької селищної ради від 28.09.2020, в якому наголошувало на необхідності виконання вимог чинного пам?яткоохоронного законодавства та обов?язковості розроблення ІАОП. Відповіді на означений лист дотепер не надходило, проект ІАОП або науково-проектна документація з визначення меж і режимів використання історичних ареалів смт. Брюховичі Львівської області на розгляд центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, наразі не подані.
Листи подібного змісту неодноразово направлялися до органів місцевого самоврядування історичних населених місць та до місцевих органів охорони культурної спадщини і у попередні роки.
Листом від 11.10.2024 Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА повідомлено позивача, що станом на 10.10.2024 історико-архітектурний план смт. Брюховичі у визначеному законом порядку не погоджений.
Позивач вважаючи, що оскільки, Львівською міською радою на теперішній час історико-архітектурний опорний план смт. Брюховичі у відповідності до вимог законодавства не погоджений, звернувся з вказаним позовом до суду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене положеннями статті 2, 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Абзацом 1 частини третьої статті 23 Закону №1697-VII передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною четвертою статті 53 КАС України врегульовано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Підставою звернення прокурора до суду з позовом щодо зобов`язання Львівської міської ради вжити заходів щодо скерування на погодження у визначеному законом порядку історико-архітектурний опорний плану історично населеного місця смт. Брюховичі, слугувала тривала бездіяльність відповідача, яка може призвести до незаконного вибуття з державної власності особливо цінних земель та їх подальшого використання всупереч цільовому призначенню.
Згідно ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" однією із основних вимог до містобудівної діяльності є охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів.
Згідно ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон №1805-ІІІ) визначено: охорона культурної спадщини це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; історичний ареал населеного місця - це частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку; історичне населене місце - це населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону №1805-ІІІ до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, серед іншого, належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини; надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико- культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини; підготовка пропозицій та проектів розпоряджень щодо проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об`єктів культурної спадщини, відповідного використання пам`яток та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади; виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.
Згідно з ч.ч. 4, 7 ст. 32 Закону №1805-ІІІ з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує політики у сфері охорони культурної спадщини, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, у межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини.
Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації (ч. 5 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Відповідно до ч. 7 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.
Згідно пунктів 1, 4, 5, 6, 7 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 (далі - Порядок №318) історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.
Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.
Історико-архітектурні опорні плани розробляються на основі комплексних досліджень усієї території історичного населеного місця та його найближчого оточення.
Збереження традиційного характеру середовища історичних ареалів, охорона і раціональне використання розташованих в їх межах нерухомих об`єктів культурної спадщини, збереження її містоформуючої ролі є пріоритетним напрямом містобудівної діяльності в межах історичних ареалів.
З метою реалізації вказаних законодавчих вимог, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 02.06.2011 № 64 затверджено Порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту (на даний час втратив чинність).
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 №926 затверджено Порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації (далі Порядок №926), яким визначається, зокрема, склад, зміст та порядок розроблення історико- архітектурного опорного плану населеного пункту.
Згідно п.п.12 ч.2 Порядку №926 історико-архітектурний опорний план - науково-проектна документація, яка розробляється і затверджується у складі генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України, згідно із Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", містить відомості про об`єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам`ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони, межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території.
Відповідно до п. 54, 55 вказаного Порядку №926 рішення про розроблення (внесення змін) історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін, погодження та подання історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної місцевої ради.
Згідно п. 56, 60 Порядку №926 історико-архітектурний опорний план розробляється для населених пунктів, внесених до Списку Історичних населених місць України, у складі генерального плану населеного пункту.
Під час розроблення історико-архітектурного опорного плану визначаються межі історичних ареалів та наносяться на його основне графічне креслення.
У межах визначених Історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови.
Історико-архітектурні опорні плани та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними місцевими радами протягом трьох місяців з дня їх подання.
Відповідно до п. 61 Порядку №926 здійснювати розроблення та внесення змін до історико-архітектурного опорного плану населеного пункту може суб`єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до Закону України "Про архітектурну діяльність" та законодавства у сфері вивчення, охорони і використання культурної спадщини. Історико-архітектурний опорний план розробляється під керівництвом головного архітектора проекту, який має кваліфікаційний сертифікат.
