ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9036/26 Справа № 213/1367/26 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 213/1367/26
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.
сторони:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2026 року, яке ухвалено суддею Нестеренком О.М. у м. Кривому Рогу Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,
УСТАНОВИВ:
В березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 22 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_3 в електронній формі укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 278250, відповідно до якого відповідачці було надано кредит в сумі 3 800 грн, шляхом переказу на картковий рахунок, зі сплатою процентів за користування кредитом. Строк повернення грошових коштів за договором настав 22 грудня 2019 року, проте відповідач не виконувала свої зобов`язання, грошові кошти не повертала, проценти за користування коштами не сплачува.
16 листопада 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № ККЛУ-16112020, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 278250 від 22 листопада 2019 року.
Заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором станом на дату подання позову становить 16 575,60 грн, з яких: 3 800 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 476,60 грн - заборгованість за процентами, 2 299 грн - заборгованість за пенею.
Позивачем проведено роботу щодо досудового врегулювання спору, а саме відповідачу надіслано письмову Досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, однак заборгованість не погашено.
Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 16 575,60 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 3 800 грн, заборгованість за процентами - 10 476,60 грн, заборгованість за пенею - 2 299 грн, яку позивач просив сятгнути з відповідача на свою користь, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн.
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2026 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 278250 від 22 листопада 2019 року у загальному розмірі 14 276) грн 60 коп, з яких: 3 800 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 476,60 грн - заборгованість за процентами.
В задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2 299 грн відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 292 грн 89 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити з тих підстав, що позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів, відповідно до вимог ст.ст.76-81 ЦПК України, що підтверджують факти, викладені в позові.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 22 листопада 2019 року ОСОБА_3 на сайті ТОВ «Лінеура Україна» заповнила анкету-заяву на кредит № 278250, на підставі якої цього ж дня між нею та ТОВ «Лінеура Україна» укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 278250. Відповідно до договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит), а позичальник повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
За умовами Договору сума кредиту становить 3 800 грн, надається на строк 30 днів, шляхом переказу на картковий рахунок, термін повернення кредиту і сплати процентів - 22 грудня 2019 року, акційна процентна ставка становить 0,01% від суми позики за кожен день користування (3,65% річних), стандартна процентна ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування (693,50% річних).
Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний через сайт товариства.
У вищевказаній анкеті-заяві від 22 листопада 2019 року та у Договорі вказано, зокрема: позичальник ПІБ; ідентифікаційний код, адреса реєстрації, номер телефону; в анкеті-заяві, крім того, вказано дату народження, паспортні дані, місце роботи, щомісячні доходи.
Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Лінеура Україна» підтверджується ідентифікація клієнта ОСОБА_3 .
Згідно з листом-повідомленням про успішне перерахування коштів, 22 листопада 2019 року на банківську картку № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти у сумі 3 800 грн за договором № 278250.
Відповіддю АТ «СЕНС БАНК», яка була надана на виконання ухвали суду першої інстанції про надання інформацію про підтвердження зарахування грошових коштів, підтверджено зарахування грошових коштів у сумі 3 800 грн 22 листлпада 2019 року на картковий рахунок відповідачки.
22 грудня 2019 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_3 укладено Додатковий договір № 321433 до Договору № 278250, яким продовжено строк користування позикою та встановлено нову дату повернення позики - не пізніше 22 грудня 2019 року, а також погоджено процентну ставку за користування позикою у розмірі 1,60 % від суми позики за кожен день користування.
16 листопада 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № ККЛУ-16112020, відповідно умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до ОСОБА_3 за договором про надання коштів у позику № 278250 від 22 листопада 2019 року на загальну суму заборгованості, що підтверджується Договором факторингу, Актом приймання-передачі реєстру боржників та Витягом з реєстру боржників.
Долучені до матеріалів справи розрахунки свідчать про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання коштів у позику № 278250 від 22 листопада 2019 року, станом на дату подання позову значиться заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3 800 грн, за процентами - 10 476,60 грн, за пенею - 2 299,00 грн.
09 березня 2026 року позивачем на адресу відповідача було направлено Досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, однак заборгованість погашена не була.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд виходив із того, що між ОСОБА_3 та ТОВ «Лінеура Україна», як первісним кредитором було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 278250 від 22 листопада 2019 року, за яким ТОВ «Лінеура Україна», надало грошові кошти на споживчі потреби у розмірі 3 800 грн, строком на 30 днів зі сплатою відсотків у розмірі 1,90 в день, однак відповідач належним чином свої зобов`язання не виконала, унаслідок чого, на дату подання позову, заборгованість відповідачки за кредитим договором становить 14 276,60 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 800 грн та заборгованості за процентами в рзмірі 10 476,60 грн.
Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, оцінивши докази відповідно до ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини і застосував до них норми права і дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
З урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Так, матеріалами справи становлено, що 22 листопада 2019 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 укладений договір № 278250 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «С450», що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, підписавши вказаний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилась та погодилась з умовами договору, при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема щодо визначення розміру процентів за його користування.
Факт перерахування відповідачці коштів в розмірі 3 800 грн на виконання умов договору підтверджується відповіддю АТ «СЕНС БАНК», яка була надана на виконання ухвали суду першої інстанції про надання інформацію про підтвердження зарахування грошових коштів, підтверджено зарахування грошових коштів у сумі 3 800 грн 22 листлпада 2019 року на картковий рахунок відповідачки.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідачка ОСОБА_1 отримала кредитні кошти за кредитним договором, проте не виконала взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, кошти не повернула, а тому заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку, що фактично не оспорюється в апеляційній скарзі.
16 листопада 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № ККЛУ-16112020, відповідно умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до ОСОБА_3 за договором про надання коштів у позику № 278250 від 22 листопада 2019 року на загальну суму заборгованості, що підтверджується Договором факторингу, Актом приймання-передачі реєстру боржників та Витягом з реєстру боржників.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Тобто, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки за договором № 278250 від 22 листопада 2019 року.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів, відповідно до вимог ст.ст.76-81 ЦПК України, що підтверджують факти, викладені в позові не заслуговують на увагу з огляду на те, позивачем по справі надано належні та допустимі докази, в розумінні вимог ЦПК України, на підтвердження заявлених позовних вимог.
За встановлених обставин колегія суддів вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору, оскільки даний електронний договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому вказаний кредитний договір недійсним або неукладеним не визнавався, доказів цього не надано.
Отже доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 16 575,60 грн, що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.
Головуючий:
Судді: