УХВАЛА
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №240/479/26
адміністративне провадження № К/990/46369/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року у справі № 240/479/26 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ), у якому просив:
- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати за періоди з 29 січня 2020 року по 30 жовтня 2020 року та з 30 грудня 2021 року по 13 листопада 2025 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням проведених виплат;
- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату за періоди з 29 січня 2020 року по 30 жовтня 2020 року та з 30 грудня 2021 року по 13 листопада 2025 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням проведених виплат;
- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати компенсації за всі невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток, розрахованої з місячного грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням проведених виплат;
- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату компенсації за всі невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток, розрахованої з місячного грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням проведених виплат;
- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми невиплаченого грошового забезпечення та індексації за весь час затримки виплати до дня її фактичного здійснення;
- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми невиплаченого грошового забезпечення та індексації за весь час затримки виплати до дня її фактичного здійснення;
- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо відмови у здійсненні виплат з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити виплати з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправними дії НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати за період з 30 жовтня 2020 року по 30 грудня 2021 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2020 та 2021 роки із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням проведених виплат;
- зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату за період з 30 жовтня 2020 року по 30 грудня 2021 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2020 та 2021 роки із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням проведених виплат;
- визнати протиправними дії НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми невиплаченого грошового забезпечення та індексації за весь час затримки виплати до дня її фактичного здійснення;
- зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми невиплаченого грошового забезпечення та індексації за весь час затримки виплати до дня її фактичного здійснення;
- визнати протиправними дії НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) щодо відмови у здійсненні виплат з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_4 ) здійснити виплати з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше проведених виплат.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за періоди з 20 січня 2020 року по 30 жовтня 2020 року, з 30 грудня 2021 року по 19 травня 2023 року та з 18 червня 2025 року по 13 листопада 2025 року включно грошового забезпечення, а також виплачених за вказані періоди грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом України про Державний бюджет України станом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за періоди з 20 січня 2020 року по 30 жовтня 2020 року, з 30 грудня 2021 року по 19 травня 2023 року та з 18 червня 2025 року по 13 листопада 2025 року включно грошового забезпечення, а також виплачених за вказані періоди грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 1 січня 2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 30 жовтня 2021 року по 30 грудня 2021 року включно грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом України про Державний бюджет України станом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 30 жовтня 2021 року по 30 грудня 2021 року включно грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ІНФОРМАЦІЯ_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеному конституційному положенню кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини третьої статті 2 та частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом на їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Матеріали касаційної скарги не містять відомостей про те, що позивач є військовою посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями Закону України "Про запобігання корупції", а в оскаржуваних судових рішеннях такі обставини не встановлені.
Таким чином, ураховуючи предмет позову, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України, дана справа законом віднесена до справ незначної складності.
Крім того, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України.
Ураховуючи, що ця справа законом віднесена до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж значного суспільного інтересу чи виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки.
Скаржником не зазначено фактів наявності значного суспільного інтересу, а також виняткового значення й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного вбачається, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року у справі № 240/479/26 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов