УХВАЛА
13 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №320/6894/22
адміністративне провадження №К/990/43114/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2026 у справі №320/6894/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Головного управління ДПС у Київській області, в якій просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 18276,72 грн від 08.02.2019 №Ф-145760-52; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 35588,74 грн від 11.11.2020 №Ф-145760-52; зобов`язати Головне управління ДПС України у Київській області вилучити борг з інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2026, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити дії. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.
До Верховного Суду 21.09.2026 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2026 у справі №320/6894/22.
Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом обґрунтування можливості касаційного оскарження судових рішень у даній справі, належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору за подання касаційної скарги та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вимог вказаної ухвали скаржником надіслано заяву про уточнення касаційної скарги, надано квитанцію від 11.10.2026 №RZ76-ZT2F-UT8E про сплату судового збору у сумі 1587,84 грн.
ОСОБА_1 вказано, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зазначено про масовий характер правовідносин, що суди попередніх інстанцій не застосовують обов`язковий висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 01.07.2020 у справі № 260/81/19), що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання про співвідношення відомостей ЄДР і облікових даних контролюючого органу як підстави виникнення обов`язку зі сплати ЄСВ, принцип правової визначеності.
Скаржником вказано, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, оскільки контролюючий орган і надалі обліковує позивача як ФОП та нараховує ЄСВ за наступні періоди. Отже, у кожному майбутньому спорі з відповідачем щодо нових вимог позивач буде позбавлений можливості спростувати факт наявності в нього статусу ФОП, який фактично встановлено лише на підставі облікових даних самого відповідача.
Скаржником вказано, що справа має для нього виняткове значення, оскільки вимоги про сплату боргу з ЄСВ в силу частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI є виконавчими документами. На їх підставі органом державної виконавчої служби накладено арешт на банківські рахунки позивача (лютий 2022 року). Загальна сума вимог становить 53 865,46 грн і продовжує зростати з кожним новим періодом нарахування. Предметом спору фактично є не лише сума, а правовий статус особи: визнання позивача підприємцем, яким він ніколи себе не реєстрував і яким фактично не був, означає безстроковий обов`язок сплачувати ЄСВ, подавати звітність і нести відповідальність, при тому що позивач понад 25 років проживає за кордоном. Таке втручання у право мирного володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) не ґрунтується на «законі» належної якості, оскільки не має підтвердження у публічному реєстрі.
Скаржником зазначено, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1, 3 частини 4 статті 328 КАС України.
На думку скаржника, судами неправильно застосовано пункт 4 частини 1 статті 4, частину 2 статті 6, стаття 25 Закону № 2464-VI у взаємозв`язку з пунктом 4 статті 1, частинами 1 та 2 статті 10, статтею 18 Закону № 755-IV, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01.07.2010 № 2390-VI, Законом України від 08.04.2014 № 1155-VII та частиною 2 статті 50 Цивільного кодексу України, не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 260/81/19.
Скаржником вказано, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI у взаємозв`язку з пунктом 4 статті 1, частинами 1 та 2 статті 10 Закону № 755-IV та частиною 2 статті 50 Цивільного кодексу України). На думку скаржника, суди ототожнили облікові дані контролюючого органу з державною реєстрацією ФОП, тобто фактично визнали, що статус підприємця може виникнути та існувати поза ЄДР - на підставі внутрішніх записів органу, який є лише користувачем даних реєстру. Крім того, суди переклали на позивача обов`язок доводити негативний факт - відсутність у нього статусу ФОП.
Скаржник просить сформулювати такий висновок: «Обов`язок зі сплати єдиного внеску на підставі пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI виникає у фізичної особи лише за наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про її державну реєстрацію як фізичної особи підприємця (а щодо осіб, зареєстрованих до 01.07.2004, - відомостей про включення їх до ЄДР). Облікові дані контролюючого органу, у тому числі інтегрована картка платника, є похідними від відомостей ЄДР і самостійно не підтверджують набуття особою статусу фізичної особи - підприємця. За відсутності в ЄДР відповідних відомостей такі облікові дані не можуть бути використані проти фізичної особи (частина друга статті 10 Закону № 755-IV), а вимога про сплату боргу з єдиного внеску, сформована на їх підставі, є протиправною».
Скаржником вчинено посилання на пункт 4 частини 4 статті 328 у зв`язку з пунктами 1 і 3 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено про встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, недослідження зібраних у справі доказів порушення правил розподілу тягаря доказування.
Наведені в касаційній скарзі доводи скаржника підлягають перевірці під час касаційного перегляду судового рішення у цій справі.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2026 у справі №320/6894/22.
Витребувати з Київського окружного адміністративного суду справу №320/6894/22.
Надіслати скаржнику копію цієї ухвали, а іншим учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І.А. Васильєва
О.О. Шишов
М.М. Яковенко