ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9979/26 Справа № 192/2724/25 Суддя у 1-й інстанції - Форощук С.Л. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
Учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Форощук С.А.
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр», Товариство) подало в суд позов проти ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 51258,76грн.
Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що 27 листопада 2024року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №27.11.2024-100001527, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 24000,00грн, строком на 140 днів до 15 квітня 2025року, з фіксованою процентною ставкою 1 % за один день користування кредитом, комісією у розмірі 15% від суми кредиту, що дорівнює 3600,00грн та неустойкою у розмірі 240,00грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання.
Вказував, що відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 51258,76грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 22168,64грн, заборгованості по процентам в розмірі 21890,12грн, неустойки у розмірі 7200,00грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2026року позов ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №27.11.2024-100001527 від 27 листопада 2024року в сумі 44058,76грн, з яких 22168,64грн - заборгованість за кредитом, 21890,12грн - заборгованість за процентами. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з доведеності обставин укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та порушення останнім зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла заборгованість по тілу кредиту, процентам та нарахована неустойка.
Та водночас, суд першої інстанції виснував, що на користь Товариства підлягає стягненню лише заборгованість за тілом кредиту та процентами, а вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки задоволенню не підлягають, оскільки з 24 лютого 2022року на території України введено воєнний стан та з огляду на положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання ним грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
27 липня 2026року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи "Електронний суд" апеляційну скаргу на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2026року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за кредитним договором в сумі 21890,12грн та відповідної частини судового збору з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у стягненні процентів.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов помилкового висновку про наявність у Товариства права на стягнення з відповідача процентів за користування кредитом.
Стверджував, що з 18 жовтня 2017року по 08 квітня 2025року, тобто в тому числі і на момент укладення кредитного договору з позивачем, проходив військову службу, про що через гарячу лінію повідомляв кредитодавця і направляв відповідну довідку, та має право на пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме на звільнення від нарахування процентів за користування кредитом.
Крім того зазначав, що умови договору споживчого кредитування є несправедливими, кредитодавцем застосовано надмірну фінансову відповідальність споживача, яка суперечить принципам добросовісності, справедливості та розумності.
Вказував, що позивачем не надано доказів правильності розрахунку процентів, наявна у справі довідка-розрахунок не містить відомостей про щоденний розрахунок процентів, усі платежі відповідача, порядок розподілу платежів, фактичний залишок заборгованості.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
29 липня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду справу №192/2724/25 витребувано із суду першої інстанції; та 10 серпня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 серпня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.
21 вересня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про призначення справи до розгляду та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.
Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
27 листопада 2024року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 27.11.2024-100001527, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявки на укладення кредитного договору та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, які підписано ОСОБА_1 електронним підписом із застосування одноразового ідентифікатора Е322». За умовами укладеного Кредитного договору, Товариство зобов`язується надати відповідачу кредит у розмірі 24000,00грн, строком на 140 днів до 15 квітня 2025року, з фіксованою процентною ставкою 1% за один день користування кредитом, комісією пов`язаною з наданням кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що дорівнює 3600,00грн та неустойкою у розмірі 240,00грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.
Також ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором підписано Паспорт споживчого кредиту, яким передбачені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту, та інше.
ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання перед ОСОБА_1 , перерахувавши йому кредитні кошти в сумі 24000 грн. на банківську картку, яку останній вказав у заявці, що підтверджується відповіддю від 10 жовтня 2025рокуТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке на підставі договору з ТОВ «Споживчий центр» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за Кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 становить 51258,76грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 22168,64грн, заборгованість по процентам 21890,12грн, неустойка 7200,00грн.
Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 08 квітня 2025року № 3351, виданою військовою частиною НОМЕР_1 , головний сержант інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення ОСОБА_1 в період з 24 лютого 2022року по 15 серпня 2022року, з 27 серпня 2022року по 06 грудня 2022року, з 18 січня 2023року по 21 вересня 2023року, з 04 жовтня 2023року по 12 червня 2024року, з 17 липня 2024року по 06 квітня 2025року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій, Луганській, Харківській областях.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
У даній справі скаржник в апеляційному порядку фактично заперечує висновки суду в частині задоволених вимог позивача про стягнення заборгованості за процентами - тож з огляду на те, що не були оскаржені висновки суду щодо решти вимог позову, такі висновки суду не можуть бути предметом перевірки суду в апеляційному порядку.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що відповідачем було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим в цій частині виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь кредитора.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як висновки суд не в повному обсязі дотримався вимог законодавства щодо законності і обґрунтованості рішення.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості /стаття 6, частина перша статті 627 ЦК України/.
Статями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася /частина друга статті 639 ЦК України/.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію", за умовами якого електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
За встановлених обставин ТОВ «Споживчий центр» зроблена пропозиція шляхом розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах, а ОСОБА_1 ідентифікувався в такій системі та прийняв пропозицію шляхом надсилання електронного повідомлення і заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, а також підписав договір про споживчий кредит, використавши електронний підпис одноразовим ідентифікатором, що повністю узгоджується із положеннями статей 6, 8, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт ТОВ «Споживчий центр» за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений. Вказаний договір містить електронні підписи кредитодавця та позичальника та інформацію про підписантів Договору. Тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину, в свою чергу кредитодавець та позичальник досягли згоди щодо усіх істотних умов Договору.
Отже, без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений його сторонами, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Обставин укладення Кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідач в апеляційній скарзі не заперечував.
Отже, укладання правочину підтверджено належними та допустимими доказами.
За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
У справі, що переглядається, позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним вище договором, презумпція правомірності якого не спростована.
Стягуючи заборгованість за процентами у розмірі 21890,12грн суд першої інстанції виходив з того, що умовами Кредитного договору було обумовлено сплату процентів за користування кредитом та процентну ставку, але відповідач допустив порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка має бути стягнута з позичальника на користь Товариства.
В свою чергу відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі наполягав на тому, що він має право на пільги згідно з Законом України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» та на підставі пункту 15 статті 14 цього Закону з нього не мають стягуватись проценти за користування кредитом.
Так, відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Тобто, положення зазначеного Закону, стосуються, зокрема, позичальників, які є військовослужбовцями під час дії особливого періоду та які брали або беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України.
Надана відповідачем довідка від 08 квітня 2025року № 3351, яка видана військовою частиною НОМЕР_1 , підтверджує, що ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій, Луганській, Харківській областях в період з 24 лютого 2022року по 15 серпня 2022року, з 27 серпня 2022року по 06 грудня 2022року, з 18 січня 2023року по 21 вересня 2023року, з 04 жовтня 2023року по 12 червня 2024року, з 17 липня 2024року по 06 квітня 2025року.
Тож, на момент укладення Кредитного договору з позивачем ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а тому має право на ненарахування кредитором процентів за користування кредитом за цим кредитним договором.
Тож, встановлені обставини дають підстави для висновку, відмінного від того, до якого дійшов суд першої інстанції в оскаржуваній частині судового рішення, оскільки надані відповідачем докази підтверджують наявність у відповідача права на звільнення його від нарахованих процентів за користування кредитом на підставі пункту 15 статті 14 Закону №2011-XII.
Проценти за користування кредитом нараховані кредитодавцем без урахування положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та не можуть бути стягнуті з відповідача в судовому порядку, а тому позовні вимоги Товариства в цій частині задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо нарахованих Товариством процентів за користування кредитом є обґрунтованими та підставними.
Проте, суд першої інстанції у повному обсязі фактичні обставини не встановив та дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості за процентами, а тому рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за процентами у розмірі 21890,12грн з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення загальної суми заборгованості за Кредитним договором до стягнення з 44058,76грн до 22168,64грн та скасуванню в частині стягнення процентів за користування кредитом та розподілу судових витрат по сплаті судового збору.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема незастосування закону, який підлягав застосуванню /пункти 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України/.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які в цій справі складаються із судового збору, апеляційний суд виходить з наступного.
За положеннями частин першої та шостої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу позову у розмірі 1047,65грн (22168,64 / 51258,76 х 2422,40 = 1047,65).
Водночас, приймаючи до уваги, що відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", враховуючи висновок суду про задоволення апеляційної скарги, з позивача ТОВ «Споживчий центр» на користь держави підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1551,66грн (21890,12 / 44058,76 х 2082,05 х 150% = 1551,66).
Та згідно з частиною десятою статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Тож, застосовуючи частину десяту статті 141 ЦПК України, в порядку розподілу судових витрат остаточно з ТОВ «Споживчий центр» на користь держави слід стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 504,01грн (1551,66 - 1047,65 = 504,01).
В решті рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2026року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» загальної суми заборгованості за кредитним договором №27.11.2024-100001527 від 27 листопада 2024року - змінити, зменшивши суму заборгованості за кредитним договором з 44058,76грн до 22168,64грн.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2026року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за процентами та судових витрат по сплаті судового збору - скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за процентами - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 504,01грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 14 жовтня 2026року.
Судді: