УХВАЛА
13 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №320/45141/24
адміністративне провадження № К/990/36511/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
за участі секретаря судового засідання Титенко М.П.,
представників позивача - Букуєвої О.О., Куліди А.А.
представника відповідача - Павленка С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року (суддя Лиска І.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року (головуючий суддя Мєзєнцев Є.І., судді: Епель О.В., Файдюк В.В.) у справі №320/45141/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паріматч» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Паріматч» (далі також - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13 червня 2024 року №[номер приховано].
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю висновків ГУ ДПС у м. Києві, викладених у акті документальної планової виїзної перевірки позивача з дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22 листопада 2019 року по 30 червня 2023 року в частині порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», яке полягало у проведенні розрахункових операцій з начебто продажу гравцям електронних грошових замінників, які дають можливість зробити ставку в азартній грі, та здійснення виплати виграшів без застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних РРО, без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 07 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року позов задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13 червня 2024 року №[номер приховано]. Вирішив питання судових витрат.
Висновки судів ґрунтуються на тому, що операція з внесення гравцем депозиту у виді грошових коштів, які обліковуються на його клієнтському рахунку в якості електронних грошових замінників, може розцінюватися в якості інвестиції гравця у можливість здійснення ним ставки для участі в азартній грі в мережі Інтернет. При цьому, грошові кошти, які обліковуються на клієнтському рахунку такого гравця в якості електронних грошових замінників до моменту здійснення ним ставки (та у випадку, якщо гравець не повертає таку ставку) не вибувають з його права власності, та не набуваються у власність з правом користування та розпорядження Товариством. В той же час, взаємовідносини гравця та Товариства щодо умов втрати права власності гравця на вказані грошові кошти (електронні грошові замінники), обумовлені правилами організатора азартних ігор.
Також суди відзначили, що усі розрахунки за послуги позивача з організації та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет здійснювалися за допомогою фінансових компаній, які володіли ліцензіями на переказ коштів без відкриття рахунків, здійснювали переказ коштів в мережі Інтернет, тобто через сервіси переказу коштів у розумінні пункту 14 статті 9 Закону №265/95-ВР, які звільняють позивача від застосування РРО та/або ПРРО.
Суди, покликаючись на норми підпункту 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дійшли висновку, що електронний грошовий замінник не підпадає під поняття товару, оскільки не відповідає ознакам матеріального або нематеріального активу платника податків та не може бути ідентифікованим в цілях бухгалтерського обліку.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що згідно з вимогами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахунки в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) зобов`язані, зокрема, проводити розрахунки на повну суму покупки (надання послуги) через РРО або програмні РРО та надавати особі, яка отримує або повертає товар, включаючи ті, які здійснюються через мережу Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції. На переконання відповідача, із змісту Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», гравець, який зареєструвався в онлайн-системі організатора азартних ігор та бажає внести ставку в азартній грі придбаває для цього електронний грошовий замінник в касі, в момент придбання якого і виникає розрахункова операція. Також, із змісту цього Закону висновується, що поняття «каса» та «онлайн-система організатора азартних ігор» є подібними в частині здійснення певних операцій, з огляду на що, онлайн-система і є касою в мережі Інтернет.
Верховний Суд ухвалою від 19 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України з метою перевірки вищенаведених доводів скаржника.
Заперечуючи проти доводів касаційної скарги, позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити судові рішення без змін, як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, зокрема, в частині відсутності висновку Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла таких висновків.
Під час касаційного перегляду колегія суддів встановила, що висновки Верховного Суду у питанні застосування норм пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/98-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у призмі їх застосування щодо операцій з продажу гравцям за грошові кошти електронних грошових замінників, які дають можливість зробити ставку в азартній грі є сформованими, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 березня 2025 року у справі №320/10602/24, від 04 серпня 2025 року у справі №320/16081/24 та полягають в тому, що операції з внесення депозиту, а також подальшого обліку грошових коштів гравця у вигляді електронного грошового замінника не можуть вважатися послугою у розумінні положень Податкового кодексу України, Закону України №265/95-ВР та Закону України №768-IX, та, як наслідок, не утворюють розрахункової операції у розумінні Закону №265/95-ВР, оскільки не пов`язані з продажем товарів чи наданням послуг. Відповідно, у суб`єкта господарювання відсутній обов`язок щодо застосування реєстратора розрахункових операцій під час здійснення таких операцій.
Саме такими висновками, фактично, обґрунтовані судові рішення.
Зазначаючи у касаційній скарзі про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржник не обґрунтовує, чому застосовані судом апеляційної інстанції висновки не підлягали застосуванню. Посилання скаржника на те, що продаж електронних грошових замінників не є послугою, на яку розповсюджується можливість застосування пільги з незастосування РРО, встановленої пунктом 14 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», колегія суддів вважає незмістовними, адже фактично, свідчить про незгоду позивача з тим, що зазначена норма передбачає звільнення від застосування РРО у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів. Відповідно такі доводи не впливають ані на правильність висновків Верховного Суду, викладених у вищенаведених постановах, ані на наявність підстав для їх застосування у цій справі.
За усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанова від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7008/20) при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Отже, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, застосували норми права, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11 березня 2025 року у справі №320/10602/24, від 04 серпня 2025 року у справі №320/16081/24.
Відтак, довід контролюючого органу у касаційній скарзі про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не знайшов свого підтвердження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
Відповідно до частини другої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
У зв`язку з викладеним, у цій справі наявні підстави для закриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи, що колегією суддів після відкриття касаційного провадження встановлено, що Верховний Суд вже виклав висновок з питання застосування норми права у подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, наявні підстави для застосування наслідків, визначених пунктом 4 частини першої статті 339 КАС України, і закриття касаційного провадження у справі. Порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 КАС України, колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 339, 341, 344, 355, 359 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року у справі №320/45141/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
І.Я.Олендер ,
Судді Верховного Суду