Справа № 182/2760/26
Провадження № 2/0182/4657/2026
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
10.09.2026 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом адвоката Авраменка Артема Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Нікопольської міської територіальної громади Дніпропетровської області в особі Нікопольської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -
В С Т А Н О В И В:
В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява адвоката Авраменка Артема Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Нікопольської міської територіальної громади Дніпропетровської області в особі Нікопольської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
В обгрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка позивачці доводиться бабусею по лінії матері. Мати позивачки та донька померлої ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день смерті ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті залишилось спадкове майно, до складу якого входить 1/2 (одна друга) частка у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлям, що складається з: житлового будинку (глинобитний) (літ.«А»), загальною площею 79,2 кв.м., житловою площею 57,4 кв.м.; теплиці (метал, скло) (літ.«Т»), № 1 - водопроводу, № 2 - огорожі, № 3- воріт з хвірткою, I-замощення, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Зазначена 1/2 одна друга) частка у праві спільної часткової власності на житловий будинок належала померлій ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Пахомовською Ж.М. 06 січня 1987 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-23. Право власності ОСОБА_2 на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку з надвірними будівлями зареєстровано Нікопольським міжміським бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області за записом у реєстровій книзі № 62 за реєстровим № 24 від 20 січня 1987 року. Крім цього, інша 1/2 (одна друга) частка у праві спільної часткової власності на вказаний житловий будинок належала ОСОБА_4 - батькові позивачки, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Пахомовською Ж.М. 12 лютого 1991 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-167. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . За життя ОСОБА_2 не розпорядилась своїм майном та заповіту не склала. Спадкоємців першої черги у померлої немає, а єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину, є ОСОБА_1 - позивачка по справі. ОСОБА_1 на момент смерті своєї бабусі ОСОБА_2 була зареєстрована та фактично проживала зі спадкодавцем за однією адресою: АДРЕСА_1 . Однак, на момент смерті своєї бабусі позивачка була неповнолітньою та, відповідно до вимог чинного законодавства України, не мала цивільної дієздатності для самостійного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а батько позивачки ОСОБА_4 не вважав за потрібне звертатись до нотаріуса, бо вони з донькою й так проживали у спадковому будинку тільки вдвох. В 2025 році позивачка звернулась до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Апалькова Є.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, до складу якої входить 1/2 (одна друга) частка у праві спільної часткової власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, 13 листопада 2025 року позивачці у вчиненні нотаріальних дій було відмовлено, з посиланням на наступне. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, у разі прийняття спадщини ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за згодою батька ОСОБА_4 , повинна була подати до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. У строк, встановлений цією ж статтею, дана заява ОСОБА_1 або її представником подана не була. Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 - ОСОБА_1 не вбачається можливим. Крім того, потрібно надати договір купівлі-продажу, де предметом договору є 1/2 частка у праві спільної часткової власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому Покупцем вказана « ОСОБА_5 », однак, у свідоцтві про смерть прізвище спадкодавця зазначено « ОСОБА_2 ». Таким чином, представник позивача звернувся до суду та просить ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що складається з: житлового будинку (глинобитний) (літ.«А»), загальною площею 79,2 кв.м., житловою площею 57,4 кв.м., теплиці (метал, скло) (літ.«Т»), № 1 - водопроводу, № 2 - огорожі, № 3 - воріт з хвірткою, I - замощення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті рідної баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка, повідомлена про розгляд справи належним чином, в судове засідання не прибула, однак, на адресу суду від її представника адвоката Авраменка А.В. надійшла заява, в якій він просить суд розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримав та на задоволенні позову наполягав (а.с.81).
Представник відповідача про розгляд справи також був повідомлений належним чином, в судове засідання не прибув, своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, не скористався. При цьому, на адресу суду надала заяву, в якій просила суд розгляд справи проводити за їх відсутності та ухвалити рішення, у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.47).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.
Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки по справі ОСОБА_2 , яка на день своєї смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-9). Після її смерті залишилось спадкове майно, до складу якого входить 1/2 ( одна друга) частка у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлям, що складається з: житлового будинку (глинобитний) (літ.«А»), загальною площею 79,2 кв.м., житловою площею 57,4 кв.м., теплиці (метал, скло) (літ.«Т»), № 1 - водопроводу, № 2 - огорожі, № 3- воріт з хвірткою, I-замощення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належала померлій ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Пахомовською Ж.М. 06 січня 1987 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-23, та Нікопольським міжміським бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області за записом у реєстровій книзі № 62 за реєстровим № 24 від 20 січня 1987 року (а.с.10-12). При цьому, інша 1/2 (одна друга) частка у праві спільної часткової власності на вказаний житловий будинок належала ОСОБА_4 - батькові позивачки, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Пахомовською Ж.М., 12 лютого 1991 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-167.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Апальковим Є.В., єдиною спадкоємицею та особою, яка виявила намір та бажання успадкувати майно, є позивачка по справі, яка звернулась з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Однак, 13 листопада 2025 року у вчиненні нотаріальних дій їй було відмовлено з тієї причини, що, у разі прийняття спадщини ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за згодою батька ОСОБА_4 , повинна була подати до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Тому, факт прийняття спадщини встановити не вбачається можливим. Крім того, не було надано й договору купівлі-продажу, де предметом договору є 1/2 частка у праві спільної часткової власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому Покупцем вказана « ОСОБА_5 », однак, у свідоцтві про смерть прізвище спадкодавця зазначено « ОСОБА_2 ».
Тобто, з урахуванням вищевикладеного, обставини справи свідчать про те, що позивачка в позасудовому порядку позбавлена можливості скористатись своїми спадковими правами, проте, суд з урахуванням поданих документів, вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
У договорі купівлі-продажу, предметом якого є 1/2 частка у праві спільної часткової власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , покупцем зазначено « ОСОБА_5 », хоча, у свідоцтві про смерть прізвище вказано як « ОСОБА_2 ». При цьому, суд вважає, що допущені в правовстановлюючому документі помилки в написанні прізвища, імені та по батькові спадкодавця мають суто орфографічний та технічний характер, які виникли в результаті невірного перекладу, та є суттєвими. Допущені описки є очевидними та перешкоджають позивачці у повному обсязі користуватися своїми майновими та немайновими правами, а тому не викликає сумніву той факт, що правовстановлюючий документ, в дійсності, належить спадкодавцю, як одній і тій же особі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що судом були досліджені усі докази, які у суду сумніву не викликають, суд приходить до висновку, що вищевказані обставини для позивачки створюють незручності та позбавляють останню права на спадкове майно, що дає суду підстави для прийняття рішення про визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги адвоката Авраменка Артема Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Нікопольської міської територіальної громади Дніпропетровської області в особі Нікопольської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 (одну другу) частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що складається з: житлового будинку (глинобитний) (літ.«А»), загальною площею 79,2 кв.м., житловою площею 57,4 кв.м., теплиці (метал, скло) (літ.«Т»), № 1 - водопроводу, № 2 - огорожі, № 3 - воріт з хвірткою, I - замощення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті її рідної баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал