ОКРЕМА ДУМКА
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №990/165/24
адміністративне провадження №П/990/165/24
Окрема думка судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Берназюка Я. О. на рішення Верховного Суду від 13 жовтня 2026 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Сітібуд Логістік» до Президента України, треті особи на стороні відповідача: Рада національної безпеки і оборони України, Служба безпеки України, про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України в частині.
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти окрему думку.
Рішенням Верховного Суду від 13 жовтня 2026 року позов ТОВ «Спец Сітібуд Логістік» задоволено повністю з мотивів недостатності доказів правомірності застосування санкцій. Не погоджуюся з таким вирішенням спору. Підстави моєї незгоди стосуються оцінки достатності фактичних відомостей за правовими критеріями, визначеними Великою Палатою Верховного Суду, та врахування повноважень органів держави у сфері національної безпеки.
I. Правова природа санкцій та повноваження Президента України
Статті 102, 106 і 107 Конституції України покладають на Президента України забезпечення державної незалежності й національної безпеки та визначають місце Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) у здійсненні цих повноважень. Рішення РНБО вводяться в дію указами Президента України. Судовий контроль за такими указами здійснюється відповідно до Конституції та законів України.
В умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавчі засоби запобігання загрозам національній безпеці мають практичне значення для захисту суверенітету, обороноздатності та прав громадян.
Закон України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції» передбачає спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи для захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету й територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню та відновлення порушених прав, свобод і законних інтересів громадян України, суспільства та держави. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону підставами застосування санкцій можуть бути дії суб`єктів, що створюють реальні та/або потенційні загрози визначеним законом інтересам або сприяють терористичній діяльності.
У постанові від 06 липня 2023 року у справі № 9901/376/21 Велика Палата Верховного Суду розмежувала санкції та юридичну відповідальність, звернувши увагу на їх обмежувальне призначення й можливість урахування об`єктивних підстав для підозри щодо терористичної діяльності. Застосування санкцій залежить від наявності визначеної законом загрози, а не від завершення кримінального переслідування.
II. Висновки Великої Палати Верховного Суду щодо судового контролю
Найбільш релевантні для цього спору правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2026 року у справі № 990/224/23. У пунктах 79- 81 Велика Палата підтвердила автономність санкцій: встановлення вини, складу кримінального правопорушення або наявність обвинувального вироку не становлять обов`язкових передумов їх застосування.
У пунктах 132- 137 цієї постанови Велика Палата визначила обсяг судової перевірки. Суд встановлює додержання компетенції та процедури, досліджує достатність фактичної основи, перевіряє правову кваліфікацію обставин і пропорційність втручання. Він повинен забезпечити захист від свавільного рішення, поважаючи відведені Конституцією повноваження РНБО та Президента України щодо оцінки ризиків для національної безпеки. Інформація з обмеженим доступом також підлягає змістовній судовій перевірці (пункт 136).
Пункт 137 постанови уточнює, що судовий контроль не передбачає переоцінки кожного висновку СБУ чи підміни оцінки доцільності рішень компетентних органів. Пункт 179 пояснює, що потенційна загроза у розумінні статті 3 Закону № 1644-VII може існувати без установленого факту правопорушення. Водночас висновок про її наявність повинен спиратися на об`єктивні відомості.
У постанові від 23 червня 2026 року у справі № 9901/177/21 (пункти 206- 209) Велика Палата зазначила, що підстави застосування санкцій оцінюються станом на дату відповідного рішення. Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом, властивий кримінальному судочинству, для такого висновку не застосовується. Достатніми можуть бути відомості, які об`єктивно свідчать про загрозу національним інтересам чи безпеці держави.
У постанові від 23 червня 2026 року у справі № 990/109/23 (пункт 189) Велика Палата врахувала обставини, зафіксовані в матеріалах кримінального провадження, разом з іншими документами СБУ. У пунктах 230- 233 цієї постанови також підтверджено, що діяльність суб`єкта, а не його громадянство чи реєстрація за законодавством України, є визначальною для вирішення питання про можливість застосування санкцій.