Згідно пункту 64 Порядку №926 матеріали історико-архітектурного опорного плану населеного пункту розробляються і передаються замовнику на паперових носіях у чотирьох примірниках та у формі електронного документа.
Відповідно до пункту 65 Порядку №926 візуалізація даних історико-архітектурного опорного плану здійснюється за допомогою програмно-апаратних засобів Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру, інших геоінформаційних систем, а також шляхом їх відтворення на паперових та/або інших твердих (матеріальних) носіях у вигляді текстових, графічних та інших зручних для візуального сприйняття матеріалів.
Окрім цього, варто зауважити, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №92 внесено зміни до пунктів 8, 9 Порядку №318 та визначено, що проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місць розробляється з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку історико-архітектурного опорного плану.
У разі не затвердження історико-архітектурного опорного плану населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико- містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом Мінкультури та Мін регіону. При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №92 установлено, що вимоги, зазначені в поточному абзаці застосовуються до 01.01.2019.
Отже, з урахуванням внесених законодавчих змін, з 01.01.2019 за умови відсутності історико-архітектурного опорного плану будь-яке нове будівництво, реконструкція та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) в історичних населених місцях, у тому числі в тих, в яких визначені історичні ареали, є неможливим.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Конституція України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради (ст. 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини").
Згідно ч. 7 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до п. 54, 55 Порядку №926 рішення про розроблення (внесення змін) історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін, погодження та подання історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної місцевої ради.
Згідно п.п. 6 п. "а" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад серед власних (самоврядних) повноважень передбачені, у тому числі, підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Окрім цього, серед делегованих повноважень згідно з п.п. 5 п. "б" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначені повноваження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради щодо організації охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.
Відповідно до п.п. 7 п. "а" ч. 1 ст. 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" серед власних (самоврядних) повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради також передбачені повноваження щодо створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел.
Підпунктом 10 пункту "б" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради віднесено забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
З огляду на зміст зазначених норм, рішення про розроблення історико-архітектурного опорного плану смт. Брюховичі має прийматись відповідачем. Після розроблення вказана документація подається на розгляд та затвердження селищної ради, а в подальшому - до Міністерства культури та інформаційної політики України, як органу який реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 затверджено Список історичних населених місць України, зокрема до Списку по Львівській області включено історично населене смт. Брюховичі, XV століття заснування.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №718-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Львівської області, згідно яким утворено Львівську територіальну громаду до складу якої включено смт. Брюховичі.
29.12.2020 Львівська міська рада прийняла ухвалу №6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади», якою визначено Львівську міську територіальну громаду правонаступником всього майна, прав та обов?язків територіальних громад, територія яких включена до території Львівської міської територіальної громади, а саме Брюховицької, Винниківської, Рудненської, Грибовицької (Жовківський район), Грядівської (Жовківський район), Дублянської міської ради (Жовківський район), Зашківської (Жовківський район), Малехівської (Жовківський район), Лисиничівської (Пустомитівський район), Рясне-Руської (Яворівський район) відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
29.12.2020 Львівська міська рада прийняла ухвалу №7 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради», якою визначено припинити шляхом приєднання до Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896, місце розташування: пл. Ринок, 1, м. Львів, Львівської області) юридичні особи, зокрема Брюховицьку селищну раду (код ЄДРПОУ 04372402, місце розташування: вул. Ясна,1, смт. Брюховичі, м. Львів, Львівської області). (підпункт 1.3. пункту 1 ухвали №7 від 29.12.2020).
Пунктом 2 ухвали №7 від 29.12.2020 визначено, що Львівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов?язків місцевих рад, зазначених у пункті 1 цієї ухвали, зокрема Брюховицької.
19.11.2021 до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Брюховицької селищної ради, шляхом реорганізації, правонаступником визначено Львівську міську раду.
З метою встановлення відомостей щодо розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану смт. Брюховичі окружною прокуратурою на адресу Львівської міської ради, її виконавчих органів 17.04.2024, 28.06.2024, 30.07.2024 направлені запити в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про надання інформації та підтверджуючих матеріалів.
