Справа № 127/34551/25
Провадження № 22-ц/801/2219/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.
Доповідач:Береговий О. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року Справа № 127/34551/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Берегового О. Ю. (судді - доповідача),
суддів Оніщука В. В., Панасюка О. С.,
учасники справи:
позивач: ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пономаренка Дениса Юрійовича на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року, яке ухвалила суддя Бондаренко О.І., повний текст судового рішення складено 26 червня 2026 року,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог.
В листопаді 2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 18 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит № 102178504, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів. Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.
Відповідач для отримання кредиту зареєструвалася в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця через заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті.
Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням.
29 березня 2023 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги 94-МЛ/Т від 29 березня 2023 року. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 102178504 від 18 листопада 2022 року, що укладений між кредитодавцем та відповідачем ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 заборгованість на сплатила, таким чином позивач просить стягнути з неї на свою користь заборгованість в розмірі 20950 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 5000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 15000 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 950 грн. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.
Рішення суду першої інстанції.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року позов ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 102178504 від 18 листопада 2022 року в сумі 20950 грн, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн та 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Пономаренко Д. Ю. в поданій апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року скасувати та ухвалити судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликався на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , а тому відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на час проходження військової служби в особливий період вона звільнена від нарахування та сплати процентів за користування кредитом і штрафних санкцій, у зв`язку з чим вимоги про стягнення 15000 процентів є незаконними. Крім того, вказує, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн є неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих послуг та виконаної роботи, тому що справа є нескладною, містить один том, представник позивача не брав участі в судових засіданнях, а позов подано через систему «Електронний суд».
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження та надано строк для подання відзиву.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2026 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит № 102178504, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів. Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.
Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується Платіжним дорученням.
П. 7.1. Кредитного договору № 102178504 від 18 листопада 2022 року визначає, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.
Відповідач для отримання кредиту зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця через заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті. На підставі реєстраційних даних інформаційно-комунікаційна система Кредитодавця здійснила реєстрацію Відповідача, створила обліковий запис та Особистий кабінет. Відповідач в Особистому кабінеті вказав банківську карту, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по заявці на кредит. Перед перерахуванням коштів Кредитодавець здійснив верифікацію доданої Відповідачем банківської карти. Електронна ідентифікація Відповідача здійснилась при вході в Особистий кабінет, шляхом перевірки Кредитодавцем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону або електрону пошту Відповідача, які були вказані при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. Для отримання кредитних коштів Відповідач здійснив заповнення заяви на отримання кредиту на Веб-сайті Кредитодавця. Після прийняття рішення надати кредит Відповідачу, Товариство надіслало в Особистий кабінет Відповідача проєкт Кредитного договору (оферта). Відповідач ознайомившись з умовами кредитування визначеними в проєкті договору підтвердив його підписання (акцепт). Для підписання договору інформаційно-комунікаційна система надіслала Відповідачу одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору, отриманий код Відповідач використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції Кредитодавця щодо укладення Договору про споживчий кредит. Електронна форма індивідуальної частини укладеного Кредитного договору розміщена в його Особистому кабінеті. Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого, укладений Кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті Відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до 3 умов п. 2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зареєстрованої Відповідачем в Особистому кабінеті та визначеної в Кредитному договорі, що підтверджується Платіжним дорученням на користь Відповідача від Кредитодавця.
Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору, Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.
29 березня 2023 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 94-МЛ/Т від 29 березня 2023 року відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 102178504 від 18 листопада 2022 року, що укладений між кредитодавцем та відповідачем.
Сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 становить 20 950 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 5000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 15000 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 950 грн.
Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 22588132/72 від 12 вересня 2025 року.
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення коштів, сплати процентів не виконала, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як новий кредитор, звернувся до суду з даними позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи заборгованість в загальному розмірі 20950 грн, суд першої інстанції, виходив з того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини. ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, свої зобов`язання щодо повернення коштів за кредитним договором в установлені в ньому строки не виконала, відсотки не сплатила. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право вимоги за договорами факторингу щодо кредитного договору № 102178504 від 18 листопада 2022 року укладеного між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Позиція суду апеляційної інстанції.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальницею.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону).
Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та / або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено.
Як видно з матеріалів справи кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, місце проживання, номер телефону.
ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання позики за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав ОСОБА_1 за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявниця використала для підтвердження підписання договору позики.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредити, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волевиявлення ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку, визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором є правильним.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором, укладеним між первісним кредитором і ОСОБА_1 , наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом, стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, а також нарахування процентів.
Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність факту перерахування позивачем кредитних коштів та отримання їх відповідачкою.
Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.
Проте ОСОБА_1 чи її представник - адвокат Пономаренко Д. Ю. не надали суду жодних доказів на спростування факту укладення кредитного договору, як і доказів, які б спростовували розмір заборгованості або свідчили про її погашення.
Щодо застосування пільги, передбаченої частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон), як до військовослужбовиці, то апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 1-2 цього Закону визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та / або автомобіля.
Як видно з матеріалів справи та розрахунку заборгованості нарахування процентів за кредитним договором № 102178504 від 18 листопада 2022 року здійснювалося у період з 18 листопада 2022 року по 03 березня 2023 року.
Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_2 від 04 липня 2025 року видно, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з квітня 2025 року.
Водночас, в матеріалах справи відсутня довідка командира військової частини НОМЕР_1 на яку посилається адвокат Пономаренко Д.Ю. в апеляційній скарзі.
Отже нарахування процентів за кредитним договором відбувалося до прийняття відповідачки на військову службу. Доказів нарахування процентів у період проходження ОСОБА_1 військової служби матеріали справи не містять, як і доказів її перебування на військовій службі у період з 18 листопада 2022 року по 03 березня 2023 року.
Таким чином підстави для застосування до спірних правовідносин пільг, передбачених частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону, відсутні. Нарахування процентів за кредитним договором здійснювалося кредитором на законних підставах, тому що позичальниця у встановленому порядку належних доказів проходження військової служби у спірний період не надала.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то апеляційний суд виходить із такого.
Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої вказаної статті до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частин першої, третьої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються відповідача.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частини перша, друга статті 15 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду: договір про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року, акт № Д/4350 наданих послуг від 19 вересня 2025 року; детальний опис наданих послуг до акту за договором про надання правничої допомоги від 19 вересня 2025 року, з якого видно, що адвокатом виконані такі роботи: консультація щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором; ознайомлення з матеріалами кредитної справи; складання позовної заяви. Розмір гонорару адвоката за надання правничої допомоги становив 8 000 грн.
За змістом частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Доводи адвоката Пономаренка Д. Ю. про те, що витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн є неспівмірними, тому що справа містить лише один том, є нескладною, позов подано через систему «Електронний суд», а представник не брав участі в судових засіданнях, суд апеляційної інстанції відхиляє.
Визначення розміру гонорару є диспозитивним правом сторін договору про надання правничої допомоги. Подання позовної заяви через систему «Електронний суд» є лише процесуальною формою направлення документів до суду і жодним чином не зменшує обсягу та складності роботи адвоката щодо аналізу законодавства, детального вивчення наданих позивачем доказів та формування правової позиції у позові.
З опису наданих послуг видно, що до суми гонорару увійшли лише консультація, вивчення матеріалів справи та складання позовної заяви, а послуга з участі у судових засіданнях до складу витрат не включалася. При цьому розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін сам по собі не є підставою для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, тому що основним обсягом роботи адвоката на цій стадії є саме підготовка процесуальних документів та збір доказової бази.
Суд першої інстанції, дослідивши наявні докази, дотримався критеріїв пропорційності і співмірності та прийшов до правильного висновку про стягнення 8 000 грн витрат на правничу допомогу, що відповідає складності справи, обсягу наданих послуг, а також засадам розумності та справедливості, у зв`язку з чим підстав для їх зменшення апеляційний суд не вбачає.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Таким чином, колегія суддів встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пономаренка Дениса Юрійовича залишити без задоволення.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий О. Ю. Береговий
Судді В. В. Оніщук
О. С. Панасюк