Справа № 127/21353/25
Провадження № 22-ц/801/2400/2026
Категорія: 36
Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е.
Доповідач:Копаничук С. Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року Справа № 127/21353/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В.,
позивач: Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»
відповідач : ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.07.2026 року у справі за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води,-
встановив:
09.07.2025 року Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»( далі- КП ВМР «ВМТЕ»)звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. Вказало, що позивач своєчасно і належної якості надає послуги за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок технічно під`єднано до зовнішніх інженерних мереж КП ВМР «ВМТЕ», що підтверджується рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2634 від 10.12.2020 року та №1447 від 21.07.2022 року. Власником даної квартири є відповідачка, яка неналежним чином виконує свої зобов`язанням по оплаті за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, у зв`язку з чим за період з 01.11.2024 по 31.03.2025 утворилась заборгованість в сумі 39 485, 54 грн, з яких: 38 791, 97 грн - заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії; 563, 58 грн - інфляційні втрати; 129, 99 грн - 3 % річних від простроченої суми заборгованості. Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь вказану заборгованість та судові витрати.
20.10.2025 року КП ВМР«ВМТЕ»» подало до суду заяву про зменшення позовних вимог та просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01.11.2024 року по 31.03.2025року у розмірі 9 871,39 грн, з яких 9 697,99 грн- сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії; 140,90 грн - суми втрат від інфляції; 32,50 грн - 3% річних від простроченої суми заборгованості, з посиланням на те, що ОСОБА_1 є власницею лише квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.07.2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води в сумі 5 165, 22 грн, 3 % річних в сумі 18, 60 грн та інфляційні втрати в сумі 79, 17 грн. Звільнено ОСОБА_1 від обов`язку сплачувати на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» судовий збір в сумі 1 614, 53 грн. Стягнуто з КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 186, 27 грн.
В апеляційній скарзі КП ВМР «ВМТЕ» просить вищевказане рішення у відмовленій позивачу частині позовних вимог, а також у частині розподілу судових витрат скасувати, через порушення судом матеріального та процесуального права ,а у справі в цій частині нове рішення , яким позовні вимоги задовольнити. Вказало, що суд, визнавши застосування позивачем Методики № 315 формальним, не встановив порушення конкретних її положень під час розрахунку заборгованості, а фактично замінив передбачений нею порядок розподілу обсягів гарячої води нормативом споживання 3,15 м? на одну особу, хоча будинок обладнаний комерційним вузлом обліку. Сама по собі різниця між показаннями комерційного вузла обліку та сумою показань квартирних лічильників не є підставою для відступу від Методики № 315, яка передбачає спеціальний механізм розподілу небалансу. При цьому суд не встановив недостовірності показань лічильників, неправильності розрахунку позивача чи наявності витоків у внутрішньобудинкових мережах. Посилання суду на принципи справедливості, добросовісності та розумності не виправдовує заміни встановленого нормативно-правовим актом порядку розрахунку іншим способом, а висновки суду щодо необхідності перерозподілу обсягів спожитої послуги відповідно до Методики № 315 суперечать застосованому ним способу визначення заборгованості.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи , рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги , апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.07.2026 року вищевказаним вимогам закону відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка зареєстрована з 21.07.2000 за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 19)
ОСОБА_1 є власником частки квартири АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 17.11.2023, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.04.2025. (а.с. 8)
Згідно із витягу з реєстру особових рахунків житлового фонду м. Вінниці, особовий рахунок за вищевказаною адресою відкрито до ім`я ОСОБА_1 ; опалювана площа - 33 кв.м.; кількість проживаючих - 1. (а.с. 4)
Згідно оборотної відомості з розрахунком суми заборгованості, заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.11.2024 до 31.03.2025 за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води складає 39 485, 54 гривень, з яких: 38 791, 97 грн - заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води; 563, 58 грн - інфляційні втрати; 129, 99 грн - 3 % річних від простроченої суми заборгованості. (а.с. 5)
Надання послуг позивачем відповідачці підтверджується тим, що квартира АДРЕСА_3 належить до централізованої системи теплопостачання, без отримання послуг якого користування приміщеннями у багатоповерховому житловому будинку у даному випадку , є неможливим.
Суду не надано доказів того, що квартира АДРЕСА_3 від`єднана від системи централізованого опалення (теплопостачання).
За спірний період нарахування по гарячій воді по вказаному помешканню здійснюється за показниками комерційного вузла обліку, оскільки лічильник, встановлений у квартирі відповідачки, не пройшов чергову повірку, яку необхідно було здійснити до 31.07.2024.
Будинок АДРЕСА_4 обладнаний будинковим лічильником і має 40 квартир, з яких: 10 квартир не є споживачами послуг з гарячого водопостачання, 28 квартир мають індивідуальні лічильники та 2 квартири, серед яких і квартира відповідачки, у спірний період (з 01.11.2024 до 31.03.2025) індивідуальних лічильників не мають.
З актів обстеження не вбачається наявність витоків в загальнобудинковій мережі гарячого водопостачання в цьому будинку в спірний період - з 01.11.2024 до 31.03.2025.
З актів використання гарячої води, розрахунків вартості спожитої гарячої води та нарахування витрат теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання за період з 01.11.2024 до 31.03.2025 вбачається, що обсяг спожитої гарячої води в багатоквартирному будинку становить:
- за листопад місяць 2024 року - 279 м3 (278, 935 м3);
- за грудень місяць 2024 року - 196 м3;
- за січень місяць 2025 року - 187 м3;
- за лютий місяць 2025 року - 203 м3;
- за березень місяць 2025 року - 202 м3.
Як вбачається з матеріалів справи, сумарні витрати гарячої води за показниками індивідуальних лічильників з 28 квартир становлять:
- за листопад місяць 2024 року - 76, 26 м3;
- за грудень місяць 2024 року - 58 м3;
- за січень місяць 2025 року - 73, 50 м3;
- за лютий місяць 2025 року - 45, 50 м3;
- за березень місяць 2025 року - 76, 31 м3.
При цьому, сумарні витрати гарячої води по двом квартирам ( АДРЕСА_5 ), які не оснащені вузлами обліку, зокрема відповідачки, і де проживають усього дві особи (по одній особі в кожній), становлять:
- за листопад місяць 2024 року - 202, 67 м3;
- за грудень місяць 2024 року - 138 м3;
- за січень місяць 2025 року - 113, 50 м3;
- за лютий місяць 2025 року - 157, 50 м3;
- за березень місяць 2025 року - 125, 69 м3.
Вказані вище нарахування були порівну поділені позивачем між споживачами обох квартир, враховуючи проживанні у кожній з квартир по одній особі.
Задовольняючи частково позовні вимоги , суд виходив із того, що відповідачка як співвласниця квартири зобов`язана оплачувати житлово-комунальні послуги незалежно від фактичного проживання в ній. Визначаючи заборгованість за гаряче водопостачання, суд визнав необґрунтованим застосований позивачем розподіл обсягів споживання за Методикою № 315, оскільки нараховані обсяги були нереалістичними для побутового споживання ,а тому здійснив перерахунок за нормативом 3,15 м? на одну особу на місяць за тарифом 95,28 грн за 1 м? за п`ять місяців, визначивши плату в розмірі 1 500,66 грн. З урахуванням плати за теплопостачання, абонентського обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем і проведених відповідачкою платежів суд визначив загальну заборгованість відповідача у розмірі 5 165,22 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання стягнув 18,60 грн трьох процентів річних та 79,17 грн інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України. У задоволенні решти вимог суд відмовив , як необґрунтованих.
Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, оцінивши докази відповідно до ст. 89 ЦПК, правильно визначив спірні правовідносини і застосував до них норми права і, застосовуючи принцип справедливості і добросовісності , дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Посилання апеляційної скарги на неправильність висновків суду про формальне застосування позивачем Методики ,зважаючи на нереальність (неможливість) споживання відповідачкою вказаних об`ємів гарячої води , без встановлення порушення позивачем конкретних її положень, не заслуговують на увагу.
Правовідносини сторін регулюються ЦК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» ЗУ «Про теплопостачання», ЗУ «Про захист прав споживачів», Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за № 830 (надалі - Правила № 830), Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 року.
Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до змісту п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги ,зокрема, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.
У відповідності до ст. 13 ЗУ «Про теплопостачання» та п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 і ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно із ст. 24 ЗУ «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії, зокрема є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідноп. 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за № 830 (надалі - Правила № 830), надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. ст. 13 і 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно змісту п. 12 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1182 від 11.12.2019 зі змінами ( надалі - Правила № 1182), надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 6 та п. 13 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг - це індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
Частиною 1 ст. 332 ЦК України встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 638/5001/17 (провадження № 61-18650св20) зроблено висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Згідно із п. 25 Правил № 1182 доступ до вузлів комерційного та розподільного обліку здійснюється відповідно до Законів України «Про житлово-комунальні послуги» і «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та умов договору.
Відповідно до п. 30 Правил № 830 у разі недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів послуги, до відповідного вузла обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії для зняття показань або в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю показань відповідного вузла обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов`язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем протягом трьох місяців показання визначаються за середнім споживанням попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів. У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів послуги, до відповідного вузла обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець зобов`язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.
Згідно із п. 26 Правил № 1182, обсяги спожитої у будівлі гарячої води та обсяги теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються між споживачами відповідно до Методики розподілу.
Згідно п. 24 Правил № 830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу. Споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору. Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених ч.2 ст. 9 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.
У відповідності до п. 33 Правил № 830 плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку. Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів. У разі коли співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали однієї з моделей організації договірних відносин, визначених ч.1 ст.14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, плата виконавцю за індивідуальним договором складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування. Плата виконавцю за колективним договором та за договором з колективним споживачем складається із плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послугу та обсягу спожитої послуги, визначеного відповідно до законодавства.
Вартістю послуги з постачання гарячої води є встановлений відповідно до законодавства тариф (п. 32 Правил № 1182).
Плата за послугу розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства (п. 33 Правил № 1182).
Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання послуги складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу спожитої гарячої води або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку; плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу з постачання теплової енергії та визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, яка визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку (п. 34 Правил № 1182).
Згідно із п. 35 Правил № 1182 плата за послугу, витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), абонентське обслуговування і плата за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однією сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів. У разі коли співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали однієї з моделей організації договірних відносин, визначених ч.1 ст.14 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкової системи постачання гарячої води, плата виконавцю за індивідуальним договором складається з плати за послугу, плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та плати за абонентське обслуговування. Плата виконавцю за колективним договором та за договором з колективним споживачем складається із плати за послугу і плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), що розраховуються виходячи з розміру затверджених тарифів та відповідних обсягів споживання.
У відповідності до п. 35 Правил № 830 розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором (п. 36 Правил № 830).
Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб (п. 37 Правил № 830).
Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) (п. 38 Правил № 830).
У відповідності до п. 37 Правил № 1182 розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги, обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуги може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором (п. 38 Правил № 1182).
Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Споживач не звільняється від плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) у разі відключення (відокремлення) квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води (п. 39 Правил № 1182).
Згідно п.1-5 розділу ІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 року загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд) визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку гарячої води (Vгвпбуд) визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку ГВП або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку холодної води (Vв.п.буд) визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку централізованого водопостачання або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії (Qбуд) розподіляється на загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд) та загальний обсяг теплової енергії, спожитої у будівлі/будинку на гаряче водопостачання (Qгвпбуд). Загальний обсяг теплової енергії, спожитої у будівлі/будинку на гаряче водопостачання (Qгвпбуд) визначається за допомогою вузла обліку теплової енергії або розрахунково, як приведений до обсягу теплової енергії загальний обсяг спожитої будівлею/будинком гарячої води (Vгвпбуд).
Аналогічні за змістом норми містять й положення ст.ст. 10, 11 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Доводи апеляційної скарги про те, що сама по собі різниця між показаннями комерційного вузла обліку та сумою показань квартирних лічильників не є підставою для відступу від Методики № 315, яка передбачає спеціальний механізм розподілу небалансу. При цьому суд не встановив недостовірності показань лічильників, неправильності розрахунку позивача чи наявності витоків у внутрішньобудинкових мережах, є лише частково обгрунтованими з огляду на таке.
Встановлено і не оспорюється сторонами ,що будинок АДРЕСА_4 обладнаний комерційним вузлом обліку та налічує 40 квартир, з яких 28 оснащені індивідуальними лічильниками, 10 не є споживачами гарячої води, а дві квартири, зокрема квартира відповідачки, у спірний період не мали індивідуальних вузлів обліку. При цьому в кожній із двох останніх квартир проживала одна особа.
Показання комерційного вузла обліку за період із листопада 2024 року до березня 2025 року становили від 187 до 279 м? щомісяця, тоді як сумарні показання 28 квартирних лічильників були істотно меншими. Зокрема, у листопаді 2024 року загальнобудинковий обсяг спожитої гарячої води становив 278,935 м?, а за індивідуальними лічильниками 28 квартир обліковано лише 76,26 м?. Різниця склала 202,675 м?, яку позивач розподілив всього між двома квартирами без індивідуальних лічильників, тобто, по 101,3375 м? на кожну. Аналогічна ситуація спостерігалася й в інші місяці: у грудні 2024 року різниця між загальнобудинковим обсягом (196 м?) та сумарними показаннями квартирних лічильників (58 м?) становила 138 м?, у січні 2025 року - 113,5 м? (187 м? - 73,5 м?), у лютому - 157,5 м? (203 м? - 45,5 м?), а в березні - 125,69 м? (202 м? - 76,31 м?).
Зіставивши обсяг гарячої води, визначений за комерційним вузлом обліку, із сумарними показаннями квартирних лічильників і аналізуючи здійснені позивачем розрахунки на предмет спожитих відповідачкою послуг гарячого водопостачання ,суд встановив, що на кожну з двох квартир позивач відносив половину зазначених обсягів, що становило від 56,75 до 101,3375 м? на місяць на одну особу, що є нереальними обсягами в умовах побутового споживання гарячої води однією особою .Тобто обсяг, розподілений позивачем між двома квартирами, які не обладнані вузлами обліку, є надмірним з огляду на кількість осіб, які в них проживали.
Хоча колегія суддів вважає доводи апелянта про те, що чинні підзаконні акти передбачають можливість розподілу небалансу гарячої води між споживачами будинку, а сама по собі наявність різниці між показаннями комерційного вузла обліку та сумарними показаннями квартирних лічильників не є підставою для відмови у стягненні плати за відповідну послугу такими, що заслуговують на увагу, проте згідно ч. 1 і ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату саме за спожиті житлово-комунальні послуги.
Виходячи із цих положень Закону застосування передбаченого Методикою механізму не виключає необхідності перевірки правильності визначення обсягу послуги, віднесеного на конкретного споживача, та відповідності нарахувань вимогам законодавства.
Колегія суддів враховує , що позивач застосував формулу №39 Методики № 315, що однак не є достатнім для висновку про споживання відповідачкою такого об`єму і правильність нарахованої відповідачці плати. Визначальним є те, чи забезпечував використаний спосіб розподілу відповідність нарахованого обсягу фактичним обставинам та нормативному порядку визначення обсягів споживання. При цьому саме по собі посилання позивача на відсутність установлених витоків у загальнобудинковій мережі не доводить об`єм спожитої відповідачкою ОСОБА_1 гарячої води у зазначеній позивачем кількості.
Тобто,позивач не довів ,що ОСОБА_1 спожила послуги з гарячого водопостачання у об`ємах зазначених ним у позові, враховуючи ,що такі об`єми загально будинкового обсягу споживання гарячої води могли виникнути з технологічних чи аварійних причин витоку гарячої води уже після приладів загально будинкового обліку .
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано і справедливо застосував визначення плати за гарячу воду відповідачці за нормою споживання, передбачену п. 1 розділу IX Методики за нормою споживання 3,15 м? на одну особу на місяць і визначив заборгованість відповідачки за послуги гарячого водопостачання за період з 01.11.2024 року по 31.03.2025 року у розмірі 5 165,22 грн.,яку й стягнув з відповідача .
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду відповідає дійсним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права , останнє підлягає залишенню без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що апеляційна скарга Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» задоволенню не підлягає, судові витрати в суді апеляційної інстанції необхідно залишити за ним.
Керуючись ст.ст.374, , 381, 382-384, ЦПК України, суд,
Постановив:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.07.2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач С. Г. Копаничук
судді: Л.О. Голота
В.В. Оніщук