Судові рішення

Постанова № 140635543 у справі № 193/996/26 від 06.10.2026

Постанова від 06.10.2026 у цивільній справі № 193/996/26 (категорія «Інші справи»). Суд: Дніпровський апеляційний суд, суддя Макаров М. О.

Справа№ 193/996/26
СудДніпровський апеляційний суд
СуддяМакаров М. О.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяІнші справи
Дата ухвалення06.10.2026
Надійшло до реєстру16.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140635543

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9391/26 Справа № 193/996/26 Суддя у 1-й інстанції - Томинець О. В. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Петешенкової М.Ю., Пищиди М.М.

при секретарі - Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2026 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Одночасно з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що є предметами поділу та відповідно спору у цій справі, а саме а саме:

- житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_2 ;

- житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку загальною площею 0,1314 га кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0007 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку загальною площею 0,07 га кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0008 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку загальною площею 0,15 га кадастровий номер [номер приховано]:11:001:00:0006 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- транспортний засіб марки Skoda модель Octavia, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та транспортний засіб - марки КАМАЗ, 1987 року випуску, номер кузову (VIN-код) НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 .

Заяву про забезпечення позову представник позивача мотивує тим, що невжиття таких заходів у даній справі створює реальні та обґрунтовані ризики відчуження спірного майна, його перереєстрації на третіх осіб, а також істотного ускладнення або фактичної неможливості виконання майбутнього рішення суду. Обґрунтовуючи наявність цих ризиків, представник вказує, що на прохання позивача надати документи на спірне майно відповідач відповів відмовою, при цьому все майно наразі зареєстроване виключно за відповідачем, що дає йому право одноособово розпорядитися цим майном на власний розсуд у будь-який момент.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2026 року заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено та забезпечено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя до набрання рішенням у цивільній справі № 193/996/26 законної сили, шляхом накладення арешту із забороною його відчуження на нерухоме та рухоме майно відповідача, що є предметом спору, а саме на:

- житловий будинок загальною площею 130,7 кв. м., житлова площа 53,7 кв. м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності якого зареєстроване на ім`я ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ) за договором купівлі - продажу від 18.10.2019, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Л.І. за р./№ 951;

- житловий будинок загальною площею 79,8 кв. м., житлова площа 31,2 кв. м. розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , право власності якого зареєстроване на ім`я ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ) за договором купівлі -продажу від 18.06.2020, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Л.І. за р./№ 462;

- житловий будинок загальною площею 51,8 кв. м., житлова площа 26,5 кв. м. розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , право власності якого зареєстроване на ім`я ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ) за договором купівлі -продажу від 21.10.2019, приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Л. І. за р./№ 956;

- земельну ділянку загальною площею 0,07 га кадастровий №[номер приховано]:11:001:0008 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , право власності якого зареєстровано на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), на підставі договору купівлі-продажу від 21.10.2019, посвідченого приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області за реєстровим № 961;

- земельну ділянку загальною площею 0,15 га кадастровий №[номер приховано]:11:001:0006 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , право власності якого зареєстроване на ім`я ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ) за договором купівлі -продажу від 21.10.2019, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Л.І. за р. № 957;

- земельну ділянку загальною площею 0,1314 га кадастровий № [номер приховано]:11:001:0007 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності якого зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) за договором купівлі-продажу від 18.10.2019, приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Л.І. за № 952

- транспортний засіб марки Skoda модель Octavia, 2010 року випуску, номер кузову (VIN-код) - НОМЕР_6 , державний номер НОМЕР_1 (придбаний 03.03.2020), зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 );

- транспортний засіб - марки КАМАЗ, 1987 року випуску, 3 номер кузову (VIN-код) НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 (придбаний 26.11.2022), зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ).

Ухвала суду мотивована тим, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Оскільки предметом спору є поділ спільного майна подружжя позивача та відповідача, зокрема спірних житлових будинків, земельних ділянок для обслуговування цих будинків та транспортних засобів, то забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно є достатнім та співмірним із заявленими позовними вимогами.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та в задоволенні заяви відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що майно, на яке оскаржуваною ухвалою суду накладено арешт із забороною його відчуження, не може бути предметом спору про поділ спільного майна подружжя, оскільки шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був укладений 19 жовтня 2019 року, а тому спірне майно є особистою приватною власністю відповідача. Відтак ухвала суду про забезпечення позову є незаконною, безпідставною та такою, що порушує право відповідача вільно розпоряджатися своїм майном.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Враховуючи обставини справи, предмет та підстави заявленого позову, обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно, власником якого є відповідач ОСОБА_1 , зокрема спірних житлових будинків, земельних ділянок для обслуговування цих будинків та транспортних засобів, є обґрунтованим та підтвердженим долученими до позовної заяви доказами.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, пунктами 1 і 2 частини першої якої передбачено, що позов може забезпечуватися, зокрема накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, позивач посилалася на те, що відповідач відмовив у наданні документів на спірне майно на її прохання. З огляду на те, що це майно зареєстроване на ім`я відповідача, наразі існує реальний ризик його відчуження протягом розгляду справи, що ускладнить або унеможливить виконання майбутнього рішення суду, а тому виникає об`єктивна необхідність у забезпеченні позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з інтересами сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що заява про забезпечення позову за своїм змістом відповідає вимогам статті 151 ЦПК України та суті інституту забезпечення позову як гарантії дотримання прав позивача в разі ухвалення судом рішення на його користь.

У справі встановлено, що предметом позовних вимог є спір щодо поділу нерухомого та рухомого майна, зокрема житлових будинків, земельних ділянок для обслуговування цих будинків та транспортних засобів, які належать на праві власності відповідачу ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 477767697 від 19 травня 2026 року за ідентифікаційним номером (РНОКПП) ОСОБА_1 .

Таким чином, враховуючи наявність спору між сторонами, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді вказаної заяви суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону, а тому оскаржувана ухвала, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частина ухвали проголошена 06 жовтня 2026 року.

Повний текст ухвали виготовлений 14 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

М.М. Пищида

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
06.08.2026 Ухвала № 138786642 Дніпровський апеляційний суд
06.08.2026 Ухвала № 138786641 Дніпровський апеляційний суд
29.07.2026 Ухвала № 138575162 Софіївський районний суд Дніпропетровської області
28.07.2026 Ухвала № 138575161 Софіївський районний суд Дніпропетровської області
17.07.2026 Ухвала № 138315854 Дніпровський апеляційний суд
01.07.2026 Ухвала № 137851736 Софіївський районний суд Дніпропетровської області
26.06.2026 Ухвала № 137746531 Софіївський районний суд Дніпропетровської області
25.06.2026 Ухвала № 137728217 Софіївський районний суд Дніпропетровської області