ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10075/26 Справа № 216/5912/25 Суддя у 1-й інстанції - Стартанович Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 216/5912/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.
сторони:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Шелудько Оксана Олександрівна, на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2026 року, яке ухвалено суддею Стартановичем Д.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,
УСТАНОВИВ:
В липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову вказано, що 228 вересня 2024 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферти) № 28.09.2024-100000523, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 20 000 грн, що підтверджується повідомленням про видачу коштів, шляхом переказу на рахунок споживача, строком на 124 днів. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за один день. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 9 %, що дорівнює 1 800 грн.
Відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) підтверджено укладення електронного кредитного договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 .
Тобто, між позивачем та відповідачкою було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідачка взяла на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, які не виконала, у наслідок чого, станом на 22 липня 2025 року виникла заборгованість усумі 54 000 грн, яка складається з 20 000 грн - заборгованості по тілу кредиту, 18 600 грн - заборгованості по процентам, 1 800 грн - комісії, 3 600 грн - додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості), 10 000 грн - неустоки, яку позивач просив стягнути з відповідача разом з судовими витратами у справ
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2026 року позов задоволено, стягнуто ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором в розмірі 54 000 грн що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 20 000 грн, по процентам в розмірі 18 600 грн, комісії - 1 800 грн, додаткової комісії - 3 600 грн, неустойки - 10 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Шелудько О.О., просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не надо доказів на підтвердження підписання кредитного договору та додатків до нього з боку кредитодавця ОСОБА_3 , оскільки документи містять лише інформацію про підписання за допомогою КЕП, але не надано протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, що унеможливлює перевірити справжність та достеменність електронного підпису. Також з долучених до матеріалів справи не можливо встановити повноваження особи, яка підписувала документи з боку кредитодавця.
Апелянт зазначає, що надані позивачем документи не можливо вважати належним чином підписаними ОСОБА_1 , оскільки, відповідно до п. 10.1 кредитного договору №28.09.2024-100000523 від 28 вересня 2024 року цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем в інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації в інформаційній системі Кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року(ів). Відповідно до п.2.3.6 договору, Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаній пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку. Проте, жодного доказу на підтвердження зазначених обставин Позивач не надав.
Позивачем не надано жодного доказу направлення одноразового ідентифікатора «E678» Відповідачеві (наприклад, довідки від мобільного оператора та/або направлення одноразового ідентифікатора на електронну пошту Відповідача та/або у будь-який інший належний спосіб ), не надано доказів використання відповідачем вказаного одноразового ідентифікатора.
Таким чином, оскільки Договір про надання споживчого кредиту № 28.09.2024-100000523 від 28 вересня 2024 року не містить електронного підпису ОСОБА_1 , та відсутні будь які документи, які б підтверджували проведення процедури верифікації клієнта, вказане свідчить про те, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження волевиявлення відповідача на укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Також апелянт зазначає, що позивачем до позовної заяви не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по Кредитному договору № 28.09.2024-100000523 від 28 вересня 2024 року, тому, у зв`язку із відсутністю в матеріалах справи вказаних документів, відсутня можливість перевірити як факт наявності заборгованості у відповідача, так і встановити її розмір.
Крім того апелянт посилаєтсья на те, що умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які ТОВ «Споживчий центр» здійснював на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними. Встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.
Звертає увагу на те, що нарахування неустойки в період воєнного стану скперечить приписам чинного законодавства.
Також звертає увагу на те, що позивачем по справі було нараховано заборгованість по відсотках що значно перевищує тіло кредиту, що супеерчить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обовязків на шкоду позичальника.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу представника відповідача - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав
Судом встановлено, що 28 вересня 2024 року о 09 год. 51 хв. сформовано кредитний договір № 28.09.2024-100000523, кредитодавцем за яким є ТОВ «Споживчий центр», а позичальником зазначено ОСОБА_1 .
Відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору електронний кредитний договір складається з електронних документів, які містять його умови, а саме: пропозиції про укладення кредитного договору, заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, та відповіді позичальника про прийняття пропозиції - акцепту, сформованої на сайті кредитодавця та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора.(розділ 2 договору)
У заявці до кредитного договору позичальником зазначено ОСОБА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , дата видачі 11/04/2018, орган, що його видав 1231, ІПН НОМЕР_2 , а також реквізити електронного платіжного засобу для надання кредитних коштів - 5355-28XX-XXXX-6317.
Способом ідентифікації та верифікації споживача у заявці визначено отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ.