Листами від 23.05.2024 та від 14.10.2024 Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради за результатом розгляду запитів повідомило, що в управлінні відсутня інформація щодо визначення, затвердження у встановленому законом порядку меж історичного ареалу смт Брюховичі, а також вжиття Львівською міською радою відповідних заходів.
Департамент архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради у листі від 09.08.2024 зазначив, що історико-архітектурний опорний план смт. Брюховичі був розроблений і затверджений у складі генерального плану смт. Брюховичі рішенням Брюховицької селищної ради від 26.04.2018 №567.
Інформацією про скерування історико-архітектурного опорного плану смт. Брюховичі на погодження у визначеному законом порядку департамент не володіє.
Запити щодо розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану були направлені окружною прокуратурою на адресу Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА 17.04.2024, 10.10.2024 та на адресу Міністерства культури та інформаційної політики України 20.05.2024, яке у відповідності до постанови КМУ №1028 від 06.09.2024, перейменоване на Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.
24.05.2024 від Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА отримано лист, у якому зазначено, що Львівською обласною державною адміністрацією скеровано листи від 10.04.2023 №5/14-3159/0/2-23/8-16.3.2 та від 07.12.2023 №5/14-12573/0/2-23/7-16 до органів місцевого самоврядування про надання інформації щодо розробки та затвердження історико-архітектурних опорних планів населених пунктів області.
Відповідей від Львівської міської ради до облдержадміністрації не надходило.
У зв?язку з цим облдержадміністрацією повторно скеровано лист до Львівської міської ради від 16.01.2024 №5/14-583/0/2-24/7-16 щодо надання інформації про стан розробки історико-архітектурних опорних планів, в тому числі історико-архітектурного опорного плану смт. Брюховичі та вжиті заходи, в тому числі протягом 2023 року.
Листом управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 26.02.2024 №2401-вих-24071 надано запитувану інформацію.
У листі управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 26.02.2024 №2401-вих-24071, надано інформацію про те, що історико-архітектурний опорний план смт. Брюховичі був розроблений у 2017 році АПТМ «Марко» та затверджений у складі генерального плану смт. Брюховичі рішенням Брюховицької селищної ради від 26.04.2018 №567.
У листі управління відсутні будь-які відомості про погодження розробленої документації з Міністерством або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.
Листом від 06.06.2024 Міністерство повідомило, що зверталося до голови Брюховицької селищної ради від 28.09.2020, в якому наголошувало на необхідності виконання вимог чинного пам`яткоохоронного законодавства та обов`язковості розроблення ІАОП. Відповіді на означений лист дотепер не надходило, проект ІАОП або науково-проектна документація з визначення меж і режимів використання історичних ареалів смт. Брюховичі Львівської області на розгляд центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, наразі не подані.
При цьому листи подібного змісту неодноразово направлялися до органів місцевого самоврядування історичних населених місць та до місцевих органів охорони культурної спадщини і у попередні роки.
Листом від 11.10.2024 Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА повідомлено позивача, що станом на 10.10.2024 історико-архітектурний план смт. Брюховичі у визначеному законом порядку не погоджений.
Всупереч вищевказаних вимог законодавства України Львівською міською радою не вжито заходів, спрямованих на подання науково-проектної документації з визначення меж та режимів використання історичних ареалів історично населеного смт. Брюховичі до Міністерства культури та інформаційної політики України.
У зв`язку із бездіяльністю Львівської міської ради щодо невжиття заходів, спрямованих на подання науково-проектної документації з визначення меж та режимів використання історичних ареалів історично населеного смт. Брюховичі до Міністерства культури та інформаційної політики України, існує загроза хаотичної забудови його історичних ареалів, без дотримання їх меж та правових режимів використання, що створює несприятливі умови для їх функціонування, може потягти порушення традиційного характеру середовища таких ареалів, руйнування або заподіяння шкоди об`єктам культурної спадщини, розташованих в їх межах, та як наслідок - порушення інтересів держави щодо охорони та збереження таких об`єктів.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що всупереч вимогам законодавства, відповідачами упродовж тривалого проміжку часу не вжито належних заходів, спрямованих на затвердження історико-архітектурного опорного плану смт. Брюховичі відповідно до діючого законодавства , чим допущено протиправну бездіяльність.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі № 380/22115/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук