УХВАЛА
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №160/14524/25
адміністративне провадження № К/990/40474/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьменка Володимира Сергійовича на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі №160/14524/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просив:
визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо передачі до розгляду центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції:
- скарги ОСОБА_2 на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції від 05 травня 2025 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 05 травня 2025 року за №СК-1694-25;
- скарги (заяви про проведення камеральної перевірки) ОСОБА_2 від 02 травня 2025 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 05 травня 2025 року за №75879-31-25;
- скарги (заяви про проведення камеральної перевірки) ОСОБА_3 від 02 травня 2025 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 05 травня 2025 року за № 75873-33-25;
- зобов`язати Міністерство юстиції України утриматись від розгляду та прийняття рішення по суті щодо:
- скарги ОСОБА_2 на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції від 05 травня 2025 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 05 травня 2025 року за №СК-1694-25;
- скарги (заяви про проведення камеральної перевірки) ОСОБА_2 від 02 травня 2025 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 05 травня 2025 року за №75879-31-25;
- скарги (заяви про проведення камеральної перевірки) ОСОБА_3 від 02 травня 2025 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 05 травня 2025 року за №75873-33-25.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року заяву ОСОБА_2 про вступ у справу як третьої особи у справі №160/14524/25 задоволено.
Залучено до участі у справі №160/14524/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 .
Залучено до участі у справі №160/14524/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року задоволено клопотання Міністерства юстиції України про вихід зі спрощеного позовного провадження та розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у справі №160/14524/25. Призначено справу №160/14524/25 до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства юстиції України щодо передачі до розгляду центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції:
- скарги ОСОБА_2 на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції від 05 травня 2025 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 05 травня 2025 року за №СК-1694-25;
- скарги (заяви про проведення камеральної перевірки) ОСОБА_2 від 02 травня 2025 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 05 травня 2025 року за №75879-31-25;
- скарги (заяви про проведення камеральної перевірки) ОСОБА_3 від 02 травня 2025 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 05 травня 2025 року за № 75873-33-25.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2026 року задоволено апеляційні скарги Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №160/14524/25. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №160/14524/25 скасовано в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №160/14524/25 залишено без змін.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалами Верховного Суду від 17 липня 2026 року та від 25 серпня 2026 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьменко Володимир Сергійович втретє звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі №160/14524/25. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2026 року визнано неповажними, зазначені представником ОСОБА_1 - адвокатом Кузьменком Володимиром Сергійовичем, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьменка Володимира Сергійовича на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі №160/14524/25 залишено без руху. Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме для надання до суду заяви (клопотання) про поновлення процесуального строку, із зазначенням інших поважних і об`єктивних причин його пропуску та надати докази, що їх підтверджують. Роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
На виконання вимог ухвали Суду скаржником через підсистему «Електронний суд» надіслано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, у якій просить поновити позивачу пропущений строк на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі №160/14524/25, відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника позивача адвоката Кузьменка Володимира Сергійовича на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі №160/14524/25. В обґрунтування заяви про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що повний текст постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2026 року складено 24 червня 2026 року, отримано позивачем в системі «Електронний суд» 25 червня 2026 року. 01 липня 2026 року (тобто в межах встановленого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку) позивачем подано касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2026 року касаційну скаргу повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України у зв`язку з відсутністю конкретизації того, який саме правовий висновок Верховного Суду є відсутнім і який повинен бути сформований. 20 липня 2026 року, тобто через 3 (три) дні після постановлення ухвали про повернення, позивач повторно звернувся з касаційною скаргою, в якій усунув зазначений судом недолік - конкретизував, який саме правовий висновок, на його думку, є відсутнім, та обґрунтував необхідність його формування у взаємозв`язку з обставинами справи. Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2026 року касаційну скаргу повторно повернуто. 28 серпня 2026 року, тобто через 3 (три) дні після отримання ухвали від 25 серпня 2026 року, позивач втретє звернувся з касаційною скаргою, в якій виклав обґрунтування підстави касаційного оскарження у повній відповідності до стандарту, сформульованого Судом в ухвалі від 25 серпня 2026 року. Також скаржник зазначає, що причиною повторних повернень касаційної скарги була не бездіяльність чи недбалість позивача, а невідкладне та в повному обсязі усунення кожного разу нових недоліків, на які суд вказував у попередніх ухвалах. Крім того, зазначає, що в ухвалі від 25 серпня 2026 року у цій самій справі Верховний Суд прямо зазначив: «Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.». Позивач діяв у точній відповідності до цього роз`яснення Суду: повторне звернення відбулося через 3 дні після отримання ухвали про повернення, тобто в межах, які об`єктивно не можуть кваліфікуватися інакше, як «розумний строк». Покладення в основу ухвали від 17 вересня 2026 року висновку про те, що таке ж саме, розумно та невідкладно вчинене звернення не свідчить про поважність причин пропуску строку, суперечить принципу правової визначеності та добросовісності судового процесу, оскільки ставить учасника справи у становище, коли дотримання ним прямої вказівки суду, даної в межах цієї ж справи, використовується проти нього.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи заяву про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з такого.
Питання поважності причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи і належних доказів поважності пропуску процесуального строку на оскарження.
Приписами статті 44 КАС України встановлено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України процесуальних обов`язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник вже реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду від 17 липня 2026 року та від 25 серпня 2026 року касаційні скарги повернуто як такі, що не містили обов`язкових підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним.
Так, невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Повернення касаційної скарги (з причин неналежного її оформлення) не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.
Невиконання та неврахування вимог ухвали про повернення касаційної скарги не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2026 року надавалась оцінка посиланням скаржника на своєчасність первісного звернення та попереднє повернення касаційних скарг і визнано, що такі обставини самі по собі не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження. Цією ухвалою скаржнику надано можливість зазначити інші підстави для поновлення такого строку та надати відповідні докази.
На виконання вимог зазначеної ухвали скаржник знову посилається на повернення попередньо поданих касаційних скарг та подання касаційної скарги з урахуванням зауважень Верховного Суду. Водночас указані обставини вже були предметом оцінки Суду та не є іншими підставами для поновлення строку на касаційне оскарження. Необхідність належного оформлення касаційної скарги відповідно до вимог процесуального закону залежать від процесуальної поведінки самого скаржника і не свідчать про існування об`єктивних обставин, які перешкоджали своєчасному повторному зверненню до суду.
Отже, наведені у заяві обставини не спростовують висновків, викладених в ухвалі Верховного Суду від 17 вересня 2026 року, та не свідчать про наявність інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, у зв`язку з чим підстави для його поновлення відсутні.
Також Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не е абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»)
У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним: воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (N°32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява N°45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява N°23436/03).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України,
У Х В А Л И В:
Визнати неповажними, зазначені представником ОСОБА_1 - адвокатом Кузьменком Володимиром Сергійовичем, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьменка Володимира Сергійовича про поновлення строку на касаційне оскарження на постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі №160/14524/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьменка Володимира Сергійовича на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі №160/14524/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
Л.О. Єресько
А.В. Загороднюк