Вважаю, що під час оцінки доказів у цій справі необхідно було виходити з їх достатності для обґрунтування потенційної загрози станом на 04 квітня 2024 року відповідно до наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду.
III. Обставини застосування санкцій до позивача
Указом Президента України від 04 квітня 2024 року № 219/2024 введено в дію рішення РНБО про застосування санкцій, зокрема, до ТОВ «Спец Сітібуд Логістік» (пункт 14 додатка № 2). За матеріалами провадження ініціювання санкцій пов`язане з інформацією Служби безпеки України. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року СБУ та РНБО залучено до участі у справі як третіх осіб.
Ухвалою від 03 грудня 2025 року суд витребував у Головного слідчого управління СБУ інформацію про процесуальні дії у кримінальному провадженні № 2202100[телефон приховано] від 22 квітня 2021 року, яке здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 258-5, частиною другою статті 364 та частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, у тому числі щодо товариства та його посадових осіб. Ідеться про відомості, що потребують оцінки відповідно до предмета доказування у санкційному спорі; сама ухвала не встановлює причетності позивача до правопорушення.
Матеріали, надані Службою безпеки України на обґрунтування застосування санкцій, досліджувалися судом у закритому судовому засіданні. На моє переконання, оцінка цих матеріалів у сукупності з іншими доказами мала здійснюватися відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо достатності фактичної основи для застосування санкцій. Ці матеріали містять конкретні відомості про діяльність позивача, які у своїй сукупності, на мою думку, становлять достатню фактичну основу для висновку про потенційну загрозу національним інтересам і національній безпеці України в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1644-VII. За результатами оцінки досліджених доказів у їх сукупності не вбачаю достатніх підстав для висновку про недостовірність відомостей, покладених в основу санкційного рішення. Такий підхід відповідає визначеному Великою Палатою Верховного Суду стандарту судового контролю, викладеному в пунктах 135- 137 постанови від 28 квітня 2026 року у справі № 990/224/23.
З урахуванням пункту 189 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 990/109/23 обставини, відображені в матеріалах кримінального провадження, пов`язані з підставами застосування санкцій, узгоджуються з іншими дослідженими документами СБУ і тому підлягали врахуванню як частина сукупної фактичної основи.
IV. Повторне застосування санкцій
ТОВ «Спец Сітібуд Логістік» було включено до санкційного переліку також рішенням РНБО, введеним у дію Указом Президента України від 03 квітня 2021 року № 140/2021. Указом від 04 квітня 2024 року № 219/2024 санкції застосовано повторно. Отже, оцінюючи законність другого рішення, суд мав з`ясувати, чи зберігали матеріали, отримані раніше, актуальність на час його ухвалення.
Попереднє застосування санкцій не встановлює законності нового рішення і не перешкоджає використанню раніше отриманих відомостей. Їх юридичне значення залежить від змісту, підтвердженості та зв`язку із загрозами, наявними станом на 04 квітня 2024 року. Саме до цієї дати має бути прив`язана оцінка достатності доказів відповідно до пунктів 206- 209 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/177/21.
На моє переконання, використані під час попередньої санкційної процедури відомості зберігали доказове значення станом на 04 квітня 2024 року, оскільки характеризували обставини, які враховувалися компетентними органами під час оцінки загроз національній безпеці. Їх достатність підлягала оцінці у сукупності з іншими матеріалами справи.
V. Висновок
Не погоджуюся з висновком більшості суддів про недостатність доказів правомірності застосування санкцій до позивача. Вважаю, що сукупність досліджених матеріалів підлягала оцінці з урахуванням превентивної природи санкцій, повноважень Президента України та РНБО у сфері національної безпеки, а також правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28 квітня 2026 року у справі № 990/224/23 та від 23 червня 2026 року у справах № 990/109/23 і № 9901/177/21.
За результатами такої оцінки, на моє переконання, підстав для задоволення позову ТОВ «Спец Сітібуд Логістік» не було.
Суддя Верховного Суду Я. О. Берназюк