Справа № 138/2370/26
Провадження №:2/138/1786/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.10.2026 м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:
головуючого судді Київської Т.Б.,
за участю секретаря Бугери І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що 24.10.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем укладено договір № 563230-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами вказаного договору відповідачу було надано грошові кошти в сумі 50000,00 грн., які вона зобов`язалася повернути згідно графіку платежів та сплатити проценти за користування кредитом. Також, Додатковою угодою №1 від 16.12.2025 року до Договору № 563230-КС-001 про надання кредиту кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4000,00 грн. Разом з тим, відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за договором, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 08.06.2026, становить 127387,95 грн. та складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 44364,01 грн; заборгованості за простроченими процентами у розмірі 61892,84 грн.; заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі 21131,10 грн..
За таких підстав представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище договором у розмірі 127387,95 грн. та понесені позивачем судові витрати.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16.07.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.08.2026 за клопотанням представника позивача витребувано докази.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16.09.2026 повернуто без розгляду відзив на позовну заяву, закрито підготовче провадження та призначено судове засідання у справі.
Представник позивача в судове засідання не з`явився. У своєму позові просив розгляд справи проводити у її відсутність. Надала згоду на ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена завчасно та належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (судової повістки) до електронного кабінету відповідача у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Враховуючи зазначені обставини суд, зважаючи на наявність згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, ухвалою суду від 14.10.2026 вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до положень ст. 280-281 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази суд, прийшов до такого висновку.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч.1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що 24.10.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем Договору № 563230-КС-001 про надання кредиту, відповідно до якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 50000,00 грн. Договір укладено шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.
Відповідно до умов договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 50000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (надалі- Правила). Строк, на який надається кредит становить 24 тижні, стандартна процентна ставка за кредитом в день 1% фіксована. Комісія за видачу кредиту 10000,00 грн. Строк дії договору до 10.04.2026. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6980,26 %.
Договір укладається з використанням ІКС Кредитодавця, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію`шляхом надання пропозиції укласти Договір (оферти) Кредитодавцем таїї прийняття (акцептування) Позичальником. Договір укладається з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інших нормативно-правових актів Національного банку України.
У разі прийняття позитивного рішення Кредитодавцем на надання Кредиту, Позичальник зазначає реквізити електронного платіжного засобу Позичальника, з використанням якого він бажає отримати на рахунок Кредит. Для зручності Позичальника після введення реквізитів електронного платіжного засобу номер електронного платіжного засобу зберігається в Особистому кабінеті Позичальника у форматі НОМЕР_1 .
До вказаного Договору, додані пропозиція (оферта) щодо укладання договору, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти), візуальна форма послідовності дій клієнта, анкета клієнта, підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів в сумі 17000,00 грн. на рахунок відповідача Також до договору додано Паспорт споживчого кредиту та Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
З візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається порядок дій здійснених сторонами кредитного договору щодо його укладення.
Відповідно до витягу з анкети клієнта від 17.06.2026, відповідач вказала банківських рахунок № НОМЕР_2 на який вона в подальшому отримала кредитні кошти.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 50000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Профітгід» в якій зазначено, що ТОВ «Бізнес Позика» здійснило перерахування коштів 24.10.2016 у розмірі 50000,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_3 , а також листом АТ КБ «Приват Банк» №20.1.0.0.0/7-260818/10855-БТ від 21.08.2026 слідує, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . Крім того, банком надано виписку по рахунку, з якої слідує, що на належний відповідачу рахунок з 24.10.2025 по 02.06.2026 було зарахування коштів у розмірі 50000,00 грн.
Крім того, 16.12.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 563230-КС-001 про надання кредиту від 24.10.2025 (Споживчий кредит. Електронна форма), яка підписана шляхом обміну електронними повідомленнями в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», зокрема, підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0737.
Відповідно до умов Додаткової угоди Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на 16.12.2025 сума неповернутого Позичальником кредиту отриманого відповідно до Договору № 563230-КС-001 про надання кредиту від 24.10.2025, становить: 45633,45 грн.; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить: 0,00 грн.; сума нарахованої та несплаченої Комісії становить: 455,20 грн. (п. 1 Додаткової угоди).
Пунктом 3 Додаткової угоди визначено, що Кредитодавець та Позичальник домовились, що після укладення Додаткової угоди: Кредит збільшується на 4000,00 грн. та Кредитодавець, на умовах викладених у Договорі, збільшує суму Кредиту, а Позичальник отримує збільшення суми Кредиту та зобов`язується повернути Кредит збільшений на 4000,00 грн. у строки та на умовах викладених у Договорі. Після збільшення суми Кредиту, відповідно до цієї Додаткової угоди, загальна сума отриманого та неповернутого Позичальником Кредиту складатиме 49633,45 грн.
Пунктом 4 Додаткової угоди сторони домовились, що строк кредитування продовжується на 53 дні з дати укладення цієї Додаткової угоди. З урахуванням цього загальний строк кредитування за Договором становить 222 дні.
Пунктом 5 Додаткової угоди визначено, що комісія за надання додаткової суми Кредиту: 800,00 грн.
