Справа № 727/11141/26
Провадження № 2/727/3588/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
Головуючого-судді: Одовічен Я.В.
За участю секретаря: Берник Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Посилалося на те, що 02.01.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №485226-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Так, 02.01.2024 року ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір, на що остання прийняла пропозицію на умовах, визначених офертою. Після цього, ТОВ «Бізнес позика» направило відповідачу одноразовий ідентифікатор UA-9398 на номер телефону НОМЕР_1 . Таким чином, між сторонами було укладено договір.
Відповідно до п.1 Договору кредиту Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 3000 гривень, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором.
Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,16683334% за кожен день.
Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Відповідно до п.3 кредитного договору, встановлено графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти у обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.
Однак, відповідач у порушення ст.ст.509, 526,1054 ЦК України не виконав свої зобов`язання та не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, а також сплату процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Станом на 23.07.2026 року заборгованість відповідача становить 9680 грн. 22 коп., в тому числі: 3000 грн. 00 коп. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 6230 грн. 22 коп. - сума прострочених платежів по процентах; 450 гривень - сума прострочених платежів за комісією.
Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №485226-КС-001 від 02.01.2024 року у розмірі 9680 грн. 22 коп. та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 18.08.2026 року по справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У подальшому, ухвалою суду від 24.09.2026 року, за клопотанням представника позивача було витребувано докази.
Відповідачем відзиву подано не було.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позов підтримав.
Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомив.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст. 280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступного.
Так, судом встановлено, що 02.01.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №485226-КС-001 (а.с.29-34).
Згідно умов даного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 3000 гривень на засадах строковості, поворотості, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Тип кредиту: кредит. Строк кредиту: 16 тижнів до 23.04.2024 року. Стандартна процентна ставка: 2% в день, фіксована. Знижена процентна ставка: 1,16683334, фіксована. Комісія за надання кредиту: 450 гривень. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 6320 грн. 00 коп.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (п.2.4 договору).
Згідно п.3.1 кредиитного договору, кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі вказаній в п. 2.1. Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 8 договору.
Протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою вказаною у п.2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п3.2.3 та додатку №1 до договору (п.3.2 договору).
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладення договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» (п.7.3 договору).
У розділі 8 кредитного договору ОСОБА_1 вказала номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 .
Анкета клієнта на отримання кредиту містить докладну інформацію щодо ОСОБА_1 зокрема, дату її народження, індивідуальний податковий номер, номер паспорта і ким виданий, адресу реєстрації і адресу проживання, номер мобільного телефону, електронну адресу, номер банківської картки № НОМЕР_3 (а.с.40).
Вказаний договір було укладено між сторонами в електронній формі. Кредитний договір відповідачем підписаний електронним підписом з застосування одноразового ідентифікатора (одноразового паролю UA-9398).
До вказаного договору додані правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», візуальна форма послідовності дій клієнта та анкета клієнта.
Із дослідженої судом довідки послідовності дій клієнта встановлено, що клієнт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), 02.01.2024 року об 11:40:54 зайшла в особистий кабінет та об 11:59:41 підписала договір одноразовим ідентифікатором: UA-9398; час відправки ідентифікатора позичальнику: 02.01.2024 року об 11:58:53; номер телефону, на який відправлено ідентифікатор: НОМЕР_1 (а.с.38).
Розглядаючи аргументи, наведені позивачем, суд приходить до наступних висновків.
Так, між сторонами склались правовідносини, що врегульовані нормами цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із дослідженого судом договору про споживчий кредит №485226-КС-001 від 02.01.202 року встановлено, що його укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як було встановлено судом, Договір про надання кредиту №485226-КС-001 від 02.01.2024 року укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатору (UA-9398), та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Із копії вказаного договору також видно, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши відповідачу свої персональні дані.
Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.
Відповідно до ст.525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього кодексу.
Згідно підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок оримувача: платник ТОВ «Бізнес позика» 02.01.2024 року о 11:59 здійснило переказ коштів у розмірі 3000 гривень на платіжну картку № НОМЕР_2 , яка емітована АТ «Monobank», призначення переказу - перерахування коштів ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ) згідно кредитного договору №485226-КС-001 від 02.01.2026 року, без ПДВ (а.с.41).
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковими до виконання.
Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконала, у передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернув, унаслідок чого у неї виникла заборгованість.
Положеннями статей 1046,1049 ЦК України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
В укладеному між сторонами кредитному договорі сторони узгодили розмір зниженої процентної ставки - 1,16683334 та розмір стандартної процентної ставки - 2 % в день та строк кредитування 16 тижнів, до 23.04.2024 року.
Умовами договору не передбачено можливості пролонгації його дії шляхом укладення окремих додаткових угод.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №485226-КС-001 від 02.01.2024 року вбачається, що проценти за договором було нараховано за період з 02.01.2024 року по 23.04.2024 року, після чого нарахування процентів припинено.
Також, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 9680 грн. 22 коп., яка складається з: 3000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 6230 грн. 22 коп. - заборгованість за відсотками; 450 гривень - заборгованість по комісії.
Відповідачем зазначений розмір заборгованості будь-якими доказами спростовано не було.
Положеннями статті 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов`язання за укладеними договорами та відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, а також не заперечував щодо дотримання банком строків звернення до суду за захистом порушених прав, приходить до висновку, що позов ТОВ «Бізнес позика» є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 10000 гривень.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Правничу допомогу позивачу ТОВ «Бізнес позика» здійснював адвокат Глуховецький О.С. на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 15.05.2026 року.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Будь-яких клопотань від відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до суду не надходило.
Тому, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ), проживаючої в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ - 41084239), що розташоване в м.Київ б.Лесі Українки, 26, офіс 411, заборгованість за кредитним договором №485226-КС-001 від 02.01.2024 року у розмірі 9680 грн. 22 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ - 41084239) понесені судові витрати у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Одовічен Я.В.