УХВАЛА
14 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 320/3329/22
адміністративне провадження № К/990/43734/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі №320/3329/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача №55 від 08 березня 2022 року в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності;
- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача №45 о/с від 09 березня 2022 року, в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області;
- поновити на службі позивача на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10 000 гривень;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на службі в поліції на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 08 березня 2022 року №55 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 09 березня 2022 року №45 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Бучанського районного управління поліції.
Поновлено на службі ОСОБА_1 начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Бучанського районного управління поліції підполковника поліції з 10 березня 2022 року.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 березня 2022 року по 10 листопада 2025 року в сумі 728 504,40 грн, з якого відрахувати обов`язкові податки та збори.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Бучанського районного управління поліції підполковника поліції з 10 березня 2022 року підлягає негайному виконанню.
Рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць в сумі 16 309,80 грн, з відрахуванням при виплаті обов`язкових податків та зборів підлягає негайному виконанню.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн 00 коп.
Ухвалами Верховного Суду від 18 серпня 2026 року та від 23 вересня 2026 року касаційні скарги Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі №320/3329/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - повернуті особі, яка їх подала.
24 вересня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» втретє надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі №320/3329/22. Скаржник просить скасувати оскаржувані рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки повторно поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що як підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 18, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, у частині правових наслідків процедурних порушень, допущених під час проведення службового розслідування, та критеріїв визначення їх істотності для вирішення питання про законність застосованого дисциплінарного стягнення, а також щодо застосування статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» у взаємозв`язку з положеннями Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині визначення правового значення дозволу посадової особи на вибуття поліцейського з місця проходження служби в умовах воєнного стану.
Натомість наведене скаржником обґрунтування таким вимогам не відповідає, оскільки, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 18, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, скаржник не конкретизує, які саме положення цих статей неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, у чому полягає неправильність їх застосування та чим зумовлена необхідність формування відповідного правового висновку.
Водночас, стверджуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, скаржник взагалі не визначає конкретних положень цього нормативно-правового акта, щодо застосування яких необхідний висновок Верховного Суду, обмежуючись посиланням на Порядок у цілому.
Так само, посилаючись на статтю 24 Закону України «Про Національну поліцію», скаржник не зазначає, яке саме положення цієї статті неправильно застосоване судами, у чому полягає помилка в його застосуванні та які підстави зумовлюють необхідність формування висновку Верховного Суду щодо відповідної норми права.
Отже, попри роз`яснення, надані в ухвалах Верховного Суду від 18 серпня 2026 року та від 23 вересня 2026 року, скаржник не навів належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Таким чином, втретє подана касаційна скарга не містить належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а її доводи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій у цій конкретній справі.
Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, скаржником не зазначено.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження.
Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, Суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі №320/3329/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Суддя О.В. Кашпур