ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 320/10850/23
адміністративне провадження № К/990/47781/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Білак М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 320/10850/23,
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про поновлення на роботі, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року (суддя Горобцова Я.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року (суддя-доповідач - Епель О.В., судді: Карпушова О.В., Мєзєнцев Є.І.)
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 20 березня 2023 року №405 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади державної служби;
- поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді державної служби в апараті Міністерства внутрішніх справ України;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на роботі.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем дотримано вимоги частини третьої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) в частині надання державному службовцю пропозиції про працевлаштування на будь-якій вакантній посаді, оскільки позивачу перед звільненням запропоновано для працевлаштування наявні вакантні посади станом на 15 лютого 2023 року, проте останній не подав заяву на переведення/призначення на жодну із запропонованих йому посад.
Окрім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до частини шостої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі вивільнення працівників, зокрема у зв`язку зі скорочення чисельності або штату працівників, положення щодо врахування переважного права на залишення на роботі не застосовується.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги її автор зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків щодо дотримання відповідачем вимог частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII у частині надання державному службовцю пропозиції про працевлаштування на будь-якій вакантній посаді, оскільки під час вручення попередження про наступне вивільнення відповідачем було надано довільний перелік вакансій без зазначення відділу (відділення) структурного підрозділу Міністерства внутрішніх справ, у якому така посада наявна. При цьому скаржник зазначає, що, всупереч поданій ним заяві про надання переліку рівнозначних вакантних посад станом на останній день перед звільненням, відповідачем такого переліку надано не було. Отже, на переконання скаржника, пропонування вакантних посад мало недобросовісний характер.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року (судді: Мартинюк Н.М., Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 320/10850/23.
На підставі службової записки секретаря судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян та розпорядження керівника Апарату Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду для розгляду цієї справи : головуючий суддя (суддя-доповідач) Соколов В.М., судді: Єресько Л.О., Білак М.В.
20 лютого 2025 року від Міністерства внутрішніх справ України надійшов відзив, у якому відповідач просить Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, зазначаючи про правомірність висновків судів попередніх інстанцій щодо дотримання роботодавцем вимог частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, з огляду на те, що позивач був належним чином поінформований про наявні вакантні посади, які існували на момент попередження особи про наступне вивільнення, однак не скористався правом подати заяву про переведення чи призначення на жодну із запропонованих посад.
Окрім того, відповідач зазначає про правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо застосування частини шостої статті 49-2 КЗпП України, відповідно до якої у разі вивільнення працівника, який має статус державного службовця згідно із Законом № 889-VIII, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, норми про переважне право на залишення на роботі, передбачені законодавством, не застосовуються.
Ухвалою від 13 травня 2026 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1021 о/с від 20 серпня 2018 року ОСОБА_1 був призначений заступником начальника відділу забезпечення роботи call-центру Управління моніторингу дотримання прав людини, як такий, що успішно пройшов за конкурсом. 21 серпня 2018 року позивач прийняв присягу державного службовця. 23 листопада 2018 року позивачу присвоєно 4 ранг державного службовця відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України №1402 о/с від 23 листопада 2018 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 січня 2019 року №13 о/с ОСОБА_1 було переведено на посаду начальника організаційно-аналітичного відділу Управління моніторингу дотримання прав людини. Наказом Міністерства внутрішніх справ України №90 о/с від 07 лютого 2020 року позивача переведено на посаду начальника організаційно-аналітичного відділу Управління моніторингу дотримання прав людини, у зв`язку з організаційними змінами.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №437 о/с від 05 серпня 2021 року, у зв`язку із організаційно-штатними змінами переведено на посаду начальника організаційно-аналітичного відділу, ОСОБА_1 переведено на посаду начальника організаційно-аналітичного відділу Департаменту моніторингу дотримання прав людини.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2021 року №716 о/с позивачу присвоєно 3 ранг державного службовця.
06 грудня 2021 року державного службовця 3 рангу ОСОБА_1 , начальника організаційно-аналітичного відділу Департаменту моніторингу дотримання прав людини Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до статті 49-2 КЗпП України та статті 87 Закону № 889-VIII попереджено про наступне вивільнення з 06 січня 2022 року, у зв`язку з організаційно-штатними змінами, згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 грудня 2021 року №911 «Про організаційно-штатні зміни в апараті МВС», яким скорочено його посаду.
24 грудня 2021 року позивач звернувся із заявою до Державного секретаря Міністерства внутрішніх справ України із заявою, де у зв`язку з організаційно-штатними змінами в апараті Міністерства внутрішніх справ України просив призначити його на посаду головного спеціаліста відділу моніторингу та аналізу дотримання прав людини Департаменту моніторингу дотримання прав людини Міністерства внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 січня 2022 року №7 о/с, позивача переведено на посаду головного спеціаліста відділу моніторингу та аналізу дотримання прав людини Департаменту моніторингу дотримання прав людини.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 лютого 2023 року №89 «Про організаційно-штатні зміни в апараті МВС» Департамент моніторингу дотримання прав людини реорганізовано та скорочено всі посади, з 15 лютого 2023 року.
15 лютого 2023 року державного службовця 3 рангу ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу моніторингу та аналізу дотримання прав людини Департаменту моніторингу дотримання прав людини Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до статті 49-2 КЗпП України та статті 87 Закону № 889-VIII попереджений про наступне вивільнення з 18 березня 2023 року, у зв`язку з організаційно-штатними змінами згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 лютого 2023 року № 89 «Про організаційно-штатні зміни» в апараті МВС», що набирає чинності з 15 лютого 2023 року, яким скорочено посаду позивача, а також ознайомлений із запропонованими наявними вакантними посадами державної служби в апараті Міністерства внутрішніх справ України на день попередження, перелік яких додається. Попереджено, що у разі ненадання упродовж 30 календарних днів відповідної заяви про згоду щодо переведення на одну із запропонованих йому вважатиметься, що він відмовився від запропонованих посад.
До зазначеного попередження додано список вакантних посад по апарату Міністерства внутрішніх справ України станом на 15 лютого 2023 року, який містив 120 вакантних посад у різних структурних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, який позивач отримав 15 лютого 2023 року під підпис.
Листом від 27 лютого 2023 року №8367/22 Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України Управління моніторингу дотримання прав людини повідомлено, що станом на 27 лютого 2023 року не надані пропозиції щодо призначення, в тому числі ОСОБА_1 , державного службовця 3 рангу, головного спеціаліста відділу моніторингу та аналізу дотримання прав людини. З метою забезпечення дотримання вимог законодавства щодо порядку вивільнення працівників, посади яких скорочено запропоновано до 03 березня 2023 року направити до Департаменту персоналу резюме, серед яких й ОСОБА_1 , за його згодою, які станом на дату листа перебувають на скорочених посадах та не визначилися з подальшим працевлаштуванням для можливого їх призначення на вакантні посади державної служби категорії «В» у структурних підрозділах апарату Міністерства внутрішніх справ України. До 10 березня 2023 року необхідно надати пропозиції та підтверджуючі документи про проведені заходи для доповіді секретареві Міністерства.
Управлінням моніторингу дотримання прав людини від 03 березня 2023 року №9202 було опрацьовано лист Департаменту персоналу від 27 лютого 2023 року №8367/22 про надання резюме працівників за їх згодою, які станом на 02 березня 2023 року, у зв`язку з реорганізацією Департаменту моніторингу дотримання прав людини на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 14 лютого 2023 року № 89 «Про організаційно-штатні зміни в апараті МВС» перебувають на скорочених посадах та не визначилися з подальшим працевлаштуванням.
За результатами розгляду листа, за згодою працівників надіслано листи - повідомлення та резюме, серед яких, зокрема ОСОБА_1 для вирішення питання щодо можливого призначення на вакантні посади державної служби в структурних підрозділах апарату Міністерства внутрішніх справ України.
Директором департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України було скеровано лист № 9642/22 від 06 березня 2023 року керівникам структурних підрозділів Міністерства щодо розгляду питання про працевлаштування вивільнених працівників, посади яких скорочено та запропоновано розглянути резюме працівників Департаменту, що додаються, які станом на день направлення листа перебувають на скорочених посадах та не визначились з подальшим працевлаштуванням для можливого їх призначення на відповідні вакантні посади у відповідних підрозділах.
Департамент персоналу Міністерства внутрішніх справ України листом від 16 березня 2023 року № 6603/22-2023 «Про інформування щодо змін в організації праці» до Первинної профспілкової організації апарату Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до пункту 2.1.4 Колективного договору між Міністерством внутрішніх справ України та первинною профспілковою організацією апарату Міністерства внутрішніх справ України на 2022-2024 роки, поінформовано, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 лютого 2023 року № 89 «Про організаційно-штатні зміни в апараті МВС» реорганізовано Департамент моніторингу дотримання прав людини (ДМДПЛ) та скорочено всі посади з 15 лютого 2023 року. У ДМДПЛ на посаді головного спеціаліста відділу моніторингу та аналізу дотримання прав людини перебував, зокрема ОСОБА_1 , державний службовець 3 рангу, який 15 лютого 2023 року в установленому порядку був поінформований про скорочення посад про наступне звільнення із 18 березня 2023 року.
Зважаючи на викладене та відповідно до пункту 2.1.5 зазначеного Колективного договору Департамент персоналу Міністерства внутрішніх справ України просив погодити звільнення, зокрема ОСОБА_1 , згідно з пунктом 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87 Закону № 889-VIII через скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису державного органу без скорочення чисельності.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 березня 2023 року №405 о/с, припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , згідно з пунктом 4 частини першої статті 83, пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII через скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису державного органу без скорочення чисельності, з 20 березня 2023 року, установивши щомісячну премію за березень 2023 в розмірі 10% від посадового окладу, виплативши відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» компенсацію за невикористані 15 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 32 роки стажу державної служби, 15 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 33 роки стажу державної служби, 2 календарних дні щорічної основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час із 21 серпня 2022 року до 20 березня 2023 року у робочому періоді з 21 серпня 2022 року до 20 серпня 2023 року та відповідно до частини четвертої статті 87 Закону № 889-VIII вихідну допомогу в розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Копію наказу та трудової книжки отримано 20 березня 2023 року під підпис.
17 березня 2023 року №11650/37 ОСОБА_1 звернувся до Державного секретаря Міністерства внутрішніх справ України, та повідомив, що 15 лютого 2023 року йому було вручено попередження про наступне вивільнення з 18 березня 2023 року та ознайомлення з наявними вакансіями. Зауважено, що від час вручення попередження працівником кадрового апарату йому було надано довільний, тобто не актуальний на час вручення, перелік вакансій у структурних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, у зв`язку з тим, що зазначені вакантні посади також підпадали під наступне вивільнення. У своєму зверненні ОСОБА_1 наголосив на статті 42 КЗпП України, де зокрема при скороченні чисельності та штату працівників, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, перевага надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Якщо декілька працівників мають однакову кваліфікацію та однаково добре виконують роботу, стаття 42 КЗпП України дає змогу визначити тих осіб, кому надати право залишитися в першу чергу, а саме: працівникам з тривалим безперервним стажем роботи, учасникам бойових дій. Позивач зауважив, що має 29 років стажу в правоохоронних органах та 4 з половиною роки перебуває на державній службі. Був нагороджений нагрудним знаком «Кращий працівник МВС України», приймав участь в антитерористичній операції у 2014-2015 роках та має посвідчення учасника бойових дій від 19 березня 2015 року № НОМЕР_1 , нагороджений державною нагородою - відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції», серія НОМЕР_2 . Повідомив, що під час реорганізації Міністерства внутрішніх справ України були порушені його права і станом на 17 березня 2023 року позивачу не запропоновано будь-яку рівнозначну посаду.
У відповідь на звернення позивача Департамент персоналу Міністерства внутрішніх справ України листом від 03 квітня 2023 року №7471/22-2023 повідомив, що відповідно до статті 49-2 КЗпП України та статті 87 Закону № 889-VIII 15 лютого 2023 року одночасно з попередженням про наступне звільнення, останнього було персонально ознайомлено з наявними вакансіями, які у формі списку вакантних посад державної служби категорії «В» апарату Міністерства внутрішніх справ України, що є додатком до попередження, були надані під особистий підпис, тим самим дотримано процедуру попередження при звільненні через скорочення штатів працівників. Повторне надання списку вакантних посад Законом № 889-VIII не передбачено. Повідомлено, що в ході перевірки відомостей, викладених у зверненнях позивача, встановлено, що упродовж 30 календарних днів з моменту ознайомлення з попередженням про наступне вивільнення, тобто з 15 лютого 2023 року до дня звільнення - 20 березня 2023 року ОСОБА_1 не було подано жодної заяви про переведення на будь-яку вакантну посаду в апараті Міністерства внутрішніх справ України. Ураховуючи відсутність заяви про призначення на одну із запропонованих позивачу вакантних посад, за минуванням 30 календарних днів від дати попередження, було видано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 20 березня 2023 року №405 о/с про припинення позивачем державної служби та звільнення згідно з пунктом 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII через скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису державного органу без скорочення чисельності, з 20 березня 2023 року. Повідомлено, що за результатами перевірки відомостей, викладених у зверненні, випадків порушень прав ОСОБА_1 під час здійснення процедури попередження та звільнення з боку працівників Міністерства внутрішніх справ України не встановлено.
Департаментом документообігу та контролю Міністерства внутрішніх справ України листом від 08 травня 2023 року № 21177/90 «Про надання інформації» повідомлено Департамент юридичного забезпечення, що в період з 13 лютого 2023 року по 20 березня 2023 року в системі електронного документообігу апарату Міністерства зареєстровано два звернення ОСОБА_1 стосовно призначення його на вакантні посади в Міністерстві внутрішніх справ, а саме вхідні №№ Г-5226 та 11650/37 від 17 березня 2023 року. Розгляд звернень здійснювався в Департаменті персоналу. Про результати розгляду автора поінформовано листом вих. №7471/22-2023 від 03 квітня 2023 року.
V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Спірним питанням у цій справі є правомірність припинення державної служби та звільнення позивача з посади головного спеціаліста відділу моніторингу та аналізу дотримання прав людини Департаменту моніторингу дотримання прав людини Міністерства внутрішніх справ України відповідно до статті 49-2 КЗпП України та статті 87 Закону № 889-VIII.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом №889-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За правилами частин другої і третьої статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначено скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Частиною третьою статті 87 Закону №889-VIII передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Згідно із частинами першою-третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).
Відповідно до частини шостої цієї статті вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:
про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;
у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;
не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
За правилами частини четвертої статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Згідно із частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Оцінюючи доводи скаржника щодо недотримання відповідачем вимог частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII у частині належного надання державному службовцю пропозиції про працевлаштування на вакантні посади, колегія суддів виходить з такого.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII у системному зв`язку з іншими положеннями цього Закону, зокрема статтею 22, слід розуміти таким чином, що у разі реорганізації державного органу, яка є підставою для звільнення державного службовця за пунктом 1 частини першої статті 87 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний запропонувати такому службовцю всі наявні вакантні посади, на які він може бути переведений (постанови від 05 квітня 2023 року у справі № 640/12871/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 340/1791/22, від 24 липня 2023 року у справі № 140/7340/22).
