Справа № 303/5099/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
14 жовтня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Чепки В.В., за участю секретаря судового засідання Кут Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення сум інфляційних та 3% річних,
встановив:
ТОВ «Кей-Колект» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 07.11.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», найменування якого змінено на ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11072309000, за умовами якого відповідачу надано кредит в іноземній валюті в сумі 50730,00 швейцарських франків зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 7,990 % на рік. Відповідно до графіку погашення кредиту, що є додатком №1 до кредитного договору, щомісячна сума погашення повинна становити не менше як 201,31 швейцарських франків.
12.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу №1, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №11072309000, що був укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .
У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору та виникненням заборгованості ТОВ «Кей-Колект» звернулося до суду щодо примусового стягнення заборгованості.
16.07.2012 Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалив рішення у цивільній справі №2-6375/11, яким стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» 503361,63 грн неповернутого кредиту та несплачених відсотків та пеню в сумі 12165,12 грн.
Представник позивача вказує, на сьогоднішній день відповідачем рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виконано, залишок боргу складає 503361,63 грн.
У зв`язку з зазначеним, загальна сума 3% річних та інфляційних втрат, понесених ТОВ «Кей-Колект», внаслідок прострочення відповідачем сплати заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та рішенню суду складає:
1) згідно з розрахунком суми 3% річних за період з 15 жовтня 2017 року по 23 лютого 2022 року (включно) за прострочення сплати заборгованості сума 3% річних становить 65905,90 грн;
2) згідно з розрахунком суми інфляційних втрат за період з 15 жовтня 2017 року по 23 лютого 2022 року (включно), понесених внаслідок прострочення заборгованості, сума інфляційних втрат становить 201585,43 грн.
Всього сума заборгованості (3 % річних та інфляційних втрат) ОСОБА_1 перед ТОВ «Кей-Колект» становить 267491,33 грн.
На підставі наведеного, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість у сумі 267 491,33 грн, з яких: сума 3% річних - 65905,90 грн; сума нарахованих інфляційних втрат - 201585,43 грн.
Позовну заяву подано до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області. Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.06.2026 справу передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 головуючим суддею у справі визначено суддю Чепку В.В.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.08.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. 24.08.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.08.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, при цьому у прохальній частині позову просить проводити розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, відзив на позов не подано, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 07.11.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», найменування якого змінено на ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11072309000, відповідно до якого банк надав позичальниці кредит у сумі 50730,00 швейцарських франків зі сплатою 7,990 % річних, з кінцевим терміном повернення не пізніше 07.11.2027.
30.01.2009 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1, якою кінцевий термін погашення кредиту пролонговано до 07.11.2028, а також додаткову угоду №2, за умовами якої позичальниця зобов`язалася повертати кредит шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 445,00 швейцарських франків.
У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору та виникненням заборгованості ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду щодо примусового стягнення заборгованості.
12.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу №1, згідно з яким останнє набуло право грошової вимоги за кредитним договором №11072309000. У зв`язку з цим під час розгляду справи первісного позивача ПАТ «УкрСиббанк» замінено на ТОВ «Кей-Колект».
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.07.2012 у цивільній справі №2-6375/11 позов задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» 503361,63 грн неповернутого кредиту та несплачених відсотків та пеню в сумі 12165,12 грн, а також 1700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
ОСОБА_1 рішення у справі №2-6375/11 про стягнення заборгованості не виконано, залишок заборгованості становить 503361,63 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Кей-Колект» про наявність непогашеної заборгованості, долученою до позовної заяви.
У зв`язку з тим, що рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виконано, залишок боргу складає 503361,63 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У ч. 5 ст. 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20) вказано, що «рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18) викладено висновок про те, що «чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України».
Аналіз зазначених норм, дає підстави дійти висновку про те, що на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання у зв`язку із стягненням заборгованості за договором, невиконання якого зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України. Крім того, правовий аналіз норм ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України свідчить про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору та не звільняє боржника від цивільно-правової відповідальності, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.
Таким чином, з ухваленням рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.07.2012 у справі №2-6375/11 зобов`язання відповідача сплатити зазначену заборгованість не припинилося та існувало до 23.02.2022, а тому позивач має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України - інфляційних втрат за весь час прострочення та трьох процентів річних.
Згідно з розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, наданим позивачем, за період прострочення грошового зобов`язання з 15 жовтня 2017 року до 23 лютого 2022 року сума 3 % річних становить 65905,90 грн, інфляційних втрат - 201585,43 грн. Всього сума 3 % річних та інфляційних втрат становить 267491,33 грн.
Відтак, з врахування того, що рішення суду, яке набрало законної сили відповідачем не виконано, протилежного матеріали справи не містять, позивач має право на стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 згідно з розрахунком становить 267491,33 грн.
Правомірність поданого позивачем розрахунку не спростовано.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України на спростування даних обставин як на підтвердження своїх заперечень проти позову.
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову повністю, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 3209,90 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заборгованість у розмірі 267491 (двісті шістдесят сім тисяч чотириста дев`яносто одна) гривня 33 копійки, з яких: сума 3% річних - 65905,90 грн; сума нарахованих інфляційних втрат - 201585,43 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» судовий збір в розмірі 3209 (три тисячі двісті дев`ять) гривень 90 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», код ЄДРПОУ 37825968, місцезнаходження: вул. Менделєєва, 12, офіс 94/1, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 14.10.2026.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області В.В. Чепка