УХВАЛА
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №208/9393/25
адміністративне провадження №К/990/43950/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів -Кашпур О.В., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу Відділу №14 у м. Кам`янському Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року
у справі № 208/9393/25 за адміністративним позовом Відділу №14 у м. Кам`янському Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення видворення за межі території України, громадянина Російської Федерації,-
УСТАНОВИВ:
Відділ №14 у м. Кам`янському Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області звернувся до Заводського районного суду міста Кам`янського із позовом до ОСОБА_1 , у якому просив:
- затримати та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців, з метою забезпечення видворення за межі території України;
- вирішити питання щодо негайного виконання рішення про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського від 16 липня 2025 року позов задоволено.
Затримано та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців, з метою забезпечення видворення за межі території України.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 16.07.2025 в адміністративній справі №208/9393/25 визнано нечинним.
Провадження у справі за позовом Відділу №14 у м. Кам`янському Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення видворення за межі території України, громадянина Російської Федерації закрито.
Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Ухвалами Верховного Суду від 17 липня 2026 року та 20 серпня 2026 року касаційні скарги повернуто особі, яка її подала.
25 вересня 2026 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга разом з заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до статті 329 України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (ч. 3 ст. 329 КАС України).
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 27 травня 2026 року, забезпечено надання загального доступу 08 червня 2026 року, вперше касаційна скарга до суду касаційної інстанції надійшла 29 червня 2026 року, однак ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2026 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала. 31 липня 2026 року скаржник повторно звернувся до Верховного Суду, але ухвалою від 20 серпня 2026 року касаційну скаргу повернуто скаржнику. 25 вересня 2026 скаржник втретє надіслав касаційну скаргу.
У заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що повний текст постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі №208/9393/25 отримано 04 червня 2026 року, шляхом доставки до Електронного кабінету ГУ ДМС у Дніпропетровській області у підсистемі Електронний суд ЄСІТС (роздруківка додається). 26 червня 2026 року, в межах строку на касаційне оскарження судових рішень визначеного частиною першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником засобами поштового зв`язку до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надіслано касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2026 у справі № 208/9393/25 (копія фіскального чеку «Укрпошта» від 26.06.2026 додається). Ухвала Верховного Суду від 17 липня 2026 року надійшла до позивача 17 липня 2026 року у підсистемі Електронний суд ЄСІТС (роздруківка додається). 28 липня 2026 року заявник повторно звернувся до суду касаційної інстанції, однак ухвалою Верховного Суду 20 серпня 2026 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Так посилаючись на низку статей Кодексу адміністративного судочинства України, а також на висновки Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України, скаржник просить визнати поважною причину пропуску строку для подання касаційної скарги на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2026 у:справі № 208/9393/25 та поновити строк на касаційне оскарження.
Інших доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови апеляційної інстанції скаржником не надано і не зазначено.
Нормами КАС України передбачено, що розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється на стадії відкриття касаційного провадження на підставі касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так, подаючи повторно касаційні скарги, скаржник не усував недоліки касаційних скарги та не враховував ухвали Верховного Суду. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Скаржник не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. У зв`язку з цим, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, а отже заявнику касаційної скарги необхідно довести наявність об`єктивних перешкод, які не дозволили подати касаційну скаргу в строк, передбачений статтею 329 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку із наданням доказів на їх підтвердження.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням відповідачу строку для подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви.
Крім того, з матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так у касаційній скарзі позивач посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2023 року у справі № 380/15888/22 щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 № 475/97-ВР (в чинній редакції Закону від 13.03.2006).
Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, що судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку Верховного Суду, викладених у вказаній постанові, з огляду на таке.
Висновки, викладені у постанові Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.
Дослідивши зміст правовідносин з метою з`ясування їхньої подібності з урахуванням обставин кожної зазначеної справи, колегія суддів дійшла висновку про помилковість доводів касаційної скарги, оскільки висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, не суперечать висновкам, які викладені у цій справі та стосуються правовідносин, які не є подібними, оскільки встановлені судами в цій справі обставини, відрізняються від обставин, встановлених у справах, на які посилається скаржник.
Водночас, посилаючись на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права закріплені в частині 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України та в абзаці першому частини 1, в частині 3, в абзаці першому частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 743/1027/18.
Окрім того, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права закріплених в частині 3 статті 3, в частині 16 статті 4, в частині 3 статті 9, в частині 1 статті 23, та в частині 1, в частині 3, в частині 4 статті ЗО Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» без урахування висновків щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №522/11882/22, від 23.01.2020 у справі № 343/2242/16-а, від 18.03.2021 у справі № 522/14416/18, від 13.04.2021 у справі № 211/1113/18 (2-а/211/91/18), та від 28.10.2020 у справі № 2 74/74 78/19.
Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не застосовано норми закону закріплені в статті 8, в частині 1 статті 55, в частині 2 статті 64, в пункті 8 частини 1 статті 129 Конституції України, в частині 1 та в пункті 3 частини 5 статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-УІ (зі змінами та доповненнями), в пункті 13 розділу VII Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерству внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України від 22.01.2018 № 38/77, зі змінами та доповненнями), в пункті 1, в пункті 3, в пункті 5, в пункті 6, в абзаці першому пункту 8 Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 № 614 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2022 за № 1319/38655, які підлягають застосуванню до правовідносин у цій справі; неправильно розтлумачено норми закону закріплені в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, в частині 2 статті 19 Конституції України, в частині 3 статті 3, в частині 16 статті 4, в частині 3 статті 9, в частині 1 статті 23, в абзаці першому частини 1, в частині 3, в абзаці першому частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-УІ (зі змінами та доповненнями).
Скаржнику було роз`яснено в ухвалах Верховного Суду від 17 липня 2026 року та 20 серпня 2026 року, що Суд не приймає до уваги таке посилання, оскільки в цій частині позову рішення першої інстанції було визнано нечинним, а провадження в справі - закрито, а отже суд апеляційної інстанції не вирішував спір по суті.
Разом з тим, позивач посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування норми права закріпленої в пункті 4 частини 1 статті 315 КАС України, та застосованої судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, у подібних правовідносинах, тобто у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.
Однак Суд в ухвалі від 20 серпня 2026 року зазначив, що вказаний пункт статті 315 КАС України є загальною нормою і відсутня необхідність у наданні висновку Верховного Суду щодо вказаної норми. Скаржником не обґрунтовано мотиви її неправильного застосування.
Разом з тим, скаржник посилається на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України у взаємозв`язку з п.1 ч. 2 ст. 353 КАС, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Проте за відсутності обґрунтованих підстав, визначених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
У результаті аналізу касаційної скарги Суд встановив, що скаржник вказує ті самі підстави касаційного оскарження, які ухвалами Верховного Суду 17 липня 2026 року та 20 серпня 2026 року було відхилено, що свідчить про формальний підхід до подання касаційних скарг.
Також позивач зазначає про висновки суду щодо осіб, які не були залучені до участі у справі, однак судом не встановлено з тексту оскаржуваної постанови найменування пункту тимчасового перебування, про який зазначає скаржник.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Отже, у разі не зазначення в касаційній скарзі підстав (підстави), на якій подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України) така касаційна скарга має бути залишена без руху.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Частинами першою і другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, відповідно до частин першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику касаційної скарги строку у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції:
- обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви;
- касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням.
Керуючись статтями 3, 169, 330, 328, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними підстави, зазначені Відділом №14 у м. Кам`янському Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області для поновлення строку на касаційне оскарження.
Касаційну скаргу Відділу №14 у м. Кам`янському Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі № 208/9393/25 за адміністративним позовом Відділу №14 у м. Кам`янському Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення видворення за межі території України, громадянина Російської Федерації - залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги, а ненадання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або визнання судом наведених підстав неповажними - для відмови у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді О. В. Кашпур
М. І. Смокович