Справа № 459/3373/26
Провадження № 2/459/1512/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів
У С Т А Н О В И В:
Представник позивачки звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, у якому просив розірвати шлюб, укладений між сторонами, та просив стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що 11 жовтня 2014 року сторони зареєстрували шлюб. Від подружнього життя у них народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 2022 року сторони проживають окремо, шлюбні відносини фактично припинені, сім`я розпалася, а її збереження та примирення подружжя позивачка вважає неможливими. Також представник позивачки зазначив, що син сторін проживає разом із матір`ю, яка переважно самостійно забезпечує його утримання та задовольняє необхідні побутові й освітні потреби, тоді як відповідач надає кошти на утримання дитини нерегулярно. Разом із тим, відповідач офіційно працевлаштований та має стабільний дохід. На підставі викладеного представник позивачки просить розірвати шлюб між сторонами та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітнього сина у зазначеному розмірі.
Ухвалою від 24.08.2026 у даній справі було відкрито спрощене провадження та призначено розгляд справи по суті, який відкладався у зв`язку з неявкою відповідача.
13.10.2026 сторони у судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про розгляд даної справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.
Представник позивачки подав заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутності, вказавши, що позивачка позов підтримує у повному обсязі та просить такий задовольнити.
Відповідач подав до суду заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності. Позовні вимоги визнав у повному обсязі, зазначивши, що не заперечує проти розірвання шлюбу та погоджується сплачувати аліменти на утримання сина.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 15 жовтня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 13 жовтня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 15 жовтня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 11 жовтня 2014 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 11.10.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Лановецького районного управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №93 (а. с. 7).
Від подружнього життя у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 27.04.2017 Червоноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Львівській області, актовий запис №182 (а. с. 6).
Із витягів з реєстру Шептицької територіальної громади №2026/010416697, №2026/010416712 від 23.06.2026 вбачається, що позивачка ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 5 на звороті) (а. с. 6 на звороті).
Таким чином, судом встановлено, що дитина проживає із матір`ю.
Представник позивачки просить прийняти рішення, яким розірвати шлюб та стягувати з батька аліменти, оскільки самостійно участі в утриманні та забезпеченні дитини матеріально батько не бере.
Відповідно до ст. ст. 104 - 105 СК України шлюб може припинятися внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно з п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що сторони не підтримують подружніх стосунків, не пов`язані спільним побутом, спільне життя у них не склалося, позивачка наполягає на розірванні шлюбу, відповідач позов визнав, таке визнання не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, наслідки визнання позову відповідачу відомі та зрозумілі.
Враховуючи вищевикладене, а також умови проживання сторін та взаємовідносини їх у шлюбі, небажання позивачки продовжувати шлюб, визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що сім`я сторін поновлена бути не може, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.
Разом з тим, варто зазначити, що в матеріалах справи відсутній оригінал свідоцтва про одруження. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина четверта статті 95 ЦПК України).
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частина п`ята статті 95 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року у справі №526/442/22 (провадження №61-6895св22) суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
В матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія свідоцтва про одруження сторін, а тому на підставі вищевикладених правових норм суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Щодо позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини суд зазначає наступне.
За правилами ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків, при цьому цей обов`язок покладається як на матір дитини, так і на батька.
Відповідно до вимог ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, не залежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 є батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 27.04.2017.
Малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні позивачки і проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру Шептицької територіальної громади №2026/010416697, №2026/010416712 від 23.06.2026.
Відповідач ОСОБА_2 добровільно кошти на утримання сина не надає.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» встановлено, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров"я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у останнього інших малолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
За положеннями ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я та матеріальне становище дитини, стан здоров"я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів виплати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина..
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
За правилами ч.ч.1-2, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Як вбачається із письмової заяви відповідача, останній визнав позов та згідний сплачувати аліменти на утримання сина.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, наслідки визнання позову відповідачу відомі та зрозумілі.
Беручи до уваги наведене, враховуючи, що відповідач визнав позов у повному обсязі та має змогу сплачувати аліменти на утримання сина, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягувати аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Такий розмір буде відповідати обставинам справи та реальній можливості відповідача надавати таке утримання.
Оскільки представник позивачки звернувся до суду з позовом 20.08.2026, відтак аліменти підлягають до стягнення з 20.08.2026.
Таким чином, позов в цій частині підлягає до задоволення.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат за вимогою про розірвання шлюбу:
Позивачка при зверненні до суду з позовною вимогою про розірвання шлюбу сплатила судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 98422-8455-00329951 від 30.07.2026.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що відповідач визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, позивачці підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, що становить 665,60 грн. Решта судового збору в розмірі 665,60 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат за вимогою про стягнення аліментів:
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Позивачка при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення аліментів судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі у розмірі 1 064,96 грн не сплачувала, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від його сплати.
За цих підстав, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати у виді судового збору в сумі 1 064,96 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 141, 206, 259, 264, 265, 273, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 180-183, 199, 200 СК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 11 жовтня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Лановецького районного управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №93 - розірвати.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.08.2026 й до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50% сплаченого судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% сплаченого судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 15.10.2026
Відомості про учасників у справі:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) ,
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя: М. В. Мельникович