ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/11099/26 Справа № 204/10700/26 Суддя у 1-й інстанції - Чапала Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Халаджи О.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (суддя першої інстанції Чапала Г.В.),
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2026 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_3 звернувся до Чечелівського районного суду м. Дніпра з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 вересня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передано на розгляд до Соснівського районного суду м. Черкаси.
Не погодившись із вказаною ухвалою, представник позивача - Демченко В.І. подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвалу постановлено з неправильним застосуванням норм процесуального права.
Мотивує скаргу тим, що суд першої інстанції помилково ототожнив адресу, за якою ОСОБА_2 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, із зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі №554/7669/21, зазначає, що для визначення територіальної підсудності правове значення має виключно зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання або перебування особи, тоді як фактичне місце проживання такого значення не має.
Вважає, що перебування відповідачки на обліку як внутрішньо переміщеної особи за адресою у м. Черкаси не свідчить про реєстрацію її місця проживання або перебування за цією адресою, а тому суд першої інстанції безпідставно застосував положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 вважає помилковим, оскільки у вказаній справі Верховний Суд не сформулював висновку про тотожність адреси обліку внутрішньо переміщеної особи та зареєстрованого місця її проживання.
Зазначає, що зареєстрованим місцем проживання відповідачки є м. Волноваха Донецької області, а територіальна підсудність справ Волноваського районного суду Донецької області визначена за Чечелівським районним судом м. Дніпра, у зв`язку із чим вважає, що справа підлягає розгляду саме цим судом.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.
Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки у цій справі оскаржується ухвала щодо передачі справи на розгляд іншого суду, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно запиту до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери та отримано відповідь №3258774 згідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно діючої довідки перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в межах територіальної юрисдикції (підсудності) Соснівського районного суду м. Черкаси.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що цивільна справа підлягає передачі за територіальною підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси.
Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону.
Верховний Суд у постанові від 07 липня 2026 року у справі № 522/11518/22, провадження № 61-16963св23, вирішуючи питання територіальної підсудності справи за участю внутрішньо переміщеної особи, зазначив, що при визначенні підсудності необхідно враховувати відомості Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, а довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання відповідної особи.
У цій же постанові Верховний Суд визнав помилковим визначення територіальної підсудності за зареєстрованим місцем проживання відповідача на тимчасово окупованій території за наявності відомостей про його переміщення на підконтрольну Україні територію та наявність зареєстрованого фактичного місця проживання/перебування відповідно до даних обліку внутрішньо переміщеної особи.
Отже, відомості про місце проживання (перебування) особи, внесені до інформаційної системи у зв`язку із взяттям її на облік як внутрішньо переміщеної особи, підлягають врахуванню при визначенні територіальної підсудності справи.
Як убачається з матеріалів справи, згідно з відповіддю №3258774 з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери ОСОБА_2 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, на час вирішення питання про підсудність у суду були офіційні відомості державної інформаційної системи про місце проживання (перебування) відповідачки як внутрішньо переміщеної особи у Соснівському районі м. Черкаси, а тому суд першої інстанції обґрунтовано врахував саме ці відомості при визначенні територіальної підсудності справи.
Посилання апелянта на постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 колегія суддів відхиляє.
У справі № 554/7669/21 місце фактичного проживання особи підтверджувалося договором найму житлового приміщення, який не засвідчував реєстрацію місця проживання або перебування особи у встановленому законом порядку.
Натомість у справі, що переглядається, місце проживання відповідачки підтверджується офіційними відомостями Єдиної інформаційної системи соціальної сфери про перебування її на обліку як внутрішньо переміщеної особи.
Крім того, у постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд зазначив про необхідність з`ясування при вирішенні питання територіальної підсудності відомостей щодо перебування особи на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
На актуальність зазначеного підходу Верховний Суд повторно вказав у постанові від 07 липня 2026 року у справі № 522/11518/22.
Наявність у відповідачки зареєстрованого місця проживання у м. Волноваха Донецької області не спростовують правильності висновку місцевого суду.
Верховний Суд у постанові від 07 липня 2026 року у справі № 522/11518/22 прямо визнав помилковим визначення територіальної підсудності виключно за зареєстрованим місцем проживання особи на тимчасово окупованій території за наявності відомостей про переміщення такої особи на підконтрольну Україні територію та її місце проживання/перебування відповідно до даних обліку як внутрішньо переміщеної особи.
За таких обставин суд першої інстанції правильно врахував відомості про місце проживання відповідачки, підтверджені довідкою внутрішньо переміщеної особи, та дійшов обґрунтованого висновку про непідсудність справи Чечелівському районному суду міста Дніпра.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права щодо визначення територіальної підсудності справи, а тому підстави для скасування ухвали в межах доводів апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 вересня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Халаджи
А.В. Гапонов
Л.П. Никифоряк