ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6565/26 Справа № 199/16449/25 Суддя у 1-й інстанції - ПОДОРЕЦЬ О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Халаджи О. В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 17 березня 2026 року у цивільній справі за позовом Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів за призначеною пільгою на оплату житлово-комунальних послуг багатодітним сім`ям, (суддя першої інстанції Подорець О.Б.),
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2025 року Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради звернулось до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на їх користь надміру виплачених коштів за призначеною пільгою на оплату житлово-комунальних у розмірі 7834,50 грн., а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 17 березня 2026 року позов Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради - задоволено.
Із вказаним рішенням суду не погодилась відповідач ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та не надав належної оцінки наданим доказам. Апелянт зазначає, що при зверненні за призначенням пільг надала органу соціального захисту всі необхідні документи та достовірні відомості про склад сім`ї. Її чоловік не був зареєстрований за місцем її проживання та фактично не входив до складу домогосподарства, а працівники органу соціального захисту були обізнані про її сімейний стан.
Також вказує на відсутність з її боку умисного приховування відомостей або недобросовісності при отриманні пільг, зазначаючи, що чоловік у спірний період офіційно не працював та стабільного доходу не мав. Посилається на відомості Пенсійного фонду України та банківську виписку, які, на її думку, не були належним чином враховані судом.
Вважає, що позивачем не доведено факту неправомірного отримання нею соціальних виплат та обґрунтованості заявленої до стягнення суми у розмірі 7834,50 грн, у зв`язку із чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.
Враховуючи наведене просила рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 17 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В даній справі ціна позову становить 7834,50 грн., тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3328 грн. х 30 = 99840 грн.), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги та отримувала пільги на оплату житлово-комунальних послуг як багатодітна сім`я.
09.08.2021 Лівобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради ОСОБА_1 було видано посвідчення НОМЕР_1 , яке підтверджує статус багатодітної сім`ї.
Згідно з актом проведення перевірки дотримання вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, соціальних послуг та стосовно дотримання прав дітей № 19/02/2022-000005 від 07.10.2022 Головним управлінням Національної соціальної сервісної служби у Дніпропетровській області були виявлені порушення, зокрема, порушення порядку визначення сукупного доходу пільговика та непризначення пільг всім членам сім`ї пільговика, які мають право на пільги, що не відповідає нормам Порядку №389 (п. 4, 5, 8, 9).
Так, ОСОБА_1 (номер особової справи в ЄДАРП 144361) звертаючись до управління за призначенням пільги не включала до складу сім`ї свого чоловіка та не надавала інформацію про його доходи, або про їх відсутність (п.п. 3 п. 13 акту перевірки), у зв`язку з чим сума нарахованої пільги була визначена некоректно, що в подальшому призвело до надмірної її виплати.
Відповідно до розрахунку суми нарахованої пільги, яка підлягає поверненню до держбюджету, згідно з актом перевірки Нацсоцслужби по ОСОБА_1 (номер особової справи в ЄДАРП 144361) складає 7834,50 грн.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача підлягає стягненню сума надміру виплачених коштів за призначеною пільгою на оплату житлово-комунальних послуг багатодітним сім`ям в розмірі 7834,50 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» багатодітна сім`я - це сім`я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» багатодітним сім`ям надаються передбачені цією нормою пільги, зокрема щодо оплати житла та комунальних послуг.
Зазначені пільги надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №389, визначено порядок реалізації права окремих категорій осіб на отримання пільг з урахуванням доходу сім`ї.
Відповідно до п. 4 Порядку №389 до членів сім`ї пільговика під час надання пільг належать, зокрема, дружина (чоловік).
Згідно з п. 8 Порядку №389 передбачено, що пільговики, до сукупного доходу сім`ї яких входять доходи, визначені п. 5 цього Порядку, або до складу сім`ї яких входять працездатні особи, подають декларацію про доходи сім`ї пільговика, а також довідки про доходи свої та членів сім`ї або документи, що підтверджують відсутність доходів за відповідний період.
Отже, відомості про чоловіка відповідачки та його доходи або відсутність таких доходів мали істотне значення для визначення середньомісячного сукупного доходу сім`ї, а відтак - для встановлення самого права на отримання пільги та визначення її розміру.
Відповідно до п. 14 Порядку №389 сума пільги, перерахованої (виплаченої) надміру внаслідок свідомого подання пільговиком документів з недостовірними відомостями, повертається ним на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення. У разі коли пільговик добровільно не повернув надміру перераховану (виплачену) суму пільги, питання про її стягнення вирішується у судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті пенсії, допомоги та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №727/5743/15-ц зазначено, що сума надміру перерахованої (виплаченої) субсидії є майном, збереженим без достатньої правової підстави, а тому на правовідносини з повернення цієї суми поширюються приписи глави 83 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що недобросовісність набувача соціальної виплати може проявлятися у несумлінному ставленні до виконання власних обов`язків, зловживанні правом у власних інтересах або в інтересах третіх осіб. Подання недостовірної інформації щодо обставин, які впливають на призначення відповідної виплати, може свідчити про недобросовісність її набувача.
Аналогічний підхід щодо застосування ст. 1215 ЦК України викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14, постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц, відповідно до яких правильність здійснених розрахунків, за якими проведена виплата, та добросовісність набувача презюмуються, а тягар доказування наявності рахункової помилки чи недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Разом із тим наведені правові висновки не свідчать про відсутність підстав для задоволення позову у даній справі, оскільки матеріалами справи підтверджено обставини, які свідчать про недобросовісну поведінку відповідачки при оформленні та отриманні пільги.
Так, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі та достовірно знаючи про цю обставину, ОСОБА_1 при зверненні за призначенням пільги не включила чоловіка до складу сім`ї пільговика та не надала відомостей про його доходи або документів, які підтверджували б відсутність у нього доходів.
Неподання таких відомостей не може вважатися обставиною, яка не залежала від волі відповідачки, оскільки саме на пільговика покладено обов`язок повідомити орган соціального захисту населення про склад сім`ї та надати документи, необхідні для визначення середньомісячного сукупного доходу сім`ї.
При цьому доводи апеляційної скарги про те, що чоловік відповідачки не був зареєстрований за місцем її проживання та фактично не входив до складу домогосподарства, не спростовують правильності висновків місцевого суду.
Положення Порядку №389 при визначенні кола членів сім`ї пільговика прямо відносять до них чоловіка (дружину), а тому сама по собі реєстрація чоловіка за іншою адресою не звільняла відповідачку від обов`язку повідомити орган соціального захисту населення про перебування у зареєстрованому шлюбі та надати відомості про доходи чоловіка або їх відсутність.
Посилання апелянта на те, що її чоловік у спірний період офіційно не працював та не мав стабільного доходу, також не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки Порядок №389 передбачає подання не лише довідок про доходи членів сім`ї, але й документів, що підтверджують відсутність таких доходів.
Отже, саме уповноважений орган на підставі повної інформації про склад сім`ї та доходи кожного її члена повинен був визначити наявність у відповідачки права на пільгу та її розмір. Неповідомлення відповідачкою відомостей про чоловіка позбавило уповноважений орган можливості здійснити такий розрахунок відповідно до вимог Порядку №389.
Твердження апелянта про те, що працівники органу соціального захисту населення приймали та перевіряли подані нею документи, а також були обізнані про наявність посвідчення багатодітної сім`ї, у якому зазначений її чоловік, не спростовують покладеного на пільговика обов`язку надати повну інформацію, необхідну саме для визначення сукупного доходу сім`ї.
Наявність у розпорядженні позивача окремих відомостей про сімейний стан відповідачки не є тотожною поданню пільговиком передбачених Порядком №389 відомостей про склад сім`ї та доходи її членів та не звільняє пільговика від виконання встановленого законодавством обов`язку.
Колегія суддів також не приймає доводи апеляційної скарги про те, що за інформацією Пенсійного фонду України у розділі «Мої пільги» відображено нарахування у розмірі 322,45 грн за жовтень 2022 року.
Предметом спору є повернення надміру виплачених коштів за період з грудня 2020 року по серпень 2022 року, тоді як наведені апелянтом відомості стосуються жовтня 2022 року, тобто періоду, який не входить до заявленого позивачем періоду стягнення, а тому такі відомості не спростовують розрахунок надміру виплаченої пільги у розмірі 7834,50 грн.
Щодо наданої апелянтом банківської виписки колегія суддів зазначає, що сам по собі факт надходження на банківський рахунок соціальних виплат не спростовує обставин, покладених в основу позову, а саме неподання відповідачкою повних відомостей про склад сім`ї та доходи її членів, внаслідок чого було неправильно визначено розмір пільги.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Апеляційна скарга не містить належного обґрунтування неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції з причин, які об`єктивно не залежали від відповідачки.
При цьому відповідачка брала участь у розгляді справи, 30 січня 2026 року подала відзив на позовну заяву, а 09 березня 2026 року - заяву про застосування позовної давності, тобто мала процесуальну можливість подати докази на підтвердження своїх заперечень під час розгляду справи місцевим судом.
За таких обставин підстав для прийняття додатково поданих до суду апеляційної інстанції доказів колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не перевірив достовірність розрахунку позивача, є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявний розрахунок суми нарахованої пільги, яка підлягає поверненню до державного бюджету, відповідно до якого за спірний період сума надміру виплачених коштів становить 7834,50 грн., а належних та допустимих доказів на спростування цього розрахунку відповідачкою не надано.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, встановлені у справі обставини у своїй сукупності свідчать про те, що надмірна виплата пільги стала наслідком неподання відповідачкою повної інформації про склад сім`ї та відомостей про доходи чоловіка або їх відсутність, тобто відомостей, які безпосередньо впливали на визначення права на отримання пільги та її розміру.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 надміру виплачених коштів у розмірі 7834,50 грн.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди відповідачки з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення встановлених обставин справи, однак не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення ним норм матеріального чи процесуального права, яке могло б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Європейський суд з прав людини вказував, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Європейський суд з прав людини, також вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, надав належну оцінку доказам у їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Таким чином рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не має.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених цією нормою. Оскільки ціна позову складає 7834,50 грн., що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Підстав, передбачених ст. 376 ЦПК України, для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 368, 369, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 17 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: О.В. Халаджи
А.В. Гапонов
Л.П. Никифоряк