ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №120/15224/25
адміністративне провадження № К/990/21617/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Білак М.В., Жук А.В.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 (суддя-доповідач Сторчак В.Ю., судді: Граб Л.С., Матохнюк Д.Б.),
УСТАНОВИВ:
1. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.12.2025 адміністративний позов задоволено.
2.1. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 26.07.2022 та грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022.
2.2. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та доплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів) за період з 30.01.2020 по 26.07.2022 та грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач вперше 08.01.2026 звернувся з апеляційною скаргою до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.12.2025 залишено без руху з підстав несплати судового збору, встановлено скаржнику п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
5. До Сьомого апеляційного адміністративного суду 21.01.2026 надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та/або відстрочення сплати судового збору у зв`язку з відсутністю фінансування.
6. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору відмовлено та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, передбачених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 15.01.2026, на 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
7. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.12.2025 повернуто скаржнику з підстави неусунення недоліків апеляційної скарги.
8. Копію зазначеної ухвали в електронному вигляді було надіслано військовій частині НОМЕР_1 в електронний кабінет та доставлено 12.02.2026 о 23:45.
9. Відповідач вдруге 17.03.2026 звернувся через підсистему «Електронний суд» з апеляційною скаргою до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
10. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2026 визнано неповажними наведені військовою частиною НОМЕР_1 причини пропуску строку апеляційного оскарження, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку або зазначення інших підстав для поновлення строку.
11. На виконання вимог ухвали від 23.03.2026 представник військової частини НОМЕР_1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи її тим, що первісну апеляційну скаргу було подано в межах установленого законом строку. Також зазначено, що військова частина НОМЕР_1 не належить до розпорядників коштів другого рівня, уповноважених забезпечувати її фактичне фінансування для сплати судового збору, у зв`язку з чим систематично подає заявки на виділення необхідних коштів та не має можливості впливати на строки їх розгляду і погодження. Водночас військовою частиною НОМЕР_1 вживалися всі залежні від неї заходи, спрямовані на усунення недоліків первісно поданої апеляційної скарги.
12. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 визнано неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.12.2025 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
13. Не погодившись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, покликавшись на порушення норм процесуального права, представник військової частини НОМЕР_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026, а справу направити на продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
14. Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушеннями норм матеріального та процесуального права. Представник відповідача наголосив, що військовою частиною НОМЕР_1 було доведено, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від неї і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції та не могли бути усунені скаржником.
15. Ухвалою від 11.06.2026 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема положень пункту 4 частини першої статті 299 КАС України щодо підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
16. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
17. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
18. Статтею 295 КАС України встановлені загальні правила обчислення строку на апеляційне оскарження.
19. За приписами частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
20. Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
21. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
22. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
23. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
24. Надаючи оцінку аргументам представника відповідача, наведеним у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені військовою частиною НОМЕР_1 обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не є об`єктивними обставинами, які перешкоджали своєчасному поданню апеляційної скарги.
24.1. При цьому суд апеляційної інстанції, посилаючись на практику Верховного Суду, зазначив, що тривалість процедури виділення коштів для сплати судового збору або відсутність відповідного фінансування не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження та не є поважною причиною його пропуску.
24.2. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що військова частина НОМЕР_1 як суб`єкт владних повноважень має належним чином організувати роботу щодо оскарження судових рішень. Виникнення організаційних труднощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суб`єктивною обставиною, а негативні наслідки її несвоєчасного подання є наслідком неналежного виконання процесуальних обов`язків, які мають однаково виконуватися всіма учасниками справи.
24.3. З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції та, як наслідок, відмовив у відкритті апеляційного провадження.
25. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неповажності причин пропуску відповідачем строку апеляційного оскарження з огляду на таке.
26. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання в суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
27. Статтею 44 КАС України закріплено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
28. Таким чином, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання апеляційної скарги, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому останній повинен вчиняти всі необхідні дії для своєчасного звернення з належним чином оформленою апеляційною скаргою.
29. За змістом частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
30. Водночас поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
31. Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження судових рішень у кожній конкретній справі залежить від вказаних у відповідній заяві причин, підтверджених належними доказами.
32. Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на апеляційне оскарження з поважних причин. При цьому суд може встановити наявність таких перешкод за умови подання відповідних доказів особою, яка пропустила процесуальний строк та клопоче про його поновлення.
33. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, Верховний Суд зазначає, що вперше представник військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції 08.01.2026, тобто з дотриманням установлених статтею 295 КАС України строків.
33.1. Водночас при зверненні до суду з апеляційною скаргою вперше скаржник не виконав обов`язок зі сплати судового збору, що і слугувало підставою для залишення її без руху.
34. Повернення вперше поданої апеляційної скарги було зумовлене невиконанням, станом на 11.02.2026, вимог ухвали суду від 15.01.2026 про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору.
35. Вдруге апеляційну скаргу представник військової частини НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» направив 17.03.2026, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції більше, ніж на три місяці.
36. Судом з`ясовано, що як повернення первинної апеляційної скарги, так і затримка з поданням повторної апеляційної скарги була пов`язана з відсутністю коштів для сплати судового збору, на що представник відповідача покликається в касаційній скарзі як на головний аргумент поважності причин пропуску процесуального строку.
37. Проте Суд наголошує, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо сплати судового збору та, як наслідок, повернення первинної апеляційної скарги відбулося з причин, які не належать до об`єктивних і непереборних обставин, оскільки усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальності за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
38. З-поміж іншого, суд касаційної інстанції зазначає, що та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність в особи безумовного права оскаржувати судові рішення в будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
38.1. Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19.
39. Отже, наведені в касаційній скарзі обставини не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
40. Підсумовуючи, представник відповідача не довів, що повернення первинно поданої апеляційної скарги та в подальшому затримка з поданням повторної апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судове рішення і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції й не могли бути усунуті скаржником.
41. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неповажність наведених представником відповідача підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та, як наслідок, відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
42. За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
43. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанцій є законною і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, прийняв рішення у відповідності до норм процесуального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, висновки суду щодо встановлених обставин є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
44. Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не оскаржується.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: М.В. Білак
А.В. Жук