УХВАЛА
про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №380/20451/23
адміністративне провадження № К/990/27221/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Бевзенка В.М., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №380/20451/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, у якому просив:
визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, які полягають у неврахуванні величин відсоткових розмірів додаткових видів грошового забезпечення та премії в оновленій довідці про розмір грошового забезпечення від 20.06.2023 №49/8543 станом на 01.01.2022, виготовленої на виконання постанови Верховного Суду від 09.05.2023 у справі №380/5158/22, на відміну від відсоткових показників додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій від 04.03.2021 № 22/6-1191;
зобов`язати відповідача оформити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для перерахунку і виплати з 01.02.2022 основного розміру пенсії нову довідку про розмір мого грошового забезпечення станом на 01.01.2022 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу (7150 грн) та окладу за військовим званням (1980 грн), надбавки за вислугу років (4565 грн), які розраховані на виконання постанови Верховного Суду від 09.05.2023 у справі №380/5158/22, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 у відсотковому розмірі станом на 05.03.2019, та вказаних у довідці від 04.03.2021 №22/6-1191 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, а саме: надбавка за особливості проходження служби - 50% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премія - 40% посадового окладу.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 12.02.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2024, у задоволенні позову відмовив повністю.
Верховний Суд постановою від 28.01.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2024 скасував, а справу №380/20451/23 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
05.10.2026 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у цій справі у розмірі 1610,40 грн, подання касаційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2024 у цій справі у розмірі 2147,20 грн.
На обґрунтування вимог заяви позивач послався на те, що за результатом нового розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 04.09.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2026, позов задовольнив та стягнув на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України. Однак суди першої та апеляційної інстанцій не вирішили питання щодо стягнення з відповідача суми витрат, сплачених за подання апеляційної та касаційної скарг.
Вирішуючи заяву платника про ухвалення додаткового рішення у цій справі, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України та статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вирішує питання щодо судових витрат під час ухвалення рішення, про що зазначає в його резолютивній частині (частина перша статті 143, частина п`ята статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини п`ятої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Стаття 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Означені в частині першій статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України питання не можуть вирішуватися по суті шляхом постановлення ухвали про відмову в ухваленні додаткового судового рішення. Така ухвала постановляється виключно у випадку відсутності передбачених процесуальною нормою підстав для ухвалення додаткового судового рішення (наприклад, питання чи вимога, щодо якої подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, фактично вирішено судом в основному рішенні).
У розглядуваній ситуації суд касаційної інстанції скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2024, а справу №380/20451/23 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
У підпунктах «б» - «в» пункту 4 частини першої статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова суду касаційної інстанції складається з:
нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення;
розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
За загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, компенсуються понесені у зв`язку з розглядом справи судові витрати за рахунок іншої сторони. У разі часткового задоволення адміністративного позову судові витрати розподіляються за принципом пропорційності.
Суд звертає увагу на те, що судове рішення про направлення справи на новий розгляд не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає повторну передачу справи до суду відповідної інстанції для нового розгляду по суті.
Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що у випадках передачі справи на новий розгляд або для продовження розгляду розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Таким чином, при ухваленні судового рішення про направлення справи на новий розгляд розподіл судових витрат не здійснюється.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 19.01.2022 у справі № 500/2632/19 при вирішенні питання щодо формування єдиної правозастосовчої практики в частині можливості здійснення при ухваленні судового рішення судом касаційної інстанції розподілу судових витрат, понесених стороною під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, у випадку направлення справи на новий розгляд або для продовження розгляду, дійшла висновку, що судові витрати, пов`язані з розглядом відповідної касаційної скарги, підлягають розподілу за результатами нового розгляду спору та ухвалення остаточного рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Отже, у разі, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Враховуючи, що суд касаційної інстанції не прийняв у справі, що розглядається, рішення по суті, а направив її до суду першої інстанції на новий розгляд, у Верховного Суду при ухваленні цього рішення були відсутні правові підстави для здійснення розподілу судових витрат, що, відповідно, обумовлює й відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №380/20451/23.
Керуючись статтями 134, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №380/20451/23 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя В.М. Кравчук