154/3936/26
2/154/2129/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Мушкета О.О.,
за участю секретаря судового засідання -Тивонюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» Сахарова О.І. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 857722721 від 03 липня 2020 року в якому просить стягнути з відповідачки 41 570 грн заборгованості за кредитним договором, яка складається із 12 999 грн 90 коп. простроченої заборгованості за сумою кредиту та 28 570 грн 10 коп. простроченої заборгованості за процентами, а також 2 662 грн 40 коп. судового збору і 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 03 липня 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи укладено кредитний договір № 857722721. За його умовами кредитодавець зобов`язався надати відповідачці 13 000 грн. строком на 29 днів, а позичальниця - повернути кредит і сплатити проценти. Пунктом 1.3 договору передбачено дисконтну процентну ставку 0,57 відсотка від суми кредиту за кожний день користування, пунктом 1.4 - базову ставку 1,70 відсотка на день та порядок її застосування у випадку користування кредитом понад встановлений строк.
Представник позивача зазначає, що відповідачка подала електронну заявку, ознайомилася з умовами кредитування та акцептувала пропозицію шляхом введення одноразового ідентифікатора. На підтвердження цього надані кредитний договір із графіком розрахунків, заявка, правила кредитування, алгоритми дій споживача і кредитодавця, а також довідка про дії позичальника в електронній системі.
В позові зазначила, що на виконання договору первісний кредитодавець перерахував кредитні кошти на платіжну картку відповідачки, реквізити якої остання зазначила у заявці.
З огляду на необхідність підтвердження зарахування коштів позивач подав клопотання про витребування відповідних відомостей у банку.
Належного виконання зобов`язань із повернення всієї суми кредиту та сплати нарахованих процентів, за твердженням представника позивача, не відбулося.
На підтвердження набуття права вимоги позивач посилається на послідовне відступлення кредитної заборгованості: за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та реєстром прав вимоги № 102 від 06 жовтня 2020 року - від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс»; за договором факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та реєстром № 6 від 15 липня 2021 року - до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»; за договором факторингу № 06/12/2021-01 від 06 грудня 2021 року та відповідним реєстром - до ТОВ «ФК «ЕЙС» та вважає, що останнє набуло усіх прав кредитора за спірним зобов`язанням у відповідному обсязі.
Посилаючись на розрахунки попередніх кредиторів, представник позивача зазначає, що станом на дату першого відступлення 06 жовтня 2020 року сума заборгованості становила 31 846 грн, у тому числі 12 999 грн 90 коп. основного боргу та 18 846 грн 10 коп. процентів. Після подальшого нарахування процентів наступним кредитором заявлена заборгованість становить 41 570 грн. На підтвердження цього надані розрахунки заборгованості, реєстри прав вимоги та виписка з особового рахунку.
Ухвалою суду від 17 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
06 жовтня 2026 року відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому фактично визнала укладення 03 липня 2020 року кредитного договору на суму 13 000 грн, а також не оспорювала наявності у позивача права вимоги за ним. Водночас заперечила проти заявленого розміру заборгованості в частині процентів і просила задовольнити позов лише частково.
В обґрунтування заперечень відповідачка зазначила, що погоджений договором строк кредитування становив 29 днів, а відтак завершився 01 серпня 2020 року.
За розрахунком первісного кредитодавця саме цього дня здійснено платіж у розмірі 2 149 грн, з яких 2 148 грн 90 коп. погасили проценти за початковий строк кредитування, а 10 коп. - основну суму кредиту. На її переконання, після цього непогашеним залишилося лише тіло кредиту в розмірі 12 999 грн 90 коп.
Відповідачка вважає неправомірним подальше нарахування договірних процентів поза межами строку кредитування. На її думку, передбачений пунктом 1.4 договору перерахунок процентів за базовою ставкою не є належною підставою для нарахування плати за кредит після закінчення строку його надання. Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 390/1875/16-ц, відповідно до яких право кредитодавця нараховувати проценти за правомірне користування кредитом припиняється після спливу строку кредитування, тоді як наслідки прострочення визначаються статтею 625 ЦК України.
Окремо у відзиві відповідачка заперечила проти стягнення заявлених позивачем 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вказала на типовий характер спору і неспівмірність витрат із його складністю, часом та обсягом роботи представника, зазначила, що вивчення матеріалів, підготовка адвокатського запиту та клопотання значною мірою пов`язані з підготовкою позову, і просила зменшити відшкодування цих витрат до 2 000 грн. При цьому в прохальній частині відзиву наведено суму 12 299 грн 90 коп., яка не збігається із сумою основного боргу 12 999 грн 90 коп., зазначеною в обґрунтуванні відзиву.
07 жовтня 2026 року представник позивача подала відповідь на відзив, у якій вважала заперечення відповідачки необґрунтованими та наполягала на задоволенні позову.
Зазначила, що зобов`язання відповідачки не припинилося належним виконанням, а невиконання обов`язку повернути кредит у встановлений строк породжує передбачені законом та договором наслідки прострочення. На підтвердження продовження строку кредитування послалась на довідку інформаційної системи первісного кредитодавця, згідно з якою 01 серпня 2020 року кредит було продовжено на 30 днів зі ставкою 1,27 відсотка на день.
Заперечуючи проти тлумачення відповідачкою правової природи процентів, представник позивача послалась на пункт 4.3 кредитного договору, яким проценти після закінчення строку надання кредиту визначені як проценти за неправомірне користування грошовими коштами відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Зазначила, що вказана норма допускає встановлення договором іншого розміру процентів, ніж три проценти річних. В обґрунтування своєї позиції послалась на норми статей 526, 598, 599, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України та, зокрема, на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
У судове засідання представник позивача не з`явилася, в позовній заяві просила суд слухати справу у її відсутності.
Відповідачка в судове засідання на розгляд справи також не з`явилась, у поданому відзиві просила суд слухати справу у її відсутності та врахувати обставини, на які вона посилається у відзиві.
У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, перевіривши доводи позовної заяви, відзиву та відповіді на відзив, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 03.07.2020 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачкою укладено кредитний договір № 857722721 на 13 000,00 грн строком на 29 днів.
Пунктом 1.3 погоджено дисконтну процентну ставку 0,57 % на день, пунктом 1.4 - базову ставку 1,70 % на день та умови перерахунку. Графіком розрахунків визначено строк платежу 01.08.2020, проценти 2 148,90 грн і загальний платіж 15 148,90 грн.
Електронна заявка та довідка інформаційної системи фіксують акцепт одноразовим ідентифікатором 03.07.2020.
За інформацією АТ «Ощадбанк», на ім`я відповідачки відкрито рахунок, що обслуговувався карткою із закінченням номера 9369, та підтверджено зарахування 13 000,00 грн. меморіальним ордером від 04.07.2020. Зазначена картка відповідає реквізитам заявки. Виявлена відмінність між контактним номером у заявці та фінансовим номером банку сама по собі не спростовує отримання коштів, особливо з огляду на визнання відповідачкою факту укладення договору.
Як вбачається з матеріалів справи, за розрахунком первісного кредитора 01.08.2020 отримано платіж 2 149,00 грн, із яких 2 148,90 грн спрямовано на проценти, а 0,10 грн - на основний борг. Неповернутий залишок основного боргу становить 12 999,90 грн. Доказів його подальшого погашення суду не надано.
Крім цього, матеріали справи містять договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, реєстр № 102 від 06.10.2020, договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та реєстр № 6 від 15.07.2021, договір факторингу № 06/12/2021-01 від 06.12.2021 і відповідний реєстр боржників, а також платіжні документи.
У реєстрі № 102 ідентифіковано спірний договір, а передану вимогу зазначено в сумі 31 846,00 грн: 12 999,90 грн тіла й 18 846,10 грн процентів. Подальший облік доводить загальну заявлену суму до 41 570,00 грн.
З огляду на наведені документи й визнання відповідачкою правонаступництва суд вважає право позивача вимагати виконання основного зобов`язання підтвердженим. Водночас уступка права вимоги не підтверджує самостійно правомірності кожної нарахованої суми.
Відповідно до статей 526, 530, 610, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання підлягає належному виконанню, а позичальник повинен повернути отримані кошти.
За статтями 12, 81, 89 ЦПК України кожна сторона доводить обставини, на які посилається, а суд оцінює достатність доказів у їх сукупності.
Відтак вимога про стягнення 12 999,90 грн основного боргу на думку суду обґрунтована у повному обсязі.
Щодо нарахування процентів суд зазначає таке.
За позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 право нараховувати проценти за правомірне користування кредитом припиняється зі спливом установленого строку кредитування. Після його завершення застосовуються наслідки прострочення грошового зобов`язання.
Частина друга статті 625 ЦК України допускає погодження договором іншого розміру процентів за прострочення, проте їх правова природа, порядок обчислення та співмірність підлягають оцінці, а не презюмуються з назви платежу.
В матеріалах справи наявна довідка інформаційної системи, сформована 20.07.2021, яка містить запис про продовження кредитування 01.08.2020 на 30 днів за ставкою 1,27 % на день.
Однак, на відміну від первісного акцепту в ній не зазначено одноразового ідентифікатора, часу його направлення й введення щодо такої додаткової угоди. Окремий текст погодженої 01.08.2020 додаткової угоди з доказами її підписання в дослідженому комплекті відсутній. Сам по собі внутрішній обліковий запис не усуває сумнівів щодо належного погодження змінених умов споживчого кредиту.
Щоденний розрахунок первісного кредитора показує нарахування по 165,10 грн на день із 02.08.2020 по 31.08.2020, а 04.09.2020 відображено одним рядком 6 821,10 грн.
Математично ця величина складається з 4 260,10 грн. різниці між ставками 221,00 і 74,10 грн за 29 днів; 1 677,00 грн різниці між 221,00 і 165,10 грн за 30 днів; 884,00 грн за чотири дні по 221,00 грн. Отже, рядок не є звичайним одноденним нарахуванням, а включає ретроспективну зміну вартості попередніх періодів.
Пункти 1.4, 4.3-4.5 договору формально передбачають таку модель та називають проценти після строку кредитування процентами за частиною другою статті 625 ЦК України.
Водночас пункт 4.2 про дію договору до остаточного виконання не тотожний погодженню безстрокового строку кредитування. Юридична кваліфікація нарахування не визначається лише формулюванням, використаним кредитодавцем. Особливої оцінки потребує включення до санкцій за прострочення перерахунку процентів за попередній період належного виконання, за який обумовлені проценти вже сплачені.
Суд враховує компенсаційну природу процентів за статтею 625 ЦК України, необхідність додержання принципів добросовісності, розумності та справедливості (статті 3, 13, 509 ЦК України), а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо оцінки явно надмірних процентів за прострочення. Однак навіть можливість судового зменшення не звільняє позивача від обов`язку довести належний правовий режим і підстави кожної складової заявленої суми.
Наданий розрахунок об`єднує проценти за правомірне кредитування, ретроспективне донарахування та проценти за прострочення, не супроводжуючись належним окремим обґрунтуванням правового режиму й правомірності всіх відповідних складових.
Крім того, нез`ясовані умови і спосіб підтвердження пролонгації не дозволяють суду безсумнівно визначити початок прострочення за зміненим строком.
За таких обставин заявлена вимога про 28 570,10 грн процентів у наведеному позивачем вигляді не доведена належними та достатніми доказами.
Суд не вправі самостійно замінити підстави нарахування або сформувати за позивача новий розрахунок з невизначених передумов.
Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на відповідачку пропорційно задоволеним вимогам: 2 662,40 ? 12 999,90 / 41 570,00 = 832,59 грн.
Крім цього, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір від 20.01.2026, додаткову угоду від 19.06.2026 та акт від 25.06.2026 на 7 000,00 грн. Разом з тим, відповідачка заявила клопотання про зменшення до 2 000,00 грн. Беручи до уваги типовий характер основного предмета спору, письмовий розгляд, співвідношення ціни позову з заявленими витратами, часткове дублювання підготовчих дій і водночас фактичне складення процесуальних документів та отримання банківських відомостей, суд визнає співмірними витрати в сумі 2 000,00 грн.
У зв`язку з частковим задоволенням позову компенсація таких витрат пропорційно задоволеним вимогам становить 625,45 грн.
Керуючись статтями 3, 13, 509, 512-514, 526, 530, 610, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 857722721 від 03 липня 2020 року в сумі 12 999 (дванадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 90 копійок - неповернута сума кредиту.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» 832 (вісімсот тридцять дві) гривні 59 копійок судового збору та 625 (шістсот двадцять п`ять) гривень 45 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
У решті вимог про розподіл судових витрат відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30 - денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Учасники по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13.
Представник позивача: Сахарова Ольга Ігорівна, РНОКПП - НОМЕР_2 , м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя Олександр МУШКЕТ