Матеріали справи в підсистемі «Електронний Суд» містять інформацію, отриману з центрального вузла системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію користувача.
У ній зазначено банк, дату передачі відомостей, ПІБ, РНОКПП, дату народження, номер телефону, місце проживання а також данні паспорта позчальника.
ПІБ, РНОКПП, паспортні дані та адреса особи, відомості щодо якої отримані через систему BankID НБУ, відповідають даним позичальника, зазначеним у кредитному договорі та заявці.
Номер телефону, отриманий через систему BankID НБУ, у кредитному договорі визначений як фінансовий номер позичальника та погоджений канал комунікації.
Відповідь позичальника про прийняття пропозиції містить відомості про ОСОБА_1 , електронну адресу, погоджений канал комунікації - SMS-інформування на фінансовий номер та зазначення про направлення саме на цей номер SMS-повідомлення для підписання та укладення договору.
У договорі зазначено, що позичальник підписує та укладає кредитний договір на викладених у ньому умовах шляхом підписання акцепту одноразовим ідентифікатором - кодом з SMS-повідомлення. Як одноразовий ідентифікатор зазначено НОМЕР_3 .
Інформаційне повідомлення позичальника також містить номер її телефону, а на його сторінках зазначено про підписання електронним підписом позичальника - одноразовим ідентифікатором A678.
Відповідно до заявки дата надання кредиту - 28 вересня 2024 року, сума кредиту - 20 000 грн, строк кредитування - 124дні із дати його надання, дата повернення кредиту - 29 січня 2025 року. Продовження строку кредитування договором не передбачено.
Процентна ставка «Стандарт» визначена у розмірі 1 % за один день користування кредитом та застосовується протягом перших трьох чергових періодів.
Процентна ставка «Економ» визначена у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом та застосовується протягом наступних чергових періодів.
Комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 9 % від суми кредиту та дорівнює 1 800 грн. Умовами договору передбачено, що вона нараховується та обліковується у день видачі кредиту і сплачується згідно з графіком платежів.
У заявці зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та у відділеннях, забезпечення можливості здійснювати платежі онлайн, відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет, інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні та інші послуги, пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості.
При цьому умовами договору прямо передбачено, що до комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включаються послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до законодавства, зокрема надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.
Пунктом 11 заявки також зазначено, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.
Графіком платежів передбачено п`ять чергових періодів.
За перший черговий період з 28 вересня 2024 року по 28 жовтня 2024 року визначено проценти у сумі 6 200 грн та комісію за надання кредиту у розмірі 1 800 грн.
За другий черговий період з 29 жовтня 2024 року по 28 листопада 2024 року визначено проценти у сумі 6 200 грн та комісію за обслуговування у розмірі 1 800 грн.
За третій черговий період з 29 листопада 2024 року по 29 грудня 2024 року визначено проценти у сумі 3 100 грн та комісію за обслуговування у розмірі 1 800 грн.
За четвертий черговий період з 30 грудня 2024 року по 29 січня 2025 року визначено проценти у сумі 3 100 грн.
Таким чином, загальна сума передбачених графіком процентів становить 18 600 грн, загальна сума передбачених договором комісій - 5 400 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача зазначена у сумі 44 000 грн.
Загальні витрати за споживчим кредитом визначені договором у розмірі 24 000 грн.
Пунктом 17 заявки встановлена неустойка у розмірі 120 грн, яка нараховується за кожен день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
У заявці міститься підтвердження позичальника про отримання примірника кредитного договору та паспорта споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». Вказана сторінка договору містить зазначення про її підписання одноразовим ідентифікатором E678.
На підтвердження факту надання кредитних коштів позивачем надано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 76-1007 від 10 липня 2025 року.
У цьому листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення» зазначило, що між ним і ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року та відповідно до зазначеного договору 28 вересня 2024 року о 09:51:26 було успішно перераховано 20 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua - 522472788, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 28.09.2024-100000523.
Повний номер платіжної картки 535528[телефон приховано], зазначений ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідає маскованому номеру платіжного засобу 5355-28XX-XXXX-6317, який зазначений у кредитному договорі як реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання кредитних коштів.
Відповідно до довідки-розрахунку ТОВ «Споживчий центр» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 28.09.2024-100000523 визначена у розмірі 54 000 грн, з яких: 20 000 грн - основний борг, 18 600 грн - проценти, 1 800 грн - комісія за надання кредиту, 3 600 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 10 000 грн - неустойка.
У довідці зазначено, що проценти за кредитом нараховані за період з 28 вересня 2024 року по 29 січня 2025 року.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона - боржник - зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора - певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
За частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа - кредитодавець - зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Особливості укладення електронного договору визначені Законом України «Про електронну комерцію».
За змістом статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення однією стороною пропозиції укласти договір та прийняття такої пропозиції другою стороною.
Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачена можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, сама по собі відсутність у кредитному договорі кваліфікованого електронного підпису відповідача не свідчить про неукладення договору, оскільки Закон України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором.
У цій справі факт волевиявлення на укладення кредитного договору підтверджується сукупністю взаємоузгоджених між собою доказів.
Так, відомості, отримані через систему BankID НБУ, містять ПІБ, РНОКПП, дату народження, паспортні дані, адресу та номер телефону ОСОБА_1 , які відповідають персональним даним позичальника, зазначеним у договорі.
Саме номер [телефон приховано] визначено договором як фінансовий номер позичальника та погоджений канал комунікації, на який направлявся одноразовий ідентифікатор E678 для підписання договору.
Дані заявки, відповіді про прийняття пропозиції, інформаційного повідомлення та відомостей BankID НБУ щодо особи позичальника узгоджуються між собою.
За таких обставин колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність доказів належної ідентифікації ОСОБА_1 та доказів того, що одноразовий ідентифікатор, використаний при укладенні договору, був направлений на номер телефону, пов`язаний саме з відповідачем.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи окремого примірника паспорта споживчого кредиту також не спростовують встановлених обставин укладення між сторонами кредитного договору.
З матеріалів справи вбачається, що заявка містить підтвердження позичальника про те, що їй надано та нею отримано паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». Зазначена сторінка підписана одноразовим ідентифікатором E678.
Крім того, кредитний договір та заявка містять відомості про суму кредиту, строк кредитування, процентні ставки, розмір комісій, графік платежів, орієнтовну загальну вартість кредиту та інші погоджені умови кредитування.
Тому сама по собі відсутність окремого примірника паспорта споживчого кредиту серед доданих до позовної заяви документів не є достатньою підставою для висновку про неукладення кредитного договору.
Не спростовують висновку про виникнення між сторонами кредитних правовідносин і доводи щодо недоведеності факту перерахування кредитних коштів.
Так, у листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення» зазначено, що між ним і ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року та відповідно до зазначеного договору 28 вересня 2024 року о 09:51:26 було успішно перераховано 20 000 грн на платіжну картку № 535528[телефон приховано], номер транзакції в системі iPay.ua - 522472788, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 28.09.2024-100000523.
Повний номер платіжної картки 535528[телефон приховано], зазначений ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідає маскованому номеру платіжного засобу 5355-28XX-XXXX-6317, який зазначений у кредитному договорі як реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання кредитних коштів.
При цьому апелянтом не наведено конкретних обставин та не надано доказів того, що платіжна картка з номером 535528[телефон приховано] не є платіжним засобом, реквізити якого були зазначені під час оформлення кредитного договору, або що транзакція № 522472788 стосувалася іншого договору чи іншої операції.
Щодо вимоги апелянта про надання оригіналів доказів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України у разі подання копії письмового доказу суд вправі за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи витребувати його оригінал. Якщо оригінал не подано, а відповідність копії оригіналу обґрунтовано поставлена під сумнів, такий доказ не береться судом до уваги.
Статтею 100 ЦПК України врегульовано порядок подання та дослідження електронних доказів.
Зокрема, учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у передбаченому законом порядку, а у разі подання копії електронного доказу суд може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи витребувати його оригінал. Неподання оригіналу має наслідком неврахування доказу тоді, коли відповідність поданої копії оригіналу викликає обґрунтований сумнів.
Саме по собі подання письмового чи електронного доказу у копії не означає його недопустимості.
Заперечення апелянта переважно зводяться до незгоди з фактом укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, проте не містять посилань на конкретні розбіжності між поданими до матеріалів справи копіями кредитного договору, заявки, акцепту та іншими документами.
Відомості кредитного договору, заявки, акцепту, інформації BankID НБУ, інформаційного повідомлення та листа платіжної установи взаємно узгоджуються за персональними даними позичальника, номером телефону, реквізитами платіжного засобу, датою укладення договору, сумою кредиту та номером кредитного договору.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для висновку, що наявних у матеріалах справи доказів недостатньо для встановлення обставин укладення договору та надання кредиту.
Колегія суддів не погоджується і з доводами апеляційної скарги про неможливість перевірки розміру нарахованих процентів у сумі 18 600 грн через відсутність окремого щоденного розрахунку, оскільки з довідки-розрахунку вбачається, що проценти у сумі 18 600 грн нараховані за період з 28 вересня 2024 року по 29 січня 2025 року.
Разом із тим розмір цієї заборгованості підлягає перевірці безпосередньо за погодженими сторонами умовами кредитного договору та графіком платежів.
Графіком платежів визначено проценти за перші два чергові періоди у розмірі по 6 200 грн, а за третій та четвертий чергові періоди - по 3 100 грн.
Отже, передбачений договором загальний розмір процентів становить: 6 200 грн + 6 200 грн + 3 100 грн + 3 100 грн = 18 600 грн.
Нарахування цих процентів здійснено виключно у межах встановленого договором строку кредитування.
Договірних процентів після 29 січня 2025 року позивачем до стягнення не заявлено.
За таких обставин відсутність окремого документа, який містив би щоденний арифметичний розрахунок процентів, не перешкоджає перевірці їх розміру за погодженими умовами кредитного договору та графіком платежів і не є підставою для відмови у стягненні 18 600 грн процентів.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність стягнення 1 800 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та 3 600 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом охоплюють витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти, комісії та інші обов`язкові платежі, пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту.
Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено включення до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, комісій кредитодавця, пов`язаних з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісій за обслуговування кредитної заборгованості.
Разом із тим законодавством встановлено обмеження щодо встановлення плати за інформацію про стан кредитної заборгованості, яку кредитодавець зобов`язаний надавати споживачу безоплатно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено висновок про нікчемність умови договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яка за законом повинна надаватися споживачу безоплатно.
У цій справі умовами кредитного договору безпосередньо визначено розмір комісії за надання кредиту - 1 800 грн та комісії за обслуговування кредитної заборгованості - по 1 800 грн протягом двох чергових періодів.
Зазначені платежі були визначені на момент укладення договору, відображені у заявці, включені до графіка платежів, загальних витрат за споживчим кредитом та орієнтовної загальної вартості кредиту.
Комісія за надання кредиту у розмірі 1 800 грн нараховується у день видачі кредиту та, відповідно до наведених у позові обставин, пов`язана з перерахуванням кредитних коштів на визначений позичальником платіжний засіб із використанням стороннього платіжного сервісу.
Факт такого переказу узгоджується з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про здійснення 28 вересня 2024 року переказу 20 000 грн на картку, реквізити якої відповідають реквізитам платіжного засобу, зазначеним позичальником у кредитному договорі.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості нараховується у перший день кожного із двох чергових періодів, наступних за першим, та згідно з договором встановлена за визначений у ньому комплекс дій, пов`язаних із обслуговуванням кредитної заборгованості.
При цьому договором прямо передбачено, що до цієї комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно закону, зокрема інформацію про стан споживчого кредиту, яка надається один раз на місяць на вимогу споживача.
Матеріали справи також не містять підстав для висновку про те, що заявлені до стягнення 1 800 грн складаються з плати виключно за ту інформацію, яку кредитодавець відповідно закону зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно.
Отже, доводи апеляційної скарги про безпідставність нарахування 1 800 грн комісії за надання кредиту та 3 600 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості не спростовують висновків суду першої інстанції у цій частині.
Так само необґрунтованими є доводи апелянта про те, що пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняє його від обов`язку сплати зазначених комісій.
Комісії визначені договором як складові загальних витрат за кредитом та нараховуються відповідно у зв`язку з наданням кредиту і його обслуговуванням, а не у зв`язку з простроченням позичальником виконання грошового зобов`язання.
Обов`язок їх сплати виникає незалежно від факту порушення позичальником строків виконання грошового зобов`язання.
Тому 1 800 грн комісії за надання кредиту та 3 600 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості не є неустойкою, штрафом, пенею чи іншим видом відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, на які поширюється звільнення, передбачене пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Водночас колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 10 000 грн.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойка є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання.
Зі змісту кредитного договору вбачається, що передбачена ним неустойка у розмірі 120 грн за кожен день нараховується саме у разі невиконання або неналежного виконання позичальником окремого зобов`язання, тобто є мірою відповідальності за порушення зобов`язання.
Позивач у довідці-розрахунку визначив заборгованість за неустойкою у розмірі 10 000 грн та заявив цю суму до стягнення.
Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення чи скасування встановлено звільнення позичальника, який прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитом або позикою, від відповідальності за статтею 625 ЦК України та від обов`язку сплачувати кредитодавцю неустойку за таке прострочення.
Цим же пунктом передбачено списання кредитодавцем неустойки та інших платежів, нарахованих починаючи з 24 лютого 2022 року саме за прострочення виконання відповідних договорів.
Кредитний договір № 28.09.2024-100000523 укладено 28 вересня 2024 року, тобто під час дії в Україні воєнного стану.
Заявлена позивачем до стягнення неустойка у розмірі 10 000 грн пов`язана з невиконанням позичальником грошових зобов`язань за кредитним договором та нарахована після 24 лютого 2022 року.
Отже, на спірні правовідносини в цій частині поширюються положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, якими відповідача звільнено від обов`язку сплати такої неустойки.
Колегія суддів не приймає доводи ТОВ «Споживчий центр» про те, що у зв`язку із внесенням Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року змін до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець отримав право на стягнення неустойки за договорами споживчого кредиту, укладеними після 28 вересня 2024 року.
Виключення із Закону України «Про споживче кредитування» норми, яка окремо передбачала звільнення споживача від відповідальності за прострочення під час воєнного стану, не супроводжувалося внесенням відповідних змін до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та не припинило дії цієї норми.
Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України прямо поширює встановлене ним звільнення від відповідальності на грошові зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, та не містить винятку для договорів споживчого кредиту залежно від дати їх укладення.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 червня 2026 року у справі № 686/34448/24.
У зазначеній постанові Верховний Суд виходив із того, що сторони не можуть договором відступити від імперативних законодавчих обмежень, а домовленість сторін про врегулювання відносин усупереч установленим законодавством обмеженням не створює відповідного права чи обов`язку.
Верховний Суд застосував наведений підхід саме щодо пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та дійшов висновку про неможливість стягнення передбачених договором санкцій за прострочення всупереч установленому цією нормою законодавчому обмеженню.
Тому саме по собі те, що кредитний договір у цій справі укладений після внесення Законом України № 3498-IX змін до Закону України «Про споживче кредитування», не усуває застосування до відповідальності за прострочення положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 10 000 грн зроблений без застосування норми матеріального права, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Водночас наведене не впливає на законність стягнення з відповідача 20 000 грн основного боргу, 18 600 грн процентів за користування кредитом, 1 800 грн комісії за надання кредиту та 3 600 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Зазначені платежі не є нарахованою за прострочення неустойкою чи іншою мірою відповідальності, їх розмір, підстави та строки сплати були визначені умовами кредитного договору при його укладенні.
Загальна сума таких вимог становить: 20 000 грн + 18 600 грн + 1 800 грн + 3 600 грн = 44 000 грн.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для скасування рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення з відповідача 10 000 грн неустойки та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права є неправильне тлумачення закону, застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Суд першої інстанції, стягуючи 10 000 грн неустойки, не застосував до спірних правовідносин пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який підлягав застосуванню, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні відповідної частини позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі зміни судом апеляційної інстанції рішення або ухвалення нового рішення без передачі справи на новий розгляд цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При зверненні до суду ТОВ «Споживчий центр» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
За наслідками апеляційного перегляду позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 44 000 грн.
Відтак розмір судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви та такого, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, становить 1 973,80 грн.
У зв`язку з цим рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2026 року в частині розподілу судових витрат підлягає зміні шляхом зменшення суми судового збору, стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр», з 2 422,40 грн до 1 973,80 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 3 633,60 грн.
Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасовується в частині стягнення 10 000 грн неустойки із загальної суми задоволених судом першої інстанції позовних вимог у розмірі 44 000 грн, понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеній частині апеляційної скарги.
Отже, розмір судового збору за подання апеляційної скарги, який підлягає стягненню з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_2 , становить 672,90 грн.
Таким чином, з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 672,90 грн.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Шелудько О.О., підлягає частковому задоволенню, рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2026 року - скасуванню в частині стягнення неустойки у розмірі 10 000 грн з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а в частині визначеного загального розміру заборгованості та розподілу судових витрат - зміні. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Шелудько Оксана Олександрівна, задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» неустойки у розмірі 10 000 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_4 про стягнення неустойки у розмірі 10 000 грн відмовити.
Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2026 року в частині стягнутого з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» загального розміру заборгованості за кредитним договором змінити, зменшивши цей розмір з 54 000 грн до 44 000 (сорок чотири тисячі) грн.
Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2026 року в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши суму судового збору, стягнуту з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», з 2 422 грн 40 коп до 1 973 (одна тисяча девятсот сімдесят три) грн 80 коп.
В іншій частині рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2026 року залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 672 (шістсот сімдесят дві) грн 90 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.
Головуючий:
Судді: