УХВАЛА
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №380/3049/26
адміністративне провадження № К/990/45689/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року у справі № 380/3049/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у зв`язку з тим, що їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у зв`язку з тим, що їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 10 липня 2026 року позов задовольнив.
Не погодившись із зазначеним рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, додавши клопотання про відстрочення строку для сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 серпня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення строку для сплати судового збору за подання апеляційної скарги та залишив подану апеляційну скаргу без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам щодо її форми, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не було додано документа про сплату судового збору. У зв`язку з цим Восьмий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
У зв`язку з тим, що недоліки апеляційної скарги не були усунуті, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 вересня 2026 року повернув апеляційну скаргу апелянту на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Не погодившись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке.
Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
КАС України також визначає принципи здійснення адміністративного судочинства, одним із яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду (стаття 13 цього Кодексу). Такий принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Разом із тим, наявність у особи права на оскарження відповідних ухвал суду апеляційної інстанції не звільняє її від обов`язку дотримуватися встановлених процесуальним законом вимог щодо форми, змісту та порядку подання апеляційної скарги. Реалізація права на апеляційне оскарження кореспондує з обов`язком апелянта діяти відповідно до вимог процесуального законодавства, зокрема в частині належного оформлення апеляційної скарги та додання до неї всіх передбачених законом документів.
Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено у статті 296 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Як було зазначено вище, військова частина НОМЕР_1 , звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року, заявила клопотання про відстрочення строку для сплати судового збору. У задоволенні зазначеного клопотання Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 серпня 2026 року відмовив та залишив апеляційну скаргу без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 296 КАС України, зокрема через несплату судового збору.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, яке мотивував тим, що у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні в апелянта на цей час відсутні бюджетні асигнування для сплати судового збору. Також скаржник зазначив, що вживає заходів з метою відновлення руху коштів на рахунках для сплати судового збору.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, або з ініціативи суду.
Вирішуючи питання про продовження встановленого судом процесуального строку, суд має оцінити наведені заявником обставини, обґрунтованість необхідності такого продовження та надані докази на підтвердження обставин, які перешкоджали своєчасному виконанню відповідного процесуального обов`язку.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що наведені скаржником обставини щодо відсутності бюджетних асигнувань у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні не підтверджені належними доказами. Зокрема, військова частина НОМЕР_1 не надала документів на підтвердження відсутності відповідного фінансування та вжиття заходів для забезпечення сплати судового збору.
Суд також зазначив, що введення воєнного стану не звільняє суб`єктів владних повноважень від виконання покладених на них процесуальних обов`язків, а відсутність коштів для сплати судового збору сама по собі не є поважною причиною для продовження відповідного строку. Крім того, апеляційний суд урахував необхідність дотримання принципу рівності учасників судового процесу та розумних строків розгляду справи, зазначивши, що безпідставне продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги може призвести до затягування набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.
У зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 вересня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та повернув апеляційну скаргу на підставі частини другої статті 298 і пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, зокрема статей 169, 298 КАС України. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що скаржник не виконав вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не надав доказів сплати судового збору у встановлений судом строк. Наведені військовою частиною НОМЕР_1 обставини щодо відсутності бюджетних асигнувань у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні не були підтверджені належними доказами, а тому не давали достатніх підстав для продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Саме по собі подання клопотання про продовження процесуального строку не звільняє учасника справи від обов`язку виконати вимоги ухвали суду та належним чином обґрунтувати необхідність такого продовження. За таких обставин повернення апеляційної скарги є передбаченим процесуальним законом наслідком невиконання вимог ухвали про залишення її без руху.
У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Відповідно до пунктів 6, 7 частини п`ятої цієї статті учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Отже, виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема щодо подання документа про сплату судового збору є процесуальним обов`язком особи, яка подала апеляційну скаргу. Невиконання цього обов`язку у встановлений судом строк є підставою для застосування процесуальних наслідків, передбачених статтями 169 та 298 КАС України.
Водночас реалізація права на звернення до суду та на оскарження судових рішень здійснюється в порядку і на умовах, визначених процесуальним законом. Встановлення законодавцем вимог щодо форми, змісту та порядку подання процесуальних документів, а також наслідків їх недодержання спрямоване на забезпечення належної організації судового провадження, дотримання принципів юридичної визначеності, рівності учасників процесу та ефективності судочинства.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати допустимим обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не повинні звужувати саму суть права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету та бути пропорційними поставленій меті (mutatis mutandis пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»; пункт 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
У тексті касаційної скарги заявник не заперечує, що на виконання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року ним не було подано до суду доказів сплати судового збору. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з процесуальними наслідками невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Водночас наведені скаржником обставини не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не підтверджують наявності об`єктивних перешкод, які унеможливлювали своєчасне усунення недоліків апеляційної скарги. Саме по собі звернення з клопотанням про продовження процесуального строку не звільняє заявника від обов`язку належно обґрунтувати необхідність такого продовження та надати докази на підтвердження обставин, що перешкоджали своєчасному виконанню вимог ухвали суду.
Отже, Суд вважає, що, зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник на обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року у справі № 380/3049/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов