УХВАЛА
13 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №820/1322/18
адміністративне провадження № К/990/41996/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №820/1322/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило частково скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.09.2017 за №[номер приховано] та №[номер приховано], якими позивачу за несвоєчасну сплату земельного податку з юридичних осіб застосовані штрафні санкції на суму 1.536.921,28 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №[номер приховано] від 28.09.2017 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 1.536.921,28 грн та податкове повідомлення-рішення №[номер приховано] від 28.09.2017.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2018 скасовано зазначене рішення суду першої інстанції та прийнято нове судове рішення, яким позов частково задоволено; визнані протиправними та скасовані: податкове повідомлення-рішення від 28.09.2017 за №[номер приховано] в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 1.317.699,38 грн; податкове повідомлення-рішення від 28.09.2017 за №[номер приховано] в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 100.233,98 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмолено.
Постановою Верховного Суду від 30.12.2025 скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2018 і направлено справу №820/1322/18 на новий розгляд до суду першої інстанції.
За висновками Верховного Суду суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 позов задоволено. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.09.2017 за №[номер приховано] у повному обсязі. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.09.2017 за №[номер приховано] в частині застосування 59.912,35 грн штрафу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 у справі № 820/1322/18 залишено без змін.
До Верховного Суду 10.09.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №820/1322/18, у зв`язку з відпусткою, судді-доповідачу передано 14.09.2026.
Ухвалою Верховного Суду від 28.09.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано заяву про усунення недоліків, заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку, надано уточнену касаційну скаргу.
Податковим органом вказано, що Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. За приписами ст. 8, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано втретє 10.09.2026, попередні касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 12.08.2026, від 18.08.2026.
Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення раніше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених статтею 329 КАС України.
Також Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху в частині належного викладення підстав касаційного оскарження скаржником вказано пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що станом на сьогодні відсутній висновок Верховного Суду стосовно застосування штрафних санкцій, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у зв`язку із зменшенням податкового боргу на підставі уточнюючих декларацій.
Також податковим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, вказано, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №802/777/16-а.
Верховний Суд зауважує, що податковим органом не обґрунтовано, в чому полягає неправильне застосування норми матеріального права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та як така норма має застосовуватися, який правовий висновок щодо застосування норми права у даних правовідносинах має бути сформульовано Верховним Судом за результатами розгляду даної справи.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, посилань на постанову Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені належним чином передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває раніше встановлених недоліків.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України).
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №820/1322/18.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №820/1322/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва В.В. Хохуляк В.П. Юрченко