ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 320/48253/23
адміністративне провадження № К/990/44258/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №320/48253/23
за позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року (суддя Парненко В.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року (судді : Костюк Л.О., Аліменко В.О., Бужак Н.П.),
УСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, у якому просив :
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 07 листопада 2023 року №2 «Про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації у зв`язку з неявкою для проходження відповідного етапу атестації у встановлені комісією дату, час та місце без поважних причин»;
- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків Генерального прокурора від 20 листопада 2023 року №1292ц про його звільнення з посади заступника начальника управління організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суді Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 22 листопада 2023 року, поновити його на цій посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та допустити рішення в частині поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за один місяць до негайного виконання.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що 27 жовтня 2023 року не прибув для складання іспиту через хворобу. З 26 жовтня до 03 листопада 2023 року він був тимчасово непрацездатним, що підтверджується електронним листком непрацездатності №9442366-2017756167-1.
Позивач наполягав, що Офіс Генерального прокурора знав про його непрацездатність. Зокрема, 26 жовтня 2023 року працівники кадрового підрозділу Офісу Генерального прокурора склали акт про перебування ОСОБА_1 на лікарняному.
За таких обставин висновок Кадрової комісії про неявку без поважних причин позивач уважав таким, що не відповідав фактичним обставинам.
Іншим аргументом позову було неналежне повідомлення про місце та час проведення іспиту. ОСОБА_1 заперечував отримання персонального електронного повідомлення, про направлення якого зазначено у протоколі засідання Кадрової комісії №65 та рішенні від 07 листопада 2023 року №2, і вказував на відсутність доказів його фактичного направлення.
Позивач також стверджував, що застосування до нього наслідку у вигляді неуспішного проходження атестації лише через недотримання процедури повідомлення Кадрової комісії, попри об`єктивну та документально підтверджену непрацездатність, є надмірним формалізмом і не відповідає критеріям обґрунтованості, розсудливості та пропорційності.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 , подавши заяву про переведення та намір пройти атестацію, погодився з установленими Законом України від 19 вересня 2019 року №113-IX і Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221, умовами та процедурою її проведення.
Суд установив, що на засіданні Кадрової комісії 18 жовтня 2023 року, оформленому протоколом №62, ОСОБА_1 включено до графіка складання іспиту на 27 жовтня 2023 року. Цей графік 20 жовтня 2023 року оприлюднено на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Суд визнав позивача належним чином повідомленим про іспит і зазначив, що відсутність окремого повідомлення електронною поштою або телефоном не спростовує факту повідомлення у спосіб, передбачений пунктом 1 розділу II Порядку №221.
Суд першої інстанції також звернув увагу на те, що раніше ОСОБА_1 неодноразово звертався до Кадрової комісії із заявами про перенесення іспиту, а Комісія визнавала наведені ним причини поважними та призначала інші дати.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з тим, що наявність поважної причини неявки не звільняла позивача від обов`язку повідомити про неї Кадрову комісію та звернутися із заявою про перенесення іспиту в порядку, встановленому пунктом 11 розділу I Порядку №221.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 листопада 2021 року у справі №540/1456/20, від 28 квітня 2022 року у справі №420/12089/20 та від 22 серпня 2023 року у справі №640/24464/20.
На думку скаржника, ці висновки вимагали від судів оцінити не тільки дотримання формальних вимог пункту 11 розділу I Порядку №221, а й реальну причину неявки, можливість своєчасно повідомити Кадрову комісію та співмірність наслідків допущеного порушення.
Підставу, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник обґрунтовує відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 розділу II Порядку №221 у частині належного повідомлення прокурора про місце проведення іспиту.
Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, ОСОБА_1 стверджує, що суди не дослідили всіх доказів та не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зокрема, 05 лютого 2024 року позивач подав до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів, серед яких протоколи засідання Кадрової комісії №65, акт приймання-передачі матеріалів атестації від 16 листопада 2023 року, матеріали відеоконференції засідання Комісії, а також відомості й документи щодо створення та направлення персонального електронного повідомлення про іспит.
Аналогічне клопотання містилося у пункті 2 прохальної частини апеляційної скарги від 21 червня 2024 року.
Скаржник зазначає, що суди належним чином цих клопотань не вирішили, унаслідок чого залишилися нез`ясованими обставини щодо дати засідання Кадрової комісії, походження та змісту протоколу №65, фактичного повідомлення про місце проведення іспиту та обізнаності відповідачів про його тимчасову непрацездатність.
Позиція інших учасників справи
Офіс Генерального прокурора у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відповідач зазначає, що Порядок №221 не покладає на кадрову комісію обов`язку самостійно з`ясовувати причини неприбуття прокурора на атестацію. Повідомити про такі причини та звернутися із заявою про перенесення повинен сам прокурор або належним чином уповноважена ним особа.
Офіс Генерального прокурора також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 знав відповідну процедуру, оскільки раніше неодноразово нею користувався.
На підтвердження цієї позиції відповідач посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №460/6779/20 та від 21 березня 2024 року у справі №340/2343/20.
Рух касаційної скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду 19 листопада 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.
На виконання цієї ухвали ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в новій редакції та додаткові матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали адміністративної справи №320/48253/23.
Підставами відкриття касаційного провадження визначено пункти 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Від представника Офісу Генерального прокурора - Вовк Ірини Романівни 03 лютого 2025 року до Верхового Суду надійшов відзив на касаційну скаргу.
Від ОСОБА_1 до Верховного Суду 12 лютого 2025 року надійшло клопотання про залишення без розгляду відзиву Офісу Генерального прокурора.
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення без розгляду відзиву Офісу Генерального прокурора.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури України.
04 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, погодившись з установленими умовами та процедурою її проведення.
До виникнення спірних правовідносин позивачу неодноразово призначали дати складання відповідного етапу атестації: 15 грудня 2021 року, 31 січня 2022 року, 16 серпня 2022 року, 21 грудня 2022 року, 21 серпня 2023 року та 12 жовтня 2023 року.
За зверненнями ОСОБА_1 кадрова комісія визнавала причини його неприбуття поважними та переносила дату іспиту.
Рішенням Кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 18 жовтня 2023 року №1 причини неявки позивача на іспит 12 жовтня 2023 року визнано поважними.
На засіданні Кадрової комісії 18 жовтня 2023 року, оформленому протоколом №62, затверджено графік складання іспиту на 27 жовтня 2023 року, до якого включено ОСОБА_1
20 жовтня 2023 року графік оприлюднено на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.
У протоколі засідання Кадрової комісії №65 та рішенні від 07 листопада 2023 року №2 також зазначено, що 20 жовтня 2023 року на електронну адресу ОСОБА_1 направлено персональне повідомлення про дату, час та місце проведення іспиту. Позивач факт отримання такого повідомлення заперечує.
26 жовтня 2023 року у ОСОБА_1 розпочався період тимчасової непрацездатності. Електронний листок непрацездатності охоплював період з 26 жовтня до 03 листопада 2023 року.
За доводами позивача та наданими ним матеріалами, 26 жовтня 2023 року працівники кадрового підрозділу Офісу Генерального прокурора склали акт про перебування ОСОБА_1 на лікарняному.
27 жовтня 2023 року позивач на іспит не прибув і заяви про його перенесення у порядку пункту 11 розділу I Порядку №221 до Кадрової комісії не подав.
У матеріалах Кадрової комісії міститься довідка Департаменту документального забезпечення Офісу Генерального прокурора від 07 листопада 2023 року щодо ненадходження у період з 20 жовтня до 07 листопада 2023 року звернень від ОСОБА_1
07 листопада 2023 року Кадрова комісія Офісу Генерального прокурора прийняла рішення №2 «Про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації у зв`язку з неявкою для проходження відповідного етапу атестації у встановлені комісією дату, час та місце без поважних причин».
У рішенні зазначено, що інформацію про проведення іспиту 20 жовтня 2023 року оприлюднено на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора та направлено ОСОБА_1 персональне запрошення.
Кадрова комісія також указала, що ОСОБА_1 27 жовтня 2023 року у визначені місце і час не з`явився, про причини неявки Комісію в установленому порядку не повідомив і належного документального підтвердження поважності причин неявки не надав.
На підставі цього рішення виконувач обов`язків Генерального прокурора видав наказ від 20 листопада 2023 року №1292ц про звільнення ОСОБА_1 з посади та органів прокуратури з 22 листопада 2023 року.
Джерела права й акти їх застосування
Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, а також статус прокурорів визначає Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру».
Законом України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» запроваджено атестацію прокурорів.
Пунктами 7, 9, 10, 17 та 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX визначено умови продовження проходження служби прокурорами, порядок проведення атестації та правові наслідки її неуспішного проходження.
Наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації.
Пункт 11 розділу I Порядку №221 передбачає обов`язкову особисту участь прокурора на всіх етапах атестації та визначає порядок перенесення відповідного етапу в разі неможливості прибути з поважних причин.
Прокурор або належним чином уповноважена ним особа повинні повідомити кадрову комісію про поважні причини неявки та подати заяву про перенесення відповідного етапу у порядку і строки, встановлені цим пунктом.
Пункт 1 розділу II Порядку №221 передбачає формування графіка складання іспитів із зазначенням прізвища, імені, по батькові прокурора, номера службового посвідчення, дати, часу та місця складання іспиту.
Графік оприлюднюється на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. З моменту його оприлюднення прокурор вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення іспиту.
Наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій.
Згідно з пунктом 12 Порядку №233 рішення про неуспішне проходження прокурором атестації має бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Частина друга статті 2 КАС України визначає критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єкта владних повноважень. Зокрема, суд з`ясовує, чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, установлені законом, чи є воно обґрунтованим, безстороннім, добросовісним, розсудливим і пропорційним.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень обов`язок довести його правомірність покладено на відповідача. При цьому суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, крім випадку, коли він доведе, що вжив усіх можливих заходів для їх отримання до прийняття рішення, але не отримав їх з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Стаття 341 КАС України визначає межі перегляду справи судом касаційної інстанції.
Позиція Верховного Суду
Перевіряючи рішення судів попередніх інстанцій у межах підстав, з яких відкрито касаційне провадження, Верховний Суд виходить із такого.
Наявність у ОСОБА_1 тимчасової непрацездатності 27 жовтня 2023 року підтверджена матеріалами справи. Тому вирішення цього спору не залежить від повторної оцінки того, чи була хвороба позивача поважною причиною його фізичної неявки на іспит.
Спірним є інше: чи достатньо самого існування такої причини для незастосування наслідків, передбачених пунктом 11 розділу I Порядку №221, якщо прокурор не повідомив про неї Кадрову комісію та не звернувся із заявою про перенесення іспиту в установленому порядку.
Пункт 11 розділу I Порядку №221 розмежовує причину неявки прокурора та процедуру, за якою ця причина має бути доведена до відома кадрової комісії.
Поважна причина пояснює, чому прокурор не міг особисто прибути на іспит. Заява про перенесення дає кадровій комісії підстави перевірити цю причину та вирішити питання про призначення іншої дати.
Аналіз наведених норм свідчить, що документально підтверджена тимчасова непрацездатність сама собою не замінює передбаченої Порядком №221 процедури повідомлення.
Такий висновок випливає і з того, що пункт 11 розділу I Порядку №221 дозволяє подати відповідну заяву не лише самому прокурору, а й належним чином уповноваженій ним особі. Отже, нормативне регулювання враховує ситуації, коли прокурор через стан здоров`я не може діяти особисто.
Водночас застосування цієї норми не може бути суто формальним. Якщо стан здоров`я або інші незалежні від прокурора обставини об`єктивно унеможливили не тільки його прибуття на іспит, а й повідомлення кадрової комісії особисто або через уповноважену особу, така ситуація потребує іншої правової оцінки.
У постанові від 10 листопада 2022 року у справі №460/6779/20 Верховний Суд виходив із того, що Порядок №221 не покладає на кадрову комісію обов`язку самостійно встановлювати причини неявки прокурора.
У постанові від 21 березня 2024 року у справі №340/2343/20 Верховний Суд також пов`язав перенесення відповідного етапу атестації не лише з наявністю поважної причини, а й з дотриманням прокурором механізму, встановленого пунктом 11 розділу I Порядку №221.
Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі №540/1456/20, від 28 квітня 2022 року у справі №420/12089/20 та від 22 серпня 2023 року у справі №640/24464/20 не дають підстав для іншого висновку.
У цих справах Верховний Суд виходив із конкретних обставин, які перешкоджали прокурорам прибути на відповідний етап атестації, та наголошував на необхідності уникати надмірного формалізму.
Проте з цих постанов не випливає, що будь-яка підтверджена непрацездатність автоматично звільняє прокурора від обов`язків, установлених пунктом 11 розділу I Порядку №221.
Наведені правові позиції не суперечать одна одній. Вони дозволяють сформулювати загальний підхід, за яким документально підтверджена тимчасова непрацездатність може бути поважною причиною особистої неявки прокурора на атестацію, але не усуває обов`язку повідомити кадрову комісію та ініціювати перенесення відповідного етапу. Виняток можливий, якщо обставини справи підтверджують, що прокурор об`єктивно не міг ані прибути на атестацію, ані повідомити про причини неявки особисто або через належним чином уповноважену особу.
Таких обставин щодо ОСОБА_1 суди не встановили.
Позивач, навпаки, раніше неодноразово користувався процедурою перенесення іспиту.