Вирішуючи подібні спори, Суд також звертав увагу, що при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладено обов`язок щодо працевлаштування державного службовця, який попереджається про наступне звільнення, з моменту виникнення обставин, що зумовлюють його можливе вивільнення.
Такий обов`язок щодо працевлаштування покладається на роботодавця з дня попередження про вивільнення до дня припинення державної служби та охоплює вакантні посади, які існували на момент попередження, а також ті, що виникли у цей період і існували на день звільнення (постанови від 31 березня 2025 року у справі № 360/48/23, від 07 серпня 2025 року у справі № 280/9117/23).
Водночас із наведених правових висновків Верховного Суду випливає, що обов`язок суб`єкта призначення щодо працевлаштування державного службовця має визначений законом зміст, який полягає у пропонуванні вакантних посад, на які відповідний державний службовець може бути переведений, з урахуванням вимог частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII щодо рівнозначності посади, а за її відсутності - відповідності нижчої посади професійній підготовці та професійним компетентностям державного службовця.
Разом із тим, частина третя статті 87 Закону № 889-VIII передбачає можливість припинення державної служби у разі відмови державного службовця від переведення на запропоновану посаду. Відтак, при вирішенні питання про правомірність припинення державної служби необхідно враховувати як виконання суб`єктом призначення обов`язку щодо пропонування вакантних посад, так і те, чи виявив державний службовець волю щодо продовження державної служби шляхом переведення на одну із запропонованих посад.
Повертаючись до обставин цієї справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 лютого 2023 року № 89 Департамент моніторингу дотримання прав людини було реорганізовано із одночасним скороченням усіх посад, у тому числі посади, яку обіймав позивач.
15 лютого 2023 року позивача попереджено про наступне вивільнення та одночасно ознайомлено з наявними на той час вакантними посадами державної служби в апараті Міністерства внутрішніх справ України. До попередження було додано перелік вакантних посад, який містив 120 посад у різних структурних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України та отриманий позивачем під підпис.
За таких обставин невчинення позивачем у встановлений строк дій, спрямованих на переведення на запропоновані вакантні посади, саме по собі не дає підстав для висновку, що відповідач не виконав обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII, оскільки судами встановлено, що відповідні посади позивачу було запропоновано.
При цьому позивач, отримавши перелік вакантних посад та будучи з ним ознайомленим, протягом установленого строку не вжив заходів щодо можливого переведення на іншу посаду, не подав заяви про згоду на переведення, не звертався за уточненням наданого переліку чи отриманням іншої інформації щодо вакантних посад. Подане ним 17 березня 2023 року, безпосередньо напередодні звільнення, звернення також не містило заяви про згоду на переведення на будь-яку із запропонованих посад.
Відтак, посилання скаржника про надання неналежного переліку вакансій не спростовує встановлених судами обставин щодо виконання відповідачем обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII.
За таких обставин припинення державної служби позивача після закінчення встановленого законом строку за відсутності його згоди на переведення на запропоновану посаду відповідає положенням пункту 1 частини першої та частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII.
При цьому Суд відхиляє доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки для цього необхідно встановити, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність вирішення справи, зокрема унеможливило встановлення обставин, що мають значення для її вирішення, як це передбачено частиною другою статті 353 КАС України.
Водночас скаржник не обґрунтовує, яким чином зазначене ним процесуальне порушення вплинуло на встановлення обставин справи чи правильність застосування судами норм матеріального права. Отже, сам факт незгоди з результатом розгляду клопотання не свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень
Інші доводи та аргументи касаційних скарги зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, переглянуті судом касаційної інстанції в передбачених статтею 341 КАС України межах, ухвалені з додержанням норм матеріального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
VI. СУДОВІ ВИТРАТИ
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 320/10850/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді В.М. Соколов Л.О. Єресько М.В. Білак