Справа № 461/10037/25 Головуючий у 1 інстанції: Павлюк О. В.
Провадження № 22-ц/811/1401/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого : Ванівського О.М.,
суддів: Савуляка Р.В., Цяцяка Р.П.,
секретаря: Якимчук Л.С.
з участю: представника апелянта - Гірник М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом до Львівської міської ради, у якому просив визнати за ним право власності на капітальний гараж, розташований у подвір`ї будинку АДРЕСА_1 .
Оскаржуваною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06 квітня 2026 року клопотання Львівської міської ради про закриття провадження у цивільній справі - задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно - закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції помилково вважав цей спір тотожним справі № 2-1087/11, розглянутій у 2012 році. Новий позов ґрунтується на абсолютно інших підставах - обставинах та висновках, що містяться у постанові Львівського апеляційного суду від 25.09.2023 року, яких на момент розгляду попередньої справи у 2012 році об`єктивно не існувало. Постановою суду від 25.09.2023 року виконавчий лист про демонтаж гаража визнано таким, що не підлягає виконанню. Експертизами та висновками профільних будівельних організацій (БМК «РБ ГРУП», ТзОВ «Спецбудсервіс», ТзОВ «ГАЛ-СВІТ») встановлено, що конструктивні елементи гаража є невід`ємною частиною підпірної стіни від зсуву ґрунту пагорба. Його демонтаж неминуче призведе до руйнування всієї споруди та зсуву землі.
Стверджує, що на відміну від 2012 року, коли гараж вважався «самочинним будівництвом», у 2024 році він став офіційним діючим об`єктом нерухомого майна, зареєстрованим державою в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (ЄДССБ) під № 01.2403323.498279.20240306.58.0000.98.
Вважає, що оскільки підстави позову змінилися, позови не є тотожними (згідно з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду), а відтак у суду першої інстанції не було законних підстав для закриття провадження за п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта - Гірник М.В. на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Згідно зі ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції не відповідає таким вимогам.
Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав суду є судове рішення, яке набрало законної сили.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитись під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania»), пункт 61).
Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), пункт 52).
У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19 (провадження № 61-6741св21), від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20 (провадження № 61-12194св21), від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21 (провадження № 61-13906св21), від 19 січня 2022 року у справі № 766/4505/20 (провадження № 61-14440св21).
Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Подання нових доказів чи інше перефразування підстави позову не буде свідчити про пред`явлення іншого позову, у будь-якому випадку це буде тотожний позов (див. постанову Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 204/7727/19, провадження № 61-1251св23).
Судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду від 16.11.2012 року позов Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: Львівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про демонтаж гаражу - задоволено повністю.
Зобов`язано ОСОБА_1 за власні кошти демонтувати самовільно влаштований гараж у подвір`ї будинку АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третіх осіб Інспекції державного архітектурно будівельного контролю у Львівській області, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання права власності - відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
21.03.2013 Апеляційний суд Львівської області, при перегляді вказаного рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , задовольнив таку частково і вище згадане рішення Галицького районного суду м. Львова від 16.11.2012 у частині зобов`язання ОСОБА_1 за власні кошти демонтувати самовільно влаштований гараж у подвір`ї будинку АДРЕСА_1 змінив, зазначивши, що демонтаж слід здійснити, крім стін, які служать підпірними. У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Закриваючи провадження у справі на підставі. п.3 ч.1. 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою позову в даній справі є нові правові факти та докази, яких не існувало або які не розглядалися судом у справі №2-1087/11. Зокрема: наявність діючого технічного паспорта, виданого БТІ лише 7 березня 2024 року; реєстрація об`єкта в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (ЄДЕССБ) у 2024 році. Також в позовній заяві позивач посилається на спеціальний суб`єктний статус, а саме те, що він є особою з інвалідністю I групи і його законне право на отримання ділянки під гараж біля будинку та факт безперервного володіння/користування майном понад 25 років.
Звертаючись з зустрічним позовом у цивільній справі №2-1087/11, позивач обгурнтовував свої вимоги наявністю дозволу ЖЕК №15 на виготовлення проектної документації для впорядкування подвір`я та влаштування стоянки-гаража для автомобіля з ручним керуванням за власні кошти, розпорядження Районної адміністрації, яким дозволено благоустрій прибудинкової території згідно з проектом та влаштуванням автостоянки-гаража, а також проекту на підставі якого і велися роботи. Позивач покликався на те, що облаштування споруди було здійснено за письмовою згодою більшості мешканців будинку, чиї вікна виходили на подвір`я.
Таким чином у цивільній справі № 2-1087/11 та в даній справі є різні підстави позову, що не дозволяє зробити висновок про їх тотожність.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відсутні підстави для закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предметі з тих самих підстав.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 квітня 2026 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.
Головуючий : Ванівський О.М.
Судді: Савуляк Р,В.
Цяцяк Р.П.