Колегія суддів не погоджується з оцінкою суду першої інстанції, який пов`язав попередні перенесення зі зловживанням правом та затягуванням атестації. Якщо прокурор звертався із заявами у встановленому порядку, а кадрова комісія визнавала наведені причини поважними, саме по собі неодноразове використання передбаченої нормативним актом процедури не свідчить автоматично про недобросовісність позивача.
Проте колегія суддів звертає увагу, що попередні заяви про неможливість прийняти участь в атестації підтверджують, що ОСОБА_1 знав порядок повідомлення Кадрової комісії, раніше ним користувався і був обізнаний із наслідками неподання відповідної заяви.
Тому наведена помилкова оцінка суду першої інстанції не вплинула на правильність вирішення спору.
Надаючи оцінку аргументу ОСОБА_1 про те, що Офіс Генерального прокурора знав про його непрацездатність ще до проведення іспиту, колегія суддів зазначає, що за матеріалами, на які посилається позивач, 26 жовтня 2023 року працівники кадрового підрозділу Офісу Генерального прокурора склали акт про перебування ОСОБА_1 на лікарняному.
Проте обізнаність роботодавця про тимчасову непрацездатність працівника та повідомлення кадрової комісії у процедурі атестації мають різне юридичне значення.
Пункт 11 розділу I Порядку №221 вимагає повідомлення саме кадрової комісії та подання заяви, яка є підставою для вирішення питання про перенесення іспиту.
Тому отримання Офісом Генерального прокурора, як роботодавцем, відомостей про електронний листок непрацездатності або наявність такої інформації у його кадрового підрозділу не може бути прирівняне до подання заяви про перенесення іспиту.
Кадрова комісія зазначила, що 27 жовтня 2023 року ОСОБА_1 у визначені місце і час для складання іспиту не з`явився, про причини неявки Комісію в установленому порядку не повідомив та належного документального підтвердження поважності причин не надав.
Отже, неповідомлення Кадрової комісії та ненадання документів були складовими мотивів рішення №2 на час його прийняття.
Верховний Суд звертає увагу, що словосполучення «без поважних причин» означає відсутність поважної причини, про яку Кадрову комісію було повідомлено та яку їй було підтверджено у порядку, встановленому пунктом 11 розділу I Порядку №221. Воно не означає встановлення Комісією медичного факту відсутності у ОСОБА_1 захворювання.
Тому подальше підтвердження тимчасової непрацездатності позивача не спростовує тієї фактичної підстави рішення, яка полягала у неповідомленні Кадрової комісії в установленому порядку.
Надаючи оцінку правовідносинам пов`язаним із повідомленням позивача про іспит, Верховний Суд виходить з наступного. У рішенні від 07 листопада 2023 року №2 та протоколі засідання Кадрової комісії №65 зазначено, що 20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 направлено персональне електронне повідомлення про дату, час та місце проведення іспиту.
Позивач заперечує отримання такого повідомлення та вказує, що належного електронного доказу його направлення відповідачі не надали.
Саме зазначення певної обставини в оскарженому рішенні не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести її, якщо позивач обґрунтовано ставить таку обставину під сумнів.
Аналіз правового регулювання спірних правовідносин свідчить, що для вирішення цієї справи факт додаткового персонального повідомлення не є визначальним.
Пункт 1 розділу II Порядку №221 передбачає самостійний спосіб повідомлення прокурора - оприлюднення відповідного графіка на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора. З моменту такого оприлюднення прокурор вважається повідомленим про дату, час та місце складання іспиту.
Отже, персональне повідомлення електронною поштою не є обов`язковою умовою належного повідомлення за пунктом 1 розділу II Порядку №221.
Недоведеність факту направлення такого повідомлення могла б мати вирішальне значення, якби саме цей спосіб був єдиною підставою, з якої Кадрова комісія вважала позивача повідомленим.
Проте рішення №2 містить також посилання на оприлюднення графіка 20 жовтня 2023 року на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Тому виключення з мотивів рішення обставини щодо персонального електронного повідомлення не змінює його правової основи, якщо графік був належно та своєчасно оприлюднений і містив усі відомості, передбачені пунктом 1 розділу II Порядку №221.
Формуючи правовий висновок щодо питання, з якого касаційне провадження відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Верховний Суд зазначає, що належне оприлюднення на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора у встановлений строк графіка, який містить передбачені пунктом 1 розділу II Порядку №221 відомості про прокурора, дату, час та місце складання іспиту, є достатнім для належного повідомлення прокурора.
Перевіряючи обґрунтованість наведених скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України Верховний суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
ОСОБА_1 05 лютого 2024 року подав до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів. Відповідне клопотання містилося й у прохальній частині його апеляційної скарги від 21 червня 2024 року.
Суд зобов`язаний надати належну процесуальну відповідь на заявлене учасником справи клопотання. Залишення такого клопотання без вирішення не відповідає вимогам належної судової процедури.
Проте відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України саме по собі процесуальне порушення не є достатньою підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
Необхідно встановити, що через це порушення суд не дослідив докази, без яких неможливо встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина доказів, які просив витребувати позивач, стосувалася направлення йому персонального електронного повідомлення.
З огляду на наведене тлумачення пункту 1 розділу II Порядку №221 відсутність такого повідомлення сама по собі не впливає на належність повідомлення прокурора, якщо встановлено факт належного оприлюднення графіка.
Інша частина клопотання стосувалася протоколу засідання Кадрової комісії №65, акта приймання-передачі матеріалів атестації від 16 листопада 2023 року, матеріалів відеоконференції та розбіжностей щодо дати засідання Комісії.
Ці доводи потребують оцінки з урахуванням меж касаційного перегляду.
Для застосування пункту 1 частини другої статті 353 КАС України недостатньо вказати на те, що певний доказ не був витребуваний. Скаржник має показати, яку істотну для вирішення спору обставину цей доказ міг підтвердити та чому без її встановлення висновок суду по суті спору є передчасним.
Факт неявки ОСОБА_1 27 жовтня 2023 року та факт неподання ним до Кадрової комісії заяви у порядку пункту 11 розділу I Порядку №221 сторонами по суті не заперечуються.
За таких обставин допущений судами процесуальний недолік не призвів до невстановлення обставин, без яких неможливо вирішити спір, а тому не утворює передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підстави для направлення справи на новий розгляд.
Колегія суддів враховує, що правильність застосування пункту 11 розділу I Порядку №221 не може оцінюватися лише через встановлення факту неподання заяви.
Частина друга статті 2 КАС України вимагає перевірити, зокрема, обґрунтованість, добросовісність, розсудливість і пропорційність рішення суб`єкта владних повноважень.
Наслідок, застосований до ОСОБА_1 , був істотним: рішення про неуспішне проходження атестації стало підставою для припинення його служби в органах прокуратури.
Ця обставина вимагає співвіднести тяжкість наслідку з характером допущеного порушення, поведінкою самого прокурора та реальною можливістю виконати встановлену процедуру.
У цій справі вимога, якої не дотримався позивач, не була для нього невідомою чи непередбачуваною. ОСОБА_1 раніше неодноразово користувався механізмом перенесення іспиту, а отже знав порядок звернення до Кадрової комісії.
Порядок №221 допускав подання заяви не лише особисто прокурором, а й належним чином уповноваженою ним особою.
Обставин, які унеможливлювали для ОСОБА_1 використання цього механізму, суди не встановили.
Обізнаність кадрового підрозділу Офісу Генерального прокурора про його тимчасову непрацездатність дещо послаблює формальну сторону аргументації відповідачів, однак не усуває ключової обставини: позивач не звернувся до Кадрової комісії із заявою, яка за Порядком №221 була необхідною для перенесення іспиту.
За такого співвідношення обставин негативний наслідок не може бути визнаний таким, що поклав на позивача надмірний індивідуальний тягар.
Кадрова комісія не поставила під сумнів медичну обґрунтованість захворювання ОСОБА_1 . Визначальною для її рішення була відсутність повідомлення та заяви про перенесення іспиту в установленому порядку.
Отже, негативний наслідок був пов`язаний не з фактом захворювання позивача, а з невиконанням ним спеціальної процедури, яка однаково застосовувалася до прокурорів, що проходили атестацію.
З огляду на це колегія суддів не знаходить підстав для висновку про порушення принципу пропорційності.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
За результатами касаційного перегляду Верховний Суд дійшов висновку, що наведені ОСОБА_1 підстави касаційного оскарження не спростовують правильності вирішення спору судами попередніх інстанцій.
Щодо пункту 1 розділу II Порядку №221 Верховний Суд формує правовий висновок, що належне оприлюднення на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора у встановлений строк графіка, який містить передбачені цією нормою відомості про прокурора, дату, час та місце складання іспиту, є достатнім способом його повідомлення.
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд доходить висновку, що відповідно до частини першої статті 350 КАС України касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Розподіл судових витрат
З огляду на результат касаційного перегляду підстав для нового розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України немає.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі №320/48253/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк
Судді Л.О. Єресько
В.М. Соколов