Справа № 127/22871/26
Провадження № 22-ц/801/2430/2026
Категорія: 60
Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.
Доповідач:Сало Т. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року Справа № 127/22871/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Панасюка О.С., Шемети Т.М., секретар Кулішко Б.А., розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2026 року, ухвалене суддею Воробйовим В.В., повне рішення складено 29 липня 2026 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування,
встановив:
У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області) на її користь недоотриману за життя померлим ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму пенсії у розмірі 80 285,49 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 24 травня 1987 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
За життя ОСОБА_2 рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року в справі №120/3673/21-а його позов до ГУ ПФУ у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити певні дії задоволено та визнано протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року відповідно до довідки №ХЛ59341 від 18 січня 2021 року, а також зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 за довідкою №ХЛ59341 від 18 січня 2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, і відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 листопада 2024 року вона є спадкоємцем 1/3 частки спадщини, зокрема заборгованості в розмірі 240 856,47 грн згідно рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року в справі №120/3673/21-а.
У травні 2025 року позивач направила відповідачу заяву про виплату грошових коштів на підставі згаданого рішення суду та просила виплатити їй 1/3 частку заборгованості зі сплати пенсійних виплат, що не була виплачена за життя її чоловіку.
Листом від 13 травня 2025 року ГУ ПФУ у Вінницькій області відмовило у виплаті та повідомило ОСОБА_1 , що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців та членів їх сімей і залишилися неодержаними на момент смерті пенсіонера, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При цьому така виплата проводиться, якщо звернення за ними надійшло не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ГУ ПФУ у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману за життя померлим ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму пенсії у розмірі 80 285,49 грн (вісімдесят тисяч двісті вісімдесят п`ять гривень 49 коп.).
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області суму сплаченого судового збору в розмірі 1 064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.).
Не погодившись із вказаним рішенням, ГУ ПФУ у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
У скарзі зазначає, що вказана справа має розглядатись по нормам КАС України окружним адміністративним судом. Кошти, які нараховані на виконання рішення суду, включено до Реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України. Вказана заборгованість мала бути виплачена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України. Спір у справі про стягнення заборгованості з виплати пенсії є тотожним спору справі, яка вже розглянута Вінницьким окружним адміністративним судом, рішення в якій набуло законної сили та перебуває на стадії виконання.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
У судове засідання, призначене на 13 жовтня 2026 року, учасники справи не з`явилися, про розгляд справи повідомлені.
12 жовтня 2026 року від ГУ ПФУ у Вінницькій області надійшло клопотання, в якому представник відповідача просить провести розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, відповідно до якої неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на вказану вище заяву, апеляційний суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність її учасників.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року у справі №120/3673/21-а, яке набрало законної сили 30 червня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_2 до ГУ ПФУ у Вінницькій області було задоволено та:
- визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № ХЛ59341 від 18 січня 2021 року з 01 квітня 2019 року;
- зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_2 пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № ХЛ59 341 від 18 січня 2021 року з урахуванням зазначених у довідці основних та додаткових видів грошового забезпечення з 01 квітня 2019 року та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням виплачених сум;
- стягнуто з ГУ ПФУ у Вінницькій області на користь ОСОБА_2 сплачений останнім судовий збір у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.
ГУ ПФУ у Вінницькій області своїм листом від 13 травня 2025 року повідомило представника позивача, що суми пенсії які залишилися недоотриманими у зв`язку зі смертю особи, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Також зазначено, що вказані суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, тому для виплати недоотриманої пенсії на користь ОСОБА_3 відсутні підстави (а.с.15).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17).
24 травня 1987 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №6 (а.с.16). Після укладення шлюбу позивач змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».
28 листопада 2024 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстровано в реєстрі за №6541, яким визначено, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_1 в 1/3 частці. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається, зокрема, із заборгованості в розмірі 240 856,47 грн згідно з рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/3673/21-а від 28 травня 2021 року, що підтверджується довідкою №0200-0505-8/20909 від 28 лютого 2024 року, виданої ГУ ПФУ у Вінницькій області (а.с.14).
ОСОБА_1 , зважаючи на те, що вона у встановленому законом порядку набула право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, в тому числі і на нараховану, але не отриману пенсію, тобто має право на її отримання у відповідності до статті 1227 ЦК України, звернулася до суду із вказаним позовом.
Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами другою та третьою цієї статті визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
До вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2024 року у справі №461/5878/22 у справі за аналогічних правовідносин.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи встановив, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року у справі №120/3673/21-а ГУ ПФУ у Вінницькій області провело ОСОБА_2 перерахунок пенсії, однак належні йому суми пенсії залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю, а тому вважав, що його дружина ОСОБА_1 згідно зі ст. 1227 ЦК України має право на належні спадкодавцю суми пенсії.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення грошових коштів з органів пенсійного фонду підлягає задоволенню і є ефективним засобом поновлення її порушених прав.
З таким висновком погоджується і апеляційний суд.
ГУ ПФУ у Вінницькій області, звертаючись із апеляційної скаргою на вказане рішення не заперечує щодо наявності у нього обов`язку здійснити виплату вказаних коштів. При цьому вказує, що нараховані на виконання рішення суду у справі №120/3673/21-а кошти в сумі 240 856,47 грн включено до Реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України, і будуть виплачені після виділення коштів.
Разом з тим, вказані обставини не впливають на право ОСОБА_1 щодо стягнення недоплаченої пенсії на її користь як спадкоємиці особи, яка за життя набула право на пенсію, однак так і не отримала її. Таке право позивача не може обмежуватись відсутністю відповідного фінансування.
ГУ ПФУ у Вінницькій області вважає, що спір у вказаній справі є тотожним спору у справі №120/3673/21-а, який вже вирішений судом. Виплата коштів на виконання рішення суду проводиться у межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат і невиплата позивачу коштів відбулася через брак коштів.
Вказана позиція скаржника є хибною, оскільки позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (постанова Верховного Суду від 22 травня 2019 року справі №640/7778/18).
Відтак, позиви в адміністративній справі №120/3673/21-а за позовом ОСОБА_2 до ГУ ПФУ у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії та в цивільній справі №127/22871/26 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Вінницькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування не є тотожними.
У даному випадку суд не ухвалював нове судове рішення, як вважає скаржник, оскільки в даному випадку між сторонами виникли правовідносини щодо отримання в порядку спадкування нарахованої, але неодержаної пенсії спадкодавця. Вказана сума є коштами, які увійшли до складу спадщини, і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами ЦК України про спадкові відносини.
Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Відтак не заслуговують також на увагу доводи апеляційної скарги з приводу підсудності справи адміністративному суду, оскільки у даній справі спір між сторонами виник з приводу захисту ОСОБА_1 свого права на спадкування за законом, а саме стягнення недоотриманої її чоловіком за життя пенсії, тому цей спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Стягнення коштів з ГУ ПФУ у Вінницькій області є достатнім для ефективного захисту порушених прав позивачки щодо отримання спадкового майна, тобто пенсії свого чоловіка (її частини).
Відтак, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.С. Панасюк
Т.М. Шемета