УХВАЛА
14 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №320/57296/24
адміністративне провадження №К/990/46551/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 у справі №320/57296/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,
УСТАНОВИВ:
До Верховного Суду 13.10.2026 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 у справі №320/57296/24.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, яким просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.05.2024 №[номер приховано], яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на суму 448.045,13 грн, а саме за основним зобов`язанням 358.436,10 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 89.609,03 грн; №[номер приховано], яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 4.481.291,97 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №[номер приховано] від 28.05.2024, №[номер приховано] від 28.05.2024. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 стягнуто за на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37.618,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено. Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат відмовлено.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Скаржником вказано, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в касаційному порядку з підстави, визначеної пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував пункт 292.4 статті 292 ПК України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах у взаємозв`язку з положеннями статті 1018 ЦК України, пунктами 6, 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.06.2024 по справі №300/2868/22 про те, що доходом комісіонера є не вся виручка, яка надходить фізичній особі-підприємцю від продажу товару, а лише сума комісійної винагороди, яка належить йому по праву згідно з договором комісії; сума коштів, отримана позивачем від реалізації товару і не перерахована комітенту не є доходом позивача в розумінні п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПК України.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного: у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2022 по справі №160/3364/19, у постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі №160/13387/19; статтю 77 КАС України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2022 по справі №160/3364/19.
Скаржником зауважено, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статті 2, 77 КАС України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.06.2026 по справі №300/4750/24 про те, що адміністративний суд не наділений повноваженням змінювати мотиви, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення, тобто втручатися у дискрецію останнього в частині вибору правового обґрунтування прийнятого ними рішення, яке може бути предметом судового оскарження.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР) із змінами, внесеними згідно із Законом № 569-VIII від 01.07.2015 без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 822/328/15.
Також скаржником зауважено, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в касаційному порядку з підстави визначеної пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене апеляційним адміністративним судом з неправильним застосування норм права та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР в редакції Закону №128-IX від 20.09.2019, у взаємозв`язку з положеннями статті 58 Конституції України, пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України щодо можливості застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі визначеному пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР із змінами, внесеними Законом №128-IX до правопорушень, які вчинені до набрання чинності Законом №128-IX, тобто, до 01.08.2020.
Крім того, постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в касаційному порядку з підстави визначеної пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене апеляційним адміністративним судом з порушенням норм процесуального права, а саме, статей 2, 9, 90, 196, 242 КАС України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та є підставою для скасування оскаржуваного рішення, визначеною пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази.
Відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. До касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Скаржником не надано платіжний документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позов було подано у 2024 році. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн.
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Касаційну скаргу надіслано через систему «Електронний суд». Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання касаційної скарги сплаті підлягає сума 24224,00 грн (3028,00 грн * 5 * 200% * 0,8).
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: [рахунок приховано]. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 у справі №320/57296/24 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді: І.А. Васильєва
О.О. Шишов
М.М. Яковенко