УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №240/18039/25
адміністративне провадження № К/990/45912/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.06.2025 №063850007433;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати період роботи з 30.07.1985 по 19.06.1986 в колгоспі ім. Мічуріна на посаді вихователя дитсадка, з 25.06.1993 по 01.04.1996 в радгоспі «Береговий» на посаді вихователя дитячого садка та з 04.09.2001 по 14.03.2005 на посаді вихователя у Попільнянському дитячому садку №3 Попільнянської селищної ради - за сумісництвом, до стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити і виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011, як працівнику освіти.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2026, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2026, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.06.2025 №063850007433 про відмову ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011, як працівнику освіти;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 30.07.1985 по 19.06.1986 в колгоспі ім. Мічуріна на посаді вихователя дитсадка, з 25.06.1993 по 01.04.1996 в радгоспі «Береговий» на посаді вихователя дитячого садка та з 04.09.2001 по 14.03.2005 на посаді вихователя в Попільнянському дитячому садку №3 Попільнянської селищної ради за сумісництвом, до стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.06.2025, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
У порушення вимог частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник не навів виключних підстав, які допускають касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності.
Таким чином, подана скарга не відповідає процесуальним вимогам, встановленим законом, що виключає можливість відкриття касаційного провадження у цій справі.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на підстави незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування нормативно-правових актів.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя А.І. Рибачук