Пунктом 6 Додаткової угоди визначено, що після укладення Додаткової угоди та збільшення суми Кредиту -загальна сума отриманого Кредиту становить: 49633,45 грн. (п.1 та п.3 Додаткової угоди); -орієнтовна реальна річна процентна ставка: 3447,55 процентів; -орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 108323,36 грн.
Крім того, сторони домовились внести зміни в п. 2.8 Договору та викласти « Строк дії Договору» в новій редакції, а саме: «Строк дії Договору: до 02.06.2026 року.».
Також у реквізитах сторін зазначено номер особистого електронного платіжного засобу позичальника НОМЕР_5 .
До вказаної Додаткової угоди додані пропозиція (оферта) щодо укладання Додаткової угоди, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти), візуальна форма послідовності дій клієнта та Паспорт споживчого кредиту.
З візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається порядок дій здійснених сторонами Додаткової угоди щодо її укладення.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за додатковою угодою до договору кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 4000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Профітгід» в якій зазначено, що ТОВ «Бізнес Позика» здійснило перерахування коштів 16.12.2025 у розмірі 4000,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_5 .
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як зазначено в правій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.11.2021 у справі №243/6552/20 (провадження №61-1347св21), з урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Крім того, без здійснення входу позичальником на сайт кредитодавця, без отримання ним умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), кредитний договір не був би укладеним.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі№640/7029/19.
Скріпивши вказаний вище договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у відповідача виникло зобов`язання повернути наданий йому кредит зі сплатою відсотків за його користування.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, зокрема, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як стверджує позивач у своєму позові, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а ч.1.ст.526 ЦК України встановлює, що з має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З довідки про стан заборгованості за договором № 563230-КС-001 слідує, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, станом на 17.06.2026, виникла заборгованість в розмірі 127387,95 грн., яка складається: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 44364,01 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 61892,84грн.; заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі 21131,10 грн.
Крім того, в матеріалах справи також наявний детальний розрахунок заборгованості за вказаним вище кредитним договором, в якому наведено аналогічні суми заборгованості. Крім того, з вказаного розрахунку вбачається, що відповідач частково вносила платежі для погашення заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Враховуючи наведене вище, суд встановив, що відповідач на підставі договору №563230-КС-001 від 24.10.2025 та додаткової угоди до нього отримав кредитні кошти в загальному розмірі 54000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, але взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення коштів та відсотків не виконує в повному обсязі, чим істотно порушує умови укладеного договору.
Разом з тим, визначаючись щодо суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд звертає увагу на те, що як слідує з детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №563230-КС-001 від 24.10.2025 паралельно відбувалось нарахування відсотків по ст. 625 ЦК України і відсотків за користування кредитом, строк дії якого на момент нарахування таких відсотків не скінчився, строк кредитування до 02.06.2026, тоді як нарахування розпочались ще 14.01.2026.
Слід зазначити, що нарахування відсотків за користування кредитом та одночасне нарахування відсотків за ч. 2 ст.625 ЦК України не відповідає вимогам цивільного законодавства.
Так, право на одержання від позичальника процентів від суми позики передбачено нормами ст.1048 ЦК України.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В постанові від 18 березня 2020 року, справа № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
З розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за ч.2 ст. 625 ЦК України нараховувалися в період дії кредитних зобов`язань в сумі 27000,00 грн., при цьому відповідачем сплачено відсотки за ч.2 ст. 625 ЦК України в сумі 5868,90 грн., а відтак залишок заборгованості за неустойкою, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 21131,10 грн.
Отже, беручи до уваги період нарахування вказаних відсотків по ст.625 ЦК України, які нараховувались в період дії кредитних зобов`язань, до звернення позикодавця до позичальника з вимогою про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, які в свою чергу нараховувались одночасно з відсотками за користування кредитом, тому вимоги позивача в частині стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України в сумі 21131,10 грн не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними, а тому не підлягають до задоволення. Разом з тим, зважаючи, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було сплачено 5868,90 грн. відсотків за ст. 625 ЦК України, а відтак заборгованість відповідача необхідно зменшити на вказану суму.
Крім того, відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Воєнний стан в Україні введений з 24 лютого 2022 року, а тому з урахуванням викладеного нарахування процентів, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі, визначеному договором в даному випадку, можливе лише до 23 лютого 2022 року.
Таким чином, відсотки за ст.625 ЦК України нараховані в період дії в Україні воєнного стану, від сплати яких позичальник звільняється в силу вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України
Зважаючи на викладені вище норми права та встановлені обставини і враховуючи те, що кредитний договір, укладений між сторонами, встановлює обов`язок позичальника повернути кредит та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за цим договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 100387,95 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2097,97 грн. (2662,40/78,80%).
На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.3, 525, 526, 626, 629, 641, 644, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-268, 279 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованість за кредитним договором №563230-КС-001 від 24.10.2025 в розмірі 100387 гривень 95 копійок, а також судові витрати у виді судового збору в сумі 2097 гривні 97 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», Код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бульвар Лесі України, 26, офіс 411, м.Київ, 01133.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: Т.Б.Київська